Рішення

від 21.01.2025 по справі 918/963/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/963/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до відповідача: фізичної особи - підприємця Мельника Андрія Анатолійовича

про: стягнення 553 894,51 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

від позивача: не з`явився

від відповідача: С.Чоланюк

ОПИС СПОРУ

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Мельника Андрія Анатолійовича про стягнення страхового відшкодування в сумі 553 894,51 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Продакшн" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Audi Q5 д.р.н НОМЕР_1 .

17 травня 2024 року на автомобільній дорозі Маща-Берестовець, поворот на с. Глажова, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Урал 4320 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Вартість відновлювальних робіт пошкодженого застрахованого транспортного засобу склала 553 894,51 грн.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення шкоди з особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Поданий відповідачем відзив на позов суд залишив без розгляду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 21 жовтня 2024 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 12 листопада 2024 року.

4 листопада 2024 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 12 листопада 2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження, та відклав підготовче засідання на 26 листопада 2024 року.

22 листопада 2024 року позивач на виконання вимог суду просив долучити до матеріалів справи докази (відомості про надходження страхових платежів).

26 листопада 2024 року відповідач подав клопотання про залучення третьої особи.

26 листопада 2024 року відповідач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 26 листопада 2024 року суд у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовив, підготовче засідання відклав на 17 грудня 2024 року та частково задоволив клопотання відповідача про витребування доказів.

2 грудня 2024 року позивач подав до суду заяву про долучення доказів по справі.

16 грудня 2024 року відповідач подав до суду клопотання про призначення експертизи.

16 грудня 2024 року відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року суд оголосив перерву до 7 січня 2025 року.

25 грудня 2024 року позивач подав до суду заяву про залишення клопотання про призначення експертизи без задоволення.

7 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про уточнення клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою від 7 січня 2025 року суд у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовив, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовив, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив 21 січня 2025 року.

16 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

16 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про призначення експертизи.

16 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи.

16 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та продовження строку підготовчого провадження, а також про долучення відзиву.

Ухвалою суду від 21 січня 2025 року суд у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження відмовив, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву відмовив, відзив відповідача залишив без розгляду, клопотання відповідача про призначення експертизи залишив без розгляду, клопотання відповідача про залучення третьої особи залишив без розгляду.

21 січня 2025 року відповідач подав до суду заяву про передачу відповідачу замінених деталей автомобіля або визначення їх вартості для зменшення суми відшкодування.

В судове засідання позивач не з`явився.

В судовому засіданні відповідач зазначив про невизнання розміру заявленої до стягнення суми шкоди.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

8 лютого 2024 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Продакшн" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №22098046-02-10-01, відповідно до предмету якого страховик зобов`язується відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу, прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених у розділі 4 договору як прийняті під страховий захист. Страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача) здійснюється відповідно до чинного законодавства і Правил №03-02 "Добровільного страхування наземного транспорту», в редакції від 18.10 2022р - надалі "Правила".

Вигодонабувачем за договором є ТОВ "Імпекс Трейдинг Продакшн" (ідентифікаційний код 40010737). Застрахований транспортний засіб: Audі Q5 НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , рік випуску 2019, об`єм двигуна 1984 (далі ТЗ).

Дійсна вартість ТЗ на момент страхування 1 370 000,00 грн. Загальна страхова сума за договором неагрегатна та становить 1 370 000,00 грн.

Графік страхових платежів передбачений пунктом 3.5. договору.

Згідно з умовами пункту 3.6. договору, він набуває чинності з 00:00 годин вказаної у п 3.5. договору дати початку першого періоду страхування, але не раніше моменту сплати першого чергового страхового платежу (у повному обсязі), за умови та після проведення дострахового огляду ТЗ, та діє до 24:00 години дати завершення періоду, за який сплачено перший черговий страховий платіж.

Відновлення дії договору наступає з 00:00 годин дати, що йде наступною за датою сплати наступного чергового страхового платежу (у повному обсязі), але не раніше дати початку періоду, за який сплачується черговий страховий платіж, та діє до дати завершення періоду, за який сплачено черговий страховий платіж.

Після внесення останнього за графіком чергового страхового платежу договір діє до 24:00 години дати завершення останнього періоду страхування, що одночасно є датою завершення дії договору.

У випадку несплати чергового страхового платежу повністю або частково в термін, встановлений п.3.5, цього договору, дія договору не продовжується на наступний період страхування та договір припиняє свою дію з 00:00 годин дати, наступної за датою завершення попереднього (оплаченого) періоду страхування.

Страховик звільняється від обов`язку щодо виплати страхового відшкодування за подіями, на момент настання яких існувала прострочена заборгованість по сплаті чергового страхового платежу за договором. Після сплати чергового страхового платежу / платежів договір страхування відновлює свою дію з 00:00 годин дня, наступного за датою сплати відповідних чергових страхових платежів страховику. В будь-якому разі після сплати прострочених чергових страхових платежів дата завершення кожного періоду, за який сплачено черговий страховий платіж (п.3.5. цього договору), не змінюється.

У разі несвоєчасного внесення чергового страхового платежу договір відновлює свою чинність після проведення огляду ТЗ і підписання акту огляду страхувальником і представником страховика. Страхувальник пред`являє ТЗ для огляду страховику самостійно, відразу ж після внесення чергового страхового платежу, не чекаючи вимоги страховика (пред`явлення такої вимоги не передбачається). У разі попадання страхувальником відновленого ТЗ страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з умовами пункту 4 договору, до страхових випадків належить пошкодження ТЗ в тому числі за умови, що особа винна в скоєнні ДТП встановлена, і ця особа не водій застрахованого транспортного засобу.

Істотні умови страхування передбачені пунктом 5 договору, зокрема встановлено що страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів, підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО, обраної страховиком.

Згідно з умовами пункту 7.2. договору, у випадку, якщо п.5.9. договору передбачена опція "Норматив знецінення ТЗ" (проставлена позначка "Так"), то цей договір діє із врахуванням наступного: Розрахунок суми страхового відшкодування за випадками, вказаними в п. 4.1.1 -4.1.3 договору, проводиться без урахування амортизаційного зносу запасних частин, деталей, матеріалів.

Згідно з умовами пункту 16.9. договору, якщо при розрахунку суми страхового відшкодування враховувалася повна вартість агрегатів, деталей, що підлягають заміні, або всього ТЗ, страхувальник зобов`язаний передати страховику ці агрегати, деталі або ТЗ. Якщо страхувальник не передав страховику ці агрегати, деталі або ТЗ, тоді повна вартість цих деталей, агрегатів або ТЗ вираховується з суми страхового відшкодування у разі настання наступного страхового випадку за договором.

Згідно з умовами пункту 16.10. договору, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором сплачений страхувальником не повністю, страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.

Як видно з постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 24 червня 2024 року у справі №564/2072/24, ОСОБА_1 , 17.05.2024 року о 16 год. 40 хв. на перехресті с. Новий Берестовець - с. Глажева, Рівненського району, Рівненської області, керуючи транспортним засобом марки "Урал - 4320", д.н.з. НОМЕР_2 , на нерегульованому перехресті не надав переваги в русі автомобілю марки "Ауді - Q5", д.н.з. НОМЕР_1 , який до перехрестя наближався праворуч та здійснив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.12 ПДР. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №850951 від 17.05.2024 року, схемою місця ДТП від 17.05.2024 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 17.05.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.05.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів від 17.05.2024 року (результат огляду 0,00 % проміле), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 з використанням спеціальних технічних засобів від 17.05.2024 року (результат огляду 0,00 % проміле), тестом на визначення алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 №1428 від 17.05.2024 року (результат огляду 0,00 % проміле), тестом на визначення алкогольного сп`яніння в ОСОБА_2 №1429 від 17.05.2024 року (результат огляду 0,00 % проміле), копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №470211 від 17.05.2024 року, фотоілюстрацією місця ДТП.

У зв`язку з наведеним, постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 24 червня 2024 року у справі №564/2072/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на вказану особу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Актом огляду ТЗ від 24 травня 2024 року зафіксовано перелік пошкоджених деталей ТЗ та тип ремонтних операцій.

Відповідно до рахунку станції технічного обслуговування (ФОП Ритко Д.В.) №2177746 від 30 травня 2024 року загальна вартість деталей та відновлювальних робіт складає 524 147,39 грн.

Відповідно до рахунку станції технічного обслуговування (ФОП Маслівець О.В.) №2179900 від 01 липня 2024 року загальна вартість деталей та відновлювальних робіт складає 15 606,53 грн.

Відповідно до рахунку станції технічного обслуговування (ФОП Маслівець О.В.) №2180391 від 10 липня 2024 року загальна вартість деталей та відновлювальних робіт складає 14 140,59 грн.

Згідно зі страховим актом №2366534-1 від 10 червня 2024 року сума страхового відшкодування яке підлягало виплаті ФОП ОСОБА_3 складає 524 147,39 грн (з врахуванням взаємозаліку 490 262,79 грн).

Відповідно до страхового акту №2366534-2 від 5 липня 2024 року сума страхового відшкодування яке підлягало виплаті ФОП Маслівець О.В. складає 15 606,53 грн.

Згідно зі страховим актом №2366534-3 від 17 липня 2024 року сума страхового відшкодування яке підлягало виплаті ФОП Маслівець О.В. складає 14 140,59 грн.

Згідно із платіжними інструкціями №34584 від 10 червня 2024 року, №39999 від 5 липня 2024 року, №41463 від 17 липня 2024 року суми страхових відшкодувань, які зазначені у страхових актах було виплачено.

Позивач вказує, що він здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 553 894,51 грн. Перерахування грошових коштів здійснювалось наступним чином: 490 262,79 грн перераховано на рахунок СТО; 33 884,60 грн зараховано шляхом проведення заліку в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором №22098046-02-10-01 від 08.02.2024 року; 15 606,53 грн перераховано на рахунок СТО; 14 140,59 грн перераховано на рахунок СТО.

Суд встановив, що особа, яку визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - ОСОБА_1 працював на час вчинення ДТП водієм автотранспортних засобів у ФОП ОСОБА_4 за трудовим договором. Згідно із наказом №4 від 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 призначений відповідальним за ефективне використання, утримання в належному технічному стані та дотримання вимог законодавства щодо використання транспортного засобу УРАЛ 4320 НОМЕР_2 . 17 травня 2024 року на підставі угоди з Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" здійснював перевезення вантажів за маршрутом: Олександрівське лісництво - с. Соломка.

Також у матеріалах справи міститься відомості з веб-сайту МТСБУ про те, що на момент вчинення ДТП щодо ТЗ д.н.з. НОМЕР_2 не було укладено договорів страхування цивільно-правової відповідальності.

У матеріалах справи наявні також платіжні інструкції від 16 липня 2024 року та від 7 вересня 2024 року за якими ОСОБА_4 сплатив на користь ОСОБА_2 60 050,00 грн та 29 435,00 грн. У призначенні платежу вказано: "переказ власних коштів". Вказані докази відповідач долучив у підтвердження відшкодування спричиненої шкоди.

Також у матеріалах справи наявні докази здійснення страхувальником страхових платежів за період з лютого по травень 2024 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом позадоговірними та стосуються регресивних вимог про стягнення сплаченого відшкодування до особи яка спричинила дорожньо - транспортну пригоду.

Згідно з нормами статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Згідно з визначеннями Закону України "Про страхування", страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Згідно з нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У статті 1166 ЦК України вказано, що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, як встановив суд, працівник відповідача 17.05.2024 року о 16 год. 40 хв. на перехресті с. Новий Берестовець - с. Глажева, Рівненського району, Рівненської області, керуючи транспортним засобом марки "Урал - 4320", д.н.з. НОМЕР_2 , на нерегульованому перехресті не надав переваги в русі автомобілю марки "Ауді - Q5", д.н.з. НОМЕР_1 , який до перехрестя наближався праворуч та здійснив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.12 ПДР. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У зв`язку з наведеним, постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 24 червня 2024 року у справі №564/2072/24 визнано винним працівника відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на вказану особу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Також суд встановив, що транспортний засіб "Ауді - Q5", д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ТОВ "Імпекс Трейдинг Продакшн" застраховано згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №22098046-02-10-01 від 8 лютого 2024 року. Вказаний договір укладений Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" страховик/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Продакшн" (страхувальник).

Позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування для відновлення пошкодженого транспортного засобу загальною вартістю 553 894,51 грн.

Отже, за твердженням позивача у нього виникло передбачене статтями 993 ЦК України та 108 Закону України "Про страхування" право вимагати сплати вказаної суми у відповідача.

Згідно з нормами статті 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з правилами статті 108 Закону України "Про страхування", страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Суд відзначає, що вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року у справі цивільної юрисдикції №426/16825/16-ц визнала, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає змогу стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За сталою судовою практикою Верховного Суду для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (наприклад постанова ВС у справі №923/43/19 від 13.03.2020 року).

Деліктне зобов`язання - це різновид цивільно-правових зобов`язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов`язання.

Кредитором у такому зобов`язанні виступає потерпілий, а боржником, за загальним правилом, є особа, яка завдала шкоди (деліквент). Змістом зобов`язання з відшкодування шкоди є право потерпілого (кредитора) вимагати поновлення його майнових і особистих немайнових прав, що були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди до того стану, в якому вони знаходились до правопорушення, і обов`язок заподіювача шкоди чи інших зобов`язаних осіб (боржника) виконати такі вимоги. Предметом зобов`язання з відшкодування шкоди є дії боржника, що забезпечують найбільш повне поновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким завдана шкода.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.

Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

ЦК України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (стаття 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб`єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об`єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.

Як видно з матеріалів справи, працівника відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне ДТП.

Таким чином, з врахуванням вказаних обставин, суд робить висновок про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями водія автомобіля Урал 4320 д.н.з. НОМЕР_2 та збитками, які поніс страховик внаслідок ДТП.

Підставою виплати страхового відшкодування є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося пошкодження майна. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 ЦК України).

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/20622/17 від 19 вересня 2018 року.

25 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/820/17 дійшов висновку, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків (пункт 28). Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (пункт 29).

Згідно з положеннями статі 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (постанова ВС від 28 січня 2020 року у справі №917/500/18.

В цьому випадку суд ураховує, що відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Таким чином документи, що підтверджують вартість комплексу операцій щодо відновлення справності та роботоздатності пошкодженого у ДТП транспортного засобу здійснених станцією технічного обслуговування є належними доказами на підтвердження реальної суми заподіяної шкоди.

З огляду на встановлені обставини, суд робить висновок про наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника.

Так, протиправна поведінка полягає в тому, що згідно із встановленими судовим рішенням обставинами, водій автомобіля Урал 4320 д.н.з. НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху п.16.2. ПДР.

Збитки, зокрема їх розмір, доведені вартістю робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу, що підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає в тому, що водій, який керував транспортним засобом (який належить відповідачу) порушивши правила дорожнього руху, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, спричинивши його пошкодження. Наслідковий характер збитків простежується у тому, що саме поведінка водія автомобіля Урал 4320 д.н.з. НОМЕР_2 стала причиною їх завдання.

Вина водія, який керував транспортним засобом встановлена за наслідками розгляду Костопільським районним судом Рівненської області справи №564/2072/24, та полягає в тому що саме у зв`язку з діями водія транспортного засобу, який належить відповідачу, була завдана шкода. Суд вважає встановленою вину водія автомобіля Урал 4320 д.н.з. НОМЕР_2 саме у її цивільно-правовому розумінні.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до фізичної особи - підприємця Мельника Андрія Анатолійовича про стягнення 553 894,51 грн є обґрунтованими.

Щодо пояснень відповідача про незгоду з розміром шкоди суд звертає увагу учасника справи, що він не скористався своїм правом у межах підготовчого провадження подати до суду відзив на позов з відображенням своєї правової позиції та відповідно обґрунтованим клопотанням про призначення у справі експертизи щодо визначення вартості матеріалів та відновлювальних робіт, а визначення розміру шкоди є можливим на підстав інших доказів (документів станції технічного обслуговування).

26 листопада 2024 року відповідач подав клопотання про залучення третьої особи та долучення платіжних інструкцій від 16 липня 2024 року та від 7 вересня 2024 року за якими ОСОБА_4 сплатив на користь ОСОБА_2 60 050,00 грн та 29 435,00 грн. У призначенні платежу вказано: "переказ власних коштів".

У цьому клопотанні відповідач вказав, що зазначені кошти було сплачено безпосередньо потерпілому в рахунок відшкодування шкоди.

Проте, вказані докази суд не приймає до уваги як докази часткової сплати шкоди, оскільки у призначенні платежу цих документів вказано "переказ власних коштів". Отримувачем у згаданих платіжних документах зазначено ОСОБА_2 , в той час як власником пошкодженого автомобіля "Ауді - Q5", д.н.з. НОМЕР_1 на час ДТП було ТОВ "Імпекс Трейдинг Продакшн".

Окрім того, пунктом 14.5. договору встановлено, що страхувальник без згоди страховика не може давати обіцянок чи приймати пропозиції щодо відшкодування заподіяних збитків.

Таким чином, переказ відповідачем власних коштів водію транспортного засобу який зазнав пошкоджень у ДТП, у даному випадку, не свідчить про відшкодування збитків, які поніс страховик у зв`язку з відновленням застрахованого транспортного засобу.

21 січня 2025 року відповідач подав до суду заяву в якій заявник просив при прийнятті рішення про задоволення позову зобов`язати позивача (Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО") повернути фізичній особі підприємцю Мельник Андрію Анатолійовичу замінені при проведенні ремонту автомобіля Audi Q5 д.р.н НОМЕР_1 деталі згідно переліку.

Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №761/583/17, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, звертаючись до суду із відповідною заявою відповідач, мав довести факт отримання страховиком від страхувальника пошкодженого майна після здійснення оплати і знаходження цього майна в розпорядженні страховика.

Відповідно до пункту 16.9. договору, якщо при розрахунку суми страхового відшкодування враховувалася повна вартість агрегатів, деталей, що підлягають заміні, або всього ТЗ, страхувальник зобов`язаний передати страховику ці агрегати, деталі або ТЗ. Якщо страхувальник не передав страховику ці агрегати, деталі або ТЗ, тоді повна вартість цих деталей, агрегатів або ТЗ вираховується з суми страхового відшкодування у разі настання наступного страхового випадку за договором.

Таким чином за умовами договору, який укладено Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" мало можливість отримати у власність складові частини, деталі та обладнання ТЗ відносно яких страхове відшкодування виплачено в повному обсязі відповідно їхньої вартості.

Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реалізації Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" цього права і знаходження в його розпорядженні майна, яке було замінено на автомобілі Audi Q5.

Статті 20, 21 Закону України "Про страхування" в редакції, чинній на час вчинення ДТП визначали обов`язки страховика та страхувальника, серед яких відсутні як обов`язки щодо передачі страхувальником страховику пошкоджених запчастин, так і обов`язок страховика прийняти це майно задля його подальшого збереження до передачі особі, відповідальній за заподіяння шкоди.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, за відсутності доказів перебування у власності позивача деталей та агрегатів, які було замінено в процесі відновлювальних робіт, суд не вважає обґрунтованим подане клопотання про повернення замінених при проведенні ремонту автомобіля Audi Q5 д.р.н НОМЕР_1 деталей згідно з переліком, оскільки за відсутності у позивача вказаних деталей таке рішення не можливо виконати, що в свою чергу не відповідає належному захисту порушеного права та принципам господарського судочинства.

Водночас суд підкреслює, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до страховика та страхувальника з відповідною вимогою про передання йому у власність вказаних деталей, а у випадку відмови оскаржити її у судовому порядку.

Висновки суду

Оцінюючи аргументи сторін за критерієм "переконливості", суд вважає, що встановлені обставини упевнюють у обґрунтованості звернення позивача з наведеними вимогами. Натомість відповідач не навів суду переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції, які б переважили аргументи позивача або викликали обґрунтовані сумніви стосовно заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 8 308,42 грн судового збору, а тому у зв`язку з задоволенням позову, вказані витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Мельника Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича 31, ідентифікаційний код 31650052) 553 894 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 51 коп суму страхового відшкодування та 8 308 (вісім тисячі триста вісім) грн 42 коп судового збору

Позивач (Стягувач): Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича 31, ідентифікаційний код 31650052).

Відповідач (Боржник): фізична особа - підприємець Мельник Андрій Анатолійович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя Андрій КАЧУР