Ухвала

від 23.01.2025 по справі 912/3031/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/3031/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ємця А.А. від розгляду справи

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво )

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер»

до Фізичної особи-підприємця Ком`яті Олени Юріївни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_1 ,

про заборону використання знаків для товарів та послуг,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 10.12.2024 через «Електронний суд» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №912/3031/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/3031/19 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т.Є. (головуюча), Булгакова І.В., Ємець А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Жайворонок Т.Є. - головуючої, Булгакової І.В., Ємця А.А., від 20.12.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження, вирішено здійснювати перегляд оскаржуваних судових рішень у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

ОСОБА_1 17.01.2025 звернувся через «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про відвід судді Ємця А.А. від розгляду справи №912/3031/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заяву про відвід судді від розгляду справи обґрунтував наявністю підстав для відводу, зокрема, зазначає про те, що Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №912/3035/19 внесені завідомо неправдиві відомості стосовно направлення до електронного кабінету ОСОБА_1 копії ухвали-повідомлення від 01.08.2024. Зазначене, на думку заявника, дає підстави для висновку про особисте неприязне відношення до нього. На думку заявника, суддя Верховного Суду Ємець А.А. допустив поведінку, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2025, зокрема, визнано доводи, викладені в заяві ОСОБА_1 про відвід судді Ємця А.А. у справі №912/3031/19 необґрунтованими. Справу №912/3031/19 передано на автоматизований розподіл судових справ для визначення судді з розгляду заяв про відвід судді Ємця А. А.

Постановляючи ухвалу від 20.01.2025 колегія суддів мотивувала її таким чином:

«Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заявах про відвід на існування підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК, слід визнати необґрунтованими, оскільки доводи про упереджене ставлення судді Ємця А. А. та процесуальна поведінка судді, не є підставою, що викликає сумнів у неупередженості чи необ`єктивності судді під час розгляду цієї справи у розумінні статей 35, 36 ГПК».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 у справі №912/3031/19 визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т.М.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді/колегії суддів.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Конвенцію та рішення ЄСПЛ Верховний Суд застосовує у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частин першої, другої, четвертої статті 11 ГПК України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» .

Стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (пункти 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі «Бочан проти України», N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета «Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд висновує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність/упередженість судді. Однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність/необєктивність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться 1) до незгоди з процесуальним рішенням у справі №912/3035/19, до складу якого входив суддя Верховного Суду Ємець А.А. та (2) припущенням, що дії Верховного Суду у справі №912/3035/19 дають підстави для висновку про особисте неприязне відношення до ОСОБА_1 , а також зводяться до обставин, дослідження та оцінку про які зазначено в постанові від 16.01.2025 у справі №912/3035/19.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, незгода з процесуальним рішенням, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Верховний Суд зважаючи на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Ємець А.А. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи №912/3031/19, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо його безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення у справі №912/3035/19 щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Перевірка застосування Верховним Судом норм процесуального чи матеріального права попередніми судами, вирішення справи, задоволення/незадоволення касаційної скарги не свідчить про особисте неприязне відношення до ОСОБА_1 , чи те, що суддя допустив поведінку, що викликає обґрунтований сумнів у неупередженості та обґрунтованості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу судді Ємця А.А., зводяться до незгоди з процесуальним рішенням у справі №912/3035/19, до складу якого входив суддя, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях та міркувань, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які б викликали сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними; та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у його об`єктивності і неупередженості, а відтак є власним суб`єктивним тлумаченням та оцінкою, а тому, з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для відводу судді Ємця А.А. в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з процесуальним рішенням, ухваленим Верховним Судом, у склад якого входив суддя Ємець А.А. у справі №912/3035/19, зводиться до припущення, що дії судді у справі №912/3035/19 свідчать про особисте неприязне відношення до ОСОБА_1 та суддя допустив поведінку, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, а також зводяться до сприйняття змісту постанови від 16.01.2025 у справі №912/3035/19 і не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість,а томуі не є підставою для відводу судді Ємця А.А. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ємця А.А. упередженим чи необ`єктивним, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ОСОБА_1 , є припущеннями заявника та зводяться до незгоди з процесуальним рішенням. Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Ємця А.А., ним не зазначено.

Отже, доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів щодо неупередженості або об`єктивності судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ємця А.А. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ємця А.А. від розгляду справи № 912/3031/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова