Постанова

від 23.01.2025 по справі 131/803/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/803/24

Провадження № 22-ц/801/152/2025

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа № 131/803/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області у складі судді Олексієнка О. Ю. від 21 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и в:

27 травня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звернулись до суду з цим позовом, за яким просили визнати за кожним по 12,33/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 83,40 кв. м., загальною вартістю 94 442 грн 68 к., по АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка постійно проживала в смт Дашів Гайсинського (раніше Іллінецького) району Вінницької області.

Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 37/100 житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Спадщину за законом після її смерті прийняв син ОСОБА_5 , як такий, що фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, оскільки продовжував проживати в частині будинку, що належала його матері. За життя ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадкове майно не отримував.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, а спадщину у виді цієї частини будинку прийняли його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_2 , як такі, що фактично вступили в управління або володіння спадковим майном ( продовжували проживати у частині будинку).

Оформити право власності на частину житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами в нотаріальному порядку вони не можуть через відсутність належної якості правовстановлюючих документів. Зокрема в свідоцтві про право особистої власності на домоволодіння помилково зазначено, що воно видане ОСОБА_4 , тоді як її ім`я насправді було ОСОБА_6 . Виправити цю помилку не можна через ліквідацію Дашівської селищної Ради депутатів трудящих.

Відповідно у видачі свідоцтва про право на спадщину постановою від 01 травня 2024 року приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О. А. відмовлено.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 березня 2023 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що метою позивачів при звернені до нотаріуса було лише отримати постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, а не подання належної заяви про прийняття спадщини, відкриття спадкової справи та, відповідно, у подальшому отримання свідоцтва про право на спадщину. А тому суд вважав, що ними не дотримано порядок оформлення своїх спадкових прав в нотаріальному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просили скасувати рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 березня 2023 року і ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалися на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Звертали увагу, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачі не вичерпали можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку, про що свідчить постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Не взяв до уваги зміст відзиву на позовну заяву відповідача, який є визнанням позову.

Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області подала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого визнала її обґрунтованою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Частинами першою - четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Дашів Іллінецького (тепер Гайсинського) району Вінницької області померла ОСОБА_4 (а. с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 23 січня 1965 року, виданого виконкомом Дашівської селищної Ради депутатів трудящих Іллінецького району Вінницької області, 37/100 житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності ОСОБА_4 (а. с. 13).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі КП «Гайсинське МБТІ») від 09 квітня 2024 року № 330-6-Д станом на 29 грудня 2012 року право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 було зареєстроване:

-37/100 частин за ОСОБА_4 ;

-63/100 за ОСОБА_7 (а. с. 14).

З копії свідоцтва про усиновлення № 6 від 17 серпня 1960 року видно, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 усиновили ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з присвоєнням йому прізвища ОСОБА_10 (а. с. 16).

19 грудня 1973 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_11 (а. с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 - дочка ОСОБА_2 (свідоцтва про народження на а. с. 18,19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а. с. 13).

Постановою від 01 травня 2024 року приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О. А. у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено (а. с. 15).

Частиною першою статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) установлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

ЦК України набрав чинності 01 січня 2004 року, відповідно до спадщини, яка відкрилася, відповідно, 09 серпня 1995 року та 10 квітня 2003 року, застосовуються правила Розділу VІІ Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР).

Згідно з частинами першою, другою статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК Української РСР).

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами першою, другою статті 549 ЦК Української РСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_4 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 належало 37/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 , але у свідоцтві про право власності на цю частину будинку її ім`я помилково записано « ОСОБА_12 », за даними КП «Гайсинське МБТІ» ця частина будинку була зареєстрована за ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 її син (усиновлений) ОСОБА_5 залишився проживати в будинку в АДРЕСА_1 , тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття ним спадщини, як спадкоємцем першої черги за законом.

Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 так само прийняли спадщину у виді цієї ж частини будинку дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_2 .

Очевидно, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звертались до нотаріуса з метою отримання свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_5 , але не змогли їх отримати через розбіжність у написанні імені ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у правовстановлюючих документах на 37/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачі не втратили можливість реалізації права на спадкування шляхом звернення до нотаріуса (через відсутність заведеної після смерті ОСОБА_5 спадкової справи) не ґрунтується на матеріалах справи.

Суд також застосував нору матеріального права, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, - частину першу статті 1297 ЦК України, норми якого, як зазначалось вище, не підлягають до застосування до спадщини, яка відкрилася та була прийнята до 01 липня 2003 року.

Так само є недоречним посилання суду першої інстанції на недотримання Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, тому що цей нормативно-правовий акт не є актом цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України, недотримання і порушення його норм не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 444/373/18.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Зміст відзиву відповідача на позовну заяву безумовно свідчить про визнання ним позову, проте суд ухвали про відмову у прийнятті такого визнання із зазначенням про його суперечність закону або порушення прав, свободи чи інтересів інших осіб не постановив, не зазначив про це й в ухвалі про закриття підготовчого засідання.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Оскільки позивачі законно набули право власності на 37/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 в рівних частинах в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , але через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на це майно не можуть його реалізувати, то рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року скасувати і постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 12,33/100 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 83,40 кв. м, загальною вартістю 94442 грн 68 к., розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 12,33/100 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 83,40 кв. м, загальною вартістю 94442 грн 68 к., розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 12,33/100 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 83,40 кв. м, загальною вартістю 94442 грн 68 к., розташованого по АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало