Рішення

від 11.12.2024 по справі 460/1619/19

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/1619/19

Провадження №2/944/86/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

представника позивача Антонів М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 , Мисливсько-рибальського господарства «Майдан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, за участю Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

встановив:

Яворівська квартирно-експлуатаційначастина районузвернулася в суд з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05 липня 2022 року, просить винести рішення, яким витребувати від ОСОБА_1 на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району житлову площу 24/100 частки власності 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовує тим, що 27 серпня 2018 року Військовою прокуратурою Західного регіону України Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району було проінформовано про те, що з інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» у 2010 та 2014 роках реалізувало об`єкти нерухомого майна. Так, житлова площа 24/100 частки власності 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності. Дана частка була отримана ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 573 від 13 липня 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Тіхоновим В.А. Дарування даної частки будівлі було здійснено Мисливсько-рибальським господарством «Майдан». Відповідно до п. 5.13 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 3 липня 2013 року № 448, квартирно-експлуатаційні органи ЗСУ здійснюють облік нерухомого майна. На підставі рішення Виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 24 січня 1980 року № 20 «Про видачу державного акту на право користування землею», як структурному підрозділу Міністерства оборони України, видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 39163,82 га НОМЕР_1 у Яворівському районі Львівської області та затверджено встановлені межі користування Яворівського навчального центру Збройних Сил України (Міжнародного центру миротворчості та безпеки). Правонаступником Янівської КЕЧ району є Яворівська КЕЧ району (відповідно до Директиви МОУ № Д/115/1/911). Земельна ділянка площею 107,2 га, яка розташована на Яворівському навчальному центрі Збройних Сил України (Міжнародному центрі миротворчості та безпеки) у АДРЕСА_2 увійшла до складу військового містечка № НОМЕР_2 Старицького гарнізону. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта: 1497710246258, кадастровий номер: 4625855300:09:000:0003) цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. Право постійного користування земельною ділянкою - Міністерство оборони України. Крім цього, на вказаній земельній ділянці збудовані приміщення та будівлі за рахунок коштів Міністерства оборони України, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року по справі № 6151/14. Однак тривалий період часу нерухомим майном, яке знаходилось у військовому містечку № НОМЕР_2 та було в оперативному управлінні Яворівської КЕЧ району, користувалось та розпоряджалось мисливсько-рибальське господарство «Майдан» за відсутності щодо цього правових підстав, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони. Однак, Виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області незаконно у порушення повноважень і компетенції 26 січня 2009 року було прийнято рішення № 12 «Про оформлення права власності» на будівлі в с. Верещиця, які є державним майном, за мисливсько-рибальським господарством «Майдан», у тому числі на будівлю г-2-4-х квартирний житловий будинок, який є об`єктом житлової нерухомості загальною площею 255,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року скасовано рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності», що було підставою для видачі свідоцтва про право власності й відповідної реєстрації права власності на державне майно - будівлю літера Г-2, 4-х квартирний житловий будинок, який є об?єктом житлової нерухомості загальною площею 235,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , за МРГ «Майдан». Отже, об`єкти нерухомого військового майна, що знаходяться у військовому містечку № НОМЕР_2 у межах ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Верещиця, є державною власністю. Міністерство оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району не надавала згоди на відчуження вказаного спірного майна, а тому його необхідно витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2019 року головуючим у справі визначено суддю Карпин І.М.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

12 травня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначила, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності, зважаючи на таке. Позивач зазначає, що про порушення свого права Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району дізналася з листа Військової прокуратури Західного регіону України від 27 серпня 2018 року. Однак позивачем не заперечується, що з 2019 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району оспорювала в судовому порядку рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року про оформлення права власності на спірне майно. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року було скасовано вказане вище рішення виконавчого комітету. Так, позивач мав об`єктивну можливість ще у 2014 році здійснити перевірку інформації про зареєстровані права на нерухоме майно шляхом перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, строк позовної давності виник у Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району у 2014 році, коли була ухвалена постанова Львівського апеляційного адміністративного суду, а звернувся до суду з позовом у 2019 році, що свідчить про пропущення строку позовної давності.

19 червня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району. На обґрунтування відзиву зазначила, що договір дарування № 573 від 13 липня 2010 року частки 24/100 у будинку був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не між ОСОБА_1 та МРГ «Майдан». У абз. 4 п. 1 Договору вказано, що 24/100 частини житлового будинку належали дарувальнику на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Тіхоновим В.А. 29 червня 2010 року та зареєстрованим в реєстрі за № 489. Доводи про те, що нерухомим майном, яке знаходилося у Військовому містечку № НОМЕР_2 та було в оперативному управління позивача користувалося Мисливсько-рибальське господарство «Майдан», не можна приймати до уваги, оскільки Військове містечко № 44 було зареєстровано в реєстрі лиши у 2018 року, на підставі документів, які були видані у 2017 році. Проте вона набула право власності на своє майно у 2010 році. МРГ «Майдан» користувалося територіям Військового містечка № НОМЕР_2 з достатніми правовими підставами. Також в договорі купівлі-продажу та у позові вказані різні площі будинку Г-2. Позивач зазначає підставою позову ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України. Даною статтею передбачені такі суб?єкти правовідносин: особа, яка не мала права відчужувати майно, власник, добросовісний набувач. Вона отримала оспорюване майно за договором дарування від ОСОБА_2 , а не від МРГ «Майдан». Якщо вона є добросовісним набувачем, а постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року власником майна встановлено Міністерство оборони України, з чим я не погоджуюсь, то особи, яка не мала б права відчужувати майно, в даній ситуації не існує. Договір дарування був укладений відповідно до чинного на той час законодавства України, посвідчений у встановленому законом порядку нотаріусом, протягом наступного, за днем укладення договору, року, він не був оспорюваний, визнаний нікчемним або недійсним. Відповідно, ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України не може застосовуватись в даному випадку, власник не має права у всіх випадках витребувати майно від добросовісного набувача. Далі позивач вказує на норму ст. 387 ЦК України, в якій зазначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Правочин з даруванням майна був вчинений законно, з відповідною правовою підставою, з додержанням вимог законодавства, а тому позивач не може посилатися на недійсність правочину. Варто зазначити, що ОСОБА_2 проживав у квартирі АДРЕСА_3 29 років 7 місяців. Всі ці роки в нього та в неї був постійний матеріальний контакт з квартирою. Через 22 роки проживання у квартирі ОСОБА_2 викупив її у МРГ «Майдан». Всі ці роки вона та ОСОБА_2 добросовісно та відкрито володіли квартирою, сплачували всі платежі. Позивач просить визнати недійсним договір дарування та зобов`язати звільнити житлову площу, однак позивачем не наведено підстав для визнання договору недійсним.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2021 року головуючим суддею визначено суддю Поворозника Д.Б.

Суддею Поворозником Д.Б. цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 24 травня 2022 року залучено до участі у справі Львівську спеціалізованупрокуратуру у сфері оборони Західного регіону.

05 липня 2022 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району подала заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, в якій зазначила таке. Оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області було за МРГ «Майдан», а не за третіми особами. І про реалізацію цього майна МРГ «Майдан» третім особам Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району дізналася з листа військової прокуратури. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку Г-2 загальною площею 287,3 м. кв., по АДРЕСА_2 є Міністерство оборони України, відповідно Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, як орган, що веде облік житлових будинків та оперативного управління, не могла передбачити, що право державної власності Міністерства оборони України є порушене.

05 липня 2022 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району подала заяву про зміну предмета позову.

09 серпня 2022 року Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері подала пояснення щодо обставин справи, в яких зазначила таке. Спірне майно, а саме житлова площа24/100частки власності4-квартирномужитловому будинку,літера Г-2,загальною площею287,3кв.м,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,належить додержавної власності.Відповідно довідомостей зреєстру праввласності нанерухоме майновласником спірногомайна є ОСОБА_1 .Майно перейшлодо ОСОБА_1 безоплатно.Якщо майнобуло набутебезвідплатно вособи,яка немала правайого відчужувати,власник маєвитребувати йоговід добросовісногонабувача увсіх випадках,а томувимога Яворівськоїквартирно-експлуатаційноїчастини районупро витребуваннявказаного майнає обґрунтованою,а томупідлягає дозадоволення.

Ухвалою від 07 вересня 2022 року залучено до участі у справі Міністерство оборони України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

11грудня 2023року Міністерствооборони Україниподало письмовіпояснення щодообставин справи,в якихвказало таке.Спірне майноз моментуйого створенняу 1980-ихроках належалоі належитьдо державноївласності,збудоване наземельній ділянцівідведеній Міністерствуоборони Українита входитьдо складувійськового містечка,що перебуваєу користуванніта розпорядженніМіністерства оборониУкраїни задержавні кошти.Зазначає,що майно,розташоване натериторії військовогомістечка № НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 збудованеу 1980-ихроках,що незаперечується,жодним учасникомсправи,у томучислі йвідповідачем.Так,на підставірішення виконавчогокомітету Яворівськоїрайонної радиЛьвівської областівід 24січня 1980року №20«Про видачудержавного актуна правокористування землеюЯнівській квартирно-експлуатаційнійчастині району»Янівській КЕЧрайону,як структурномупідрозділу Міністерстваоборони України,видано державнийакт направо користуванняземельною ділянкоюплощею 39163,82га 5№ 040634у Яворівськомурайоні Львівськоїобласті тазатверджено встановленімежі користування.Відповідно доДирективи МОУ№ д/115/1/911від 05березня 1998року тазгідно ліквідаційногоакту узв?язку зліквідацією ЯнівськоїКЕЧ казармено-житловийфонд,комунальні об?єктиі споруди,земельні ділянки,матеріальні засобиСтарицького гарнізонупередані ЯворівськійКЕЧ (району),яка єкористувачем вказаноїземельної ділянкипо данийчас.Упродовж всьоговказаного періодуземельні ділянки,передані вкористування ЯворівськійКЕЧ районупризначалися длярозміщення іпостійного діяльностівійськових частин,військових містечокта установЗбройних Сил.(До1991року ЗбройнихСил СРСР,після 24серпня 1991року ЗбройнихСил України).До 1991року натериторії військовогомістечка НОМЕР_2 у с.Верещицяіснувало Всеармійськевійськово-мисливськетовариство колишньогоСРСР.Військове містечко№ НОМЕР_2 перебувало укористуванні Всеармійськоговійськово-мисливськоготовариства ЗбройнихСил СРСР,яка всвоїй діяльностікерувалась наказомМО СРСРвід 21серпня 1981року №230«Про введенняв діюстатуту Військово-мисливськоготовариства Міністерстваоборони».Згідно зпунктом 1вказаного наказувійськово-мисливськітовариства Міністерстваоборони єдобровільними спортивнимиорганізаціями,які об?єднуютьмисливців тарибалок військовихчастин,установ,військово-навчальнихзакладів,підприємств таорганізацій Міністерстваоборони,а відповіднодо пункту58цього жнаказу,грошові коштиі матеріальніцінності,залишені післяліквідації військово-мисливськихтовариств,передаються врозпорядження Міністерстваоборони.Після проголошеннянезалежності Україниу 1991році,майно тафінансові ресурсипідприємств,установ,організацій таінших об?єктівсоюзного підпорядкування,розташованих натериторії України,визначено державноювласністю України,відповідно дост.1Закону Українивід 10вересня 1991року №1540-XII«Про підприємства,установи таорганізації союзногопідпорядкування,розташовані натериторії України».У 1992році радивійськово-мисливськихтовариств військовихокругів,дислокованих натериторії Українивийшли зіскладу всеармійськоговійськово-мисливськоготовариства колишньогоСРСР,проте,в порушенняп.58наказу Міністерстваоборони СРСРвід 21серпня 1981року №230,грошові коштиі матеріальніцінності,залишені післяліквідації військово-мисливськихтовариств,в розпорядженняМіністерства оборонине передали,а прийнялицілком нелегітимнеі юридичнонікчемне рішенняпро передачунаявного вкористуванні майнав користуванняствореного вберезні тогож рокуТовариства військовихмисливців тарибалок ЗбройнихСил України.В подальшомувказане товариство«передало» спірнемайно уволодіння створеногоним Мисливсько-рибальськогогосподарства «Майдан»,яке всвою чергуподало документидо Івано-Франківськоїселищної радидля оформленняправа власності.Разом зтим,відповідно достатті 4Закону Українивід 10вересня 1991року «Пропідприємства,установи таорганізації союзногопідпорядкування,розташовані натериторії України»рішення державнихорганів,органів громадських,політичних,кооперативних,інших організаційі підприємств,посадових осіб,а такождоговори таінші угоди,прийняті чиздійснені наоснові законодавстваСРСР щодозміни власникаі формвласності,а такожстворення акціонернихта спільнихпідприємств заучастю органіввлади тауправління СоюзуРСР післяприйняття постановиВерховної РадиУкраїни від24серпня 1991року «Пропроголошення незалежностіУкраїни» безузгодження звідповідними органамиуправління,визначеними КабінетомМіністрів України,вважаються недійсними.Відповідно допостанови ВерховноїРади Українивід 4лютого 1994року №3943-XII«Про майнозагальносоюзних громадськихорганізацій колишньогоСоюзу РСР»зазначене майнотимчасово,до законодавчоговизначення суб?єктівправа власностімайна загальносоюзнихгромадських організаційколишнього СоюзуРСР,розташованого натериторії України,є загальнодержавноювласністю.Кабінету МіністрівУкраїни дорученоу встановленомупорядку визначитиоргани управліннязазначеним майном,що тимчасововиконуватимуть ціфункції дозаконодавчого визначенняправонаступників вищезгаданогомайна.На виконаннязазначеної постанови13січня 1995року КабінетомМіністрів Україниприйнята постанова№ 18«Про визначенняорганів управліннямайна загальносоюзнихгромадських організаційколишньогоСРСР»,згідно зякою наМіністерство оборониУкраїни покладеноповноваження управліннямайном підприємств,організацій таоб?єктів колишньоговійськово-мисливськоготовариства ЗбройнихСил СРСР,а відтакспірне майноє державноювласністю,а повноваженнявласника вданому випадкувиконує МіністерствоОборони Українив особіЯворівської квартирно-експлуатаційноїчастини району.Отже,виходячи зізмісту правовідносин,що існувалидо проголошеннянезалежності України,все майно,у томучислі йспірне,належало додержавної власності.А відповіднодо ЗаконуУкраїни «Пропідприємства,установи,організації союзногопідпорядкування,розташовані натериторії України»і Актупроголошення незалежностіУкраїни цемайно сталодержавною власністюУкраїни.Більш того,Рішенням господарськогосуду м.Києва від5грудня 2002року усправі №18/375,залишеним всилі постановоюВерховного СудуУкраїни від18листопада 2003року задоволенопозов заступникаГенерального прокурораУкраїни вінтересах державив особіМіністерства оборониУкраїни доТовариства військовихмисливців тарибалок ЗбройнихСил Українищодо зобов?язаннявідповідача провестиінвентаризацію майнаколишнього Військово-мисливськоготовариства ЗбройнихСил СРСР,оцінити вказанемайно іповернути йогона користьМіністерства оборониУкраїни,у томучислі 14мисливських господарств,будинок мисливця-рибалки,магазин,5стрілецьких стендіввійськово-мисливськоготовариства Прикарпатськоговійськового округу.Наказом Міністраоборони України№ 302від 12червня 2010року створенокомісію пропроведення інвентаризаціїта прийому-передачімайна,щоналежало військово-мисливськомутовариству ЗбройнихСил СРСР.Відповідно доч.1ст.4Закону України«Про управлінняоб?єктами державноївласності» суб?єктамиуправління об?єктамидержавної власностіє,окрім іншого,міністерства таінші органивиконавчої влади.Відповідно доп.6Постанови КабінетуМіністрів України№ 803від 6червня 2007року «Прозатвердження Порядкувідчуження об?єктівдержавної власності»відчуження майназдійснюється безпосередньосуб?єктом господарювання,на балансіякого перебуваєтаке майно,лише післянадання наце згодиабо дозволувідповідного суб?єктауправління майном,який єпредставником власникаі виконуєйого функції.Рішення пронадання згодина відчуженнянерухомого майнаприймається суб?єктамиуправління лишеза погодженнямз Фондомдержавного майна.Згідно зп.8вказаної Постановирішення пронадання згодина відчуженнямайна приймаєтьсявідповідним суб?єктомуправління уформі розпорядчогоакта.При цьому,жодних рішеньуповноваженими органамидержавної владиУкраїни щодовідчуження вказаногомайна чипередачі йогоу комунальнуабо приватнувласність неприймалося.Жодних правочинівщодо відчуженняцього майнана користьприватних осібне укладалося.Жодного іншогоправового способу(вобхід рішенняуповноваженого органута відповіднодо законодавстваУкраїни),у якийбудь-якийоб`єкт нерухомогомайна,розташований натериторії України,який узв?язку зрозпадом СРСРстав державноювласністю мігби перейтиу приватнувласність законодавствомУкраїни непередбачено.За такихобставин вказанемайно булота залишаєтьсядержавним.Водночас,згідно звідомостями реєструправ власностіна нерухомемайно спірнемайно зареєстрованеза відповідачем- ОСОБА_1 .З наявниху справіматеріалів такожвбачається,що спірнемайно перейшлоу власність ОСОБА_1 безоплатно.Якщомайно булонабуде безвідплатнов особи,яка немала правайого відчужувати,власник маєвитребувати йоговід добросовісногонабувача увсіх випадках,а томувимога Яворівськоїквартирно-експлуатаційноїчастини районупро витребуваннявказаного майнає обґрунтованою,а томупідлягає дозадоволення.

В судовому засіданні 03 травня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позові, просила позов задовольнити. Додатково зазначила, що з листа прокуратури 27 серпня 2017 року стало відомо про те, що МРГ «Майдан» реалізувало ОСОБА_2 , який згодом подарував ОСОБА_1 на підставідоговору дарування№ 573від 13липня 2010року, 24/100 частки власності у 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок є державною власністю та розташований на земельній ділянці, яка є державною власністю. Будинок знаходиться на території військового містечка, сторонні особи не можуть перебувати на території. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району користувалася земельними ділянками з 1980 року та до моменту державної реєстрації у 2017 році. Таким чином, необхідно витребувати спірне майно у ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 03 травня 2025 року прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Ліщук А.І. підтримав позовну заяву та письмові пояснення. Додатково зазначив, що спірне майно та земля, на якій воно розташоване є державною власністю. До 1991 року на території військового містечка НОМЕР_2 у с.Верещиця існувало Всеармійське військово-мисливське товариство колишнього СРСР. Військове містечко № НОМЕР_2 перебувало у користуванні Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР. У 1992 році ради військово-мисливських товариств військових округів, дислокованих на території України вийшли зі складу всеармійського військово-мисливського товариства колишнього СРСР, проте, в порушення п. 58 наказу Міністерства оборони СРСР від 21 серпня 1981 року №230, грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації військово-мисливських товариств, в розпорядження Міністерства оборони не передали. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» зазначене майно тимчасово, до законодавчого визначення суб?єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, є загальнодержавною власністю. Дане товариство передало МРГ «Майдан», яке зареєструвало за собою, а пізніше відчужило спірну житлову площу. Рішенням господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року у справі № 18/375, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2003 року задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов`язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і повернути його на користь Міністерства оборони України. Оскільки право власності зареєстроване за ОСОБА_1 відповідно саме до неї заявлена вимога про повернення майна. Реєстрація майна за ОСОБА_1 не є підставою для виникнення в неї права власності.

В судовому засіданні 11 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 вимоги позову підтримала, з підстав викладених у ньому, просила задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не прибула, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

В судове засідання представник відповідача МРГ «Майдан» не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства оборони України не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності учасників, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, оцінивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Суд встановив, що на підставі рішення Виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 24 січня 1980 року № 20 «Про видачу державного акту на право користування землею», Янівській квартирно-експлуатаційній частині району, як структурному підрозділу Міністерства оборони України, видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 39163,82 га НОМЕР_1 у Яворівському районі Львівської області та затверджено встановлені межі користування Яворівського навчального центру Збройних Сил України.

Відповідно до інформаційної довідки № 115756953 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4625855300:09:000:0003, площа 6050,9678 га, цільове призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, правокористувачем земельної ділянки є Міністерство оборони України.

Відповідно до листа Військової прокуратури Західного регіону України № 10/2/3-573вих18 від 27 серпня 2018 року, скерованого на адресу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, встановлено, що 26 січня 2009 року рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 «Про оформлення права власності» оформлено право власності за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» на нерухоме майно будівлі, що розташовані по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 .

Також з даного листа встановлено, що відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, МРГ «Майдан» реалізувало ОСОБА_1 24/100 частки власності у 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суд встановив, що 13 липня 2010 року ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла 24/100 частини житлового будинку (квартири) АДРЕСА_5 , що підтверджується копією договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Тіхоновим В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 573.

Отже, суд встановив, що МРГ «Майдан» фактично відчужило спірне нерухоме майно ОСОБА_2 , який згодом відчужив його відповідачу у справі ОСОБА_5 .

Відповідно до інформаційної довідки № 143796243 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 24/100 частки власності у 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 відчужила належну їй частку житлового будинку (квартири), розташованої в 4-х квартирному житловому будинку в будівлі позначеній літерою Г-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак наказом Міністерства юстиції України № 164/5 від 11 січня 2023 року було задоволено скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району було задоволено, скасовано рішення приватного нотаріуса Матвєєвої Ю.В. відповідно до якого була проведена державна реєстрація 25/100 та 24/100 частки у праві власності на будівлю, позначену літерою Г-2, чотирьох квартирного житлового будинку, площею 255, 7 м.кв за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 26759427 від 20 липня 2010 року, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 24/100 частини житлового будинку (квартири) АДРЕСА_5 .

Також, що стосується переходу права власності до Мисливсько-рибальського господарства «Майдан», суд встановив, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності» вирішено оформити право власності, зокрема, на чотирьохквартирний житловий будинок, літера Г 2, площею 255,7 кв.м, за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан».

У червні 2009 року Військовий прокурор Львівського гарнізону звертався до адміністративного суду з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідача - Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради №12 від 26 січня 2009 року та визнання права власності та права оперативного управління на нерухоме майно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі № 2-23/11, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2014 року, позов прокурора задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2014 року, а провадження у адміністративній справі закрито, оскільки розгляд такої віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 оку справу на підставі заяви заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону передано до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2023 року, позов задоволено частково: скасовано рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26 січня 2009 року «Про оформлення права власності»: в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 2a-23/11, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2023 року та рішення Господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року у справі № 2а-23/11, в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 № 12 «Про оформлення права власності» скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2023 року та рішення Господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2022 року в частині відмови у позові змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції постанови Верховного Суду.

Так, у вказаній постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року було досліджено питання щодо того, чи є належним та ефективним способом захисту визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності». Так, у вказаній справі Суд вказав на те, що такий спосіб захисту передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України. Водночас, відмовляючи у задоволенні відповідної вимоги про скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 № 12 «Про оформлення права власності», ключовим мотивом було те, що з огляду на встановлені обставини стосовно належності спірного майна до державної власності, а відповідач (Івано-Франківська селищна рада) не є особою, яка має право розпоряджатися цим майном, відповідачем у такому спорі має бути особа, за якою оформлено право власності на майно. У пункті 4.12 вказаної постанови зауважено, що на підставі спірного Рішення за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» оформлено право власності на майно.

Так, з метою захисту порушеного права 23 серпня 2023 року Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» про визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 березня 2024 року у справі № 914/2564/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10 червня 2024 року, позов було задоволено, визнано незаконним і скасовано рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2024 року касаційні скарги залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 14 березня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 червня 2024 року у справі № 914/2564/23 залишено без змін.

Частина 4 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Частинами першою та другою ст. 116 Земельного кодексу України, визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, садівництва та ін., у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 Земельного кодексу України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно із частиною третьою ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 2 Земельного кодексу України закріплено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на види. Одним із яких є землі оборони.

Згідно з ст. 70 Земельного кодексу України землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Як встановив суд та описано вище, на підставі рішення Виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 24 січня 1980 року № 20 «Про видачу державного акту на право користування землею», Янівській квартирно-експлуатаційній частині району (правонаступником якої є Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району), як структурному підрозділу Міністерства оборони України, видано державний акт на право користування земельною ділянкою площею 39163,82 га НОМЕР_1 у Яворівському районі Львівської області та затверджено встановлені межі користування Яворівського навчального центру Збройних Сил України.

Так, земельна ділянка площею 107,2 га, яка розташована на ІНФОРМАЦІЯ_2 та безпеки у АДРЕСА_2 увійшла до складу військового містечка № НОМЕР_2 Старицького гарнізону.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта: 1497710246258, кадастровий номер: 4625855300:09:000:0003, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Так, на зазначеній земельній ділянці розміщені приміщення та будівлі, що належать Міністерству оборони України та перебувають в оперативному управлінні Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району.

Згідно зі ст. ст. 77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням до земель оборони.

Водночас Виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області 26 січня 2009 року прийняв рішення № 12 «Про оформлення права власності», відповідно до якого МРГ «Майдан» здійснило державну реєстрацію права власності на державне майно, зокрема, на 4-квартирний житловий будинок, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як описано вище, в судовому порядку було визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року № 12 «Про оформлення права власності».

Отже, спірна частка у будинку незаконно передана у власність Мисливсько-рибальському господарству «Майдан», яке в подальшому відчужило житлову квартиру ОСОБА_2 , який в свою чергу, на підставі договору дарування відчужив ОСОБА_1 24/100 частки у 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 та інших. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Разом з тим, відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 Цивільного кодексу України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної, виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що оскільки у встановленому законом порядку рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, оформлення права власності на спірний житловий будинок за МРГ «Майдан» визнано в судовому порядку незаконним, відповідно МРГ «Майдан» набуло у власність нерухоме майно незаконно, та в подальшому відчужило його ОСОБА_2 , який подарував 24/10 частини житлового будинку (квартири) АДРЕСА_6 , тому ця частка житлового будинку вибула із державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивач Яворівська КЕЧ району не має прав на спірне майно та відсутність порушення її прав, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Судом установлено, що спірне майно є державним та таким, що має статус військового майна, перебуває на балансі Яворівської КЕЧ району на рахунку № НОМЕР_3 «Будинки одноквартирні масової забудови».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, Яворівська КЕЧ району не є власником спірного майна, а є його правомірним (титульним) володільцем та користувачем. Будучи титульним володільцем майна, що становить предмет спору, Яворівська КЕЧ району вправі вимагати надання судового захисту такому праву нарівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна.

Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 201/12927/17, а тому даний висновок, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України враховується судом при вирішенні даного спору.

Оскільки обранийЯворівською КЕЧрайону спосібзахисту порушеногоправа цілкомвідповідає правовійприроді спірнихправовідносин таперешкод длязастосування механізмустатті 388Цивільного кодексуУкраїни невбачається,позов провитребування спірногомайна підлягаєзадоволенню.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до норм ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку.

У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 488/3319/14-ц вказано, що на віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність.

В постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17 зазначено, що для визначення моменту виникнення права на звернення з відповідним позовом враховуються наступні фактори: об`єктивні (факт порушення права вибуття майна із власності власника за відсутності правових підстав) та суб`єктивні (особа дізналася або могла дізнатися про таке порушення).

Цивільний кодексу України не пов`язує початок перебігу позовної давності за віндикаційним позовом із ухваленням судового рішення про порушення права особи, із укладенням в подальшому правочинів щодо спірного майна (перехід права власності на майно або його неодноразовий перехід), чи з фактичним переданням спірного майна порушником права власності, який незаконно заволодів майном позивача та передав його у володіння інших осіб.

Таким чином, для початку відліку вказаного строку позовної давності, окрім факту порушення права власності, ключове значення має початок цього відліку тобто моменту, коли особа дізналася про порушення свого права або мала таку змогу, оскільки у разі спливу 3-річного строку з цього моменту вона позбавляється права на пред`явлення віндикаційного позову, а у разі його пред`явлення наслідком розгляду спору судом буде відмова у задоволенні позову.

Як зазначає позивач, про оформлення права власності на майно, Яворівський квартирно-експлуатаційній частині районі стало відомо з листа Військової прокуратури Західного регіону України № 10/2/3-573вих18 від 27 серпня 2018 року, скерованого на адресу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, у якому було вказано, що 26 січня 2009 року рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 «Про оформлення права власності» оформлено право власності за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» на нерухоме майно будівлі, що розташовані по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , а в подальшому МРГ «Майдан» відчужило зазначене майно третім особам.

Із позовною заявою Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася до Яворівського районного суду Львівської області 21 березня 2019 року, тобто в межах три річного строку.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним не пропущено строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3842, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 234 від 15 березня 2019 року.

Таким чином суд вважає, що з відповідачів МРГ «Майдан» та ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі по 1921, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району 24/100 частки власності у 4-квартирному житловому будинку, літера Г-2, загальною площею 287, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Яворівської квартирно-експлуатаційноїчастини району 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судових витрат із сплати судового збору.

Стягнути з Мисливсько-рибальськогогосподарства «Майдан» на користь Яворівської квартирно-експлуатаційноїчастини району 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судових витрат із сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2024 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, код ЄДРПОУ 07930854, адреса місцезнаходження: 81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 19;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ;

відповідач - Мисливсько-рибальське господарство "Майдан", код ЄДРПОУ 30765300, адреса місцезнаходження: 81052, Львівська область, Яворівський район, с. Верещиця, вул. Майдан, 6;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6;

інший учасник справи - Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, код ЄДРПОУ38326057, адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20.

Суддя Д.Б. Поворозник