Рішення

від 15.01.2025 по справі 921/526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/526/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд"

до відповідача: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради

про: визнання суми пайового внеску відповідно до договору №354 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя від 21.09.2017 зменшеною та сплаченою ТОВ "Сервісна служба ПрестижБуд" на суму створених та переданих інженерних мереж у 2023 році на суму 2474396,67 грн (з врахуванням заяви про зміну предмета позову).

та за зустрічним позовом: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд"

про: зобов`язання виконати умови договору про пайову участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Тернопільської міської територіальної громади №354 від 21.09.2017

за участі представника позивача за зустрічним позовом: Левчак А.З.

Суть справи:

Через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання суми пайового внеску зменшеною та сплаченою позивачем на суму створених та переданих інженерних мереж у 2023 році на суму 2 474 396,67 грн (з врахуванням заяви про зміну предмета позову).

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В подальшому, 01.10.2024 до Господарського суду Тернопільської області надійшла зустрічна позовна заява Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до ТОВ "Сервісна служба ПрестижБуд" про зобов`язання виконати умови договору.

Ухвалою суду від 11.10.2024 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним та об`єднані вимоги в одне провадження.

В ході розгляду справи від позивача надійшла заява №б/н (вх. №9407) від 09.12.2024, в якій останній просить залишити позов без розгляду на підставі ч.5 ст.226 ГПК України. Ухвалою суду від 09.12.2024 заяву ТОВ "Сервісна служба ПрестижБуд" задоволено, первісний позов залишено без розгляду.

Зустрічний позов, підтриманий судовому засіданні повноважним представником Виконкому, обґрунтовано тим, що ТОВ "Сервісна служба ПрестижБуд" не виконує умови договору про пайову участь №354 від 21.09.2019, що призводить до недофінансування інвестиційних потреб територіальної громади, підриває матеріальну і фінансову основу органу місцевого самоврядування.

Відповідач за зустрічним позовом не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, відзиву на зустрічний позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, довідка про доставку електронного листа ТОВ "Сервісна служба ПрестижБуд" 12.12.2024 о 17:08 знаходиться у матеріалах справи.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на зустрічний позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Справа з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Рішенням учасника від 20.11.2023 ТОВ "Фенікс 2017" перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд".

Як вбачається із матеріалів справи, між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (Виконавчий комітет) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс 2017" (Замовник) 21.09.2019 було укладено договір №354 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя (далі -Договір) , згідно із п. 1.1 якого Замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста, виходячи з наміру здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою вул. Енергетична - бічна, 5А у м. Тернополі. Вартість будівництва згідно зведеного кошторисного розрахунку становить 80185229 грн, в тому числі: вартість будівництва житлового будинку 59078978 грн, вартість творчих майстерень 5035295 грн, вартість приміщень громадського призначення 4235110 грн, вартість гаражів 11835846 грн.

Пайова участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя полягає у перерахуванні ним до бюджету розвитку міста коштів у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 Договору).

У п. 2.2 цього правочину передбачено, що розмір пайового внеску становить 3% від кошторисної вартості будівництва житлових будинків, 6% від кошторисної вартості будівництва творчих майстерень, приміщень громадського призначення та гаража, згідно кошторисних вартостей, вказаних у п. 1.1 цього договору, визначеної на підставі наданих Замовником документів чи встановлених у Положенні про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя нормативів для одиниці створеної потужності.

Пайовий внесок в сумі 3038744,40 грн підлягає до сплати Замовником відповідно до розрахунку розміру пайового внеску, який є невід`ємною частиною цього договору та на рахунок вказаний у ньому (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.5 спірної угоди пайовий внесок сплачується в проміжок часу з моменту отримання документів, на підставі яких здійснюватимуться будівельні роботи, до дати прийняття об`єкту в експлуатацію в порядку, визначеному у розрахунку.

В силу пункту 5.1 Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання визначених в ньому зобов`язань.

Також між сторонами укладено Додаток до Договору та Розрахунок величини пайового внеску, згідно якого строк сплати пайового внеску єдиним платежем визначений наступним чином: до 20.12.2017 - 100000 грн; до 20.03.2018 - 100000 грн; до 20.06.2018 - 100000 грн; до 20.09.2018 - 100000 грн; до 20.12.2018 - 100000 грн; до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію 2538744,40 грн.

Перед початком будівництва КП "Тернопільводоканал" були видані відповідачу за зустрічним позовом технічні умови № 492/17 від 16.11.2017.

Даними технічними умовами передбачено будівництво об`єктів інженерної інфраструктури зокрема:

1) Зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 286 м за адресою вул. Галицька, вартістю 1758761,67 грн;

2) Зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 118,5 м за адресою вул. Енергетична, вартістю 715635,00 грн.

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради Замовнику надано дозвіл ТП 112181630142 від 12.06.2018 на виконання будівельних робіт.

Відповідачем за зустрічним позовом виконано технічні умови КП "Тернопільводоканал" № 492/17 від 16.11.2017 в повному обсязі. Товариство здійснило за власний рахунок будівництво об`єктів інженерної інфраструктури зокрема, зовнішній вуличний водопровід ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 286 м за адресою вул. Галицька та зовнішній вуличний водопровід ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 118,5 м за адресою вул. Енергетична.

В подальшому, Товариством було направлено лист міському голові Тернополя №16/03 від 16.03.2020, в якому повідомлено, що кінцевий розрахунок по договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя №354 від 21.09.2017 по об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами" за адресою вул. Енергетична - бічна, 5а в м. Тернопіль, буде здійснено після передачі у комунальну власність зовнішніх мереж водопостачання, виконаних згідно з п.3 технічних умов КП "Тернопільводоканал" №492/17 від 16.11.20217.

Надалі, Замовник 14.12.2022 звернувся до міського голови м. Тернополя з листом про прийняття вищенаведених об`єктів інженерної інфраструктури до комунальної власності м. Тернополя.

Як наслідок, рішенням сесії Тернопільської міської ради від 28.04.2023 № 8/25/21 вирішено прийняти від ТОВ "Фенікс 2017" до комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади та передати в поповнення статутного капіталу КП "Тернопільводоканал" мережі, а саме: зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 286 м за адресою вул. Галицька, балансовою вартістю 1758761,67 грн та зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 118,5 м за адресою вул. Енергетична, балансовою вартістю 715635,00 грн, тобто, всього на суму 2474396,67 грн.

На виконання вказаного рішення, 21.09.2023 між ТОВ "Фенікс 2017", КП "Тернопільводоканал" та представниками органу місцевого самоврядування було підписано Акт прийняття-передачі основних засобів №1/09, у відповідності до якого ТОВ "Фенікс 2017" передало, а КП "Тернопільводоканал" прийняло безоплатно в експлуатацію об`єкти інженерної інфраструктури: мережі зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 286 м за адресою вул. Галицька, початковою вартістю 1758761,67 грн та зовнішнього вуличного водопроводу ПЕ100 діаметром 225 мм довжиною 118,5 м за адресою вул. Енергетична, початковою вартістю 715635,00 грн, загальною вартістю 2474396,67 грн.

Також, 21.09.2023 між ТОВ "Фенікс 2017" та КП "Тернопільводоканал" було підписано Авізо, у якому зазначено, що балансова вартість мережі зовнішнього вуличного водопроводу за адресою вул. Галицька складає 1758761,67 грн, а мережі зовнішнього вуличного водопроводу за адресою вул. Енергетична - 715635,00 грн.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, на виконання умов договору №354 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя Товариство здійснив часткову сплату пайового внеску, а саме:

- перший платіж у розмірі 100 000 грн сплачено 10.01.2018, за несвоєчасну оплату також сплачено пеню в розмірі 3118,36 грн;

- другий платіж у розмірі 100 000 грн сплачено 16.03.2018;

- третій платіж у розмірі 100 000 грн сплачено 19.06.2018;

- четвертий платіж у розмірі 100 000 грн сплачено 06.09.2018;

- п`ятий платіж у розмірі 100 000 грн сплачено 18.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору Виконавчий комітет Тернопільської міської ради направив Товариству претензію №5787/2024 від 11.03.2024 з вимогою розглянути претензію до 10.04.2024 та перерахувати суму боргу в розмірі 3 342 618,84 грн, у тому числі 3 038 744,40 грн пайового внеску та 303 874,44 грн штрафу за несвоєчасне виконання умов договору.

На виконання вказаної у претензії вимоги Замовником проведено шостий платіж та сплачено 64 347,73 грн (різниця від вартості зведеного об`єкту інженерних мереж і розміру пайової участі) і 100 000 грн 11.03.2024 - частину пайового внеску.

Таким чином, неоплаченим залишається пайовий внесок в розмірі 2 474 396,67 грн.

Як вказує позивач у зустрічному позові, відповідач не виконав обов`язок щодо сплати пайового внеску, у зв`язку з чим Виконавчий комітет звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 вказаної правової норми у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі-Закон) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 цього Закону (в редакції, що була чинною на момент укладення договору), пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 5 ст. 40 Закону встановлено, зокрема, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Водночас з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (пункти 10-13), якими виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювали пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради №6/7/132 від 08.04.2011 затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя та примірний договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя.

Про вищевказане рішення зазначено на офіційному сайті Тернопільської міської ради за електронною адресою https://ternopilcity.gov.ua/sesiya/rishennya-sesii-arhiv/4647.html, яка є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом.

Замовник, який має намір здійснити забудову земельної ділянки (будівництво об`єкта будівництва) у Тернопільській міській територіальній громаді, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури громади, крім випадків передбачених п. 1.7 цього Положення (п. 1.3 Положення).

Згідно з п. 1.4 цього Положення, пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури територіальної громади полягає у перерахуванні ним коштів до бюджету розвитку територіальної громади.

У п. 2.1 Положення зазначено, що розмір пайового внеску замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури територіальної громади становить: 6 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва для нежитлових будівель та споруд; 3 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків.

Величина пайового внеску замовника визначається у договорі, укладеному між замовником та виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, відповідно до цього Положення та загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (п.2.2 Положення).

Розмір пайової участі відповідно до п. 2.1, п. 2.2 даного Положення визначається відділом квартирного обліку та нерухомості протягом десяти робочих днів з дня реєстрації управлінням організаційно-виконавчої роботи звернення замовника про укладення договору та доданих до нього документів і оформлюється висновком, що підписується керівником відділу квартирного обліку та нерухомості (п. 3.3 Положення).

Відповідно до п. 3.5 Положення проект договору готується відділом квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради. Договір укладається між виконавчим комітетом та замовником не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення.

Згідно з п. 3.8 Положення розрахунок величини пайового внесу, належного до сплати замовником відповідно до цього Положення, проводиться відділом квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради, підписується сторонами одночасно із договором та є його невід`ємною частиною. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

З вище наведеного вбачається, що зобов`язання замовника (забудовника) із пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту виникає в силу Закону, а його зміст (розмір, строк і порядок виконання та ін.) деталізуються у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування відповідно до приписів Закону.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач, звертаючись до суду із зустрічним позовом про захист порушеного права у цій справі, обрав спосіб захисту свого права шляхом зобов`язання відповідача виконати умови договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури Тернопільської територіальної громади.

В свою чергу, суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Судом встановлено, що правовідносини сторін даної справи у сфері містобудування, за зустрічним позовом, пов`язані із зобов`язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд" виконати умови договору №354 від 21.09.2017 в частині сплати пайового внеску в повному обсязі. Тобто, саме невиконання Товариством взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору слугувало підставою для звернення Виконавчого комітету із позовом про виконання обов`язку.

Доказів виконання вищезазначених обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна служба ПрестижБуд" в повному обсязі матеріали справи не містять та відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Поряд з цим в межах свободи договору сторони погодили чіткий механізм правових наслідків у разі невиконання відповідачем як Замовником зобов`язань за договором.

Так, згідно підпункту 3.1.5. у разі порушення умов договору Замовник зобов`язаний сплатити неустойку.

За змістом пунктів 4.4. та 4.5. правочину у разі прострочення термінів сплати пайового внеску Замовник сплачує пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. У разі несплати Замовником у місячний строк з моменту виникнення у нього обов`язку по сплаті або сплати ним пайового внеску не в повному обсязі, останній сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого зобов`язання.

Окрім того, згідно із п. 7.2. угоди у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення виконання умов цього договору, будь - яка сторонами має право внести пропозиції про дострокове розірвання цього договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

Дострокове розірвання цього договору за згодою сторін учиняється шляхом укладення відповідного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором для укладання чи внесення до нього змін, але за умовами прийняття уповноваженим органом рішення щодо відміни рішення, яке було підставою для укладення цього договору. В цьому випадку, Замовник не має права вимагати повернення того, що було виконано ним за зобов`язаннями до моменту розірвання цього договору (п.7.3.).

Натомість, обраний позивачем спосіб захисту у даному спорі не є ефективним, позаяк не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права позивача в межах одного судового провадження.

Так, ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Зокрема, висновок, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, сформульовано в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

До того ж, на переконання суду такий спосіб захисту права як визнання наявності договірного обов`язку відповідача є неефективним, оскільки він не призведе до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.

Тобто, задоволення заявленої у цій справі позовної вимоги не здатне поновити порушеного права позивача, який очікував на своєчасне надходження коштів зі сплати пайового внеску, а тому така вимога не відповідає ефективному способу захисту.

Поряд з цим, законодавець у ЦК України, а контрагенти у Договорі передбачили спеціальні способи захисту, що сприяють процесуальній економії та покликані відновити майнову сферу позивача внаслідок невиконання договірних зобов`язань. Зокрема, стягнення заборгованості та неустойки (у разі доведення складу цивільного правопорушення), спрямовані належним чином відновити майнову сферу позивача.

Суд також враховує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

Суд наголошує, що обраний Виконавчим комітетом спосіб захисту не направлений та не в змозі захистити порушені права та інтереси позивача за зустрічним позовом, оскільки він не забезпечує ні їх поновлення, ні отримання відповідного відшкодування.

Враховуючи вище наведене, а також беручи до уваги зазначені вище положення законодавства в сукупності, правових підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 91, 123, 129, 183, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В зустрічному позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 23.01.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко