Постанова

від 22.01.2025 по справі 908/384/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/384/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Загрія Р.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024р.

(суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 19.04.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приват Естейт (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 57-В, кім. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1 (08130, Київська область, Києво-Святошинський район с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4)

про стягнення 385 419,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Естейт» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1», про стягнення 385 419,09 грн. заборгованості за договором № 2 від 01.11.2022 р., в тому числі 351 208,16 грн. заборгованості з орендної плати, 26 760,50 грн. пені, 2 616,83 грн. 3 % річних та 4 833,60 грн. інфляційних втрат.

Заявлені Позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 837 ЦК України, договором оренди № 2 від 01.11.2022 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 р. позов задоволено повністю - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Естейт» 351 208,16 грн. заборгованості з орендної плати, 26 760,50 грн. пені, 2 616,83 грн. 3 % річних, 4 833, 60 грн. інфляційних втрат та 5 781,29 грн. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, через підсистему «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1 в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 р. у справі № 908/384/24 винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

При цьому, Скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на настання форс-мажорних обставин, які стались, починаючи з 24.02.2024 р.. Так з 24.02.2022 р. у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України де знаходяться магазини ТОВ «Технополіс-1» (Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Херсон, Нова Каховка ) та відсутність доступу до них; активні бойові дії в регіонах де знаходяться магазини ТОВ «Технополіс-1», що ускладнює доступ до них; Повне або часткове знищення магазинів ТОВ «Технополіс-1» у містах: Київ, Буча, Ірпінь, Харків, Херсон; Знищення та обмежений доступ до основного товарного складу, де зберігались товарні запаси ТОВ «Технополіс-1» у с. Квітневе Броварського району Київської області не дають можливості ТОВ «Технополіс-1» об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин.

Скаржник наголошує на тому, що документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), є виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами сертифікат про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ). З метою надання підтверджень настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за Договорами Відповідачем в ТПП України були отримані відповідні сертифікати про настання форс-мажорних обставин. ТОВ «Технополіс-1» наразі не може одночасно виконувати в повному обсязі зобов`язання у зв`язку з масовим знищенням товарів, що реалізуються у торговельній мережі Товариства внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини ТОВ «Технополіс-1» та/або відсутністю доступу до них в наслідок активних бойових дії в регіонах, де знаходяться магазини ТОВ «Технополіс-1», що ускладнює доступ до них. ТОВ «Технополіс-1» також має вимоги про сплату за поставлені Товари від своїх постачальників, строк по оплаті за який вже наступив. Також через повне або часткове знищення магазинів ТОВ «Технополіс-1», та повне знищення товарного складу, де зберігались товарні запаси ТОВ «Технополіс-1» у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2022 р. № 29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518 та Сертифікатом № 3000-22-0460 від 25.07.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікатом № 3000-22-0556 від 10/08/2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Крім того, позовна заява не містить адресу електронної пошти Позивача, не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету Відповідача, тому не відповідає приписам ст. 162 ГПК України, та відповідно до ч. 1. ст. 174 ГПК України підлягає залишенню без руху.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Приват Естейт надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що документи на які посилається Відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин до суду не надавались. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Сертифікати ТПП на які посилається Відповідач датовані 25.07.2022 р., та 10.08.2022 р. Договір оренди на підставі якого виникла заборгованість укладено сторонами 01.11.2022 р., тобто після початку воєнних дії в України, які розпочались 24.02.2022 р., та початку дії форс-мажорних обставин. Заборгованість, що є предметом спору виникла у листопаді, грудні 2023 р. ( додаткова угода від 31.08.2023 р.).

Крім того, Товариство також вказує на те, що укладаючи договір оренди Відповідач знав та усвідомлював, що розпочались воєнні дії в Україні, незважаючи на це взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати свої обов`язки за договором. Таким чином, Відповідачем не доведено, що неможливість оплати за договором сталося саме у зв`язку воєнних дій на території України.

Також, Товариство зазначає про те, що відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, повідомляємо суд, щодо орієнтовних судових витрат, які буде понесено Позивачем у зв`язку із судовим розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу за супровід справи в суді апеляційної інстанції 20 000,00 грн.. Документи на підтвердження надання правничої допомоги ( Договір, рахунок, акт, платіжна інструкція ) буде надано суду разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/384/24.

20.05.2024 р. матеріали справи № 908/384/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 р. у справі № 908/384/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 6 937 грн. 54 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 02.10.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Приват Естейт до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. судове засідання у справі № 908/384/24, призначене на 02.10.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю Приват Естейт, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

01.10.2024 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Чус О.В. у відпустці розгляд справи № 908/384/24 в судовому засіданні не відбувся.

У зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з відпусткою члена колегії - судді Чус О.В. та неможливістю проведення судового засідання 02.10.2024 р., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 р. по справі № 908/384/24 призначено в судове засідання на 22.01.2025 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 22.01.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.11.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват Естейт» ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» ( Орендар ) укладено Договір оренди № 2, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, a Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлової будівлі, розташованої аз адресою: м Запоріжжя пр. Соборний ( пр. Леніна ), 1, далі по тексту - «Об`єкт оренди». Площа Об`єкта оренди складає 3 498,80 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання Сторонами Акта прийому-передачі. Загальний розмір орендної плати, погоджений Сторонами, складає в цілому суму 279 904,00 грн, без ПДВ за кожен повний календарний місяць.

Незалежно від інших умов Договору, Сторони погодили, починаючи з 01.11.2022 р. і до дати скасування або припинення військового стану, запровадженого відповідно до Указу Президента України N 964/2022 та/або відкриття Об`єкта оренди для покупців, орендна плата складає в цілому суму 45 000,00 грн., без ПДВ за кожен повний календарний місяць ( п. 3.1.1 Договору ).

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Естейт» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» прийняло орендоване відповідно до Договору майно.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що умови даного Договору набувають чинності з моменту його підписання та діють до 30.09.2025 р. включно або до припинення Договору раніше вказаної дати з підстав, визначених Договором та/або законодавством. Фактичне припинення дії Договору визначається календарною датою - датою складання Акта прийому-передачі ( повернення ) Об`єкта оренди відповідно до п. 2.3 даного Договору.

31.08.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват Естейт» (Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» (Орендар ) укладено додаткову угоду до договору оренди № 2.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір за погодженням Сторін з 31.08.2023 р..

П. 2 Додаткової угоди сторони погодили, що на 31.08.2023 р. сторони підтверджують наявність заборгованості Орендаря по орендній платі та орендній платі за землю ( податок на землю) згідно умов Договору, у розмірі 351 208,16 грн. без ПДВ

П. 3 Додаткової угоди сторони обумовили, що Орендар зобов`язаний провести остаточні взаєморозрахунки та сплатити заборгованість, згідно п. 2 цієї Додаткової угоди від 31.08.2023 р., в наступному порядку: заборгованість з орендної плати в розмірі 190 000,00 грн., без ПДВ у строк до 30.10.2023 р.; заборгованість з орендної плати за землю (податок на землю) в розмірі 161 208,16 грн. без ПДВ у строк до 30.11.2023 р..

За актом приймання-передачі ( повернення ) об`єкта оренди від 14.09.2023 р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з термінового платного користування приміщення площею 3 498,80 кв.м., за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний ( пр. Леніна ), 1, що є Об`єктом оренди за Договором оренди № 2 від 01.11.2022 р.. Технічний і санітарний стан Об`єкта оренди задовільний. Сторони не мають жодних претензій одна до одної.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що станом на 12.02.2024 р. ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» не виконало взяті на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості у строки визначені у Додатковій угоді від 31.08.2023 р. до Договору Оренди № 2 від 01.11.2022 р., в результаті чого у останнього наявна заборгованість у сумі 351 208,16 грн.

Неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором оренди по сплаті орендної плати стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду. Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, Позивачем нараховано 26 760,50 грн. пені, 2 616,83 грн. 3 % річних та 4 833,60 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву Відповідач посилаючись на дію форс-мажорних обставин, зазначив, що на даний час та до кінця дії воєнного стану і відновлення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» в повному обсязі не дають можливості одночасно виконати обсяг зобов`язань за Договором, строк виконання яких настав та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди.

Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вже зазначалось, п. 3 Додаткової угоди сторони обумовили, що Орендар зобов`язаний провести остаточні взаєморозрахунки та сплатити заборгованість, в наступному порядку: заборгованість з орендної плати в розмірі 190 000,00 грн., без ПДВ у строк до 30.10.2023 р.; заборгованість з орендної плати за землю (податок на землю) в розмірі 161 208,16 грн. без ПДВ у строк до 30.11.2023 р..

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції - строк оплати орендної плати у відповідності до умов п. 3 Додаткової угоди настав.

Разом з тим, Відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору оренди № 2 від 01.11.2022 р. не виконав. Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 351 208,16 грн. підтверджується матеріалами справи. Зокрема, Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.08.2023 р., скріпленого підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» визнає заборгованість перед ТОВ «Приват Естейт`в розмірі 351 208,16 грн.

Станом на час розгляду спору Відповідач доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі не надав.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» 351 208,16 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.2 Договору сторони визначили, що належне виконання грошових зобов`язань, прийнятих із вказівкою строків, забезпечується пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 168 47,41 грн., за період з 31.10.2023 р. по 12.02.2024 р. на заборгованість в сумі 190 000,00 грн. та пеню в розмірі 9 913,09 грн. за період з 01.12.2023 р. по 12.02.2024 р. на заборгованість в сумі 161 208,16 грн., а всього пеню в загальному розмірі 26 760,50 грн.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, господарський суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з Відповідача 26 760,50 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 2 616,83 грн. 3 % річних, а саме за період з 31.10.2023 р. по 12.02.2024 р. на заборгованість в сумі 190 000,00 грн.,у розмірі 1637,89 грн. та за період з 01.12.2023 р. по 12.02.2024 р. на заборгованість в сумі 161 208,16 грн. у розмірі 978,94 грн.

Наданий Позивачем розрахунок 3 % річних судом першої інстанції перевірений та встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 2 616,83 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 4 833,60 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з листопада 2023 по січень 2024 року.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що вимога про стягнення з Відповідача 4 833,60 грн. інфляційних втрат заявлена Позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми штрафних санкцій заявлених Позивачем до стягнення суду наданий не був.

Скаржник в апеляційній скарзі не оспорює правильність нарахованих Позивачем та стягнутим судом грошових сум.

Основний аргумент апеляційної скарги зводиться до наявності форс-мажорних обставин, що за доводами Скаржника об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи Скаржника помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести ( п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20 ), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили ) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами ( частина 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:"- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката".

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 р. у справі № 922/999/22, Суд зазначив, що: "- лист ТПП України від 28.02.2022 р., на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; - сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання".

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 р. у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 р. у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Верховний Суд звертає увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 частини третьої ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 р. у справі № 910/6234/22.

Разом з цим, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 р. у справі № 910/6234/22.

Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі. Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 р. у справі № 904/5328/21.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі Nє 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі Nє 914/385/18, від 10.04.2019 у справі Nє 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі Nє 915/641/18, від 03.08.2022 у справі Nє 910/5408/21, від 21.09.2022 у справі Nє 904/3469/21.

На підтвердження дії форс-мажорних обставин, Відповідач посилався на довідку Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/ знесення майна від 29.03.2022 р. № 29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518 та Сертифікат № 3000- 22-0460 від 25.07.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікат № 3000-22-0556 від 10.08.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Проте, як встановив суд першої інстанції зазначених документів Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано не було. Крім того, господарський суд зауважив, що сертифікати ТПП на які посилався Відповідач були датовані 25.07.2022 р. та 10.08.2022 р.. Разом з цим, договір оренди на підставі якого виникла заборгованість укладено сторонами - 01.11.2022 р., тобто після початку воєнних дії в України, які розпочались 24.02.2022 р., та початку дії форс-мажорних обставин.

Заборгованість, що є предметом спору виникла у листопаді - грудні 2023 р.

Отже, укладаючи договір оренди Відповідач знав та усвідомлював,що розпочались воєнні дії в Україні, незважаючи на це взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати свої обов`язки за договором.

Однак, Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання Орендарем умов Договору оренди № 2 від 01.11.2022 р..

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому Позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому Відповідачем боргу за Договором оренди № 2 від 01.11.2022.

Також, господарський суд зазначив, що Відповідач не повідомляв Позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів.

Отже, Скаржником не було надано суду першої інстанції доказів дотримання порядку повідомлення Позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати. Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення своєчасного розрахунку.

Воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що зазначені обставини жодним чином не свідчать про відсутність вини Відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором оренди № 2 від 01.11.2022 р., а отже посилання Скаржника на форс-мажорні обставини, які, на його думку звільняють Орендаря від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПОЛІС-1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 р. у справі № 908/384/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.01.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін