Ухвала

від 20.01.2025 по справі 910/2990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення

м. Київ

20.01.2025справа №910/2990/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661; далі - Товариство)

про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024

зі справи № 910/2990/24

за позовом Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171)

до Товариства

про стягнення 4 730 454,54 грн,

за участю представників:

заявника - Касьянова М.Г. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

позивача - Носика Б.М. (ордер від 17.01.2023 серія АЕ №1174276; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 і постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2024, позовні вимоги Корпорації «ТСМ Груп» (далі - Корпорація) до Товариства про стягнення 4 730 454,54 грн задоволено повністю; стягнуто з Товариства на користь Корпорації: 4 597 601,03 грн основного боргу; 44 895,01 грн 3% річних; 87 958,50 грн втрат від інфляції; 56 765,45 грн судового збору і 57 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство 28.10.2024 подало суду заяву про відстрочення виконання рішення від 17.06.2024 на один рік з моменту його прийняття до 17.06.2025.

Заяву мотивовано тим, що:

- дохід Товариства на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями;

- у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено Указами Президента України;

- 04.03.2022 м. Енергодар Запорізької області та Підрозділ були захоплені військовими формуваннями Російської Федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації;

- Енергодарська міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, включена до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309;

- з моменту окупації Підрозділ працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях; з 11.09.2022 Підрозділ повністю зупинений;

- в структурі електроенергії, виробленої філіями Товариства, до моменту окупації військовими Російської Федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Підрозділом;

- відтак, на даний час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії;

- виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, Компанія згідно із Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» зобов`язана першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок; відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Компанія спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС;

- безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об`єктів Товариства; в свою чергу, стала робота енергетичних об`єктів Компанії залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об`єктів; внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, уражено близько 20 підстанцій, низку електростанцій, пошкоджено Дніпровську ГЕС; це означає, що основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС; таким чином, збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором;

- водночас негайне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та стягнення з Товариства грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України взагалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 відкладено розгляд питання про прийняття до розгляду вказаної заяви Товариства до повернення матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду.

13.01.2025 на виконання рішення від 17.06.2024 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 призначено розгляд заяви Товариства на 20.01.2025.

Корпорація 17.01.2025 подала суду заяву, в якій заперечила проти задоволення заяви Товариства з огляду на таке:

- відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував його доводи, ні щодо частки вартості електричної енергії, виробленої Запорізькою АЕС, в структурі доходу Товариства, ані стосовно продовження несення ним витрат з утримання вказаної АЕС;

- крім того, відповідач не надав ніякої інформації про відсутність коштів на його банківських рахунках, а також належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності;

- Товариство не обґрунтувало доцільності відстрочення рішення суду до 18.06.2025 та не надало доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (у строк після 18.06.2025) виконати рішення у даній справі;

- воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб`єктом підприємницької діяльності, тому відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі Корпорації;

- відповідно до інформації, яка міститься у відкритих джерелах, Товариство є прибутковим підприємством, яке має достатньо коштів для проведення розрахунків, а його фінансовий стан цілком задовільний;

- на сайті відповідача 22.01.2024 розмішений відеозапис виступу в.о. голови правління відповідача Петра Котіна та його текстовий опис, в якому, зокрема, вказано:

«Лідерство і соціальна відповідальність Енергоатома, динамічний розвиток Компанії дозволяє державі утримувати найнижчі в Європі тарифи на електроенергію для населення - близько 7 євроцентів за одну кВт-годину, підтримуючи наших громадян під час війни.

Таку можливість надало стрімке безпрецедентне зростання доходів Компанії.

За період 2020 - 2023 років вони зросли у 4 рази. У 2023 році - на 30%.

І це вдалося команді Енергоатома навіть без зупиненої тимчасово окупованої Запорізької АЕС»;

- тобто керівник Товариства прямо спростовує доводи заяви про розстрочення щодо негативного впливу захоплення Запорізької АЕС на фінансовий стан відповідача, навпаки - доходи Товариства зростають;

- у новині від 10.03.2024 повідомляється:

«Енергоатом посів третє місце за виторгом серед українських компаній та фактично став лідером серед державних компаній, оскільки два перші місця отримали приватні компанії.

Загалом звітність подали понад 360 тис. юридичних осіб.

У ТОП-3 найбільших за виторгом увійшли:

Мережа супермаркетів «АТБ-Маркет» - 181,1 млрд грн;

Енергетична компанія «Д.Трейдінг» - 165,7 млрд грн;

НАЕК «Енергоатом» - 153,8 млрд грн.»;

- згідно з фінансовою звітністю відповідача на сайті Opedatabot.ua, дохід Товариства у 2023 році становить 153 838 329 000 грн, чистий прибуток 128 837 040 000 грн;

- в Телеграм каналі відповідача розміщено допис: «Так, з 2020 року до 2023 року доходи Компанії зросли у 4 рази. Якщо у 2020 році дохід складав 48,1 млрд грн, то у 2024 році Енергоатом планує отримати 253,3 млрд грн доходу»;

- Товариство посилається на те, що наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС;

- за твердженням Товариства, негайне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/2990/24 та стягнення з відповідача грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України;

- відповідно до інформації з сайту Opedatabot.ua, в 2023 році Товариство провело закупівлі на загальну суму 7 976 564 308 грн, а за частину 2024 року - 7 207 253 703 грн;

- за інформацією, розміщеною на сайті «Прозорро», було закуповано, зокрема, послуги з аудиту фінансової звітності відповідача за 2023 - 2024 роки на суму 10 320 000 грн, що в 2 разі більше, ніж стягнуто рішенням суду у даній справі;

- наведене спростовує твердження Товариства про те, що останнє спрямовує кошти на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС, а також підтверджує наявність фінансової можливості провести розрахунки з Корпорацією;

- при цьому, відповідачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували, що стягнення заборгованості якимось чином вплине на його фінансовий стан, який, згідно з наданою ним звітністю, має доходи у сумі 81 млрд. грн лише за перше півріччя 2024 року;

- твердження Товариства про його важкий фінансовий стан та неможливість проведення розрахунків станом на момент розгляду справи належним чином не відповідають дійсності, а дії відповідача щодо надання недостовірної інформації про його фінансовий стан дають підстави брати під сумнів його твердження про неможливість проведення розрахунків;

- також, Товариство ніяк не обґрунтовує, яким чином надання відстрочки дозволить йому виконати рішення суду, при цьому, відстрочення виконання рішення на півроку порушує баланс інтересів сторін;

- слід зазначити, що наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 №95 Товариство включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №101;

- у зв`язку з наведеним органами Державної виконавчої служби вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, боржником у яких є Товариство і його філії зупинено; зокрема, постановою від 12.08.2024 у виконавчому проваджені №73691045 було зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/14524/22 на суму 10 200 грн; постановою від 12.08.2024 у виконавчому проваджені №73691112 було зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/14524/22 на суму 32 381,70 грн; постановою від 12.08.2024 у виконавчому проваджені №73691074 було зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/14524/22 на суму 4 168 651,81 грн;

- таким чином, відповідач на даний час вже має відтермінування виконання рішення господарського суду на період воєнного стану, і отримання додаткових відстрочок, на думку позивача, є зловживанням Товариством його процесуальними правами.

Представник заявника у судовому засіданні 20.01.2025 надав пояснення стосовно заяви та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви Товариства.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши заяву відповідача, суд вважає, що останнім не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання відстрочення його виконання, оскільки наведена у заяві характеристика відповідача не є підставою для відстрочення виконання рішення, а відповідач при зверненні до суду з заявою не надав жодних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.

Крім того, наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 №95 Товариство включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №101.

Згідно з пунктом 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Відтак при пред`явленні позивачем до виконання наказу суду від 13.01.2025 у даній справі, виконавчою службою вчинення виконавчих дій буде зупинено у період дії воєнного стану в Україні.

Тобто фактично в силу наявності зазначених обставин виконання рішення у даній справи вже відстрочено.

Враховуючи, у даному випадку, сукупність встановлених обставин та фактів і положення статей 76 - 79, 86 ГПК України, суд вважає, що підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду немає.

Позивачем 20.01.2025 подано суду заяву про стягнення з Товариства 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 1 частини четвертої і частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Корпорацією і Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» 05.08.2021 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюються адвокатським об`єднанням.

17.01.2024 Корпорацією надано ордер серія АЕ №1174276 на ім`я адвоката Носика Богдана Миколайовича, який не містить обмежень прав адвоката.

Згідно з підписаною 15.01.2025 позивачем і Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс» специфікацією №136 до договору від 05.08.2021, сторонами погоджено надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду Господарським судом міста Києва заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №910/2990/24, в тому числі складання, оформлення і подання пояснень, необхідних процесуальних документів, вчинення інших необхідних процесуальних дій в інтересах клієнта; фіксований розмір гонорару - 8 000 грн.

Оплата вказаних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 16.01.2025 №1632 на суму 8 000 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 зі справи №915/237/18, від 24.10.2019 зі справи №905/1795/18 і від 17.09.2020 зі справи №904/3583/19.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані позивачем докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, суд дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява Корпорації підлягає частковому задоволенню, з покладенням на Товариство обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн.

Керуючись статтями 331, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 зі справи №910/2990/24.

2. Заяву Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171) про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. Боржником за даною ухвалою є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661).

6. Стягувачем за даною ухвалою є Корпорація «ТСМ Груп» (вул. Ямська, буд. 72, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 37034171).

7. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та її оскарження не зупиняє її виконання.

8. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки з моменту її винесення, тобто до 20.01.2028.

Ухвала набрала законної сили 20.01.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.01.2025.

Суддя Оксана Володимирівна Марченко