Ухвала

від 23.01.2025 по справі 357/1033/25

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1033/25

1-кс/357/149/25

У Х В А Л А

23 січня 2025 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП В Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024112030000432 від 25.10.2024,

У С Т А Н О В И Л А:

1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП В Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт майна.

1.1. Клопотання мотивоване тим, що відділенням розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024112030000432 від 25.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

1.1.1. За твердженням слідчого, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.

1.1.2. В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що розпорядженням Білоцерківської міської ради Київської області від 02.02.2023 розглянуто подання управління охорони здоров`я Білоцерківської міської ради від 05.01.2023 року № 01-23-04, відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 2 статті 43 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 року № 100 та на виконання рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29.11.2022 року № 778 «Про проведення на території Білоцерківської міської територіальної громади приписки громадян України 2006 року народження до призовної дільниці», з метою забезпечення своєчасного і якісного призову громадян на строкову військову службу, затверджено персональний склад лікарів позаштатної постійно-діючої військоволікарської комісії для проведення медичного огляду, до якої в подальшому включено лікаря-хірурга Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заступника головного лікаря з поліклінічного розділу роботи Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

1.1.3. Перебуваючи на посаді члена позаштатної постійно-діючої військоволікарської комісії для проведення медичного огляду, створеної при Комунальному некомерційного підприємстві Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», лікар-хірург ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення мав відповідні службові повноваження та був особою, яка за спеціальним повноваженням здійснював функції представника влади, тобто є службовою особою.

1.1.4. Встановлено, що ОСОБА_5 має у приватній власності приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке останній використовує для надання приватних медичних послуг. 22.10.2024 до ОСОБА_5 , що знаходився у приватному кабінеті за адресою: АДРЕСА_1 , з метою індивідуальної оплатної консультації звернувся ОСОБА_7 , із скаргами на біль у колінному суглобі.

1.1.5. В ході прийому ОСОБА_5 здійснив медичний огляд ОСОБА_7 та в ході розмови з`ясував, що останній є військовозобов`язаним в період мобілізації, що не пройшов військово-лікарської комісії для визначення ступеню його придатності до військової служби.

1.1.6. Того ж дня ОСОБА_5 , будучи лікарем-хірургом, членом позаштатної постійно-діючої військоволікарської комісії для проведення медичного огляду, створеної при Комунальному некомерційного підприємстві Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», запропонував за винагороду здійснити вплив на лікарів- членів ВЛК, з метою виготовлення висновку, що завідомо не буде відповідати стану здоров`я ОСОБА_7 , та надасть можливість отримати категорію придатності до військової служби, що дозволяє її проходити у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, кінологічних підрозділах, тощо. За свої послуги ОСОБА_5 висловив вимогу в отриманні неправомірної вигоду від ОСОБА_7 в сумі 1000 доларів США.

1.1.7. Після ряду консультації та зустрічей, що мали місце з 20.10.2024 по 06.01.2025 року включно, лікар ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди, надав допомогу ОСОБА_7 в оформленні необхідних медичних та інших супутніх документів для проходження останнім медичного огляду лікарями-членами ВЛК та у вказаний період часу, у невстановленому місці та обставинах, вчинив вплив на відповідних уповноважених на виконання функцій держави осіб, а саме голову позаштатної постійно-діючої військоволікарської комісії для проведення медичного огляду, створеної при Комунальному некомерційного підприємстві Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» - ОСОБА_6 , з метою безперешкодного підписання та скріплення ним печаткою висновку ВЛК придатності до військової служби на особу ОСОБА_7 , що дозволить останньому її проходити у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, кінологічних підрозділах, тощо.

1.1.8. В подальшому, 06.01.2025 та 20.01.2025 ОСОБА_5 , знаходячись у м. Біла Церква Київської області, відповідно до досягнутих домовленостей, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб у загальній сумі 1000 доларів США, купюрами KB15144696K, KB89867838H, FB14138313B, KB67092944D, KK11406837A, KB34279231I, HB98603619B, HF37473693A, HC06320055A, HD05394015B, номіналом 100 доларів США кожна, за здійснення ним впливу на голову позаштатної постійно-діючої військоволікарської комісії для проведення медичного огляду, створеної при Комунальному некомерційного підприємстві Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» - ОСОБА_6 , у безперешкодному підписанні, скріпленні печаткою та видачі висновку ВЛК придатності до військової служби категорії, що не відповідає стану здоров`я ОСОБА_7 та дозволяє її проходити у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, кінологічних підрозділах, тощо.1.2. Санкцією ч.3 ст.369-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

1.2. У зв`язку з зазначеним 20.01.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

1.3. Слідчий зазначає, що з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання виникла потреба у позбавлення ОСОБА_5 можливості права на відчуження зареєстрованого за ним нерухомого та рухомого майна шляхом накладання арешту, а саме:

- ? частки права власності на квартиру в житловому будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартиру, в житловому будинку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

2. Слідчий просив розглядати клопотання без виклику підозрюваного та його захисника, з метою забезпечення арешту майна та запобігання можливості подальшого відчуження майна третім особам

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Слідчий у клопотанні зазначає, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майна вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на вказане у клопотанні майно, тому, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

Слідчий суддя погоджується, що за таких умов клопотання про арешт майна належить розглядати без виклику підозрюваного та його захисника, з метою забезпечення арешту майна та запобігання можливості подальшого відчуження майна третім особам

2.1. В судове засідання слідчий ОСОБА_3 , не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

3.1. У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

3.2. Як слідує зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2025, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024112030000432 здійснюється за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаним із вимаганням такої вигоди. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 3 ст. 369-2 КК України.

3.2.1. Згідно із ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачена кримінальна відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

3.2.2. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження (заява про вчинення кримінального правопорушення, рапорти оперуповноважених ГУ СБУ, протоколи допиту свідків, протоколи проведення НСРД, протоколи огляду документів, протоколу затримання особи, повідомлення про підозру), формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

3.2.3. Так, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 25.10.2024, останній повідомив, що звернувся за консультацією до лікаря-хірурга. В ході розмови лікар повідомив, що має можливість допомогти в проходження ВЛК., а саме поставити певний діагноз, який надасть можливість перевести з категорії придатності «Б» на категорію «В», тобто для проходження служби у тилових силах, зазначивши, що така послуга буде коштувати 1500 у.о.

В подальшому, під час проходження медичного огляду лікар-хірург зазначив діагноз «Остеохондроз хребта ДОЦ 8», в графі «Діагноз та постанова ВЛК» зазначено: Остеохондроз хребта, обтяжені протрузії, посттравматичний М17 М42 правого колінного суг. ДО А ІІ (два)» (протокол огляду від 13.01.2025).

При цьому, вручені під час негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 500 доларів США (протоколи огляду від 20.01.2025), були вилучені на робочому місці лікаря ОСОБА_5 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (протокол обшуку від 20.01.2025).

3.2.4. Відтак описані події містять в собі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

3.2.5. За таких умов на цьому етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

3.3. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В цьому випадку прокурор заявляє метою арешту майна забезпечення:

- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

3.3.1. Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Обґрунтовуючи необхідність арешту вилучених речей, сторона обвинувачення вказує на те, що санкція ч. 3 ст. 369-2 передбачає конфіскацію майна засудженого як додатковий вид покарання, то виникає необхідність у застосуванні арешту майна підозрюваного ОСОБА_5 , як заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

3.3.2. ОСОБА_5 20.01.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою про її отримання 20.01.2025 (з урахуванням долученої постави про виправлення описки від 21.01.2025).

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, що може бути підставою для накладення арешту на його майно.

3.3.3. Прокурор зазначає метою арешту майна забезпечення його можливої конфіскації за вироком суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52, ст. 59 Кримінального кодексу України конфіскація є додатковим покаранням, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється в тому числі за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Разом з тим, санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Отже, у цьому випадку є достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання ОСОБА_5 у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.

3.4. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. За допомогою арешту майна зможе бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням (п.3 ч. 3 ст. 132 КПК України), а потреби досудового розслідування у забезпеченні схоронності цього майна виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного (п.2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

3.5. Проведеним комплексом слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на ОСОБА_5 зареєстровано ? частка права власності на: квартиру в житловому будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 21.01.2025 №БЦ183/1 встановлено, що відповідно до паперових носіїв станом до 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_5 . Крім того, на ОСОБА_5 зареєстровано право власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

3.5. Отже, зазначене майно є об`єктом, на яке може накладатися арешт у кримінальному провадженні.

3.6. В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий суддя вважає, що в цьому кримінальному провадженні такі ризики наявні. Однак з накладенням арешту вбачається можливість запобігти зазначеним ризикам. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення.

3.6.1. В цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що це майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. Адже підозрюваному інкриміновані діяння, кримінально-правовою санкцією за які передбачена конфіскація майна.

3.6.2. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником підозрюваним ОСОБА_5 або його уповноваженими представниками. Адже, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків майнового характеру у зв`язку з притягненням ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, вони можуть вчинити відповідні дії з метою забезпечення його недоторканності під час конфіскації (зокрема, укласти відповідні договори на користь третіх осіб).

3.6.3. Однак з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити це майно на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

3.7. З огляду на положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) мету арешту майна;

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

4) наслідки арешту майна для третіх осіб;

5) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

3.7.1. Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України, ст. 59, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

3.7.2. Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена прокурором мета - забезпечення конфіскації майна як виду покарання - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

3.7.3. Слідчим суддею досліджені обставини, встановлені під час досудового розслідування, і визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Викладені у повідомленні про підозру факти у сукупності з дослідженими матеріалами вбачаються достатньо обґрунтованими для переконання щодо причетності до правопорушення ОСОБА_5 . Відведена органом досудового розслідування підозрюваному роль у загальному механізмі кримінального правопорушення знайшла своє відображення у досліджених матеріалах і дозволяє дійти висновку про обґрунтованість підозри. Дії підозрюваного пов`язуються з обставинами кримінального правопорушення, і на даному етапі відсутнє інше логічне пояснення щодо його участі у події кримінального правопорушення.

3.7.4. Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав і жодним чином не обмежує реалізацію ОСОБА_5 правомочностей щодо володіння та користування цим майном, окрім права розпоряджатися ним шляхом його відчуження.

3.7.5. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні відчужити майно, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ним володіє. Отже, таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи.

3.7.6. Жодних негативних наслідків арешту майна ОСОБА_5 для третіх осіб не вбачається.

3.7. Окремо слід зазначити, що на підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

4. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП В Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт майна задовольнити.

2. Накласти арешт на майно із забороною його відчуження та розпорядження, як власником, так іншими третіми особами, що заявлять право вимоги на нього, в тому числі вчиняти будь-які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців тощо), що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- ? частки права власності на квартиру в житловому будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартиру в житловому будинку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 - з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

3. На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

4. Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

5. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

6. Копію цієї ухвали вручити слідчому, прокуророві негайно та надіслати власнику майна.

Слідчий суддяОСОБА_1