Постанова

від 23.01.2025 по справі 127/13580/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13580/23

Провадження № 22-ц/801/19/2025

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа № 127/13580/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Пенсійний фонд України, як правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про закриття провадження у справі, постановлену місцевим судом під головуванням судді Жмудя О.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Так позивач у поданій позовній заяві просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 11 квітня 2023 року № 76-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення або на рівнозначній посаді;

- стягнути з Пенсійного фонду України як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день пред`явлення позову становить 23021 (двадцять три тисячі двадцять одна) грн. 08 коп.;

- стягнути з Пенсійного фонду України як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

- стягнути з Пенсійного фонду України як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2024 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини стосуються проходження ОСОБА_1 публічної служби, а тому між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника судом першої інстанції не враховано, що сама участь у спорі суб`єктів владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Вважає, що її було звільнено у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області. При цьому зазначає, що Управління не було державним органом, а посади його працівників не належали до посад державної служби, а тому вона звернулась до суду за захистом своїх приватноправових відносин (трудових прав), які виникли на підставі трудового договору, укладеного між нею та управлінням. Вважає, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області при проведені звільнення позивача не було наділено по відношенню до неї владними управлінськими функціями, як і не наділений ними і Пенсійний фонд України по даному спору.

Від представника відповідача Пенсійного фонду України Петручені І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечив аргументи викладені в ній вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про закриття провадження у справі.

Водночас ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/4776/23.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року поновлено провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду на 23 січня 2025 року об 11:15 год., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького апеляційного суду, з повідомленням учасників судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 20 січня 2003 року була прийнята на посаду спеціаліста по виконанню робіт щодо прийому та складанню бюджетних заявок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області.

31 січня 2017 року позивач переведена на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та з того часу займала різні посади в структурі управління Фону.

Наказом №75 від 11 квітня 2023 року позивача було звільнено 18 квітня 2023 року з посади спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у зв`язку скороченням штату та чисельності працівників, за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю з 17 квітня 2023 року Фондом було видано новий наказ від 18 квітня 2023 року №144, ким було внесено зміни до наказу від 11 квітня 2023 року №76, зокрема в частині дати звільнення у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

Наказом №266 від 01 травня 2023 року позивача було звільнено з посади спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у зв`язку скороченням штату та чисельності працівників, за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як видно із матеріалів справи управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області припинено та реорганізовано шляхом приєднання до Пенсійного фонду України як правонаступника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається, із матеріалів позовної заяви, спір між сторонами виник у зв`язку із винесенням Наказу Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду у Вінницькій області від 11.04.2023 №76-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку скороченням штату та чисельності працівників, за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України», та поновленням її на посаді на аналогічній або рівнозначній тій, яку вона обіймала, в Пенсійному фонді України.

Водночас, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з матеріалами справи основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби.

Відтак, внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене суд попередньої інстанції встановивши, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачем публічної служби, між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства прийшов до вірного висновку про закриття провадження у справі.

Доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про закриття провадження у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України і її слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про закриття провадження у справі постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: Т.Б. Сало

Т.М. Шемета