Постанова

від 15.01.2025 по справі 909/291/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/291/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Енерджі Груп» арбітражного керуючого Ловаса В. О., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Енерджі Груп» - Заяць О.І., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ- 531» - Кобука Р. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ- 531»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024

у справі № 909/291/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ- 531»

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Енерджі Груп»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ- 531» (далі - ТОВ «СУ- 531») звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Енерджі Груп» (далі - ТОВ «Смарт Енерджі Груп», Боржник) у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю за договорами підряду.

Ухвалою від 18.04.2023 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі № 909/291/23 про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ловаса В. О.

Постановою від 25.07.2023 Господарський суд Івано-Франківської області, зокрема, припинив процедуру розпорядження майном Боржника; визнав банкрутом ТОВ «Смарт Енерджі Груп»; відкрив ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці; призначив ліквідатором арбітражного керуючого Ловаса В. О.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 21.09.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.01.2024, задовольнив апеляційну скаргу засновника (учасника) ТОВ «Смарт Енерджі Груп» ОСОБА_2, скасував постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2023 у справі № 909/291/23, справу повернув до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію розпорядження майном Боржника.

Водночас не погодившись із ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник - ТОВ «Смарт Енерджі Груп» оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Постановою від 16.11.2023 Західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Смарт Енерджі Груп», скасував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2023 у справі №909/291/23, справу повернув до суду першої інстанції на стадію розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що розгляд у підготовчому засіданні питання про відкриття провадження відбувся без участі самого Боржника та неналежного його повідомлення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи підтверджується, що 05.10.2020 між ТОВ «Смарт Енерджі Груп» (Замовник) та ТОВ «СУ- 531» (Підрядник) було укладено договір виконання підрядних робіт № 05/10/20 (далі - Договір № 05/10/20), згідно з пунктом 1.1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору будівництво сонячної електростанції в с. Угринів, вул. Паркова, 6 Угринівської сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області згідно із затвердженими Замовником договірною ціною та кошторисом.

Відповідно до пункту 3.3 цього Договору, Замовник здійснює оплату за виконані об`єми робіт на підставі актів приймання виконаних робіт та видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує Підрядних і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника на протязі п`яти робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів роботи. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі десяти банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за листопад 2020 року, № 2 за лютий 2021 року, № 3 за лютий 2021 року та № 4 за листопад 2021 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року, № 2 за лютий 2021 року, № 3 за лютий 2021 року та № 4 за листопад 2021 року, які скріплені відбитками печатки ТОВ «Смарт Енерджі Груп», та на яких наявний підпис від імені Замовника, підтверджується виконання ТОВ «СУ- 531» підрядних робіт для за Договором № 05/10/20 на загальну вартість 14 359 040,80 грн.

При цьому, як визнає сам ініціюючий кредитор, а також слідує з наданої ним банківської виписки по власному банківському рахунку, Боржник частково оплатив зазначені роботи на суму 3 032 900 грн.

Окрім того, 01.11.2022 між ТОВ «Смарт Енерджі Груп» (Замовник) та ТОВ «СУ- 531» (Підрядник) було укладено договір виконання підрядних робіт № 01/11/21 (далі - Договір № 01/11/21), згідно пункту 1.1. якого Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору будівництво сонячної електростанції в с. Угринів, вул. Паркова, 6А Угринівської сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області згідно із затвердженими Замовником договірною ціною та кошторисом.

Відповідно до пункту 3.3 цього Договору, Замовник здійснює оплату за виконані об`єми робіт на підставі актів приймання виконаних робіт та видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує Підрядних і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника на протязі п`яти робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів роботи. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі десяти банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2022 року, № 2 за лютий 2023 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за липень 2022 року, № 2 за лютий 2023 року, які скріплені відбитками печатки ТОВ «Смарт Енерджі Груп», та на яких наявний відбиток факсимільного підпису від імені Замовника підтверджується виконання ТОВ «СУ- 531» підрядних робіт за Договором № 01/11/21 від 01.11.2021 на загальну вартість 8 334 000 грн.

При цьому, як визнає сам ініціюючий кредитор, а також слідує з наданої ним банківської виписки по власному банківському рахунку, Боржник частково оплатив зазначені роботи на суму 650 000 грн.

У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор зазначив, що Боржник частково в сумі 5 393 900,00 грн оплати виконані роботи за договорами. Доказів проведення оплати у більшій сумі Боржник до суду не подав.

Відтак, загальний розмір заборгованості ТОВ «Смарт Енерджі Груп» перед ТОВ «СУ-531» за обома договорами підряду становить 17 299 140,80 грн.

Зазначені обставини узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зокрема:

а) на виконання ухвали суду від 27.03.2024 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надало належним чином засвідчені копії листів ТОВ «Смарт Енерджі Груп» № 11 від 18.12.2021 та № 12 від 23.12.2021 з доданими до них документами, які Боржник подавав начальнику цього податкового органу під час проведення податкової перевірки. До зазначених листів ТОВ «Смарт Енерджі Груп» додало, поряд з іншими документами, також копії: Договору № 01/11/21 та Договору № 05/10/20, актів приймання виконаних підрядних робіт до Договору №05/10/20 від 05.10.2020 № 1 за листопад 2020 року на суму 15 0087 грн, № 2 за лютий 2021 року на суму 1 500 055 грн, № 3 за лютий 2021 року на суму 12 699 924,00 грн, довідок про вартість виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року на суму 150 087 грн, № 2 за лютий 2021 року на суму 1 500 055 грн, № 3 за лютий 2021 року на суму 12 699 924,00 грн, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 2 до Договору.

Зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за змістом тотожні тим, які ініціюючий кредитор долучив до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у листі вих. № 11 від 18.12.2021 ТОВ «Смарт Енерджі Груп» зазначало, що: основний вид діяльності товариства (код КВЕД 35.11) виробництво електроенергії. На даний час товариство проводить будівництво 2-ої черги сонячної електростанції, потужністю 996кВт змінного струму по вул. Паркова 6а, в с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області. Для здійснення будівництва СЕС-2 черга нами укладено Договір № 01/11/21 з ТОВ «СУ-531», яке власними силами і засобами зобов`язується виконати, відповідно до умов даного договору, будівництво сонячної електростанції.

У листі вих. № 12 від 23.12.2021 ТОВ «Смарт Енерджі Груп» зазначало, що: у 2021 році було введено в експлуатацію 1 чергу СЕС, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, с.Угринів, вул. Паркова,6. Підрядні роботи по спорудженню СЕС 1 черга здійснювало ТОВ «СУ-531», у процесі роботи було залучено матеріали підрядника, в т.ч. і сонячні модулі в кількості 589 шт., згідно актів виконаних робіт та форми КБ-3;

б) ініціюючим кредитором подано до матеріалів справи виписки по своєму особовому рахунку за період 2020-2023 року. Як слідує із зазначених банківських виписок, протягом 10.02.2022 - 01.03.2023 (тобто понад рік) ТОВ «Смарт Енерджі Груп» сплачувало ТОВ «СУ-531» грошові кошти за виконані роботи по будівництву за Договором № 05/10/20 та за Договором №01/11/21. Протягом зазначеного періоду, Боржник оплатив на користь ініціюючого кредитора 20 платежів по Договору № 05/10/20 на загальну суму 3 032 900 грн та три платежі по Договору №01/11/21 від 01.11.2021 на загальну суму 650 000 грн;

в) з наданих ініціюючим кредитором документів слідує, що в періоди, коли він був зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), він реєстрував податкові накладні щодо господарських операцій з ТОВ «Смарт Енерджі Груп» за договорами підряду з метою відображення власних зобов`язань з податку на додану вартість та надання ТОВ «Смарт Енерджі Груп» права на формування податкового кредиту.

З податкової накладної № 2 від 30.11.2021 слідує реєстрація податкових зобов`язань (для Боржника - права на податковий кредит) за наслідками господарської операції з виконання ТОВ «СУ-531» будівельних робіт для ТОВ «Смарт Енерджі Груп» вартістю 8 974,80 грн (в т.ч. 14950,00 грн ПДВ), що відповідає сумі вартості робіт за актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2021 року до Договору № 05/10/20.

З податкової накладної № 1 від 01.08.2022 слідує реєстрація податкових зобов`язань (для Боржника - права на податковий кредит) за наслідками господарської операції з виконання ТОВ «СУ-531» робіт з будівництва сонячної електростанції 2 для ТОВ «Смарт Енерджі Груп» вартістю 1 335 000,00 грн (в т.ч. 222 500,00 грн ПДВ), що відповідає сумі вартості робіт за актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2022 року до Договору №01/11/21.

Зазначені суми декларування зобов`язань з ПДВ відображені в податкових деклараціях ТОВ «СУ-531» за листопад 2021 року та серпень 2022 року відповідно. З наданих представником ініціюючого кредитора документів слідує, що в інші періоди, за які ініціюючий кредитор подав акти приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ «СУ-531» не було зареєстроване платником ПДВ, відповідно не могло реєструвати податкові накладні.

Боржник жодним чином не заперечив та не спростовував факт формування та використання податкового кредиту при визначенні своїх зобов`язань з ПДВ.

г) заборгованість перед ТОВ «СУ-531» Боржник відображав у власному бухгалтерському обліку, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків: за період 2021 р. за Договором № 05/10/20; за період: 01.01.2022-01.03.2023 за Договором № 05/10/20; за період 2022 р. за Договором №01/11/21; за період 01.01.2023-15.02.2023 за Договором № 01/11/21.

Зазначені акти звіряння підписані зі сторони Боржника головним бухгалтером ОСОБА_1 та скріплені печаткою ТОВ «Смарт Енерджі Груп».

Крім того, з доданої до відзиву Боржника копії фінансової звітності ТОВ «Смарт Енерджі Груп» станом на 31.12.2023 вбачається, що Боржник відображає наявність у нього зобов`язань в загальному розмірі 33 508,4 тис. грн, що, як стверджує ініціюючий кредитор, узгоджується з розміром вимог усіх кредиторів, які були заявлені у цій справі. Боржник зазначені аргументи представника ТОВ «СУ-531» не спростував, зокрема не надав відомостей щодо того, хто є його кредиторами на зазначену суму зобов`язань.

ґ) боржник фактично не заперечує існування господарських відносин із ТОВ «СУ-531», виконання ініціюючим кредитором підрядних робіт, однак зазначає, що у нього в межах кримінального провадження вилучені первинні документи бухгалтерського обліку, тому не може підтвердити природи цих відносин. При цьому Боржник не повідомив суд, не надав жодних документів щодо того? яке інше підприємство, виконало ці будівельні роботи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

За результатом нового розгляду справи Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.06.2024 відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп», визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «СУ- 531» до Боржника в розмірі 17 299 140,80 грн, а також 60 300,00 грн понесених витрат щодо авансування винагороди арбітражному керуючому та 26 840,00 грн сплаченого судового збору, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном Боржника.

Ухвала суду мотивована наявністю у Боржника невиконаних грошових зобов`язань перед ТОВ «СУ- 531» за договорами виконання підрядних робіт №05/10/20 від 05.10.2020 та № 01/11/21 від 01.11.2021, що підтверджується відповідними доказами, зокрема копіями актів приймання виконаних підрядних робіт, фінансової звітності ТОВ «Смарт Енерджі Груп», виписок по особовому рахунку ТОВ «СУ- 531» за період 2020-2023 роки, податкових накладних ТОВ «СУ- 531», актів звіряння взаємних розрахунків.

При цьому суд першої інстанції відхилив заперечення Боржника проти відкриття провадження у справі про банкрутство і його твердження про наявність спору про право з підстав не підписання керівником Боржника договорів підряду, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість підрядних робіт, оскільки такі заперечення висловлені уже після звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі та спрямовані виключно на створення видимості наявності спору про право, лише для створення формальних підстав для відмови судом у відкритті провадження в справі про банкрутство.

На переконання місцевого господарського суду, при наявності дійсного спору про право ТОВ «Смарт Енерджі Груп» не проводило б оплату протягом 2022-2023 років за виконання підрядних робіт за договорами підряду, не повідомляло б самостійно орган податкової служби під час проведення податкової перевірки про те, що саме ТОВ «СУ-531» виконало роботи з будівництва сонячної електростанції за Договором № 05/10/20 та що з ТОВ «СУ-531» укладено Договір № 01/11/21 на будівництво 2 черги сонячної електростанції, не включало б до свого податкового кредиту суми задекларованих ТОВ «СУ-531» податкових зобов`язань з господарських операцій щодо виконання зазначених підрядних робіт, не відображало б наявність заборгованості у власному бухгалтерському обліку.

Також суд першої інстанції відхилив доводи Боржника про те, що акти приймання виконаних робіт складені пізніше ніж технічні паспорти на сонячні електростанції та пізніше ніж сонячні електростанції були прийняті в експлуатацію, адже вважав, що прийняття об`єкта в експлуатацію не може виключати подальшого виконання будівельних робіт на цьому об`єкті або прийняття їх замовником.

Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Боржник оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Західний апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2024 задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Смарт Енерджі Груп», скасував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 у справі №909/291/23 та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ТОВ «СУ-531» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, проте безпідставно був вирішений місцевим господарським судом у підготовчому засіданні під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції допустив порушення принципу диспозитивності господарського судочинства, позаяк здійснюючи окремі процесуальні дії, передбачені розділом III Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які притаманні виключно позовному провадженню, витребував докази на користь правової позиції заявника для додаткового обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі, і не здійснював процесуальних дій, порушуючи принцип змагальності у господарському судочинстві (частина друга статті 13 ГПК України), на задоволення клопотань Боржника про додаткове дослідження витребуваних чи інших доказів (зокрема у спосіб проведення судової експертизи).

У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції, врахувавши: 1) доводи керівника Боржника ОСОБА_2 про фальсифікацію певних документів з метою створення підстав для відкриття провадження у справі, а також, що певна кількість документів були підписані не нею, а шляхом проставляння відтиску факсиміле, 2) необов`язковість відтиску печатки підприємства, але обов`язковість підпису уповноваженої особи в силу частини третьої статті 58-1 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 3) наявність візуальних ознак відтиску такого факсиміле без погодження про це в договорі в силу частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - дійшов до висновку про відсутність факту погодження боргу Боржником, який можна було оцінювати як доказ відсутності спору про право.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд вирішив за необхідне оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 05.06.2024 скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп» на підставі частини шостої статті 39 КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Ініціюючий кредитор - ТОВ «СУ-531» (скаржник) подав до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у цій справі скасувати, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 залишити в силі.

Касаційна скарга Товариства подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у такому:

1) застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:

- положень частини шостої статті 39 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/2423/23, від 16.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 02.08.2023 у справі № 910/4288/22, від 06.04.2023 у справі № 902/560/20, від 09.03.2023 у справі № 911/931/22, від 24.11.2021 № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23);

- норм статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № Б26/161-09(904/4631/22), від 18.07.2023 у справі №911/1707/18(911/2858/21), від 11.04.2024 у справі № 902/655/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21);

- правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (аналогічний висновкам у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18) щодо принципів змагальності та неможливості застосування концепції негативного доказу, а також застосування положень частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України;

2) недослідженні апеляційним судом, у порушення норм процесуального права, зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Скаржник стверджує про ухвалення оскаржуваної постанови із порушенням норм процесуального закону, серед іншого, з тих підстав, що доводи Боржника про наявність спору про право не підтверджуються жодними доказами, а базуються виключно на припущеннях, які лягли в основу оскаржуваної постанови.

У цих твердженнях скаржник покликається на безпідставність аргументів Боржника про фальсифікацію документів на підтвердження грошових вимог, адже ініціюючим кредитором у судовому засіданні 14.05.2024 надано для огляду місцевому господарському суду оригінали відповідних документів (Договору №05/10/20 та Договору № 01/11/21, актів приймання виконаних підрядних робіт №№ 1,2,3,4, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни, відомості ресурсів до актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт), на яких міститься власноручний підпис директора ТОВ «Смарт Енерджі Груп», що спростовує твердження Боржника про підробленість документів.

Додатково скаржник доводить, що дії ТОВ «Смарт Енерджі Груп» щодо заперечень проти вимог ініціюючого кредитора ТОВ «СУ-531», а також твердження про фальсифікацію документів є недобросовісною поведінкою Боржника, а відчуження останнім усього свого майна після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та до постановлення ухвали суду про відкриття такого провадження підтверджує зловживання Боржником своїми правами.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Боржник - ТОВ «Смарт Енерджі Груп» подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову - залишити без змін.

За змістом поданого відзиву Боржник стверджує, що ухвалюючи оскаржувану постанову господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підтверджується, зокрема, такими обставинами:

- вартість робіт, визначена у Актах приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 500 087,00 грн та на суму 12 699 924,00 грн, а також довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат не відповідає чітко погодженій сторонами вартості робіт, що визначена у розмірі 1 448 123,00 грн у наявному в справі Локальному кошторисі з розрахунком договірної ціни № 2 до Договору виконання підрядних робіт від 05.10.2020 № 05/10/20 (будь-які інші додаткові угоди чи додатковий кошторис у матеріалах справи відсутні та кредитором не подано). У цьому зв`язку Боржник, з посиланням на норми частини четвертої статті 844 ЦК України, категорично заперечував суму зобов`язання, на якій ґрунтуються вимоги ТОВ «СУ-531»;

- Боржник заперечував підписання договорів виконання підрядних робіт в редакціях, наданих ініціюючим кредитором, як і факт виконання будь-яких будівельних / підрядних робіт на об`єктах (сонячних електростанціях) після дат завершення будівництва та введення в експлуатацію вказаних об`єктів;

- Боржник заявляв, що ОСОБА_2 як директор ТОВ «Смарт Енерджі Груп» не підписувала актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт після завершення будівництва та введення в експлуатацію сонячних електростанцій; заперечував юридичну силу документів, підписаних за допомогою факсимільного відтворення підпису ОСОБА_2 та заявляв про підроблення таких документів невідомими особами. Щодо цього директором Боржника подано заяву про вчинення злочину та правоохоронними органами зареєстровано кримінальне провадження № 12023000000001633 за фактом заволодіння майном в особливо великих розмірах за правовою кваліфікацією частини п`ятої статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- Договір № 01/11/21, копія якого надана ініціюючим кредитором у додатку 2 до Заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, визначає строк дії до 31.12.2023, тоді як у документах, які надані Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, договір виконання підрядних робіт з такими ж реквізитами (від 01.11.2021 № 01/11/21) укладений на строк до 30.12.2021. Крім того, тексти зазначених договорів різняться.

Касаційне провадження

04.11.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ «СУ- 531».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 19.11.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «СУ- 531» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 909/291/23, призначив скаргу до розгляду на 11.12.2024 о 11:15.

Ухвалами від 27.11.2024 та 03.12.2024 Верховний Суд задовольнив заяви розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Ловаса В. О. та ТОВ «Смарт Енерджі Груп» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 11.12.2024 Верховний Суд, серед іншого, задовольнив клопотання ТОВ «Смарт Енерджі Груп» та відклав розгляд касаційної скарги ТОВ «СУ- 531» на 15.01.2025 о 09:45.

Ухвалою від 13.01.2025 Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ «СУ- 531» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 15.01.2025 взяли участь розпорядник майна Боржника, представники ТОВ «Смарт Енерджі Груп» та ТОВ «СУ- 531», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є питання наявності / відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп».

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

За змістом цієї статті перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, з урахуванням також положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, особи кредитора, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет: 1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; 2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; 3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Верховний Суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство (аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, згідно якого у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Звідси, враховуючи також положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).

Водночас правова категорія «спору про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

З огляду на викладене, колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування норм частини шостої статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

2) матеріально-правовій (відсутність можливості суду встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Разом з тим, згідно усталеної практики Верховного Суду, яку, як стверджує скаржник, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника (постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/2423/23, від 16.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 02.08.2023 у справі № 910/4288/22, від 06.04.2023 у справі № 902/560/20, від 09.03.2023 у справі № 911/931/22, від 24.11.2021 № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23).

Зважаючи на зазначені правові висновки, у своїх доводах скаржник правильно стверджує про те, що самі по собі заперечення боржника щодо обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора - заявника не є безумовним свідченням наявності «спору про право», яка, як зазначено вище, повинна підтверджуватися належними доказами, на підставі правової оцінки яких господарський суд встановлює відповідну обставину.

У зв`язку з цим Верховний Суд вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції щодо того, що сама лише наявність заперечень боржника щодо визнання боргу у судовому засіданні під час відкриття провадження у справі про банкрутство, без наявності вирішеного спору (рішення суду) з цього приводу у позовному провадженні, є безумовною і самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Втім, такий помилковий висновок апеляційного суду не призвів до ухвалення ним незаконного судового рішення, що пояснюється таким.

З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «СУ- 531» ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп» з підстав невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт за договорами підряду (Договором №05/10/20 та Договором № 01/11/21) у загальній сумі 17 299 140,80 грн.

Задовольняючи заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що борг ТОВ «Смарт Енерджі Груп» перед ініціюючим кредитором є доказово підтвердженим та на дату підготовчого засідання непогашеним, що є достатніми підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку вимог статті 39 КУзПБ.

Так, місцевий господарський суд загалом встановив (детально зазначено вище в описовій частині цієї постанови), що:

1) заборгованість за Договором № 05/10/20 підтверджена такими доказами:

- відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (№ 1 за листопад 2020 року, № 2 за лютий 2021 року, № 3 за лютий 2021 року та № 4 за листопад 2021 року), які скріплені відбитками печатки Боржника та на яких наявний підпис від імені Замовника;

- відомостями листів Боржника та їх додатками, адресованих податковому органу під час проведення податкової перевірки (відповідні акти №№ 1, 2, 3 та локальний кошторис з розрахунком договірної ціни № 2 до договору);

- відомостями податкової накладної № 2 від 30.11.2021 (щодо робіт вартістю 8 974,80 грн, що відповідає сумі вартості робіт за актом № 4 до Договору №05/10/20).

- актами звіряння взаємних розрахунків, які підписані зі сторони Боржника головним бухгалтером та скріплені печаткою товариства.

2) заборгованість за Договором № 01/11/21 підтверджена такими доказами:

- відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (№ 1 за липень 2022 року та № 2 за лютий 2023 року), які скріплені відбитками печатки Боржника та на яких наявний відбиток факсимільного підпису від імені Замовника;

- відомостями податкової накладної № 1 від 01.08.2022 (щодо робіт вартістю 1 335 000,00 грн, що відповідає сумі вартості робіт за актом № 1 до Договору №01/11/21).

- актами звіряння взаємних розрахунків, які підписані зі сторони Боржника головним бухгалтером та скріплені печаткою товариства.

На підставі встановленого суд першої інстанції спростував доводи Боржника про те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився та, надавши відповідну оцінку поданим кредитором доказам в обґрунтування своїх грошових вимог та заперечень Боржника щодо них, зазначив в оскаржуваній постанові про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Смарт Енерджі Груп» через існування між сторонами спору про право.

Верховний Суд вважає правомірною зазначену позицію апеляційного суду з підстав того, що, попри документальне підтвердження існування відповідних господарських відносин Боржника із ініціюючим кредитором та виконання останнім підрядних робіт, спірним вбачається виконаний обсяг таких робіт.

Так, впродовж всього розгляду справи Боржник доводив, що ОСОБА_2 як директор ТОВ «Смарт Енерджі Груп» не підписувала актів приймання виконаних підрядних робіт й довідок про вартість виконаних будівельних робіт після завершення будівництва та введення в експлуатацію сонячних електростанцій; заперечував юридичну силу документів, підписаних за допомогою факсимільного відтворення підпису ОСОБА_2 та заявляв про підроблення таких документів невідомими особами.

У зв`язку з цим Боржник зазначав про звернення зі заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів та реєстрацію ними кримінального провадження №12023000000001633 за фактом заволодіння майном в особливо великих розмірах за правовою кваліфікацією частини п`ятої статті 190 КК України.

Згідно частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, для застосування факсимільного підпису, зокрема, для вчинення господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції встановив обставини того, що відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за Договором № 01/11/21 містять відбиток факсимільного відтворення підпису від імені Замовника (а не власноручного) та відтиск печатки товариства.

Водночас апеляційний господарський суд слушно з`ясував обставини відсутності умов цього Договору, якими, у відповідності до вимог частини третьої статті 207 ЦК України, було б погоджено можливість підписання документів шляхом використання факсиміле.

Зазначене не спростовано доводами касаційної скарги та свідчить про необґрунтованість таких в частині тверджень про абсолютну безпідставність аргументів Боржника про фальсифікацію документів.

Крім того, надаючи правову оцінку відповідних актів та довідок за Договором №01/11/21, суд апеляційної інстанції вірно зауважив про необов`язковість відтиску печатки підприємства, але обов`язковість підпису уповноваженої особи, адже згідно частини третьої статті 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правильно керувався тим, що зазначені акти та довідки за Договором № 01/11/21, за наявності невідповідностей оформлення цих документів та заперечень Боржника щодо їх підписання, не можуть бути безсумнівним доказом здійснення господарських операцій.

Щодо доводів скаржника про підтвердження вимог у цій частині іншими доказами, Верховний Суд ураховує, що оскільки саме на підставі первинних документів визначаються показники податкового обліку, то зазначені вище недоліки актів приймання виконаних підрядних робіт за Договором № 01/11/21 свідчать про неможливість підтвердження здійснення господарської операції самими лише актами звірки взаєморозрахунків (без підтвердження відображеної в акті інформації первинними документами) та податковою накладною, яка використовується виключно для потреб податкового обліку та не є первинним бухгалтерським документом.

Ураховуючи наведені вище норми частини третьої статті 207 ЦК України та частини третьої статті 58-1 ГК України, зміст зазначених заперечень Боржника та зважаючи на встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає вмотивованим висновок апеляційного суду, що між ініціюючим кредитором та Боржником існує спір з приводу їх прав та обов`язків, що ставить під сумнів обґрунтованість грошових вимог саме в частині заборгованості за Договором № 01/11/21.

Разом з тим, зміст ухвали суду першої інстанції свідчить, що наведені обставини (щодо наявності спору про право у цій частині вимог, що ґрунтуються на Договорі № 01/11/21) залишились без належної правової оцінки.

На противагу цьому, апеляційний суд встановив та врахував наведені вище обставини, що дають переконливі підстави стверджувати про наявність спору про право у матеріально-правовій формі (у частині грошових вимог за Договором №01/11/21), який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню.

За таких обставин, Верховний Суд вважає правомірним скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

Верховний Суд додатково взяв до уваги, що у своїх висновках апеляційний суд обґрунтовано керувався також тим, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності у господарському судочинстві (частина друга статті 13 ГПК України), адже, витребувавши докази на користь правової позиції заявника, не здійснив процесуальних дій на задоволення клопотань Боржника про додаткове дослідження доказів, зокрема у спосіб проведення судової експертизи.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та заперечень Боржника суд апеляційної інстанції об`єктивно врахував всі обставини, які мали значення для правильного розгляду питання наявності / відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведене свідчить, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини шостої статті 39 КУзПБ.

Доводи скаржника про невірне застосування цих правових норм через неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених вище постановах у справах №№ 910/2423/23, 910/2423/23, 910/4288/22, 902/560/20, 911/931/22, 910/16246/18, 911/3185/20, 922/854/23, колегія суддів відхиляє, оскільки відмінність застосування цих норм зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення.

Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права, зокрема в контексті неповноти оцінки доказів та недотримання стандартів доказування, не спростовують обґрунтованого висновку суду апеляційної інстанцій про наявність спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Більш того, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Решта доводів скаржника щодо зловживання Боржником своїми правами через відчуження останнім усього майна після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не стосуються предмета судового розгляду.

При цьому Верховний Суд зауважує, що після вирішення у судовому порядку відповідного спору, ініціюючий кредитор не позбавлений можливості повторно звернутися до господарського суду зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, що відповідає нормі частини сьомої статті 39 КУзПБ.

Наведеним спростовуються висловлені у судовому засіданні доводи представника скаржника та розпорядника майна про те, що відмова оскаржуваною постановою апеляційного суду у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника позбавить його кредиторів, зокрема й ініціюючого, можливості відновлення порушених прав.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова у цій справі ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судом апеляційної інстанції обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ- 531» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 909/291/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере