Постанова

від 21.01.2025 по справі 153/1065/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/1065/24

Провадження № 22-ц/801/162/2025

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуСправа № 153/1065/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В. Сала Т. Б.

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (особа, яка подала апеляційну скаргу),

відповідачі Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області,

Могилів-Подільська районна державна адміністрація,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем, на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року, ухвалене у м. Ямпіль у складі судді Дзерина М. М., дата складення повного рішення 15 листопада 2024 року, -

в с т а н о в и в :

В липні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кравчука М. О. звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області із позовом до Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Могилів-Подільської районної державної адміністрації, про визнання права власності та просив скасувати як незаконне розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року в частині визнання недійсним сертифіката, серії ВН № 0472963, на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 1,73 умовних кадастрових гектарів у землю, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Котовського села Слобода-Підлісівська згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0472963.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював у КСП ім. Котовського села Слобода-Підлісівська у тракторній бригаді, на різних посадах та виконував різні роботи. Позивачу, як члену КСП ім. Котовського села Слобода-Підлісівська 21.10.1997 на розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 133 від 27 травня 1997 року видано сертифікат на право на земельну часту (пай) серія ВН №0472963 розміром 1,73 в умовних кадастрових гектарах. Вказану земельну частку (пай) позивач довгий час здавав в оренду, що підтверджується договорами оренди земельної частки (паю).

02 березня 2024 року позивач звернувся до Ямпільської міської ради із зверненням про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), 03 травня 2024 року відповідачем було повідомлено позивачу, що розпорядженням голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 з додатками «Про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП ім. Котовського с. Слобода-Підлісівська» його позбавлено права власності на земельну частку пай, як такого, що помилково був включений в списки на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Позивач вважає, таке розпорядження незаконним, а право власності таким, що підлягає визнанню. Позбавлення права на земельну частку (пай) можливо виключно в судовому порядку, РДА не наділена такими повноваженнями.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що розпорядженням Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий ОСОБА_1 було визнано таким, як помилково виданий, та визнано недійсним. Таким розпорядженням РДА право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) було порушено, проте порушене право ОСОБА_1 не підлягає захисту у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності: розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 158 було видано 03.03.2000 року, тобто спірні правовідносини виникли у той період, коли був чинним ЦК УРСР у редакції 1963 року, саме тоді у ОСОБА_1 виникло право на позов. Проте він звернувся до суду 11 липня 2024 року, тобто зі спливом 24 років, зазначивши, що про порушення своїх прав він дізнався в травні 2024 року, отримавши лист з Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, однак звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, позивач не ставить питання про поновлення строку позовної давності, він зобов`язаний був цікавитися своїми правами та знати про їх порушення.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кравчука М. О. подав апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. 06 листопада 2024 року в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача Могилів-Подільської районної державної (військової) адміністрації Городенський В. В. усно заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у відповідь представником позивача усно було заявлено про поновлення строку позовної давності, оскільки після звернення в березні із заявою про виділення земельної ділянки частки (паю) в натурі 03 травня 2024 року ОСОБА_1 було дано відповідь, що розпорядженням голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року його було позбавлено права власності на земельну частку (пай), до того часу позивач здавав земельну ділянку частку (пай) в оренду. Відповідачами не було надано суду будь-яких доказів, що вона повідомляла позивача про наявність оскаржуваного рішення, чи що позивачу було відомо про позбавлення його права власності з інших джерел.

28 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» Могилів-Подільська районна державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу та просить залишити її без задоволення.

Доводи відзиву полягають в тому, що на підставі зборів уповноважених КСП ім. Котовського, розпорядженням Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року сформовано список членів КСП ім. Котовського, які помилково були включені в списки на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), сертифікати визнано недійсними та зобов`язано виконком СЛ. Підлісівської с/р повернути сертифікати до районної державної адміністрації. Позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу зборів уповноважених колгоспників колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського від 16 лютого 2000 року та видачі розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року.

30 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» Ямпільська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу та просить залишити її без задоволення. Основними доводами відзиву є те, що позивач був обізнаний із прийняттям рішення зборів уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського від 16.02.2000 року та виключення помилково включених осіб на розподіл земельної частки (паю). ОСОБА_1 , діючи у власних інтересах, уклав договори оренди на земельну частку (пай), на підставі сертифікату серії ВН № 0472963 одночасно із двома підприємствами та практично в один і той самий час, при цьому, із загальнодоступних джерел відомо, що діяльність СТОВ Котовського (03729693), припинена 09.01.2007, а діяльність ТОВ Промінь (30548449) припинена 28.04.2011 року.

В судове засідання апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Кравчук М. О. не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити. Представник Могилів-Подільської районної державної (військової) адміністрації Городенський В. В. заперечив проти доводів апеляційної скарги, підтримав викладене у відзиві, представник Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішень судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,апеляційний судприходить довисновку,що судоверішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 21 жовтня 1997 року на підставі рішення Ямпільської районної державної адміністрації № 133 ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0472963 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Котовського (а.с. 5);

- з протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспників КСП ім. Котовського від 16 лютого 2000 року вбачається, що на зборах затверджено список громадян, які помилково були занесені до списків і їм виписані сертифікати, серед яких ОСОБА_1 (а.с.6 9);

-з відповідіЯмпільської міськоїради Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті від03травня 2024року наадвокатський запитвід 16квітня 2024року вбачаєтьсянаступне:Заява ОСОБА_1 від 05березня 2024року провиділення земельноїчастки (паю)в натурі(намісцевості),яка надійшладо Ямпільськоїміської ради(вхідніатрибути 210/02-15від 14.03.2024року)знаходилася нарозгляді уВідділі земельнихресурсів тапросторового плануванняЯмпільської міськоїради.В ходіперевірки заявиЯмпільської міськоїради,Могилів-Подільськавійськова адміністраціяВінницької області10квітня 2024року надаланалежним чином завірену архівну копію розпорядження райдержадміністрації від 03 березня 2000 року № 158 з Додатками «Про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП ім. Котовського с. СЛ. Підлісівська». У вказаному розпорядженні в пункті 3 зазначено «Вважати недійсними сертифікати, видані громадянам в кількості 30 чоловік, які на час передачі у колективну власність не були його членами та зобов`язати виконком Сл. Підлісівської с/р повернути видані сертифікати до райдержадміністрації (додаток 3)». ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 28 в Додатку 3 до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.03.2000 р № 158 у списку членів КСП ім. Котовського, які помилково включені в списки на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай). Тому виділити в натурі (на місцевості) земельну частку пай не представляється можливим, оскільки це суперечитиме прийнятим законам та нормативно правовим актам (а.с.10-11);

- в пункті 3 розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 «Про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП ім. Котовського с. Сл. Підлісівська» від 03 березня 2000 року, додатку № 3 до розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03 березня 2000 року вказано: «Вважати недійсними сертифікати, видані громадянам в кількості 30 чоловік, які на час передачі в колективну власність не були його членами та зобов`язати виконком Сл. Підлісівської с/р повернути видані сертифікати до райдержадміністрації (додаток № 3)» (а.с. 73);

- в Додатку № 3 до розпорядження голови РДА списку членів КСП ім. Котовського, які помилково включені в списки на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай) за номером 28 зазначено ОСОБА_1 (а.с. 73 на звороті);

- копія розпорядження Ямпільської РДА № 158 від 03 березня 2000 року та витяг з Додатку 3 наданий представником позивача ОСОБА_1 29 травня 2024 року на адвокатський запит (а.с. 72 на звороті);

Між сторонами виник спір з приводу незаконного виключення позивача з числа громадян, які мають право на земельну частку (пай), що унеможливлює виділення йому земельної ділянки в натурі.

За положеннями статті 4 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення права на земельну частку (пай), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Паювання земель сільськогосподарського призначення проходило у декілька етапів, і нормативно-правовою базою для врегулювання таких правовідносин, зокрема, є Земельні кодекси України у редакціях, чинних на момент виникнення правовідносин, Указ Президента України від 10 листопада 1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" № 666/94, Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" (далі - Указ № 720/95), постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 р. № 122"Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", Закон України "Про оренду землі", Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон № 899-IV); Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48.

Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.

Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

У наступному Указі Президента України від 8 серпня 1995 № 720/95 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом пункту 1 Указу № 720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Таке паювання сільськогосподарських земель здійснювалось у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" та постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".

Відтак за змістом зазначених норм насамперед право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Громадяни, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), які є правовстановлюючими документами, у будь-якому випадку зберігають за собою право на земельну частку (пай) до виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, і таке право є безумовним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у цій справі, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0472963 був виданий ОСОБА_1 на підставі включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), як члену КСП ім. Котовського та розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 133 від 27 травня 1997 року.

Посилання відповідачів на порушення при прийнятті цього розпорядження та при включенні ОСОБА_1 до списку осіб, що мають право на пай, і при видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) самі по собі не позбавляють особу цивільного права, яке виникло на підставі включення у списки для паювання та розпорядження про видачу сертифіката без скасування у встановленому законом порядку.

Як встановлено у справі, в подальшому головою Ямпільської РДА 03 березня 2000 року було прийнято розпорядження № 158, в пункті 3 якого зазначено, що сертифікати, видані громадянам в кількості 30 чоловік, які на час передачі в колективну власність не були його членами, вважати недійсними та зобов`язати виконком Сл. Підлісівської с/р повернути видані сертифікати до РДА. З Додатку №3 до цього розпорядження, Списках членів КСП ім. Котовського, які помилково включені в списки на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай) за порядковим номером 28 значиться ОСОБА_1 (а.с.10-11);

Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що оскільки питання про скасування сертифіката на земельну частку (пай) та розпорядження, на підставі якого він був виданий, не було предметом судового розгляду, позивач продовжує залишатися власником земельної частки (паю), а прийняте розпорядження голови Ямпільської РДА № 158 від 03 березня 2000 року є незаконним та прийнятим поза межами повноважень РДА.

ОСОБА_1 , отримавши сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0472963, який є правовстановлюючими документом, без його скасування та без скасування розпорядження РДА, на підставі якого він був виданий, - має право на земельну частку (пай) розміром 1,73 в ум.кад.га у землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Котовського с. Слобода-Підлісівська до виділення йому земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).

Апеляційний суд зауважує, що такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року по справі № 542/1403/17 (див. пункти 10.13-10.15).

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Проте, встановивши порушення прав позивача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через пропуск ним строку позовної давності, вказавши, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з 03 березня 2000 року: після видачі розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області № 158, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11 липня 2024 році, тобто зі спливом 24 років, зазначивши, що про порушення своїх прав він дізнався в травні 2024 року, отримавши лист з Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Однак, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, позивач не ставить питання про поновлення строку позовної давності, він як власник повинен був знати про порушення свого права з моменту прийняття оскаржуваного рішення РДА в 2000 р.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції доводи, та заперечення позивача і відповідачів, апеляційний суд виснує, що в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Так, оскаржуване позивачем розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 було прийнято 03 березня 2000 року.

Чинними на той час нормами, які регулювали питання позовної давності (стст.71, 76, 80 ЦК 1963 року), передбачалося встановлення загального строку для судового захисту прав особи три роки, обов`язкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК 2003 року правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом, тобто до 1.01.2004. В іншому випадку до правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК 1963 року.

Оскільки оскаржуване позивачем розпорядження голови Ямпільської РДА прийнято в березні 2000 року, тому в цій справі слід застосовувати положення цивільного кодексу в редакції 1963 року, що й було зроблено судом першої інстанції.

Проте суд першої інстанції безпідставно виснував, що у позивача була об`єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскільки ст.76 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) містила презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав.

Як стаття 76 ЦК 1963 року, так і ст.261 ЦК 2003 року визначають, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися пропорушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була (могла) дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом статті 80 ЦК 1963 року (ч.1 ст.261 ЦК) для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Дійшовши висновку про пропуск позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що початок перебігу позовної давності починається з моменту, коли було винесено оскаржуване розпорядження РДА, тобто з березня 2000 року, при цьому не дав оцінки твердженню позивача, що він дізнався про таке рішення тільки тоді, коли звернувся із заявою про виділ йому земельної частки (паю) в натурі і отримав 03 травня 2024 року відповідь від РДА, до якої було додано копію оскаржуваного ним розпорядження.

Відповідач РДА, заперечуючи проти такого твердження, вказує, що ОСОБА_1 повинен був знати про своє порушене право раніше: з часу зборів уповноважених колгоспників колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського від 16 лютого 2000 року та видачі розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03 березня 2000 року. Проте на підтвердження цього не дає доказів, а з Протоколу зборів уповноважених колгоспників, копія якого знаходиться на а.с. 6 на звороті 9), не вбачається, що ОСОБА_1 на них був присутній, доказів надсилання йому розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03 березня 2000 року матеріали справи не містять.

Нелогічним є те, що ОСОБА_1 маючи сертифікат на земельну частку (пай) на руках, повинен був цікавитися станом свого права, це не передбачено жодними нормами права.

Отже, апеляційний суд виснує, що твердження позивача про те, що про порушення свого права він дізнався, отримавши 03 травня 2024 року відповідь на адвокатський запит - є об`єктивним, оскільки, по-перше, в позивача досі є на руках сертифікат на право на земельну частку (пай), по-друге, про прийняте розпорядження голови Ямпільської РДА № 158 від 03 березня 2000 року суб`єкт владних повноважень його не повідомляв, по-третє, матеріали справи не містять доказів того, що він був присутній 16 лютого 2000 року на зборах уповноважених колгоспників.

Відтак висновок суду першої інстанції про обов`язок позивача знати про свої права та обізнаність з оскаржуваним рішенням з моменту його прийняття 03 березня 2000 року не ґрунтується на фактичних обставинах справи та є немотивованим, тому порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Також суд першої інстанції стверджує, що позивач не просив поновити строк позовної давності, проте такий висновок суду є невірним: позивач в позовній заяві зазначив коли йому стало відомо про порушене право, а представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції 06 листопада 2024 року в усній формі заявив про поновлення строку звернення до суду, мотивуючи заяву викладеним у позовній заяві.

Відтак апеляційний суд виснує наступне: оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 довідався 03 травня 2024 року, розпорядження Ямпільської РДА № 158 від 03 березня 2000 року про визнання недійсним сертифіката серії ВН № 0472963 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 , є незаконним, прийняте з перевищенням повноважень РДА, воно підлягає скасуванню та в цій частині позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 , отримавши сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0472963, який є правовстановлюючими документом, без його скасування та без скасування розпорядження РДА, на підставі якого він був виданий, - має право на земельну частку (пай) розміром 1,73 в ум.кад.га у землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Котовського с. Слобода-Підлісівська до виділення йому земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), - тому заявлена ним вимога про визнання за ним права власності на земельну частку (пай) задоволенню не підлягає, адже він і так є власником земельної частки (паю).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини та питання застосування строків позовної давності.

Тому рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ямпільської районної державної адміністрації № 158 від 03.03.2000 року в частині визнання недійсним сертифіката серії ВН № 0472963 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало