Постанова

від 22.01.2025 по справі 922/2296/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2296/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді секретар судового засідання за участю представників: від позивача від Відповідача 1 від Відповідача 2 від Третьої особи ОСОБА_1 , Медуниця О.Є. ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №1023 від 05.08.2011, ордер серія АХ№1185500; Лагутін І.В. на підставі ордеру серія АХ №1233404 від 16.01.2025, свідоцтво №1980 від 23.03.2016; Луньов В.О. на підставі свідоцтва №608 від 02.04.2002,ордер серія АН№1602762 від 16.01.2025; не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , м.Харків на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 (суддя Жельне С.Ч.) за позовом ОСОБА_4 , м.Харків до за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів1) Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м.Харків , 2) Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м.Харків Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота», м.Харківпро стягнення коштів 736 947,56 доларів США, що еквівалентно 29 873 938 грн.

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. ОСОБА_4 (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (далі Відповідач 1), Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (далі Відповідач 2), в якій просить суд стягнути солідарно з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» та Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» на свою користь грошові кошти у сумі 603 974,22 доларів США та 3 % річних у розмірі 132973,34 доларів США.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2024 прийнято справу №922/2296/24 до розгляду у порядку загального позовного провадження та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (далі Третя особа).

В перебігу розгляду справи у суді першої інстанції Позивачем заявлялось 09.08.2024 клопотання про встановлення у порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену суму) основного боргу до моменту повної оплати, а також стягнення вказаної суми нарахованих процентів з Відповідача 1.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 в задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" про стягнення солідарно з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» та Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» на свою користь грошові кошти у сумі 603 974,22 доларів США та 3 % річних у розмірі 132 973,34 доларів США відмовлено повністю.

3.1. Означене рішення суду, враховуючи заявлене Відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності, вмотивоване встановленням обґрунтованості позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 603974,22 доларів США, а також тим, що оскільки термін повернення заборгованості згідно із договором був встановлений 27.12.2016р., відповідно, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості сплинула 28.12.2019 року.

Водночас, Позивач звернувся із позовом до суду лише у 2024 році, тобто поза межами позовної давності, а обставини, з якими Позивач пов`язує переривання позовної давності (визнання боргу Відповідачем 1 шляхом підписання Акту звіряння взаємних розрахунків на 01.11.2021) виникли вже після її спливу.

Таким чином, обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності з боку Відповідача 1 судом першої інстанції у період такого строку з 28.12.2016 по 28.12.2019 встановлено не було, тоді як платежі у період з 29.12.2016 по 09.06.2021 здійснювалися Відповідачем 2 за договором поруки від 29.12.2016.

3.2. Позовні вимоги до Відповідача 2 за договором поруки кваліфіковані судом у відповідності до ст.266 Цивільного кодексу України як додаткові, зважаючи на що висновок про спливу позовної давності за головною вимогою до Відповідача 1 зумовив і висновку про відому у солідарному стягненні грошових коштів у сумі 603 974,22 доларів США з Відповідачів з міркувань спливу позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено такими Відповідачами.

Водночас, оскільки місцевим судом встановлено пропущення строків позовної давності за основною вимогою, за цих підстав не підлягають задоволенню і похідні вимоги від неї про солідарне стягнення з Відповідачів 3 % річних у розмірі 132 973,34 доларів США.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. ОСОБА_4 , не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 у справі №922/2296/24, звернувся через представника з апеляційною скаргою на означене рішення суду, в якій просить:

- скасувати означене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» та Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» та стягнути солідарно з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028) та Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» (код ЄДРПОУ 37765993) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 603 974,22 доларів США (шістсот три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири долара США двадцять два центи) та 3 % річних у розмірі 132 973,34 доларів США (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три долари США тридцять чотири центи);

- встановити в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховування 3 % річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу до моменту повної оплати основного боргу, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

- надати ОСОБА_4 строк на доведення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи упродовж 5-ти днів з дня ухвалення рішення.

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає таке.

5.1. Строк, протягом якого Позивач міг звернутися до суду за захистом свого права, не міг сплинути 28.12.2019 р., оскільки солідарний боржник (Відповідач 2) виконував грошове зобов`язання до 09.06.2021 включно і таке виконання солідарним боржником зобов`язань переривало позовну давність.

5.2. Відповідач 1 підписав Акт звірки станом на 01.11.2021, що за вказаних вище обставин також є підставою для переривання позовної давності, тож відлік позовної давності розпочався з 02.11.2021.

5.3. Також відповідно до пункту 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 було встановлено карантин з 12 березня 2020 р., а постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Отже, на думку Скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо пропуску Позивачем строку позовної давності.

5.4. Судом першої інстанції жодним чином необґрунтовано застосування позовної давності стосовно вимог до Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3».

Комунальне підприємство «Тролейбусне депо №3» з 29.12.2016 по 09.06.2021 виконувало грошові зобов`язання, тож у будь-якому випадку відлік позовної давності стосовно вимог до Відповідача 2 розпочався не раніше 10.06.2021, а тому, враховуючи зупинення строку позовної давності на період карантину та період воєнного стану, строк позовної давності стосовно вимог до Відповідача 2 не сплив на день звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи зазначене, також є помилковим висновок суду стосовно спливу позовної давності щодо стягнення 3 % річних у розмірі 132 973,34 доларів США.

Також Скаржником зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які Апелянт поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції: судовий збір у розмірі 537 730 грн. 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

6. Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо", м.Харків, в межах встановленого апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду та зазначає:

6.1. Апелянт не зазначає ані в позові, ані в апеляційній скарзі, що КП «Салтівське трамвайне депо» не було стороною таких договорів, не ініціювало укладення таких договорів та не брало участі в обговоренні умов зазначених вище договорів, а саме:

- договору застави, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «Банк Золоті Ворота»

- договору поруки, укладеного між ОСОБА_4 та КП «Тролейбусне депо №3».

Чим керувалися сторони укладаючи такі договори, та які вигоди останні розраховували отримати взявши на себе певні зобов`язання та відповідні ризики, стороні Відповідача 1 не відомо. Чинним законодавством обов`язкова участь боржника в узгодженні та укладанні таких договорів не передбачена.

Як в першому, так і в другому випадку лише після виконання зазначених вище договорів до відома КП «Салтівське трамвайне депо» було доведено відповідну інформацію.

6.2. КП «Тролейбусне депо №3» діяло не від імені КП «Салтівське трамвайне депо», а від свого імені та виконувало свої власні зобов`язання за договором поруки від 29.12.2016 р., яким навіть не визначено графіку внесення таких окремих платежів. Такі платежі здійснювалися безсистемно, не були та не могли бути підконтрольні КП «Салтівське трамвайне депо».

6.3. Підписання з боку КП «Салтівське трамвайне депо» акту звірки, складеного станом на 01.11.2021р., не може свідчити про вираження боржником волі та/або уповноваження певної особи, та/або надання згоди на визнання іншою особою боргу, оскільки зафіксовані в акті обставини мали місце в минулому. Крім того, саме підписання акту звірки мало місце після спливу строку позовної давності (з 28.12.2016 по 28.12.2019 р.).

6.4. Станом на момент оголошення карантину, прийняття відповідної Постанови КМУ та набрання чинності (02.04.2020) Законом України про внесення відповідних змін до Цивільного кодексу щодо продовження строку позовної давності на період карантину строк позовної давності за вимогами ОСОБА_4 сплив (з 28.12.2016 по 28.12.2019 р.) та відповідно не міг бути продовженим.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 11.12.2024р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є.

8. Ухвалою від 16.12.2024р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/2296/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024), а ухвалою від 13.01.2025р., призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 20.01.2025р. о 10:15 з повідомленням учасників справи.

9. 20.01.2025 судовою колегією після надання пояснень учаасниками справи по суті їх правової позиції та обставин спрпави було оголошено перерву до 22.01.2025 до 10:00 години для проведення судових дебатів та проголошення рішення.

10. 21.01.2025 від Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м.Харків надійшли пояснення по справі, які апеляційним судом залишаються без розгляду згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визначений ухвалою від 16.12.2024 строк для наданя відзиву на апеляціну скаргу вже сплив (до 31.12.2024), тоді як апеляційним судом у відповідності до ч.5 ст.161 цього Кодексу не визначалось за необхідне надання дозволу для подання додаткових пояснень щодо відповідних питань.

11. Враховуючи викладене в п.п.7,8 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є., відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

13. Після перерви 22.01.2025 було продовжено судове засідання, під час судових дебатів уповноважений представник Позивача просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Уповноважений представник Відповідача 1 під час судових дебатів заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Уповноважений представник Відповідача 2 підтримав позицію Відповідача 1, просив залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Третьої особа попри вжиті судом заходи з належного повідомлення не з`явився, про причини неявки не повідомив, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання явки необов`язковою та достатності наявних матеріалів для надання правової оцінки спірним правовідносинам не перешкоджає розгляду справи по суті.

14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

15. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між Комунальним підприємством «Салтівське трамвайне депо» (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» (Банк) було укладено договір на кредитну лінію (невідновлювальну) №217 від 22 листопада 2011 р., відповідно до якого у період з 22 листопада 2011 р. по 19 листопада 2012 р. Банк за наявності вільних кредитних ресурсів зобов`язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 17 000 000 грн. (ліміт) без додаткових спеціальних переговорів, а Позичальник зобов`язався повернути кредит у строк не пізніше 19 листопада 2012 р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 22,5% річних на визначених Договором умовах (а.с.15 т.1).

16. Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до вказаного Договору №217 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 22.11.2011:

- №1 від 12.12.2011 (а.с.27 т.1);

- №2 від 12.03.2012 (а.с. 27 зворотна сторона т.1);

- №3 від 06.09.2012 (а.с.28 т.1);

- №4 від 19.11.2012 (а.с.28 зворотна сторона т.1);

- №5 від 15.11.2013 (а.с.29 т.1), якою, серед іншого, змінено валюту надання кредитної лінії з гривні на долар США.

17. Відповідно до Договору про зміни №6 від 23 травня 2014 р. до договору на кредитну лінію (невідновлювальну) №217 від 22 листопада 2011 р., сторони внесли зміни до договору на кредитну лінію (невідновлювальну) №217, шляхом викладення п. 1.1 Договору в наступній редакції: «У період з 15 листопада 2013 р. по 14 листопада 2014 р. Банк за наявності вільних кредитних ресурсів зобов`язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 1 780 000 дол.США без додаткових спеціальних переговорів, а Позичальник зобов`язується повернути кредит за наступним графіком: період: 15.11.2013 03.06.2014 - залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом (ліміт): 1 780 000 доларів США; період: 04.06.2014 04.11.2014 - залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом (ліміт): 13 000 доларів США; у строк не пізніше 14 листопада 2014 р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 14,5 % річних на визначених Договором умовах (а.с.19 т.1).

18. 23.05.2014 р. між ОСОБА_4 (Заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» (Заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав №217/1, відповідно до якого у забезпечення виконання всіх вимог Заставодержателя до КП «Салтівське трамвайне депо» (Боржник), за договором № 217 на кредитну лінію (невідновлювальну) від « 22» листопада 2011 р., та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов`язання - збільшення, зменшення відсоткової ставки, строку дії основного зобов`язання, зменшення, збільшення розміру кредиту тощо), далі за текстом - Кредитний договір, а саме: повернення кредиту у розмірі 1 780 000 дол. США у строк « 14» листопада 2014 р., сплати відсотків за користування кредитом по ставці 14,5 % річних в порядку згідно з умовами Кредитного договору, неустойки та інших можливих витрат Заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником зобов`язань за Кредитним договором. Заставодавець передає у заставу Заставодержателю належні йому майнові права за договором №1963 ДВ1 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 25.03.2014, далі за текстом - Депозитний договір, а саме: право вимоги Заставодавця до Заставодержателя щодо повернення 163 000 дол. США на умовах Депозитного договору (а.с.16 т.1).

19. Договором про зміни №1 від 27 травня 2014 р. до договору застави майнових прав №217/1, сторони внесли зміни до договору застави майнових прав, шляхом викладення п.1.1 Договору в наступній редакції: «у забезпечення виконання всіх вимог Заставодержателя до КП «Салтівське трамвайне депо» (Боржник) за договором № 217 на кредитну лінію (невідновлювальну) від « 22» листопада 2011 р., та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов`язання - збільшення, зменшення відсоткової ставки, строку дії основного зобов`язання, зменшення, збільшення розміру кредиту тощо), далі за текстом - Кредитний договір, а саме: повернення кредиту у розмірі 1 780 000 дол. США у строк « 14» листопада 2014 р., сплати відсотків за користування кредитом по ставці 14,5 % річних в порядку згідно з умовами Кредитного договору, неустойки та інших можливих витрат Заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Заставодавець передає у заставу Заставодержателю належні йому майнові права за договором № 1963 ДВ1 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 25.03.2014, далі за текстом - Депозитний договір, а саме: право вимоги Заставодавця до Заставодержателя щодо повернення 1 687 000 дол. США на умовах Депозитного договору (а.с.18 зворотна сторона т.1).

20. 28.05.2014 р. між ОСОБА_4 (Заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» (заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав №217/2, відповідно до якого у забезпечення виконання всіх вимог Заставодержателя до КП «Салтівське трамвайне депо» (Боржник) за договором № 217 на кредитну лінію (невідновлювальну) від « 22» листопада 2011 р., та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов`язання - збільшення, зменшення відсоткової ставки, строку дії основного зобов`язання, зменшення, збільшення розміру кредиту тощо), далі за текстом - Кредитний договір, а саме: повернення кредиту у розмірі 1 780 000 дол. США у строк « 14» листопада 2014 р., сплати відсотків за користування кредитом по ставці 14,5 % річних в порядку згідно з умовами Кредитного договору, неустойки та інших можливих витрат Заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Заставодавець передає у заставу Заставодержателю належні йому майнові права за договором № 1962 ДВ1 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 24.03.2014, далі за текстом - Депозитний договір, а саме: право вимоги Заставодавця до Заставодержателя щодо повернення 80 000 дол. США на умовах Депозитного договору (а.с.15 т.1).

21. ПАТ «Банк Золоті Ворота» листом №2856 від 12.06.2014 повідомив ОСОБА_4 , що у зв`язку з невиконанням КП «Салтівське трамвайне депо» зобов`язань по погашенню кредиту згідно договору № 217 на кредитну лінію (невідновлювальну) від « 22» листопада 2011 р. було списано 04.06.2014р за договором застави 217/1 майнових прав від 23.05.2014 та договором застави 217/2 майнових прав від 28.05.2014, укладеними між АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" та ОСОБА_4 , суму у розмірі 1 767 000 дол. США в рахунок погашення простроченого кредиту КП «Салтівське трамвайне депо» (а.с.19 зворотна сторона т.1).

22. Списання коштів АТ "Банк Золоті Ворота" з депозитних рахунків ОСОБА_4 у загальному розмірі 1767000 в рахунок погашення кредитних зобов`язань КП «Салтівське трамвайне депо» підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 04.06.2014 по 04.06.2014 від 13.06.2014 (а.с.14 з обох сторін т.1)

23. 27.08.2014 Позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою №27-8/14 про відшкодування у розмірі 1 767 000 доларів США, що на день звернення з вимогою за офіційним курсом гривні до долару встановленому Національним банком України дорівнювало 24 545 351,06 гривень (а.с.23-26 т.1).

24. 15.01.2015 між ОСОБА_4 (Кредитором за договором) та Комунальним підприємством «Салтівське трамвайне депо» (Відповідачем 1, Боржником за договором) було укладено договір №15-01/15 про відстрочення грошових зобов`язань, відповідно до умов якого Кредитор зобов`язався надати Боржнику відстрочення зі сплати грошових зобов`язань у національній валюті України у сумі еквівалентній на день платежу 1767000 доларів США строком до 30.04.2015 р., а Боржник зобов`язався виконати грошові зобов`язання у повному обсязі у встановлений строк. (п.1.1 Договору) (а.с.21-22 т.1).

24.1. У п.1.2 Договору сторони визначили, що під грошовими зобов`язаннями у розмірі 1 767 000,00 доларів США Сторони розуміють зобов`язання Боржника по відношенню збитків, спричинених Кредитору:

1) Зверненням стягнення на належні Кредитору майнові права за договором №1963ДВ1 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 25.03.2014 р. відповідно до умов договору застави майнових прав №217/1 від 23.05.2014р. зі змінами між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_4 у розмірі 1 687 000,00 доларів США (один мільйон шістсот вісімдесят сім тисяч доларів США);

2) Зверненням стягнення на належні Кредитору майнові права за договором №1962ДВ1 строкового валютного банківського вкладу (депозиту) від 24.03.2014 р. відповідно до умов договору застави майнових прав №217/2 від 28.05.2014р. між ПАТ Золоті Ворота» та ОСОБА_4 у розмірі 80 000,00 доларів США (вісімдесят тисяч доларів США);

що на моменту звернення за офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленим Національним Банком України, становило 20 909 453,47 гривень.

24.2. Згідно п.1.3 Договору відстрочена сума грошових зобов`язань сплачується Боржником у національній валюті України на розрахунковий рахунок Кредитора, вказаний у розділі 7 даного Договору, та визначається по офіційному курсу гривні по відношенню до долару США, встановленому Національним Банком України на день платежу (сплати боргу).

25. Відповідно до додаткової угоди №1 від 29.04.2015 р. до договору про відстрочення грошових зобов`язань №15-01/15 від 15 січня 2015 р., сторони внесли зміни до пункту 1.1 Розділу 1 «Предмет та умови договору» договору про відстрочення грошових зобов`язань №15-01/15 від 15 січня 2015 р. і виклали його в наступній редакції « 1.1. Кредитор зобов`язується надати Боржнику відстрочення зі сплати грошових зобов`язань у сумі еквівалентній на день платежу 1 767 000 доларів США строком до 27.12.2016 р., а Боржник зобов`язується виконати грошові зобов`язання у повному обсязі у встановлений строк (а.с.20 т.1).

26. 29.12.2016 р. між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Тролейбусне депо №3» (Поручитель) було укладено договір поруки (а.с.17 з обох сторін т.1) та погоджено Директором департаменту інфраструктури Харківської міської ради, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання КП «Салтівське трамвайне депо» (Боржник) обов`язку щодо сплати кредиторові визначеної у п. 1.3 Договору грошової суми. (п.1.1 Договору поруки)

26.1. Зобов`язання, яке забезпечується порукою - договір про відстрочення грошових зобов`язань №15/01/2015 від 15.01.2015 з додатковою угодою №1 від 29.04.2016 (п.1.2 договору поруки).

26.2. Згідно п.1.3 Договору поруки предмет основного договору відстрочення грошових зобов`язань у сумі еквівалентній на день платежу 1 767 000 доларів США строком до 27.12.2016 р.

26.3. Пунктом 2.1 Договору поруки сторони встановили солідарну відповідальність Боржника та Поручителя перед Кредитором за належне виконання грошового зобов`язання.

26.4. Згідно п. 2.3. Договору поруки Поручитель не відповідає за сплату Боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, процентів річних за прострочення їх повернення, за сплату неустойки (штрафу, пені), відшкодування інфляційних витрат тощо.

26.5. У п.3.1. Договору поруки сторони домовились, що сплата грошового зобов`язання буде здійснюватися Поручителем частинами протягом 10 років до повної виплати грошової суми зазначеної в п.1.3 цього Договору. Періодичність погашення та сума внесків буде залежати від фінансової спроможності Поручителя.

26.6. Згідно п. 3.2. Договору поруки граничний строк виконання зобов`язання за цим Договором встановлюється до 31.12.2027. Поручитель має право виконати свій обов`язок достроково.

26.7. Відповідно до п. 3.4. Договору поруки сума грошового зобов`язання сплачується Поручителем у національній валюті України на розрахунковий рахунок Кредитора вказаний у розділі 9 цього Договору який визначається по офіційному курсу по відношенню до долару США, встановленому Національним банком України на день платежу (сплати боргу).

26.8. Згідно п. 7.2. Договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

27. Здійснювані Основним боржником (Відповідачем 1) та Поручителем (Відповідачем 2) платежі у рахунок погашення зобов?язань перед Позивачем, відображені у підписаному між Позивачем та Відповідачем 1 без зауважень акті звірення розрахунків станом на 01.11.2021 (а.с.18 т.1), зі змісту якого убачається, що останній платіж, відображений у цьому акті Відповідачем 1 здійснено 24.06.2016р., тоді як Відповідачем 2 у період з 29.12.2019 по 09.06.2021 регулярно здійснювало платежі за договором поруки на користь Позивача, які в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент кожного платежу у сумі склали 971032,08 доларів США.

Факт здійснення Відповідачем 2 означених платежів на користь Позивача в на виконання своїх зобов`язань за договором поруки від 29.12.2016 за відповідні зобов`язання Відповідача 1 підтверджується банківськими виписками з рахунку (а.с.139, 140 т.1).

З урахуванням сум еквіваленту здійснюваних у період до 24.06.2016 платежів Відповідача 1 у загальному розмірі 191993,7 доларів США, та платежів Відповідача 2 у період з 29.12.2016 по 09.06.2021 у еквіваленті 971032,08 доларів США, означеним актом звірення розрахунків зафіксований обсяг невиконаних перед ОСОБА_4 станом на 01.11.2021 грошових зобов?язань в еквіваленті 603974,22 доларів США.

28. ОСОБА_4 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахованих 3% річних у загальному розмірі 29233825,4грн. з КП «Салтівське трамвайне депо» та КП «Тролейбусне депо №3», однак ухвалою цього суду від 06.05.2024 (а.с.30-31 т.1) позивачеві відмовлено у відкритті провадження за цим позовом та роз`яснено право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

Матеріали справи не містять ані доказів, ані відомостей про скасування чи оскарження вказаної ухвали.

29. За таких обставин ОСОБА_4 03.07.2024 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про солідарне стягнення на свою користь з КП «Салтівське трамвайне депо» та КП «Тролейбусне депо №3» грошових коштів у сумі 603974,22 дол. США та 3 % річних у розмірі 132 973,34 доларів США.

30. 29.07.2024 Відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву (а.с.44-53 т.1), за змістом якого підтверджено (не заперечені і не оспорені) викладені у позовні заяві фактичні обставини, якими Позивач обґрунтовує висування заявлених позовних вимог, однак наголошено на неможливості задоволення позовних вимог (на ухваленням альтернативних процесуальних документів за результатами її розгляду про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та про відмову у задоволені позовних вимог) з огляду на такі підстави:

- порушення правил предметної юрисдикції (позов має розглядатися у порядку цивільного судочинства);

- необхідність застосування позовної давності за заявою Відповідача 2, строк якої обраховується з 28.12.2016 по 28.12.2019, після якого будь-які дії боржника не можуть його переривати у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, тоді як порука не є самостійним зобов`язанням;

- правовідносини поруки припинилися у порядку ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України через непред?явлення Позивачем позову до поручителя у строк до 28.07.2017р.;

- встановлений умовами договору поруки порядок виконання грошових зобов?язань Поручителя зумовлює висновок, що прострочення останнім допущено не було, адже він має можливість виконувати відповідне грошове зобов?язання до 31.12.2027;

- фактична правова природа укладеного договору поруки від 29.12.2016 дозволяє дійти висновку, що він є договором про заміну боржника, за яким строк виконання грошових зобов?язань без визначеного графіку не настав, а тому позовні вимоги є передчасними;

- за умовами договору поруки грошові зобов`язання Відповідача 1 за нарахованих 3% річних порукою Відповідача 2 не забезпечується.

31. 13.08.2024 від Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (Відповідач 2) надійшла заява (вх.20400), в якій просить застосувати наслідки спливу позовної давності до всіх позовних вимог. З цих підставі вказує, що з огляду на те, що граничний термін виконання основного зобов`язання, який передбачений Договором про відстрочення грошових зобов`язань №15/01/2015 від 15.01.2015р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.04.2016р. є 27.12.2016, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення коштів слід обраховувати з 28.12.2016 по 28.12.2019р. Наголошує, що переривання позовної давності можливо виключно в межах самої позовної давності. В період з 28.12.2016 по 28.12.2019 боржник КП «Салтівське трамвайне депо» жодних дій, які можуть свідчити про визнання ним свого боргу не вчиняв. КП «Салтівське трамвайне депо» не є учасником відносин,які склалися між ОСОБА_4 та КП «Тролейбусне депо №3», свою згоду на виконання з боку поручителя зобов`язань не надавало та не уповноважувало Відповідача-2 здійснювати відповідні платежі. Вважає, що відсутні підстави для стягнення 3% річних здійснених на основне зобов`язання, позовна давність щодо якого спливла. Додатково вказує, що таке стягнення в будь-якому разі має бути обмежено останніми 3 роками, які передували подачу позову (а.с.108-111 т.1).

32. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема, щодо виникнення та виконання грошових зобов`язань, а також перебігу та спливу позовної давності.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

33. Суть розглянутого спору полягає у спонуканні Позивачем до виконання грошового зобов`язання зі сплати 603974,22 доларів США та нарахованих за період з 28.12.2016 по 29.04.2024 3% річних у розмірі 132973,34 доларів США Відповідачів 1 і 2 як солідарних боржників, а також у встановлені у порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України нарахування таких відсотків до моменту повної оплати основного боргу та їх стягнення з КП «Салтівське трамвайне депо».

34. У відповідності до приписів ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) задоволення позову судом передбачає необхідність доведення позивачем (ст.ст. 13,74 ГПК) такої сукупності елементів: наявність та приналежність Позивачеві захищуваного суб`єктивного права (а); порушення (невизнання чи оспорювання) вказаного суб`єктивного права (або легітимного інтересу) з боку визначеного відповідача (б); належність та ефективність обраного способу захисту (в).

Своєю чергою, відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, можуть обрати предметом доказування (і доведення відповідними доказами) спростування наявності будь-якого з означених елементів або заявити про застосування наслідків спливу позовної давності, що само по собі передбачає обґрунтованість позовних вимог, але неможливість їх судового захисту.

35. Поряд із цим, можливість суду надавати правову оцінку доведеності означених елементів у світлі приписів ч.2 ст.19 Конституції України та, власне, застосування певного способу судового захисту, ґрунтується на наявності юрисдикції цього суду вирішувати відповідний спір мати статус суду «встановленого законом» у розумінні положень ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. (далі ЄКПЛ).

35.1. Згідно ч.1 ст.125 Конституцій України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така спеціалізація виокремлена стосовно цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ та справ про адміністративні порушення.

35.2. Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Аналогічні гарантії передбачені ч.1 ст.4 ГПК.

35.3. Частиною 3 ст.3 ГПК визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

36. Враховуючи, що за змістом ч.1 ст.2 ГПК завдання господарського судочинства виконується господарським судом відносно справ, віднесених до господарської юрисдикції, тоді як згідно ч.2 ст.278 цього Кодексу з`ясування дотримання визначених ст.ст. 20-23 ГПК правил юрисдикції здійснюється судом незалежно від доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання правової оцінки питанню юрисдикційної належності розглядуваного спору, зважаючи на його суб`єктивний склад, а також враховуючи викладені у відзиві Відповідача 2 юрисдикційні застереження (п.30 цієї постанови).

36.1. Дійсно, первісна підстава виникнення у основного боржника Позичальника (Відповідач 1) грошового зобов?язання, довкола виконання якого точиться розглядуваний спір, є кредитний договір, укладений останнім з Третьою особою (з подальшими змінами п.п.16, 17 цієї постанови), відносно якого договори застави між Позивачем і Третьої особою (п.п.18-20 цієї постанови) є забезпечувальними. Статус заставодавця як фізичної особи не впливає на господарську природу основного (первісного) зобов?язання між Банком та Позичальником як юридичними особами.

36.2. Діюче законодавство не передбачає зміну правової природи грошового зобов?язання у разі заміни кредитора у ньому, так само, як і укладене у подальшому як забезпечувальне до нього зобов?язання з поруки Відповідача 2, що зумовлює погодження із висновками місцевого суду щодо юрисдикційної належності цього спору у світлі приписів ч.1 ст.20 ГПК та практики її застосування за наведеними у рішеннями релевантними позиціями Верховного Суду.

36.3. Поряд із, судова колегія, враховуючи принцип «res judicata» як аспект правової визначеності (складник категорії верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України) довкола питання «законного суду» у розумінні ст.6 ЄКПЛ, звертає увагу на наявність та чинність ухвали Московського районного суду м. Харкова від 06.05.2024 (п.28 цієї постанови). Дійсно, діюче процесуальне законодавство не допускає спорів між судами відносно юрисдикційності, так само, як і можливості скасування (ігнорування) у межах господарського апеляційного провадження судового акту, постановленого у межах цивільного судочинства. Припущення іншого результату вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору за таких обставин фактично призводило б до позбавлення ОСОБА_4 права на судовий захист, що не сумісно із ст. 55 Конституції України.

37. Як убачається зі змісту позовної заяви і наявних у справі документів суб`єктивне право вимоги виконання грошового зобов`язання у Позивача до Відповідача 1 зумовлене виконанням Позивачем кредитного зобов`язання Відповідача 1 перед Банком (Третя особа) внаслідок звернення Банком стягнення (як Заставодержателем) на майнові права за депозитом ОСОБА_4 (як Заставодавця).

37.1. У цих правовідносинах застави Позивач виступав майновим поручителем Відповідача 1 перед Банком, що передбачалось ч.2 ст.11 Закону України «Про заставу» (в редакції, що діяла на момент укладання такого договору і звернення стягнення на предмет застави), тоді як застава майнових прав за депозитом визначалося належним предметом застави згідно ч.1 ст.4 цього Закону.

37.2. У відповідності до п.3 ч.1 ст.512 ЦК виконання Позивачем як заставодавцем майновим поручителем грошового зобов`язання Відповідач 1 перед Банком (на підтвердження чого надано виписку з особового рахунку а.с.14 т.1) мало наслідком заміну кредитора Відповідача 1 з Банку на Позивача у сумі списаних в рахунок виконання кредитних зобов`язань коштів депозиту ОСОБА_4 .

37.3. Зважаючи на різницю у статуті первісного кредитора (Банку) як фінансової установи та нового кредитора фізичної особи, до Позивача в контексті приписів ст.514 ЦК та ст.ст.47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (вказані Закони у редакції, що діяла на момент заміни кредитора Банка на Позивача) щодо можливості здійснення кредитування виключно кредитними установами на підставі ліцензії перейшло (до Позивача) від Банку виключно право вимоги грошових коштів наданого кредиту у розмірі списаних з заставодавця майнового поручителя коштів без права подальшого кредитування під банківський відсоток користування кредитними коштами.

37.4. Водночас, грошова природа зобов`язання Відповідача 1, статус кредитора у якому набув Позивач, в силу ч.2 ст.625 ЦК передбачає можливість нарахування 3% річних за період прострочення виконання такого зобов`язання.

37.5. Поряд із цим, за умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору №15-01/15 від 15.01.2025 (п.1.3. а.с. 21 т.1) та додаткової угоди №1 від 29.04.2015 до нього (а.с.20 т.1), грошове зобов`язання має виконуватися у національній валюті України, розмір якого має бути еквівалентним розміру зобов`язання у доларах США за офіційним курсом НБУ на день платежу. Наразі, дотримання означених умов є обов`язковим в силу ст.629 ЦК, а тому у світлі відсутності доказів наявності підстав для встановлення Відповідачеві 1 виконання у доларах США, сформульована Позивачем позовна вимога про стягнення саме доларів США є несумісною із приписами ч.2 ст.14 цього Кодексу.

37.6. Матеріали справи не містять ані доказів, ані відомостей про спростування у порядку ст.215 ЦК встановленої ст.204 цього Кодексу презумпції правомірності правочинів (між Банком та Відповідачем 1 кредитного договору, між Банком та Позивачем договорів застави, та між Позивачем і Відповідачем 1 договору про відстрочення грошових зобов?язань), наявність яких обумовлює первісне виникнення та подальший перехід до ОСОБА_4 права кредитора і змін умов виконання розглядуваного грошового зобов?язання.

38. Суб`єктивне право вимоги Позивача до Відповідача 2 ґрунтуються на правовідносинах поруки за укладеним між ними договором від 29.12.2016 (а.с.17 т.1), згідно якого Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 грошового зобов`язання, розглянутого у п.37 цієї постанови.

38.1. Апеляційний суд звертає увагу, що хоча за цим договором поруки визначено солідарну природу зобов`язання поручителя Відповідача 2 (п.2.1.), однак у п.2.3. договору сторони обмежили обсяг відповідальності Поручителя у розумінні ч.2 ст.553 ЦК, виключивши, зокрема, відповідальності Поручителя зі сплати процентів річних за прострочення повернення грошових коштів Боржником Відповідачем 1.

38.2. Так само, як і у випадку Відповідач 1, у п.3.4. договору поруки сторонами визначено, що виконання грошового зобов`язання Поручителями Відповідача 2 перед Кредитором Позивачем здійснюється у національній валюті України у розмірі, що визначається еквівалентом суми в доларах США за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

38.3. Матеріали справи не містять відомостей та доказів щодо оспорювання дійсності чи визнання недійсним договору поруки від 29.12.2016.

39. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого суду про вимогу у задоволені позовних вимог з мотивів спливу позовної давності, про застосування наслідків якої було заявлено Відповідачами, у світлі таких аргументів Апелянта Позивача:

-строк позовної давності неодноразово переривався діями Відповідача 2 зі здійснення часткової оплати у період з 29.12.2016 по 09.06.2021 (1);

-солідарний характер зобов`язання, комунальний статус обох боржників та підписання Відповідачем 1 акту звіряння станом на 01.11.2021 без жодних зауважень свідчить про те, що здійснення Поручителем платежів відбулось за згоди Відповідача 1 (2);

-переривання строку позовної давності і початок його перебігу заново мав місце з останнім платежем 09.06.2021 Відповідача 2, потім з підписання Відповідачем 1 акту звірки на 01.11.2021, а в подальшому цей строк продовжувався внаслідок карантину через COVID-19, який тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023 у відповідності до п.12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК (3);

-жодним чином не обґрунтовано застосування позовної давності до Відповідача 2 (4).

40. Колегія апеляційного суду відмічає, що обставина надання Банком кредитних коштів Відповідачеві 1 учасниками справи не заперечується і не оспорюється, що зумовлює актуальність висновків щодо природи та правових підстав виникнення грошових вимог Позивача до Відповідачів, наведених у п.п.37 і 38 цієї постанови. Водночас, відхилення позовних вимог через сплив позовної давності, передбачає:

- встановлення обґрунтованості таких вимог (тобто наявності і доведеності Позивачем елементів (а), (б) і (в), перелічених у п. 34 цієї постанови;

- визначення початку перебігу позовної давності, її тривалості та відсутності обставин її переривання (зупинення), достатніх за своїми наслідками для висновку про своєчасність звернення до суду.

40.1. Апеляційний суд звертає увагу, що предмет апеляційного перегляду не охоплює заперечення проти встановленої судом обґрунтованості позовних вимог (зокрема, Відповідачем 2 не подано апеляційної скарги з мотивів не врахування місцевим судом його заперечень по суті позовних вимог, наведені у п.30 цієї постанови)

40.2. Наявні у матеріалах справи відомості про умови кредитних відносин між Банком та Відповідачем 1 не дають підстав для висновку про укладання угоди про збільшення позовної давності у відповідності до ч.1 ст.259 ЦК. Не містять такої умови і угоди про відстрочення виконання грошових зобов`язань між Позивачем і Відповідачем 1.

40.3. Зважаючи на узгоджену сторонами (Позивачем і Відповідачем 1) зміну строку виконання грошового зобов`язання та правила про початок перебігу загального строку позовної давності, визначені ст.ст.260 і 261 ЦК, моментом порушення у розумінні ст.610 цього Кодексу грошового зобов`язання (в остаточній редакції умов щодо строку його виконання згідно ст.530 ЦК) і, відповідно, початок перебігу позовної давності є 28.12.2016.

40.4. Наразі, саме період з 28.12.2016 по 28.12.2019 (тобто, до запровадження карантину, через яке відбулося продовження строку позовної давності) має досліджуватися і оцінюватися в контексті наявності/відсутності підстав для переривання позовної давності у розумінні ст.264 ЦК, оскільки про обставини для зупинення перебігу цього строку у цей період згідно ст.263 цього Кодексу Апелянтом не зазначається і суду згідно принципу «jura novit curia» не відомо.

41. Колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення Відповідачем 1 будь-яких дій у період з 28.12.2016 по 28.12.2019, які можна було б тлумачити у розумінні ст.264 ЦК як визнання боргу (зобов`язання), визначеного підставами, розглянутими у п.37 цієї постанови:

41.1. Похідний характер правовідносин поруки між Позивачем та Відповідачем 2 або солідарна природа зобов`язань Відповідачів перед Позивачем не впливає на факт самостійних/окремих підстав виникнення грошового зобов`язання кожного з боржників перед кредитором та не визначає прав Поручителя своїми власними діями переривати перебіг позовної давності за вимогами кредитора до первісного боржника автоматично без будь-якого узгодження/підтвердження останнього, що кореспондується із релевантною правовою позицію ВС, викладеною у постанові від 14.12.2018 у справі №161/15679/15-ц

41.2. Спільність статусу Відповідачів 1 і 2 як комунальних підприємств не визначає автоматичне погодження Відповідачем 1 здійснюваних Відповідачем 2 платежів за умовами діючого законодавства на момент вчинення таких платежів (ці підприємства є самостійними суб`єктами господарювання, що не перебувають у відносинах підпорядкування між собою), а тому твердження Апелянтом про протилежне за відсутню у матеріалах справи відповідних доказів відхиляються як доказово неспроможні.

41.3. Оскільки акт звірки станом на 01.11.2021 підписано від імені Відповідача 1 вже за межами 28.12.2019, такий акт цілком правомірно не взято до уваги у якості доказу переривання позовної давності. Не вбачає колегія суддів і невідповідності висновків місцевого суду щодо неврахування здійснених Відповідачем 2 платежів у якості доказів переривання давності для зобов`язання Відповідача 1 усталеній практики з цього питання ВС, на правові позиції якого вказує Апелянт, адже Відповідач 2 вчиняв дії у межах власних правовідносин поруки, тоді як ч.1 ст.261 ЦК передбачає юридичне значення активних дій з визнання боргу саме боржником у відповідному зобов`язанні (позовні вимоги ОСОБА_4 до Відповідача 1 не ґрунтуються на договорі поруки і своїми підставами виникнення (п.37 цієї постанови) не залежать від існування такого договору)

41.4. Матеріали справи не містять ані доказів, ані навіть відомостей про те, що у період з 28.12.2016 по 28.12.2019 Позивачем подавався позов у розумінні ч.2 ст.264 ЦК, а тому з урахуванням акцесорного характеру вимог щодо 3% річних у розумінні ст.266 цього Кодексу, колегія апеляційного суду погоджується із правильністю висновків місцевого суду про відхилення позовних вимог до Відповідача 1 згідно ч.4 ст.267 ЦК, додатково звертаючи увагу на безпідставності вираження виконання такої вимоги у примусовому порядку в доларах США (п.37.5 цієї постанови):

- акцесорність характеру вимоги про стягнення 3% річних відносно простроченого основного зобов?язання, через яку (акцесорність) додаткове зобов?язання залежить від основного і поділяє його долю визначена у п.43 постанови ВП ВС від 07.04.2020 у справі №910/4590/19;

- трасформація основного грошового зобов?язання, яке виступає базою для нарахування заявлених до стягнення 3% річних, у натуральне (obligations naturalis) відбулася внаслідок відповідної заяви Відповідача 1 у порядку ч.3 ст.267 ЦК і тому мало наслідком сплив позовної давності і за додатковою вимогою про стягнення 3% річних, що узгоджується із подібним підходом до застосування відповідних норм матеріального права, відображеним у постановах ВС від 03.04.2019 у справі №756/9094/15-ц, від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц, від 02.09.2020 у справі №569/12928/16-ц;

- колегія апеляційного суду звертає увагу на незастосовність до обставин розглядуваної справи правової позиції ВП ВС щодо правила нарахування 3% річних, сформульованої у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц («право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову»), оскільки ВП ВС розглядало справу, у якій основне зобов?язання, що виступало базою для нарахування 3% річних і інфляційної індексації було підтверджене чинним рішенням суду про стягнення відповідної суми основної заборгованості, а отже не могло розглядатися як obligations naturalis (тим, за яким пропущено позовну давність на відміну від ситуації за вимогами до Відповідача 1 у справі №922/2296/24).

42. З урахуванням викладеного, у п.41 цієї постанови, попри відсутність у матеріалах справи доказів припинення Відповідачем 1 спірних грошових зобов?язань перед Позивачем шляхом їх виконання чи у інший передбачених діючим законодавством спосіб, колегія апеляційного суду погоджується із висновком Господарського суду Харківської області про необхідність відмови у задоволені всіх заявлених позовних вимог ОСОБА_4 до КП «Салтівське трамвайне депо» з мотивів спливу позовної давності у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК.

Означений висновок унеможливлює і застосування до Відповідача 1 ч.10. ст.238 ГПК.

43. Поряд із цим, викладені вище міркування щодо спливу позовної давності і наслідків такого спливу з точки зору можливості задоволення позовних вимог щодо Відповідача 1 не можуть бути застосовані для обґрунтування відмови у задоволенні вимог до Відповідача 2 з таких міркувань:

43.1. Насамперед, на відміну від додаткових зобов?язань, безпосередньо вказаних законодавцем у ст.266 ЦК, що поділяють долю основного відносно наслідків спливу позовної давності, грошове зобов?язання Відповідача 2 перед Позивачем:

- прямо законодавцем не згадано;

- має самостійну підставу виникнення (договір поруки) та обсяг, який визначається основним зобов`язанням не як базою для нарахування додаткового зобов?язання, а солідарним характером правового зв?язку з кредитором;

- за змістом правової позиції, викладеної у п.п.64-68 постанови від 09.10.2024 у справі №638/1046/14-ц акцесорність зобов?язання з поруки розглядалась ВП ВС в контексті залежності його існування від існування основного (забезпечуваного) зобов?язання, що визначається ч.1 ст.559 ЦК. Однак, відмова у задоволені позовних вимог до Відповідача 1 щодо примусового виконання грошового зобов?язання через сплив позовної давності не має наслідком припинення такого грошового зобов?язання Відповідача 1 перед Позивачем, а тільки трансформує його у натуральне (за яким не можливо отримати судовий захист), що не виключає ймовірності його виконання в принципі (ч.1 ст.267 ЦК).

43.2. За змістом правової позиції, викладеної у п.40 постанови ВП ВС від 08.06.2021 у справі №202/791/14-ц, «якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується позовна давність, то вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК».

43.3. У постанові від 04.07.2023 у справі № 2-1268/11 ВП ВС сформульовано, у тому числі такі правові позиції:

- «Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін».

- «Тобто ні норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої статті 258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

А тому і вимоги статей 263 та 264 ЦК України про зупинення та переривання перебігу позовної давності не можуть бути застосовані до вимог, заявлених кредитором до поручителів у судовому порядку.

Ні стаття 559, ні будь-які інші норми ЦК України не містять положень про можливість поновлення, зупинення чи переривання строку звернення з вимогами до поручителя.»

44. Викладене у п.43 цієї постанови зумовлює висновок як про помилковість (зважаючи на неправильне застосування вказаних вище норм матеріального права) висновку місцевого суду про відмову у задоволені позовних вимог до Відповідача 2 через сплив позовної давності, так і про помилковість аргументів Апелянта щодо наявності підстав для переривання позовної давності до Поручителя, оскільки відповідний інститут взагалі не підлягає застосуванню у правовідносинах поруки.

Колегією суддів має бути досліджене питання дотримання Позивачем на момент подання позову (03.07.2024) преклюзивного строку існування поруки у розумінні ч.4 ст.559 ЦК, що кореспондується з елементом (а), визначеним у п.34 цієї постанови (перебування Позивача у статусі кредитора Відповідача 1 як поручителя).

44.1. Насамперед, з огляду на укладення договору поруки 29.12.2016 - тобто вже у момент, коли основне (забезпечуване) зобов?язання Відповідача 1 було простроченим (з 28.12.2016 п. 40.3. цієї постанови), колегія апеляційного суду звертається до правої позиції з цього приводу, викладеної у ВС у постановах від 03.09.2019 у справі №904/4567/18 та від 04.04.2018 у справі № 912/2185/16, а саме: «…ЦК України не містить заборону укладення договору поруки після настання строку виконання зобов`язань за договором підряду. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов`язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов`язання (ст. 548 ЦК України), тобто, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов`язання, або вони укладаються одночасно».

44.2. Частина 4 стаття 559 ЦК в редакції, що діяла на момент укладання договору поруки між Позивачем та Відповідачем 2, визначала три альтернативні правила визначення чинності поруки, які викладені у відповідних реченнях цієї норми:

- (1) «Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки» - 1 речення ч.4 ст.559 ЦК;

- (2) «У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом». 2 речення ч.4 ст.559 ЦК;

- (3) «Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом» - 3 речення ч.4 ст.559 ЦК.

44.3. Логічний і системний аналіз означених правил визначення чинності поруки дає підстави для висновку про їх послідовну застосовність ящо відсутні підстави для дії першого правила, застосовується наступне і так далі. Наразі, оскільки у розглядуваному випадку строк основного (забезпеченого) зобов?язання Відповідача 1 перед Позивачем чітко визначений, то мова може йти виключно про застосування (1) чи (2) правила визначення чинності поруки. При цьому, положення п.7.2. договору поруки від 29.12.2016, у якому просто процитовано правило (2), не встановлює визначення його застосовності «автоматично», адже законодавцем дія цього правила узалежнена від «не встановлення відповідного строку» у договорі поруки.

44.4. За висновком судової колегії такий строк чинності правовідносин поруки у розглядуваному випадку встановлено сторона у п. 3.2. договору поруки як «граничний строк виконання зобов?язань» поручителем до 30.12.2027:

- таке розуміння умов договору його сторонами узгоджується із обставинами здійснення Відповідачем 2 платежів за договором поруки на користь Позивача у період 29.12.2016 по 09.06.2021, тоді як інший підхід (і застосування правила (2) визначення чинності поруки) зумовлював би припинення таких дій останнім у світлі принципу розумності (п.6 ст.3 ЦК) з 28.06.2017, хоча Поручителем після цієї дати було здійснено 36 платежів, що за стандартом ст.79 ГПК більшої вірогідності не може розцінюватися як помилкові дії;

- регулярне вчинення Відповідачем 2 платежів у значному розмірі з посиланням у призначенні платежу на виконання договору поруки від 29.12.2016 у межах до спливу визначеного сторонами граничного строку виконання зобов?язань у світлі принципу «заборони суперечливої поведінки», як складника презюмованої ч.5 ст.12 ЦК добросовісної поведінки (і розумної також), породжує легітимні очікування Кредитора на можливість розраховувати на забезпеченість зобов?язань порукою і можливість отримання від поручителя їх виконання замість основного боржника у межах встановленого преклюзивного строку до 31.12.2027;

- оскільки на момент подання ОСОБА_4 як кредитором позову до суду (03.07.2024) з вимогами, у тому числі, і до Відповідача 2 як поручителя, визначений у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК умовами самого договору преклюзивний строк чинності поруки (до 30.12.2027) ще не сплив, а строк виконання забезпеченого цієї порукою зобов?язання вже настав (27.12.2016), остільки підстав для відхилення вимог з мотивів припинення поруки (інші визначені законом підстав такого припинення з матеріалів справи не вбачаються і учасниками не згадуються) не має.

44.5. Зі змісту приписів ч.2 ст.553, ст.554 та ч.4 ст.559 ЦК убачається, що сторони договору поруки його умовами можуть на свій розсуд: встановлювати субсидіарну відповідальність поручителя (замість загального правила про солідарну відповідальність), визначати обсяг забезпечення основного зобов?язання (повний чи частковий) та запроваджувати строк чинності правовідносин поруки. Водночас, серед вказаних прав договірного регулювання правовідносин договору поруки його сторонами законодавець не визначає зміну умов самого основного (забезпеченого) зобов?язання зокрема, що строків його виконання чи графіку виконання. Відповідні параметри за змістом ст.629 і ч.1 ст.651 ЦК можуть визначатися лише сторонами основного зобов?язання Позивачем та Відповідачем 1.

За таких обставин, посилання Відповідача 2 у своєму відзиві на позов про наявність невизначеного графіку платежів (п.3.1. договору поруки), у світлі чого вимоги до поручителя є передчасними, колегією суддів відхиляються з міркувань ч.3 ст.6 ЦК (імперативності врегулювання відповідного аспекту згадуваними вище приписами законодавства, від яких неможливо відступити умовами договору).

44.6. Апеляційний суд також відхиляє тезу Відповідача 2 про те, що укладений ним договір поруки від 29.12.2016 насправді є договором про заміну боржника, яка (теза) залишилась без будь-якої правової оцінки з боку місцевого суду, адже:

- заміна боржника не може вчинюватися шляхом укладання договору поруки, який не тільки конституює виникнення солідарного зобов`язання, про яке сторони чітко зазначили у п.2.1. договору поруки (одночасне перебування двох осіб у статусі боржника ст.543 ЦК, що не сумісно з заміною), але й в силу ч.2 ст.556 ЦК у разі виконання забезпеченого зобов`язання поручителем набуття ним статусу кредитора щодо первісного боржника (тобто такий статус за останнім зберігається, що також не сумісно з його заміною);

- порука, на відміну від заміни боржника, не передбачає необхідності узгодження її виникнення (укладання між поручителем та кредитором) з основним (первісним) боржником і саме на такий фактичний характер обставин (не обізнаності Відповідача 1 про дії Відповідача 2 у спірних правовідносинах) вказує у своєму відзиві на апеляційну скаргу Відповідач 1 (а.с.23-25 т.2).

45. З урахуванням викладеного у п.38.1. та 44 цієї постанови, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість повного відхилення судом першої інстанції позовних вимог до Відповідача 2 через допущене порушення норм матеріального права, зокрема з мотивів взагалі незастосовної у правовідносинах поруки позовної давності:

45.1. Виключення пунктом 2.3. договору поруки від 29.12.2016 з обсягу відповідальності поручителя, зокрема вимог щодо процентів річних, що відповідає приписами ч.2 ст.553 та ч.3 ст.554 ЦК і залишено поза увагою Позивачем та було проігноровано судом першої інстанції (означена обставина зумовлює відмову у задоволені відповідних вимог до Відповідача 2 через відсутність відповідного суб`єктивного права у Кредитора вимагати сплати цих нарахувань від Поручителя, що унеможливило б застосування наслідків спливу позовної давності навіть у випадку, якщо цей інститут був би в принципі застосовним у цих правовідносинах), зумовлює відмову по суті у задоволені вимог до Відповідача 2 стосовно 3% річних, визначених у розмірі 132973,34 доларів США.

45.2. Визначене п.3.4. договору поруки від 29.12.2016 виконання грошових зобов?язань Поручителем у національній валюті України (встанволення валюти платежу), умова про що є обов`язковою до виконання у світлі ст.629 ЦК, тоді як примушення (у тому числі, у судовому порядку) до зміни валюти платежу є несумісним із ч.ч.1,2 ст.14 цього Кодексу, у світлі правової позиції, викладеної у п. 60 постанови ВП ВС від 11.09.2024 у справі №500/5194/16, та приписів ч.2 ст.533 ЦК зумовлює необхідність задоволення частково позовних вимог до Відповідача 2 у наступному вигляді:

«Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (61099, м. Харків, вул. Свистуна, б.2-Б, ідентифікаційний код 37765993) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у гривнях у розмірі, який є еквівалентним сумі 603974,22 доларів США за курсом НБУ на день платежу».

46. Викладене зумовлює частковість задоволення апеляційних вимог Позивача (хоча і не з тих міркувань, що визначені у його апеляційній скарзі):

- зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення відносно відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Відповідача 2 щодо стягнення 3% річних у розмірі 132973,34 доларів США шляхом її викладення в редакції цієї постанови (відмова з мотивів відсутності суб`єктивного права на стягнення взагалі, а не через сплив позовної давності для захисту такого права);

- скасування оскаржуваного рішення відносно відмови у задоволені позовних вимог до Відповідача 2 в частині стягнення 603974,22 доларів США з прийняттям нового про задоволення цієї вимоги у редакції, що викладена у п.45.2. цієї постанови;

- в іншій частині оскаржуване рішення (щодо відмови у задоволені позовних вимог до Відповідача 1) залишити без змін.

47. Зазначений у п.46 цієї постанови результат апеляційного перегляду зумовлює:

47.1. Перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви (в частині, що припадає на Відповідача 2), шляхом компенсації Відповідачем 2 на користь Позивача його витрат у розмірі, що відповідає відношенню розміру задоволених позовних вимог до розміру заявлених.

47.2. Розподілу судових витрат Апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги між ним та Відповідачем 2 у порядку, аналогічному визначеному п.47.1.

47.3. Відносно витрат Позивача на професійну правничу допомогу суді першої та апеляційної інстанції колегія дійшла висновку про можливість їх віднесення на рахунок Позивача (без відшкодування з боку Відповідача 2) повністю, оскільки:

- всупереч вимог ч.1 ст.124 ГПК Позивачем у перших заявах по суті спору на відповідних стадіях провадження (у позовній заяві та апеляційній скарзі) не було приведено орієнтовного розрахунку таких витрат для можливості перевірки його обґрунтованості, правильності розрахунку судом та висування відповідачем вмотивованого клопотання про зменшення розміру. У відповідних заявах по суті спору Позивачем був зазначений орієнтовний розмір відповідних витрат, а не розрахунок (із зазначенням складників, порядку встановлення їх вартості та алгоритму нарахування з прив`язкою до вчинених дій з правової допомоги у межах справи);

- аргументи правової позиції, сформульовані адвокатами Позивача щодо Відповідачів 1, 2, які покладені в основу позиції щодо необхідності задоволення позову, виявилися майже повністю помилковими та продемонстрували неправильне застосування і розуміння належних до застосування у спірних правовідносин норм матеріального права, порушення яких і з боку суду першої інстанції у світлі принципу «jura novit curia» зумовило вихід апеляційного суду у порядку ч.4 ст.269 ГПК за межі доводів апеляційної скарги та задоволення частини відповідної частини позовних вимог;

- за таких обставин, покладання на Відповідача 2 грошового зобов?язання з компенсації певної частини витрат Позивача на залучених ним адвокатів, доводи яких не узгоджуються із правовою оцінкою суду спірних правовідносин, фактично перетворилось би на додатковий штраф, який не узалежнений від значущою для результатів вирішення спору професійної правової допомоги адвоката, що не сумісно із сутністю такого виду судових витрат.

47.4. Іншими учасниками справи орієнтовний розрахунок вимог на професійну правову допомогу своєчасно у порядку ч.1 ст.124 ГПК не визначався, що у згідно ч.2 цієї норми унеможливлює і вирішення питання про розподіл таких витрат шляхом компенсації іншими учасниками.

Керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 задовольнити частково.

1.1. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог до Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (м. Харків, ідентифікаційний код 37765993) про стягнення 3% річних у розмірі 132973,34 доларів США, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови.

1.2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог до Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (м. Харків, ідентифікаційний код 37765993) про стягнення грошових коштів у сумі 603 974,22 доларів США та ухвали в цій частині нове рішення, яким:

«Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (61099, м. Харків, вул. Свистуна, б.2-Б, ідентифікаційний код 37765993) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у гривнях у розмірі, який є еквівалентним сумі 603974,22 доларів США за курсом НБУ на день платежу».

1.3. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 залишити без змін.

2. З урахуванням п.п.1.2. і 1.3. цієї постанови для видачі наказу суду задля її примусового виконання згідно ст.327 ГПК, викласти замість абзацу 1 резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 (повний текст підписано 28.11.2024) у справі №922/2296/24 три абзаци в такій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» та Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» про солідарне стягнення грошових коштів у сумі 603974,22 долари США та 3% річних у розмірі 132973,34 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (61099, м. Харків, вул. Свистуна, б.2-Б, ідентифікаційний код 37765993) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у гривнях у розмірі, який є еквівалентним сумі 603974,22 доларів США за курсом НБУ на день платежу, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 146910,69грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3 (61099, м. Харків, вул. Свистуна, б.2-Б, ідентифікаційний код 37765993) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 220366,05грн. Інші судові витрати ОСОБА_4 , пов`язані із апеляційним переглядом (у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу), віднести на його рахунок.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2025р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця