Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/14437/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/14437/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Головіна К.І.)

від 18.07.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

від 05.11.2024

у справі № 910/14437/23

за позовом Першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, Міністерства освіти і науки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", Поліського національного університету

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 228 618,32 грн,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Гамор Н.В.

позивача 1 - не з`явилися

позивача 2 - не з`явилися

відповідача 1 - Шайко С.В.

відповідача 2 - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Північний офіс Держаудитслужби) в особі Північного офісу Державної аудиторської служби в Житомирській області (далі - Північний офіс Держаудитслужби в Житомирській області) та Міністерства освіти і науки України (далі - МОН, Міністерство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - ТОВ "Укр Газ Ресурс") та Поліського національного університету (далі - Університет), в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 17.08.2022, № 3 від 20.09.2022, № 4 від 14.11.2022 до договору № 02-01 на закупівлю електричної енергії від 17.02.2022, укладеного між відповідачами (далі - договір), та стягнути з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь МОН кошти в розмірі 228 618,32 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ними безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення договору та попередньої угоди. Унаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладення спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата грошових коштів у розмірі 228 618,316 грн, яка підлягає стягненню з ТОВ "Укр Газ Ресурс".

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/14437/23 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 17.08.2022, № 3 від 20.09.2022, № 4 від 14.11.2022, укладені між Поліським національним університетом та ТОВ "Укр Газ Ресурс" до договору про закупівлю електричної енергії № 02-01 від 17.02.2022. Стягнуто з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти у сумі 228 618,32 грн.

2.2. Місцевий господарський суд виходив із того, що додаткові угоди № 2 від 17.08.2022, № 3 від 20.09.2022, № 4 від 14.11.2022 до договору суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

У результаті укладення сторонами додаткових угод із порушеннями вимог закону, якими незаконно збільшено ціну товару, ТОВ "Укр Газ Ресурс" було безпідставно та в надмірній сумі сплачено з бюджету кошти в розмірі 228 618,32 грн.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/14437/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Встановивши, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було збільшено ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що таке збільшення є порушенням статті 5, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/14437/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про залишення позовної заяви без задоволення.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" визначило пункти 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

За переконанням скаржника, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому, скаржник пославшись на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі № 922/2321/22, відповідно до якої судді висловили позицію про відсутність підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6 Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, оскільки, на думку скаржника, жодною нормою зазначеного Закону не передбачена відповідальність учасника публічних закупівель (який після визнання його переможцем процедури закупівлі та укладення відповідного договору набуває статусу постачальника в цьому випадку) за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими для виконання цього Закону, навпаки, така відповідальність статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку).

3.7. Окрім цього, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024; а також з мотивів наявності виключної правової проблеми для формування правового висновку щодо питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах в контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, у тому числі за порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже Кодекс України про адміністративні правопорушення, доповнений статтею 164-14 саме з прийняттям Закону України від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", на підставі якого Закон України "Про публічні закупівлі" викладений в новій редакції.

3.8. Житомирська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів та вимог заперечує, зазначає, що скаржником не наведено обґрунтованих підстав для необхідності відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22; вважає, що судами вірно застосовано правовий висновок, викладений у зазначеній постанові, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17.02.2022, за результатами відкритих торгів щодо закупівлі 1 003 600 кіловат-годин електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, між ТОВ "Укр Газ Ресурс" (постачальник) та Університетом (споживач) був укладений договір № 02-01 на закупівлю електричної енергії (договір).

За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія для навчальних корпусів) в кількості 1 003 600 кВт/год.

Період постачання електричної енергії за цим договором: не раніше за 21 календарний день з дня направлення заяви приєднання постачальнику, якого визначено переможцем за результатами аукціону до 31.12.2021, але в будь-якому випадку з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 рік (пункт 3.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.02.2022).

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна цього договору становить 3 667 925,00 грн в т.ч ПДВ 611 320,84 грн.

Ціна за 1 кВт*год складає: 3,04563986315 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,65476783579 грн з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ (постанова НКРЕКГІ № 2454 від 01.12.2021) та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії.

Зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, передбачених Законом та оформляються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (пункт 13.1 договору).

За змістом пункту 13.5 договору зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або ПРРЕЕ та законом. У той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 13.7 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що зміна ціни за одиницю товару, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може збільшуватися не більше, ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Згідно з підпунктом 2 пункту 15.8 договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та довідкою Торгово-промислової палати (ТПП) або регіональним представником, інші показники, які склалися у "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет: https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". В якості документального підтвердження даних сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту або довідки ТПП) Звітів про результати роботи РДН та про діяльність ОР, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або іншим документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку (наприклад: цінові довідки торгово-промислових палат). Цінова довідка ТПП має відображати коливання цін після укладення договору за період з будь-якого моменту після укладення договору (з урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю) про закупівлю та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Порівнюватися мають ціни ринку між собою, а не ціною, що зазначена в договорі про закупівлю.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставок електричної енергії з 01.03.2022 до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 15.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.02.2022).

Упродовж серпня-листопада 2022 року сторони внесли зміни до договору шляхом укладення таких додаткових угод:

- № 1 від 17.08.2022, якою сторонами погоджено збільшення вартості за 1 кВт*год до 3,31537 грн (без ПДВ), ціна з ПДВ склала 3,978444 грн з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ (постанова НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021) та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії (на 8,86 % більше від ціни, визначеної в договорі). Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з 01.08.2022 та діє до 31.12.2022. Підставою для укладення цієї додаткової угоди стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 414/22 від 21.07.2022, яка містить порівняння середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за 1 декаду червня (01.06-10.06) 2022 року (ціна склала 2 255,72 грн/МВт. год) та за 1 декаду липня (01.07-10.07) 2022 року (ціна склала 2 522,11 грн/МВт. год). Відсоток коливання ціни склав + 11,81 %;

- № 2 від 17.08.2022, якою сторонами погоджено збільшення вартості за 1 кВт*год до 3,61205 грн (без ПДВ), ціна з ПДВ склала 4,33446 грн з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ (постанова НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021) та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії (на 18,6 % більше від ціни, визначеної в договорі). Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з 20.08.2022 та діє до 31.12.2022. Підставою для укладення цієї додаткової угоди стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 415/22 від 21.07.2022, яка містить порівняння середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за 2 декаду червня (11.06-20.06) 2022 року (ціна склала 2 253,61 грн/МВт. год) та за 2 декаду липня (11.07-20.07) 2022 року (ціна склала 2 655,20 грн/МВт. год). Відсоток коливання ціни склав + 17,82 %;

- № 3 від 20.09.2022, якою сторонами погоджено збільшення вартості за 1 кВт*год до 3,93836 грн (без ПДВ), ціна з ПДВ склала 4,726032 грн з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ (постанова НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021) та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії (на 29,31 % більше від ціни, визначеної в договорі). Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з 01.09.2022 та діє до 31.12.2022. Підставою для укладення цієї додаткової угоди стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 583-1/22 від 01.09.2022, яка містить порівняння середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за 3 декаду січня (21.01-31.01) 2022 року (ціна склала 2 702,52 грн/МВт. год) та за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2022 року (ціна склала 3 144,19 грн/МВт. год). Відсоток коливання ціни склав + 16,34 %;

- № 4 від 14.11.2022, якою сторонами погоджено збільшення вартості за 1 кВт*год до 4,25057 грн (без ПДВ), ціна з ПДВ склала 5,100684 грн з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ (постанова НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021) та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії (на 39,56 % більше від ціни, визначеної в договорі). Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з дати підписання і розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися станом на 01.10.2022. Підставою для укладення цієї додаткової угоди стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 692-2/22 від 23.09.2022, яка містить порівняння середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року (ціна склала 3 303,39 грн/МВт. год) та за 2 декаду вересня (11.09-20.09) 2022 року (ціна склала 3 590,50 грн/МВт. год). Відсоток коливання ціни склав + 8,69 %.

Вважаючи, що додаткові угоди № 2, 3, 4 до договору були укладені сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а виконання таких угод мало наслідком переплату бюджетних коштів, Прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області та МОН про визнання цих додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача-1 на користь позивача-2 коштів у розмірі 228 618,32 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Укр Газ Ресурс" вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно до якого норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю (пункт 42 постанови).

Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95,) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, у тому числі Великою Палатою, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

5.4. Так, за наслідками розгляду справи № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 виклала правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з яким:

- Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

- Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

- У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на системне тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Так, у пунктах 55-63 своєї постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке:

"Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закону України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю".

5.5. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, скаржник посилається на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду, сформовану справі № 922/2321/22, відповідно до якої судді висловили позицію про відсутність підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі №420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Також скаржник необхідність відступлення обґрунтовує тим, що зростання цін на ринку електричної енергії та, відповідно, укладення оскаржуваних додаткових угод між споживачем та постачальником пов`язане з дефіцитом електричної енергії після ракетних атаках російської федерації на енергетичну систему України, які почалися 10.10.2022, крім того, на РДН (ринок "на добу наперед") за даними АТ "Оператор ринку" спостерігаються значні дисбаланси між пропозицією та попитом.

Крім того, скаржник зазначає, що у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - постанова № 1178; Особливості) сторонам договору дозволено збільшувати ціну одиниці товару у випадку коливання ціни на ринку на відсоток коливання ціни такого товару на ринку, що, на думку скаржника, свідчить про те, що 10-відсоткове обмеження збільшення ціни при зростанні ціни на ринку з прийняттям цієї постанови Уряду не діє.

5.6. Колегія суддів, надаючи оцінку доводам скаржника, якими він обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, вважає за необхідне вказати на те, що за імперативними приписами статті 58 Конституції України подальша зміна законодавства (втрата чинності законом, набрання чинності новим законом, внесення до чинних законів змін та доповнень) зворотньої дії в часі не має, не справляє вплив на правовідносини, які існували до таких змін, а зумовлює виникнення нових правовідносин.

Такі правила дії закону в часі вказують на те, що зміна законодавства не може бути підставою для відступу в порядку статті 302 Господарського процесуального кодексу України від раніше сформованих висновків Верховного Суду, а може слугувати підставою для формування Верховним Судом нових висновків щодо застосування нового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що скаржник у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, застосованих судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень, а саме: не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

Верховний Суд, з урахуванням наведених мотивів і міркувань у цій постанові дійшов висновку про відсутність вмотивованої, обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і відхиляє доводи скаржника про це, адже вони фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у названій постанові.

Колегія суддів також зауважує, що посилання скаржника на постанову № 1178, яку Кабінет Міністрів України ухвалив 12.10.2022, жодним чином не впливає на можливість застосування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до правовідносин, які виникли раніше прийняття цієї постанови, оскільки вона визначає правила та можливість зміни істотних умов договору про закупівлю, укладеного з урахуванням особливостей відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) вказаної постанови, тобто нових договорів (пункт 19 Особливостей), та не свідчить про помилковість висновків судів за результатами розгляду справи, а тому такі доводи не приймаються Верховним Судом.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та відхиляється Судом.

5.7. Ще однією підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими для виконання цього Закону, у тому числі за порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), оскільки, на думку скаржника, жодною нормою зазначеного Закону не передбачена відповідальність учасника публічних закупівель (який після визнання його переможцем процедури закупівлі та укладення відповідного договору набуває статусу постачальника) за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, навпаки, така відповідальність статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) (пункт 4.1.4 цієї постанови).

Спір у цій справі виник з приводу укладення між відповідачем та позивачем наведених вище додаткових угод до договору, укладеного за результатами проведеної процедури закупівлі, що призвело до підвищення ціни за одиницю товару від первісної ціни.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 цього ж Кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.8. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір на закупівлю електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до положень частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону у бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Положеннями частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Стаття 652 цього ж Кодексу передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).

Отже, названі положення закону дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Як зазначалося вище у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоби за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоби не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав про те, що, внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 17.08.2022, № 3 від 20.09.2022, № 4 від 14.11.2022 до договору про закупівлю електричної енергії сторонами було змінено ціну електричної енергії з 3,65476783579 грн в бік збільшення до 5,100684 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год тобто на 0,59580216421 грн (на 40% від первинної ціни).

Тому суди обґрунтовано виснували, що укладені та оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням статті 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно підлягають визнанню недійсними. Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти у заявленому розмірі товариство має повернути.

5.9. Стосовно аргументів касаційної скарги про необхідність сформування висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" колегія суддів зазначає таке.

Статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель / спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель / спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім установлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У вирішенні спірних питань, які поставило перед судом товариство у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що стаття 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Утім, обґрунтовуючи свої посилання пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень цієї статті у подібних правовідносинах, товариство окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що спірним питанням у цій справі було відповідність закону оскаржуваних додаткових угод, тоді як питання відповідальності осіб за порушення вимог цього Закону не є предметом вирішення цього спору і суди під час вирішення спору у цій справі не застосовували статтю 44 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.12.2024 у справі №924/413/24.

5.10. Стосовно мотивів товариства з посиланням на наявність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів зазначає, що у силу положень статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме по собі посилання відповідача на те, що справа містить виключну правову проблему не може бути підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже питання стосовно необхідності формування висновку щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" належить до компетенції Верховного Суду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про передачу справи № 910/14437/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/14437/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко