Постанова

від 16.01.2025 по справі 577/4706/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа №577/4706/21

провадження № 51-2729км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в об`єднаних кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021205450000550 від 28 серпня 2021 року, № 12021200450000723 від 12 жовтня 2021 року та № 12022200450000449 від 20 червня 2022 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Конотоп та проживає у АДРЕСА_1 , раніше судимого, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 та зміненій касаційній скарзі захисника ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, засуджений та захисник виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Свої доводи засуджений та його захисник мотивують тим, що суди при призначенні покарання не врахували особу винного, його ставлення до вчинених злочинів, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, визнання ним вини, його щире каяття, послідовність його показань, примирення з потерпілою, повне відшкодування їй завданої шкоди, відсутність претензій потерпілої, наявність неповнолітньої дитини та позбавлення його можливості її матеріального забезпечення у зв`язку із позбавленням волі.

Вважають висновки апеляційного суду про відсутність щирого каяття та зміну засудженим пояснень безпідставними. Засуджений звертає увагу, що він не був допитаний у суді першої інстанції.

Вказують, що під час апеляційного розгляду були порушені процесуальні права ОСОБА_6 , зокрема його право на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження - аудіозаписами судових засідань місцевого суду, на яких є визнання засудженим вини та послідовності його показань, оскільки у слідчому ізоляторі він мав лише три короткі зустрічі із працівником апеляційного суду та судом апеляційної інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення апеляційного розгляду для ознайомлення із матеріалами провадження.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначено йому покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Цим же вироком визнано винуватими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судові рішення стосовно яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_11 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2023 року залишено без задоволення, а вказаний вирок - без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України; у привласненні офіційного документу з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали подані ними касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечила доводам касаційних скарг засудженого та захисника, просила залишити їх без задоволення, а судові рішення без зміни. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явились.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 357, ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Щодо доводів про наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення

Щодо доводів касаційних скарг сторони захисту про безпідставність неврахування апеляційним судом факту примирення з потерпілою ОСОБА_11 , повного відшкодування їй завданої шкоди та відсутність претензій потерпілої, яка відмовилась від обвинувачення стосовно обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 357 та ч.2 ст. 185 КК України, що надавало апеляційному суду підстави для закриття кримінального провадження в цій частині, то колегія суддів суду зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції не вбачав правових підстав для задоволення вимог апелянтів в частині закриття кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у зв`язку з відмовою потерпілої від пред`явленого їм обвинувачення за ч. 1 ст. 357 та ч.2 ст. 185 КК України, обґрунтувавши таку відмову тим, що на час вчинення злочинів стосовно потерпілої ОСОБА_11 (ніч з 26 на 27 серпня 2021 року) положення пункту 3 ч. 1 ст. 477 КПК України щодо віднесення кримінальних правопорушень за ст. 185 і ст. 357 КК України до приватного обвинувачення, за умови, що злочини в них були вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичом чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, 11.01.2019 втратили чинність, оскільки Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 заначений пункт був виключено із ч. 1 ст. 477 КК України.

Враховуючи наведене, відсутність будь-яких доказів того, що засуджений з потерпілою були родичами, чи її найманими працівниками, Суд вважає вищезазначені доводи касаційних скарг безпідставними.

Щодо порушення права на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження

Не ґрунтуються на матеріалах цього кримінального провадження доводи касаційних скарг засудженого та захисника про порушення під час апеляційного розгляду процесуальних прав ОСОБА_6 , зокрема його права на ознайомлення із аудіозаписами судових засідань місцевого суду.

Так, у матеріалах провадження наявні акти, складені судовим розпорядником організації служби судових розпорядників Сумського апеляційного суду ОСОБА_12 про те, що 13 березня 2024 року, 09 квітня 2024 року та 10 квітня 2024 року розпорядником було здійснено ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 у приміщенні Сумського слідчого ізолятора.

У вищезазначені дні, засуджений мав змогу ознайомлюватися із матеріалами провадження з 09:00 до 16:00, однак 13 березня 2024 року засуджений знайомився із матеріалами першого тому кримінального провадження лише з 10:00 до 11:45, 09 квітня 2024 року із матеріалами першого тому кримінального провадження з 10:00 до 11:30, та 10 квітня 2024 року з аудіодиском судового засідання від 22 серпня 2023 року - у часовому проміжку 10:00 до 11:50. Після чого, ОСОБА_6 сам відмовлявся продовжувати ознайомлення з матеріалами провадження кожного з визначених днів, причин відмови не мотивував. Дати та час ознайомлення останнім підтверджується також і відомістю на ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) та протоколом (журналом) судового засідання (а.с. 81-86, т.5).

Щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про неврахування судами даних про особу винного, його ставлення до вчинених злочинів, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, визнання ним вини, його щире каяття, послідовність його показань, примирення з потерпілою, повне відшкодування їй завданої шкоди, відсутність претензій потерпілої, наявність неповнолітньої дитини та позбавлення можливості її матеріального забезпечення у зв`язку із позбавленням волі є необґрунтованими з огляду на таке.

Місцевий суд, при призначенні ОСОБА_6 покарання виконав вимоги, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини справи, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену Конотопським районним відділом з питань пробації, відповідно до якої орган пробації, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе і може становити дуже високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб, обставини, що пом`якшують покарання - добровільне відшкодування збитків, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 - рецидив злочину, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю.

Крім того, суд першої інстанції у вироку зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення щодо потерпілої ОСОБА_11 визнав в повному обсязі, щодо потерпілого ОСОБА_13 - вину не визнав, в ході судового розгляду постійно змінював свої показання.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_11 зазначив, що відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_11 судом першої інстанції визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, й враховано при призначенні обвинуваченому покарання.

Доводи сторони захисту про невідповідність призначеного покарання внаслідок надмірної суворості, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та визнав неспроможними, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що критично ставиться до доводів апеляційних скарг сторони захисту про визнання вини ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах, його щирого каяття та сприяння слідству у розкритті злочинів, оскільки з матеріалів справи убачається, що вину обвинувачений повністю визнав лише щодо одного з епізодів інкримінованих йому злочинів, щирого каяття не демонстрував.

Щодо доводів засудженого про неврахування судами наявності у нього на утриманні дитини, то апеляційний суд обґрунтовано вказав, що матеріали провадження не містять жодних відомостей про перебування доньки на матеріальному забезпеченні ОСОБА_6 .

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх достатньо обґрунтованими, вмотивованими та переконливими, а доводи касаційних скарг засудженого та захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості й особі засудженого через суворість - безпідставнимита такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, відповідає меті покарання, є співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам та не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання. Тому Суд не вбачає підстав уважати це покарання явно несправедливим через суворість.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду належним чином мотивовані, та узгоджуються з положеннями статей 370, 374 і 419 КПК України.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційні скарги засудженого та захисника слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 серпня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3