Постанова

від 14.01.2025 по справі 904/1126/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 904/1126/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кузьмінська О.Р.;

за участю представників сторін:

від позивача: Охрименко М.І.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Серьогіна С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (повний текст складено 16.09.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст складено 02.10.2024)

у справі №904/1126/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК "Дніпромлин»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1. Дніпропетровської обласної (військової) адміністрації

2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 562 419,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК «Дніпромлин» про стягнення 562 419,00 грн. вартості безпідставного збереженого та неповернутого майна: пшениці м`якої (3-го класу), 2021 року збирання урожаю, загальною масою 98 670,00 кг, на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з розпорядженням Дніпропетровської обласної військової адміністрації (№41/0/527-22 від 12.03.2022, № 46/0/527-22 від 15.03.2022) залізничні вагони з вантажем (зерно пшениці), які належать позивачу, примусово переадресовано та направлено на вивантаження до елеватора ТОВ "ДМК "Дніпромлин". Розпорядженнями Дніпропетровської обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 та №138/0/527-22 від 17.04.2022 скасовано попередні розпорядження про вилучення зерна та зобов`язано ТОВ "ДМК "ДНІПРОМЛИН" повернути раніше вилучене майно власникам.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2024 року матеріали цієї справи передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №904/1126/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» 562 419 грн 00 коп. збитків та 6 749 грн 03 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що розпорядження Дніпропетровської обласної (військової) адміністрації, які слугували обов`язковою в силу закону підставою для передачі належного позивачу майна на зберігання відповідачу, втратили чинність і відповідачем було повернуто лише частину зерна позивачу в розмірі 390 080,00 кг.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" 29 260,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив на доведеності належними та допустимими доказами факту понесення позивачем під час розгляду справи 29 260,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №904/1126/24 від 05.09.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на основне рішення зводяться до наступного:

- судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок, що за примусове вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, у конкретному випадку, повинен відповідати відповідач;

- приймання вагонів відбувалось без будь-якого надання первинної документації, без перевізних документів та здійснювалося за максимально можливо швидкою процедурою в умовах воєнного часу з використанням повірених акредитованих вагонів підприємства та з постійними вимогами прискоритись у прийманні з боку залізниці;

- відповідач не може та не повинен відповідати за порушення Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» з боку військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

- підставою передачі для майна на ТОВ «ДМК «Дніпромлин» було саме Розпорядження начальника Дніпропетровського ОВА №36/0/527-22 від 10.03.2022, яке на сьогоднішній день не скасовано;

- відповідач повернув у повному обсязі все майно, що ним фактично було отримано;

- позивач не надав до позову актів про примусове відчуження або вилучення майна, в яких би зазначалась фактична вага вилученого або відчуженого майна, у даному випадку - зерна пшениці;

- накладні, на які посилається позивач не можуть бути належним доказом того, що вага вилученого зерна становила саме 488 750 кг;

- відповідальність за нестачу майна яка виникла під час перевезення, несе перевізник, тобто в даному випадку - Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- відповідач неодноразово звертався до залізниці, надаючи Акти на підписання, в яких був зафіксований реальний об`єм зерна пшениці, отриманого ТОВ «ДМК «ДНІПРОМЛИН» у даних правовідносинах.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №904/1126/24 від 26.09.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до наступного:

- відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та не визнає їх, а також не погоджується з рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 904/1126/24;

- всі документи про надання правової допомоги підписані Охрименко М.І., який не є керівником адвокатського об`єднання «Смирнов, Тарасевич та Партнери».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/1126/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 11.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/1126/24.

17.10.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №904/1126/24 та призначено справу до розгляду на 19.11.2024.

Ухвалою суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2024 у справі №904/1126/24 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №904/1126/24 та призначено справу до розгляду на 19.11.2024.

Ухвалою суду від 26.10.2024 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.11.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Засідання суду, призначене на 19.11.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 02.12.2024 призначено розгляд справи на 14.01.2025.

Позиції учасників справи

06.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано відзив на апеляційну скаргу стосовно основного рішення, а 07.11.2024 - відзив на апеляційну скаргу стосовно додаткового рішення, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг відповідача та просив відмовити у їх задоволенні.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» третьою особою 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог останньої та просив відмовити у її задоволенні.

Явка представників сторін

Представники відповідача та третьої особи 1 у судове засідання 14.01.2025 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання останні повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Водночас, 14.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття повноважного представника відповідача у зв`язку із його лікарняним.

Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення, зокрема відповідача, про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі відповідача. Явка учасників справи у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 14.01.2025 за відсутності представника відповідача та третьої особи 1.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30 вересня 2021 року між ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" укладено договір поставки № 44957, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити й передати у власність позивача товар - українську м`яку пшеницю 3-го класу врожаю 2021 року, на умовах поставки "EXW - франко-елеватор постачальника".

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 20 000,00 тонн +/-1% за вибором покупця. Ціна товару з ПДВ становить 8 070,00 грн за 1 тонну. Загальна вартість товару з ПДВ на дату укладання договору становить 161 400 060,00 грн (пункти 2.1., 3.1. та 3.2. вищевказаного правочину.

З наявної у матеріалах справи копії складської квитанції на зерно від 1 жовтня 2021 року № 1221 (бланк серії ББ № 730695) вбачається, що на виконання зазначеного договору ТОВ "Лихачовський елеватор" передало у власність позивача зерно пшениці м`якої (3-го класу) 2021 року збирання урожаю фізичною вагою 3 006 390,00 кг.

22 жовтня 2021 року між ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростайл-КМ" укладено договір поставки № 45251, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити й передати у власність позивача товар - українську м`яку пшеницю 3-го класу врожаю 2021 року, на умовах поставки "EXW - франко-елеватор постачальника".

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 320,00 тонн +/-2% за вибором покупця. Ціна товару з ПДВ становить 8 195,00 грн за 1 тонну. Загальна вартість товару з ПДВ на дату укладання договору становить 2 300 352,00 грн (пункти 2.1., 3.1. та 3.2. вищевказаного правочину.

З наявної у матеріалах справи копії складської квитанції на зерно від 25 жовтня 2021 року № 14543 (бланк серії ББ №616902) вбачається, що на виконання цього договору ТОВ "Агростайл-КМ" передало у власність позивача зерно пшениці м`якої (3-го класу) 2021 року збирання урожаю фізичною вагою 321 000,00 кг.

27 жовтня 2021 року між ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд експорт" укладено договір поставки № 45310, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити й передати у власність позивача товар - українську м`яку пшеницю 3-го класу врожаю 2021 року, на умовах поставки "EXW - франко-елеватор постачальника".

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 600,00 тонн +/-2% за вибором покупця. Ціна товару з ПДВ становить 7 980,00 грн за 1 тонну. Загальна вартість товару з ПДВ на дату укладання договору становить 4 200 000,00 грн (пункти 2.1., 3.1.та 3.2. вищевказаного правочину.

З наявної в матеріалах справи копії складської квитанції на зерно від 28 жовтня 2021 року № 1167 (бланк серії ББ № 448177) вбачається, що на виконання укладеного між ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" та ТОВ "Агротрейд експорт" договору останнє передало у власність позивача зерно пшениці м`якої (3-го класу) 2021 року збирання урожаю фізичною вагою 600 000,00 кг.

Загальна вага придбаного позивачем зерна за період з вересня 2021 року по жовтень 2021 року за вищевказаними правочинами склала 3 927 390,00 кг.

Крім того, 25 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно-стівідорна компанія" та ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" укладено договір з надання послуг з накопичування, перевантаження та сушіння вантажів № 250621/4, за умовами якого останнє зобов`язалося надати визначені цим правочином послуги, зокрема, з організації та здійснення: прийому, зважування (визначення брутто, тара, нетто) ЖД-та/або автотранспорту; вивантаження вантажу навалом з вагонів (автотранспорту) на склад виконавця; доведення зерна до базисних кондицій по вологості; накопичення суднової партії в критих складах терміналу; навантаження навалом на морське судно зі складу та/або з вагонів/автотранспорту; штивку навалочних вантажів навантажувальною машиною в просвіті трюму морського судна; лабораторні дослідження з визначення якості вантажу при прийманні й відвантаженні; переоформлення зерна; видання складських квитанцій; роботи по подачі-прибиранню вагонів з/на станцію "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці на/з територію виконавця.

З метою виконання своїх зобов`язань за вищевказаним правочином та відправки на експорт зерна пшениці м`якої 3-го класу 2021 року збирання урожаю у кількості 488 750,00 кг, 22 червня 2021 року між позивачем та Приватним підприємством "Атланта-Агро" було укладено договір транспортного експедирування № Т0064, за умовами якого останнє зобов`язалося надати транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

На виконання умов вказаних договорів ПП "Атланта-Агро", а також ТОВ "Лихачовський елеватор", відвантажили належне ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" зерно пшениці м`якої 3-го класу 2021 року збирання урожаю у загальній кількості 488 750,00 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних: від 21 лютого 2022 року №№ 53425278, 45617800, від 23 лютого 2022 року №№ 53453767, 43278449.

Зокрема, за залізничною накладною від 21 лютого 2022 року № 53425278 ПП "Атланта-Агро", як вантажовідправником, було відвантажено зерно пшениці за договором поставки від 27 жовтня 2021 року № 45310 у загальній кількості 207 150,00 кг, а саме: 69 400,00 кг - у вагон № 95153433, 69 350,00 кг - у вагон № 95190971, 68 400,00 кг - у вагон № 95103818.

За залізничною накладною від 21 лютого 2022 року № 45617800 ПП "Атланта-Агро", як вантажовідправником, було відвантажено у вагон № 95101820 69 700,00 кг зерна пшениці за договором поставки від 22 жовтня 2021 року № 45251.

За залізничною накладною від 23 лютого 2022 року № 53453767 ПП "Атланта-Агро", як вантажовідправником, було відвантажено у вагон № 95154001 69 900,00 кг зерна пшениці за договором поставки від 27 жовтня 2021 року № 45310.

За залізничною накладною від 23 лютого 2022 року № 43278449 ТОВ "Лихачовський елеватор", як вантажовідправником, було відвантажено зерно пшениці за договором поставки від 30 вересня 2021 року № 44957 у загальній кількості 142 000,00 кг, а саме: 71 000,00 кг - у вагон № 91116152, 71 000,00 кг - у вагон № 91115949.

Вага вантажу за вищевказаними залізничними накладними визначена на 150-ти тонних вагонних вагах; вантажоодержувачем за накладними є: "ТОВ "Дунайська судноплавно-стівідорна компанія" у квоту ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна".

Однак, розпорядженнями Адміністрації від 12 березня 2022 року №41/0/527-22 та від 15 березня 2022 року № 46/0/527-22, з метою забезпечення схоронності майна в умовах воєнного стану в Україні, вагони №№ 91116152, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820 за залізничними накладними №№ 43278449, 53425278, 53453767, 45617800 (відправники: ПП "Атланта-Агро", ТОВ "Лихачовський елеватор") з вантажем (зерно пшениці м`якої 3-го класу 2021 року збирання урожаю) загальною вагою 488 750,00 кг було примусово переадресовано та направлено на вивантаження до елеватора ТОВ "ДМК "Дніпромлин".

Зокрема, за приписами пунктів 1- 4 розпорядження Адміністрації від 12 березня 2022 року №41/0/527-22: зобов`язано Залізницю вжити заходів з транспортування майна (у тому числі майна позивача), до елеватора ТОВ "ДМК "Дніпромлин" та передати таке майно на зберігання останнього, з укладанням акта приймання-передачі; визначено відповідача відповідальним зберігачем зазначено майна та зобов`язано останнього забезпечити зберігання та схоронність цього майна на безоплатній основі до окремого розпорядження начальника обласної військової адміністрації; зобов`язано Департамент економічного розвитку обласної військової адміністрації забезпечити облік переданого на відповідальне зберігання майна.

За приписами пунктів 1- 4 розпорядження Адміністрації від 15 березня 2022 року № 46/0/527-22 вирішено: здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком; зобов`язати Державне підприємство "Дніпропетровський регіональний центр розвитку" взяти на облік визначене примусово відчужене майно відповідно до норм, визначених чинним законодавством; зобов`язати Залізницю передати майно ТОВ "ДМК "Дніпромлин" згідно з додатком з укладенням акта приймання-передачі.

Листом від 18 березня 2022 року № МЮ-13/01-06 Залізниця повідомила ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна", що на виконання вищевказаних розпоряджень належний позивачу вантаж примусово вилучений та переадресований на вивантаження до відповідача.

З наданих Залізницею пояснень вбачається, що на виконання зазначених розпоряджень Адміністрації вагони з вантажем "пшениця", у тому числі вагони №№ 91116152, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820, були перенаправлені на станцію "Дніпро-Головний" з подачею на під`їзну колію ТОВ "ДМК "Дніпромлин" через під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" на підставі повідомлення відповідача про готовність прийняти на зберігання зерно пшениці. При цьому, відповідні товаросупроводжуючі документи (залізничні накладні) вказаними юридичними особами не складалися, відповідні вагони були прийняті з під`їзних колій ТОВ "Міська залізнична вітка" та відповідача без жодних заперечень і зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи пам`ятками про подавання/збирання вагонів: від 15 березня 2022 року № 210, від 20 березня 2022 року № 222, № 224, підписаними уповноваженими особами відповідача. Вказані обставини не заперечувалися учасниками даної справи в судових засіданнях, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, працівниками станції Дніпро-Головний були складені та підписані акти приймання-передачі майна (зерна пшениці) від 17 березня 2022 року № 01 та від 24 березня 202 року № 02, про що було повідомлено ТОВ "ДМК "Дніпромлин" листами Залізниці від 1 квітня 2022 року №№ 92, 93 та листом від 12 квітня 2022 року № НЗ-1-1-3/105. Належні докази направлення вказаних листів засобами поштового зв`язку наявні в матеріалах справи. Однак, вказані акти з боку відповідача залишились непідписаними, вивантаження вагонів відбувалось без виклику представників Залізниці.

У подальшому, розпорядженнями Адміністрації від 17 квітня 2022 року: №№ 139/0/527-22, 138/0/527-22, - скасовано попередні розпорядження Адміністрації про вилучення зерна та зобов`язано ТОВ "ДМК "Дніпромлин" повернути раніше вилучене майно його власникам, а Залізницю - вжити заходів із транспортування вагонів з майном за призначенням.

З наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі майна: від 14 березня 2023 року № б/н, від 15 березня 2023 року №№ 1- 5, від 16 березня 2023 року №№ 1- 2, від 17 березня 2023 року №№ 1- 5, - вбачається, що відповідач повернув позивачу належне йому майно - зерно пшениці 3-го класу, у кількості лише 390 080,00 кг.

У зв`язку з цим позивач надіслав відповідачу лист від 21 липня 2022 року вих. № б/н з вимогою повернути 98 670,00 кг зерна пшениці 3-го класу 2021 року врожаю.

Листом від 3 серпня 2022 року вих. № 03/08/2022-1 відповідач повідомив, що ним було здійснено зважування поданих Залізницею для розвантаження вагонів на власних сертифікованих вагах, за наслідками чого ТОВ "ДМК "Дніпромлин" самостійно склало приймальні акти на зберігання встановленої форми, у яких зазначено про отримання 390 080,00 кг пшениці із поданих Залізницею вагонів №№ 91116152, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820. У зв`язку з цим відповідач відмовив у поверненні позивачу зерна пшениці в кількості 98 670,00 кг. Відповідач також повідомив про відсутність у його розпорядженні витребовуваного позивачем майна.

З цих підстав, позивач з посиланням на ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з Відповідачки вартість безпідставного збереженого та неповернутого майна, а саме: пшениці м`якої (3 класу) 2021 року збирання урожаю загальною масою 98 670 кілограмів, в сумі 562 419,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі статті 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань (зобов`язань із безпідставного придбання або збереження майна) є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (вказане узгоджується з нижчезазначеними постановами у справах Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018).

За ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 ЦК України).

Так, позивач є власником 488 750,00 кг пшениці, завантаженої у вагони згідно залізничних накладних №№ 53425278, 45617800, 53453767, 43278449.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

24.02.2022 в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за загальним правилом здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Так, 10.03.2022 начальником обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 36/0/527-22 «Про вжиття заходів схоронності майна в умовах воєнного стану», згідно якого РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» мала передати для зберігання до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" майно.

Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022 вирішено здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком, до переліку якого було віднесено майно позивача, що знаходилось у вагонах №№ 91116152, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820 за залізничними накладними №№ 43278449, 53425278, 53453767, 45617800, яке необхідно було передати ТОВ "ДМК "Дніпромлин" за актом приймання-передачі.

У подальшому вказане розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації № 139/0/527-22 від 17.04.2022, тобто фактично останнім розпорядженням військове командування відмінило прийняте рішення щодо примусового відчуження майна позивача.

Доводи відповідача, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило приймання пшениці на свій елеватор із поданих залізницею для розвантаження вагонів з вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» саме на виконання розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним та не скасованим на момент звернення до суду із відповідним позовом, колегія суддів відхиляє, оскільки з аналізу даного розпорядження вбачається, що воно не має відношення до майна позивача, у додатку до цього розпорядження не вказано вагони, в яких слідувало зерно саме позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правовою підставою для набуття права на зерно пшениці відповідачем є розпорядження саме від 12 березня 2022 року № 41/0/527-22 та від 15 березня 2022 року № 46/0/527-22. Враховуючи, що зазначені розпорядження у подальшому втратили чинність відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 139/0/527-22 та №138/0/527-22 від 17.04.2022, є обґрунтованими висновки суду, що правова підстава для набуття такого майна відпала та у відповідача виник обов`язок з його повернення в силу вимог статті 1212 ЦК України.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідач на виконання розпорядження від 17.04.2022 №138/527-22 повернув позивачу частину набутого майна у кількості 390 080,00 кг., а тому своїми конклюдентними діями фактично визнав, що підстава набуття ним майна позивача відпала.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України та про наявність у відповідача обов`язку щодо повернення всього належного позивачу майна, правова підстава щодо набуття якого відпала.

Доводи відповідача, що ним було отримано та розвантажено належне позивачу зерно саме в кількості 390 080,00 кг, які в подальшому й були повернуті останньому, правомірно відхилені судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 за № 46/0/527-22 "Про примусове відчуження майна" Регіональною філією "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" було передано 120 вагонів із вантажем зерна до ТОВ "ДМК "Дніпромлин", яке визначено відповідальним за зберігання примусово відчуженого майна, у тому числі у тому числі 7-ми вагонів з вантажем зерна, що належало на праві власності позивачу, загальною вагою 488 750,00 кг.

З даних, що містяться у відповідних залізничних накладних, вбачається, що саме 488 750,00 кг вантажу було завантажено у вагони №№ 91116152, 91115949, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820.

Відповідно до пункту 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Тобто, оформлення залізничної накладної засвідчує, зокрема, завантажену вагу та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, які засвідчують недоступність вантажу стороннім особам до моменту прийняття вагонів до розвантаження. Також у залізничній накладній вказуються номера пломб (ЗПП), що дає можливість будь-якому вантажоодержувачу звірити інформацію стосовно пломбування вагонів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року № 910/11780/22.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12 травня 2022 року № 334 (далі - Правила № 334), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відсутності пломб, ЗПП на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками.

За приписами статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) та Правил № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника видаються без перевірки їх кількості й стану.

Пунктом 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила видачі вантажів № 644), встановлено, що відповідно до статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею. Перевірка вантажу не провадиться в разі вивантаження його залізницею за договором згідно зі статтею 30 Статуту. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть призвести до зміни стану вантажу, залізниця зобов`язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами й рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У разі відсутності пошкодження вантажу комерційний акт про пошкодження тари (упакування) не складається. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості й стану.

За відсутності ушкодження ЗПП та залізничних вагонів, виходячи з вищевказаних вимог Правил видачі вантажів №644, вантаж вважається виданим одержувачу згідно з даними перевізних документів, тобто, за тією масою, яка зазначена в перевізних документах, оскільки підстави для складання комерційних актів у такому випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії Касаційного господарського суду від 13 березня 2024 року № 910/11780/22.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вагони №№ 91116152, 91115949, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820 були подані Залізницею до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" у технічно-справному стані в комерційному відношенні, зі справними ЗПП вантажовідправників. При передачі наведених вище вагонів уповноваженими представниками відповідача будь-які акти щодо невідповідності ваги не складались

Отже, відсутність актів загальної форми є належним доказом прийняття вагонів представниками відповідача без будь-яких зауважень.

Колегією суддів враховані пояснення AT "Укрзалізниця" про те, що саме відповідач відмовився складати акти приймання-передачі вантажу, що збігається з позицією самого відповідача, який стверджував, що приймання вантажу здійснював самостійно без участі третіх осіб.

В той же час, відповідач не надав жодних первинних документів, які засвідчують прийняту ним вагу зерна по кожному вагону окремо.

При цьому, у матеріалах справи відсутнє звернення відповідача до Адміністрації з інформацією стосовно прийнятої ваги для підготовки актів приймання-передачі, передбачених відповідними розпорядженнями Адміністрації.

За таких умов, відповідно до вимог Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається виданим одержувачу згідно з даними перевізних документів, тобто, за тією масою, яка зазначена у перевізних документах, підстав для складання комерційних актів не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничних накладних від 21 лютого 2022 року №№ 53425278, 45617800, від 23 лютого 2022 року №№ 53453767, 43278449, загальною вагою 488 750,00 кг.

Доводи апелянта, що позивач мав звертатись з позовом до Дніпровської обласної військової адміністрації колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт, в якому серед іншого зазначається опис майна, достатній для його ідентифікації.

В той же час, відповідний акт вилучення майна складено не було, ідентифікація і опис майна відповідальними особами не проводились.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідача призначено одержувачем спірного майна відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації, що спростовує доводи скаржника про те, що він не був учасником правовідносин з перевезення вантажу залізничним транспортом, як і пов`язані з цим аргументи про неможливість застосування спеціальних норм, що регулюють такі правовідносини.

З вищевикладеного також відхиляються і твердження відповідача про те, що саме РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» є відповідальною за нестачу 98 670 кг зерна пшениці, про яку заявляє позивач.

Отже, оскільки розпорядження начальника обласної військової адміністрації, які слугували обов`язковою в силу закону підставою для передачі належного позивачу майна на зберігання відповідачу, втратили чинність, а відповідачем було повернуто лише частину зерна позивачу у розмірі 98 670 кг, є вірними висновки суду першої інстанції, що правові підстави для збереження у відповідача також і залишку зерна у кількості (вагою) 98 670 кг відпали, відтак зазначене майно підлягає поверненню позивачу в силу вимог статті 1212 ЦК України.

Разом із цим, враховуючи відсутність у ТОВ "ДМК "Дніпромлин" спірного зерна на моменту розгляду даного спору, про що останнє зазначало у своїх листах, адресованих позивачу, та в письмових поясненнях по даній справі, що зумовлює неможливість повернення такого майна в натурі, а тому у даному випадку відбувається відшкодування його вартості за рахунок відповідача на підставі приписів статті 1213 ЦК України.

Суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем договори поставки зерна, укладені між позивачем та його контрагентами, а також вартість відвантаженого зерна за відповідними складськими квитанціями, наявними в матеріалах даної справи дійшов до обґрунтованого висновку, що вартість пшениці 3 класу у кількості (вагою) 98 670 кг становить 562 419,00 грн., правомірно стягнувши вказану суму з відповідача.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" 29 260,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано укладений 17 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нобл Ресорсіз Україна" (далі - Товариство) та Адвокатським об`єднанням "Смирнов, Тарасевич та Партнери" (далі - Об`єднання) договір про надання правової допомоги № 01-17/10/13, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати позивачу правову допомогу, а Товариство - оплатити Об`єднанню таку правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання вказаного правочину.

Згідно з пунктом 1.4. договору сторони погодили, що детальний зміст, конкретизація та об`єм правової допомоги визначаються у підписаних уповноваженими представниками сторін завданнях до цього правочину, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору Товариство оплачує правову допомогу, оформлену відповідно до пункту 3.3. даного правочину, або відповідно до пункту 3.6. договору, за фактом її надання, якщо сторони не домовляться при підписанні конкретного завдання про часткову або повну попередню оплату.

Пунктами 3.8. та 3.10. договору визначено, що надана Об`єднанням правова допомога підлягає оплаті Товариством протягом 5-ти робочих днів з дня отримання відповідного рахунку-фактури. Сторони залишають за собою право, з урахуванням конкретних обставин, погоджувати у відповідних завданнях інший порядок надання та оплати правової допомоги.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 року включно. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії жодна сторона не заявить у письмовій формі про його припинення (пункт 7.1. договору в редакції додаткової угоди від 9 грудня 2014 року № 2).

Додатковими угодами: від 29 серпня 2014 року № 1, від 30 червня 2015 року № 3, від 1 червня 2017 року № 5, від 1 серпня 2022 року № 6, сторони погоджували зміну розміру індивідуальних погодинних ставок спеціалістів Об`єднання.

Додатковою угодою від 7 червня 2016 року № 4 сторони внесли зміни до договору в частині найменування клієнта Об`єднання (з Товариства на ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна").

29 лютого 2024 року сторони погодили завдання № 8 до договору, за умовами якого позивач доручив Об`єднанню надати наступну правову допомогу: захист (представництво) прав і законних інтересів при підготовці й судовому розгляді в судах усіх інстанцій справи за позовною заявою ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" за участі третіх осіб (у разі необхідності) про стягнення збитків/відшкодування вартості безпідставно збереженого та частково неповернутого майна, а саме: пшениці м`якої (3 класу) 2021 року збирання урожаю загальною масою 98 670 кг, що була переміщена до елеватора/зернового складу ТОВ "ДМК "Дніпромлин" за розпорядженнями Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації у залізничних вагонах №№ 91116152, 91115949, 95153433, 95103818, 95190971, 95154001, 95101820 (всього загальна маса зерна пшениці м`якої (3 класу) 2021 року збирання урожаю (у всіх вказаних залізничних вагонах складала 488750 кг), і відповідно до розпоряджень Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації від 17 квітня 2022 року №№ 139/0/527-22, 138/0/527-22 мала бути повернута власникам (позивачу).

У пункті 2 вказаного завдання сторони погодили обсяг і зміст відповідної правової допомоги.

У пункті 10 завдання сторони встановили (за кожен факт звернення із заявою від імені позивача) фіксований розмір винагороди (гонорару) Об`єднання в розмірі, еквівалентному одній годині погодинної стандартної ставки адвоката (пункт 3.4. договору) при наданні правової допомоги по підготовці, при зверненні та наступному представництві в судовому засіданні (у разі його призначення з викликом учасників судової справи), за заявою про приєднання доказів судових витрат позивача на правову допомогу та ухвалення додаткового судового рішення суду відповідної інстанції щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.

06.09.2024 року між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі наданої Об`єднанням правової допомоги на загальну суму 29 260,00 грн, копія якого міститься в матеріалах справи.

Підписанням вказаного акта позивач підтвердив відсутність претензій до якості та обсягу наданої правової допомоги, а також підтвердив факт отримання від Об`єднання звіту про надану правову допомогу (детального опису наданої правової допомоги) від 6 вересня 2024 року № 1/8-01-17/10/13 та рахунку на оплату правої допомоги від 6 вересня 2024 року № 01/06092024.

Доводи відповідача, що вказані вище документи підписані Охрименко М.І., який не є керівником АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ «Смирнов, Тарасевич та Партнери», тобто не уповноваженою особою, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається із відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Охрименко М.І. наділений повноваженнями вчиняти юридично значимі дії (зокрема підпису документів) від Об`єднання без довіреності.

На підтвердження того, що Охрименко М.І. є адвокатом Об`єднання, позивачем було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 17 вересня 2012 року № 2646, а також копії ордерів від 4 березня 2024 року серії АЕ № 1267910 та від 11 квітня 2024 року серії АЕ № 1277779, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" в суді.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, з огляду на фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 904/1126/24, з огляду на наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача 29 260,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 904/1126/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги стосовного основного рішення покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 904/1126/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 904/1126/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 904/1126/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.01.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко