Рішення

від 13.01.2025 по справі 148/2537/23

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2537/23

Провадження №2/148/22/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі судових засідань м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини,-

встановив:

В грудні 2023 ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним вище позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилась дочка ОСОБА_3 . Реєстрація народження доньки проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу, тобто відомості про батька дитини вказано за заявою матері.

Разом з тим, позивач зазначає, що батьком її доньки є саме відповідач ОСОБА_2 3 останнім вони дружили з дитинства, але відносин між ними не було. В 2016 році він пішов служити до армії, а демобілізувався 11-12 травня 2017 року. 19.05.2017 ОСОБА_2 святкував своє повернення додому й закінчення служби. Ввечері того ж дня, між нею та ОСОБА_2 сталась інтимна близькість. Наступного вечора 20.05.2017 в них знову була інтимна близькість. Через 2 тижні після цього, маючи певні занепокоювання, вона зробила тест на вагітність, оскільки два вечори підряд статевий акт з відповідачем був незахищений. Зроблені декілька тестів, виявилися позитивними.

Вона відразу зателефонувала відповідачу і повідомила його про вагітність. 02.06.2017 він не відмовлявся, що він є батьком дитини. Однак 03.06.2017 ОСОБА_2 почав казати їй, що термін вагітності ще малий і, можливо, краще позбавитись від дитини. Вона повідомила його, що цього робити не буде.

06.06.2017 в районній лікарні на консультації лікаря-геніколога та після УЗД їй поставили заключення «вагітність». Після цього відповідач повідомив їй, що йому ще рано мати дітей. Разом з тим, вона прийняла рішення не позбуватися дитини.

В грудні 2018 року вона звернулась до Тульчинського районного суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини. Однак зясувалось, що для стягнення аліментів спочатку необхідно встановити батьківство відповідача по відношенню до дитини. У звязку з цим, за її заявою ухвалою Тульчинського районного суду від 27.12.2018 позов про стягнення аліментів було залишено без розгляду.

З огляду на те, що відповідач не визнає свого батьківства по відношенню до її дочки, вона змушена була звернутися до суду із даним позовом та просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить внести зміни до актового запису № 26 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого 15.02.2018 Тиврівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України та змінити прізвище ОСОБА_3 з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », по батькові з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 ".

Представник Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Від неї до суду надійшла заява з проханням розглядати дану справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

В судовому засіданні позивачка, її представник, адвокат Третяков П.М., позовну заяву підтримали, посилаючись на викладені в ній обставини. Крім того, позивачка зазначила, що з відповідачем вона була в дружніх стосунках, так як він є її сусідом. Він завжди проявляв до неї симпатію, але відносин між ними не було. Коли ОСОБА_2 повернувся з армії, між ними 19 та 20 травня 2017 року сталася інтимна близькість. В неї на той час інших стосунків з іншими чоловіками не було. В інших стосунках вона перебувала менше ніж рік до цього. З двоюрідним братом ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , вона вчилася в одному класі, але відносин між ними не було, про визнання батьківства до останнього вона не зверталася. Коли її мама дізналася про вагітність, вони пішли до ОСОБА_2 та його батьків. Там ОСОБА_2 не заперечував, що це його дитина. Однак його батьки сказали, що вона сама не знає, чия дитина. Після цього його мати неодноразово негарно про неї відзивалася перед іншими, це призводило до чуток. А тому, щоб усунути всі сумніви, вона звернулася до суду. Крім цього, зазначила, що на сьогодні донька підросла і сама стала цікавитись питанням про те, хто є її батьком. Також пояснила, що доводи представника відповідача про те, що нібито на час стосунків з відповідачем вона вже була вагітна і що це підтверджується медичною документацією, безпідставні. Вона дійсно народила дитину на 40 тижні вагітності і це так звані "акушерські тажні", які обраховано лікарем від останніх місячних, а саме від 05.05.2017, а не від часу статевого акту, який був в неї з відповідачем. З огляду на вказане просила позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн., 17472,82 грн. витрат на проведення експертизи та 24 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Бевз О.І., заперечили щодо позову, посилаючись на те, що позивачкою не доведено належними доказами того факту, що саме відповідач є біологічним батьком дитини. Висновок експертизи не може бути єдиним доказом батьківства та має оцінюватися судом з іншими доказами. Крім того, при проведенні експертизи порушено Інструкцію з відібрання зразків букального епітелію та сам висновок експертизи суперечить іншим доказам по справі, зокрема медичній документації ОСОБА_1 , згідно якої вона народила дитину на 40 тижні вагітності, а, виходячи з того, що статевий акт між сторонами мав місце 19-20 травня 2017 року, як стверджує позивачка, то саме на цей час вона вже була вагітна 2 тижні. Відповідач зазначив, що хоче бути впевненим в тому, що саме він батько дитини, адже, на його переконання, дитина може бути і не його. Вважає, що позивачка просто користується ситуацією, бо хотіла його просто одружити на собі. Не заперечив того факту, що 19-20.05.2017 року мав статевий акт з позивачкою,а також того, що вона зі своєю матірю приходили до нього додому повідомити про вагітність. Просили в позові відмовити, а судові витрати залишити за позивачкою, так як вони є завищеними, належним чином необґрунтованими.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю позивачки. Коли дізналась про вагітність доньки від ОСОБА_2 , то ходила до його батьків додому, щоб вирішити, як діяти далі. Відповідач перед своїми батьками не заперечував свого батьківства, він просто мовчав. На той час її дочка ні з ким не зустрічалася, відповідача дочка добре знала, так як вони жили по сусідству, були в одній компанії.

Експерт Немикін О.М. в судовому засіданні наданий ним висновок № СЕ-19/102-24/9314-БД від 23.07.2024 проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи підтримав. З метою розяснення висновку пояснив, що зазначені у висновку експерта полімерні палички, на які відбиралися зразки букального епітелію у сторін та дитини, в довідці витратних матеріалів зазначені як нейлонові щітки. Ці слова є синонімами (різними назвами) одного поняття.

Згідно Інструкції про порядок відбирання зразків букального епітелію для проведення судових молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах та молекулярно-генетичних експертних досліджень за зверненням фізичних та юридичних осіб при відібранні зразків ведеться відеозапис та має бути присутніми два експерта. Тому, він, як експерт, якому було доручено проведення експертизи, при відборі зразків залучив до цього найбільш досвідченого експерта Наталію Морозкіну, що було узгоджено з начальником відділу. Саме остання проводила інструктаж зі сторонами, а він складав Акт відібору зразків для експертизи. Пояснив, що порядок залучення іншого експерта для відбору зразків передбачено Інструкцією з метою забезпечення прозорості у проведенні експертизи та для усунення сумнівів щодо неупередженості експерта.

Також зазначив, що сторони самі брали в себе зразки, однак це допускається за рекомендаціями, які надано експертній установі. За ними лише в деяких випадках зразки відбираються експертом, а зазвичай це роблять люди самі, щоб виключити втручання в їх особистий простір і щоб не налякати дитину. Однак це не свідчить про порушення, адже перед відібранням зразків експертом було здійснено інструктаж сторін, як слід відбирати зразки, та сам відбір проходив під візуальним контролем та велась відеофіксація.

Пояснив і те, що ні куріння, ні алкоголь, ні кава, ні вода не впливають на букальний епітелій та ДНК, а тому, якщо дитина пила воду, чи особа викурила цигарку, чи випила каву, це не впливає на результат дослідження.

Зазначив, що відбір зразків було здійснено 01.07.2024, а їх дослідження (обробка) здійснювались не раніше 02.07.2024, після того, як вони просушилися у спеціально відведеному місці. При дослідженні було використано набір на 24 локуси.

Також пояснив, що одне неспівпадіння ДНК-профілю дитини з ДНК-профілем відповідача (локус D8S1179) допускається та не виключає біологічної спорідненості. У ОСОБА_2 цей локус - 12,15, у матері ОСОБА_1 - 11,11, у дитини ОСОБА_3 - 11, 16. Допускається коливання показника, притаманного дитині, або на одиницю більше, або на одиницю менше, ніж у біологічних батьків, що є мутацією локуса. В даному випадку в дитини на одиницю більше ніж у ймовірного батька - 16. Також зазначив, що при встановленні випадіння ним було перевірено іншими методиками співпадіння локусів дитини, інших відхилень в локусах не було, тому висновок було надано про те, що відповідач є ймовірним бутьком дитини. Також зазначив, що в разі, якщо не співпадає кілька локусів, то біологічна спорідненість виключається. В даному випадку такого встановлено не було, тому надано висновок про те, що відповідач є ймовірним батком дитини на 99,99999972%.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, його представника, свідка, експерта, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що згідно копії паспорта № НОМЕР_1 , виданого 19.04.2021 органом 0534, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України (а.с. 7 т. 1 ).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.02.2018 Тиврівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записано: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_14 , (а.с. 8 т. 1).

З копії актового запису про народження № 00019588978 від 15.02.2018, наданого Тиврівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, судом встановлено, що відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані за вказавкою матері згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України та батьком вказано ОСОБА_14 (а.с. 9 т. 1).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №191 від 14.09.2021, виданої Шпиківською селищною радою, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10 т. 1).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матірю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її утриманні, що вбачається із довідки №664 від 07.11.2023, виданої виконкомом Шпиківської селищної ради (а.с. 11 т. 1).

З листа в.о. директора КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради №513 від 03.12.2024, наданого на ухвалу суду від 13.11. 2024, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась в Тиврівську ЦРЛ і стала на облік з приводу вагітності 24.07.2017. Було встановлено діагноз згідно УЗД від 24.07.2017 - Д/з: вагітність в терміні 11-12 тижнів. Згідно з цього УЗД передбачувана дата пологів - 10.02.2018. Друге УЗД 27.09.2017 р. - вагітність 20 тижнів і 6 днів, згідно цього УЗД передбачувана дата пологів - 10.02.2018. Згідно історії вагітності та пологів ОСОБА_1 09.02.2018 поступила в пологове відділення Тиврівської ЦРЛ з Д/з: І вагітність 40 тижнів. Передвісники пологів 13.02.2018 р. Народила живу доношену дитину жіночої статі вагою 3830.0, довжиною - 54 см (а.с. 77 а, 77 б т. 2).

Відповідно до копії індивідуальної карти вагітної та породіллі № 53 ОСОБА_1 взята на облік 24.07.2017 (а.с. 78 т. 2).

Згідно копії протоколу УЗД -II триместру вагітності Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова Центр планування сім`ї, ОСОБА_1 27.09.2017 перебувала на 20-му тижні 6 днів вагітності. Дата о/м 05.05.2017 (а.с. 79 т. 2).

Відповідно до копії протоколу ультразвукового обстеження вагітних 24.07.2017 ОСОБА_1 24.07.2017 перебувала на 11-12 тижні вагітності (а.с. 80 т. 2).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-24/9314-БД від 23.07.2024 за результатами проведеного молекулярно-генетичного дослідження судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події складає 99,99999972 % (а.с. 154-169 т. 1).

З копії ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.12.2018, постановленої у справі №148/1570/18, встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 89 т. 2 ).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту норм ст. 121 СК України випливає, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

За змістом ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Отже, саме в інтересах дитини знати свого батька, а також отримувати від нього піклування та мати можливість на спілкування з ним.

Європейський суд з прав людини у справі "Савіни проти України" (заява N 39948/06 від 18 грудня 2008 року) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року).

Оцінючи досліджені в судовому засіданні докази суд доходить висновку, що у своїй сукупності та взаємозвязку вони беззаперечно підтверджують факт кровного споріднення дитини ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 .

Доводи відповідача та його представника про те, що позовні вимоги позивачкою не доведено належними доказами, а висновок експерта викликає сумніви щодо його правильності, оскільки є недостатньо обгрунтованим,суперечить іншим матеріалам справи, на переконання суду, безпідставні та необгрунтовані.

Так, висновок експерта № СЕ-19/102-24/9314-БД від 23.07.2024 за результатами проведеного молекулярно-генетичного дослідження, містить цілком конкретну та чітку відповідь на поставлене перед експертом питання про те, що ОСОБА_2 ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_3 . Ймовірність даної події складає 99,99999972 %.

Висновок експерта достатньо обгрунтований та розяснений експертом в суді щодо того, що неспівпадіння всіх ДНК-профілю зразка букального епітелію дитини ОСОБА_3 , які не збігаються із алелями ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_1 , збігаються із алелями ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_2 , окрім локусу D8S1179, що є мутацією, і при одиничному неспівпадінні є допустимим. Інших неспівпадінь ДНК-профілю дитини та відповідача при дослідженні виявлено не було, хоча експертом з метою перевірки робились контрольні дослідження, які зафіксовано у внутрішніх документах та опису у висновку не підлягали.

Так само безпідставні доводи представника відповідача про те, що висновок експерта суперечить іншим матеріалам, зокрема медичній документації позивачки про вагітність та пологи, і на час статевого акту з відповідачем 19-20.05.2017 вона вже була вагітна, так як народила дитину на 40 тижні вагітності, а отже відповідач не може бути батьком дитини. Такі доводи є перекручуванням фактичних обставин з метою відстоювання своєї позиції щодо заперечення позову. Разом з тим, позиція позивачки з огляду на зафіксовані в медичній документації дані, є більш переконливою. Так, суд погоджується з доводами позивачки про те, що вагітність обчислюється "акушерськими тижнями", починаючи з першого дня останніх місячних у жінки, а не від часу зачаття, як вважає представник відповідача. В даному випадку таким днем є 05.05.2017 (а.с. 79 Т.2). Відраховуючи з цього дня вагітність у позивачки, виходить, що вона дійсно народила дитину на 40 тижні вагітності 13.02.2018 і це не свідчить про те, що позивачка станом на 19-20.05.2017 була вже вагітна.

Крім того, сам факт близькості 19-20.2017 в цей період з позивачкою відповідачем не заперечується.

Нічим не підтверджені доводи відповідача та його представника про те, що позивачка з вимогами про визнання батьківства зверталася до інших чоловіків і це виключає батьківство відповідача. На підтвердження таких доводів жодних доказів не надано Натомість позивачкою на підтвердження доводів про те, що саме відповідач є батьком дитини і що такі вимоги вимоги до нього вона адресувала ще 2018, слугує копія ухвали суду від 27.12.2018 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

І хоча відповідач позов не визнає, жодних фактичних даних та доказів, які б підтверджували той факт, що він не є батьком дитини, відповідачем не надано та судом в ході судового розгляду не встановлено.

У зв`язку з чим суд вважає обгрунтованими вимоги позивачки про визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 .

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни зазначені в рішенні суду.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання батьківства відповідача ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 слід внести зміни до актового запису про народження останньої, щодо батька.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України позивачкою у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести, а саме: витрати на проведення судово-медичної експертизи, це приблизно 14000- 15000 грн., витрати понесені нею на правову допомогу за складання документів до суду та витрати, які будуть понесені нею за участь представника в судовому засіданні. (а.с. 2-6).

Також в матеріалах справи наявний ордер серії АВ № 1055046 від 03.01.2024 (а.с. 29 т. 1), виданий адвокатом Третяковим П.М. на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 30.11.2023 у Тульчинському районному судді Вінницької області.

Крім того, судом встановлено, що 30.11.2023 між адвокатом Третяковим П.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги б/н, предметом якого є надання адвокатом Третяковим П.М. правової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 190 т. 1).

Також адвокатом Третяковим П.М. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. надано квитанцію б/н від 30.11.2023 (а.с. 14 т. 1).

22.08.2024 між адвокатом Третяковим П.М. та ОСОБА_1 складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання правової допомоги б/н від 30.11.2023, відповідно до якого адвокат надав, а доручитель прийняв наступні послуги з надання правової допомоги: підготовка складання позову до суду та формування доказів доданих до позову, вартість 6000 грн. - 5 год.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини встановлення батьківства та аналіз фактичних обставин, з дня укладання договору від 30.11.2023, вартість 2000 грн. - 4 год.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини встановлення батьківства та аналіз практики Верховного суду, з дня укладання договору вартість 2000 грн. - 5 год.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини встановлення батьківства та аналіз практики Європейського суду, з дня укладання договору, вартість 3000 грн. - 5 год.; надання юридичних консультацій, вивчення документів пов`язаних з встановленням батьківства, вартість 2500 грн. - 3 год.; підготовка клопотання про призначення судової експертизи та аналіз практики судових експертиз, вартість 2000 грн. - 2 год.; участь в судових засіданнях 500 грн. - 2 год. 30 хв. Разом 24 год. 30 хв., про що свідчить копія даного акту (а.с. 191 т. 1).

Також доручитель ОСОБА_1 прийнялавід адвоката Третякова П.М. детальний опис робіт виконаних адвокатом від 22.08.2024 за Договором б/н, про надання правової допомоги від 30.11.2023, згідно якого адвокатом надано вказані вище послуги з надання правової допомоги (а.с. 192 т. 1).

Адвокатом Третяковим П.М. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 18 000 грн. надано копію квитанції б/н від 30.11.2023 (а.с. 193 т. 1 ).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 вказаного вище Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Водночас, суд звертає на увагу на те, що представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на користь позивачки, пов`язаних з наданням правничої допомоги, посилаючись на те, що вони є завищеними, належним чином необґрунтованими.

Суд частково погоджується з такими доводами з огляду на таке.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що у зв`язку з представництвом позивачки ОСОБА_1 , адвокатом Третяковим П.М. підготовлено та складено позовну заяву, зібрано докази, додані до позову, надано юридичні консультації, підготовлено та подано заяву про виклик свідків та клопотання про призначення судової експертизи, та взято участь у судових засіданнях: 03.01.2024 - яке тривало 33 хвилини; 02.05.2024 - яке тривало 38 хвилин; 01.10.2024 - яке тривало 4 хвилини; 15.10.2024 - яке тривало одну годину; 13.11.2024 - яке тривало 46 хвилин, 09.12.2024 - яке тривало 1 годину 30 хвилин, 13.01.2025 - яке тривало 2 години 20 хвилин, що підтверджується протоколами судового засідання (а.с. 44-46, 102-104, 226, 241-243 т. 1, а.с. 38-40, 61-65, 96-111 т. 2 ).

Оцінка дій, що полягали в зазначених адвокатом наданих послугах з опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини встановлення батьківства, аналізу фактичних обставин, аналізу практики Верховного суду, аналізу практики Європейського суду, в загальній сумі витрат 7000 грн. та затраченого в загальному часу 14 годин, то слід зазначити про їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, оскільки практика в таких спорах є сталою.

Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачці ОСОБА_1 загалом в розмірі 24000 гривень, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Так, розгляд справи здійснювався з у загальному провадженні, дана справа перебувала в провадженні суду протягом тривалого часу з 01.12.2023, однак під час розгляду справи провадження у справі було зупинено ухвалами суду від 03.01.2024 та 02.05.2024 на час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

А тому, виходячи з засад розумного балансу між приватними інтересами сторін, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, в тому числі реального часу, витраченого на представництво інтересів клієнтів в суді, обсягу наданих адвокатом послуг позивачці, значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі 16000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Також з відповідача на користь позивачки слід стягнути 17472,90 грн. витрат за проведення молекулярно-генетичного дослідження, які фактично понесено позивачкою згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №60409907-1 (а.с. 194 т. 1 ) та 1073,60 грн. судового збору (а.с. 1).

На підставі викладеного ст.ст. 121, 125, 128, 129, 134, 135 СК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 244, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в смт. Шпиків Вінницької області.

Внести зміни до актового запису № 26 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого 15.02.2018 року Тиврівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.

Змінити прізвище ОСОБА_3 з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », по батькові з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 ".

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судові витрати, а саме: 1073,60 грн. ( одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору, 17472,82 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) витрат на проведення експертизи та 16 000 грн. (шістнадцять тисяч) витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне сокарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 23.01.2025.

Суддя Л.А. Штифурко