Ухвала

від 23.01.2025 по справі 754/874/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/874/24

провадження № 61-651ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про зобов'язання звільнити з посади на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України,

встановив:

13січня 2025 року Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Всупереч вимогам вказаної законодавчої норми до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У додатках до скарги вказано, що заявником долучаються квитанції про сплату судового збору, проте такі документи відсутні, про що Верховним Судом складено акт від 15 січня 2025 року № 30.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 3 028, 00 грн.

Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 2 422, 40 грн (3 028, 00 грн * 0, 4 * 1 * 200 %).

Отже, заявнику слід надати суду касаційної інстанції доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 422, 40 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Заявник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте заявник не вказує конкретну норму права, з приводу застосування якої відсутній висновокВерховного Суду, не конкретизує зміст правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовує необхідність формуванняєдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми права для правильного вирішення справи.

Разом з тим в обґрунтування доводів касаційної скаргизаявник посилається також і напевні постанови Верховного Суду та вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у цих постановах.

З огляду на викладене, заявнику слід визначитись з підставами касаційного оскарження судового рішення, оскільки текст касаційної скарги є досить суперечливим, так як незрозуміло, чи скарга подається з підстав відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, чи з підстав застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що обґрунтування стосовно відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та стосовно неврахування судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не наводяться у взаємозв'язку із посиланням на відповідний (відповідні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави)для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України, з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав). Також заявнику слід надати суду доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов