Рішення

від 22.01.2025 по справі 759/19025/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року №759/19025/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Національної поліції України в м.Києві в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684)провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні діїТретя особа:

- Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36);

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції України в м.Києві, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в м.Києві, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просила суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо непоновлення її сім`ї в контрольному списку на поліпшення житлових умов з моменту виключення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015 року;

- зобов`язати відповідачів поставити (відновити) її сім`ю в контрольному списку ГУ НП України м. Києва на поліпшення житлових умов з дня виключення з нього та виділити її сім`ї 2-х кімнатну ізольовану квартиру або виділити кошти на квартиру за рахунок МВС України та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідачів подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2007 року являється пенсіонером МВС України та отримала захворювання та 2 групу інвалідності в 2008 році під час проходження служби в ОВС. В 2012 році комісією МСЕК їй встановлено 3 групу інвалідності довічно, отриману під час проходження служби в ОВС.

Вважає, що відповідно до Закону України «Про міліцію» та Статуту ветеранів ОВС після виходу на пенсію особам з 2 групою інвалідності, отриманої під час проходження служби в ОВС, на протязі 2 років ГУ МВС України в м. Києві повинно було забезпечити її сім`ю 2- кімнатною ізольованою квартирою. Порядок забезпечення житлом: позачерговий. Та в даний час вона займає кімнату площею 12,6 кв. метрів на 1 поверсі без балкону в сімейному гуртожитку ГУ НП України у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 ( сімейний гуртожиток) разом з дорослим сином на протязі 15 років, мешкає по гуртожитках на протязі 35 років, прописка в м. Києві постійна, стоїть в черзі в відділі обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № черги серед першочерговиків - 1234, а за категорією «колишні працівники міліції» - 189 станом на 26.12.2016 року, на поліпшення житлових умов в гуртожитку № 2 ГУ МВС України в м. Києві по вул. В. Стуса, 7 станом на 01.06.2015 року її сім`я перебувала за № 6, порядок забезпечення житлом - першочерговий, категорія обліку: колишні працівники міліції.

З довідки № 68 від 23.03.2017 року від ГУ НП України в м. Києві, вбачається, що вона складом сім`ї з 2 осіб житлом за рахунок ГУ МВС (НП) України в м. Києві забезпечуюся за адресою: м. Київ, вул. В. Стуса,7, тобто є наймачем зазначеної кімнати у відомчому ГУ НП України в м. Києві сімейному гуртожитку, згідно ордера №27 від 23.11.2007 року, що виданий на підставі рішення ЖБК ГУ МВС України в м. Києві №4. Відповідно, житлом за рахунок ГУ МВС (НП) України в м. Києві не забезпечувалася.

На неодноразові звернення до відповідних органів протягом 2015-2020 років відповідачі письмово повідомляли її, що законних підстав для відновлення в контрольних списках по поліпшенню житлових умов ГУ НП України в м. Києві не має. Намагаючись поновити своє порушене право звернулась до суду, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Представником Головного управління Національної поліції України в м.Києві подані до суду письмові пояснення, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Головне управління Національної поліції України в м. Києві не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві, крім цього, наголосив на тому, що сім`я колишнього працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 17.05.2003 в пільговій черзі за категорією «Колишні працівники міліції» у Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації.

Позивач, в свою чергу подала відзив на письмові пояснення відповідача, в яких зауважила, що не заперечує факту перебування сім`ї позивача на квартирному обліку, в той же час, суть спору у справі №759/19025/17 є відновлення сім`ї позивача в контрольному списку ГУ НП України м. Києва на поліпшення житлових умов.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 частково задоволено апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково, внаслідок чого рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2020 скасовано, а провадження по справі закрито та роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2021 заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією - задоволено.

Справу № 759/19025/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в м. Києві, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.07.2022 справу №759/19025/17 прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2024 справу №759/19025/17 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду, на підставі висновків Великої Палати Верховного суду у своїй Постанові у цивільній справі №362/643/21 від 08.06.2022, в якій остання роз`яснила, що оскільки спір стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме гарантувала військовослужбовцям право на поліпшення житлових умов шляхом отримання жилого приміщення, правовідносини сторін цього спору є адміністративно-правовими. Тому його треба вирішувати за правилами адміністративного судочинства (близькі за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №759/19025/17 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2007 року є пенсіонером МВС України.

Згідно наданої копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 29.01.2008 року ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років. (а.с. 10)

Згідно ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Судом встановлено, що позивач неодноразово зверталася до відповідачів щодо поліпшення її житлових умов.

ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації з 17.05.2003 року, що підтверджується копіями довідок, які видані ГУ МВС України в м. Києві від 18.06.2015 року та 17.10.2016 року. Крім того, зазначено, що на поліпшення житлових умов в гуртожитку Головного управління по АДРЕСА_2 станом на 01.06.2015 року перебуває за № 6 ( том 1 а.с.24, 25).

Як вбачається з довідки № 310 від 12.03.2012 року Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації з 17.05.2003 року у складі сім`ї з двох осіб: ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , порядок забезпечення житлом: першочерговий, категорія обліку: працівники МВС, дата встановлення категорії 17.05.2003 року, облікова справа № 35061. ( том 1 а.с. 31)

Згідно Ордеру № 27 на право заняття житлового приміщення у сімейному гуртожитку для тимчасового проживання від 23.11.2007 року пенсіонеру ОСОБА_1 надано житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , одна кімната розміром 13,0 м.кв.. Житлова площа знаходиться у відомчому будинку №ІРЗ ГУ МВС України в м. Києві . (том 1 а.с. 30)

Листом Департаменту державного майна та ресурсів Міністерства Внутрішніх справ України від 22.03.2017 року за № 25/2/4-П-103 повідомлено ОСОБА_1 , що згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» та від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено Національну поліцію України, як центральний орган, а також визначено ліквідувати територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, як юридичні особи публічного права. При цьому нормативно-правовими актами не передбачено правонаступництво ГУ МВС України в м. Києві, тобто унеможливлює застосування пільг у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» (том 1 а.с. 75-76)

Листом ГУ НП України у м. Києві від 19.04.2017 року № П-622-Оп/125/05/21-2017 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість включити її сім`ю до контрольного списку ГУ НП у м. Києві, оскільки, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року за № 730 Головне управління НП у м. Києві не є правонаступником ГУ МВС України в м. Києві, з якого була звільнена позивач. У ГУ НП у м. Києві є контрольний список, який сформовано згідно з контрольними списками, поданими підрозділами, до якого були включені працівники, які перебувають у трудових відносинах із ГУ НП у м. Києві та пенсіонери, які вийшли на пенсію з поліції, а тому ОСОБА_1 в контрольному списку ГУ НП у м. Києві не перебуває, отже надати 2-кімнатну квартиру, законних підстав немає. ( том 1 а.с. 69-70)

Листом Департамент державного майна та ресурсів Міністерства Внутрішніх справ України від 12.05.2017 року за № 25/2/4-П-166 повідомлено ОСОБА_1 , що на квартирному обліку в Міністерстві внутрішніх справ вона не перебуває, а перебуває на обліку в Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації по списку першочерговиків з 2003 року, де номер черговості серед першочерговиків 0 1234, а за категорією - 189. Крім того, повідомлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року за № 730 ГУМВС України в м. києві ліквідовано, у зв`язку з чим скасовано контрольні списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Стаття 47 Конституції України гарантує. що кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Частиною першою статті 5 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК України) встановлено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 ЖК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Положеннями пунктів 5, 6 частини першої статті 15 ЖК України визначено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39); приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52).

В силу положень частини першої статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;

за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Не знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

Згідно статті 41 ЖК України контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів і відповідними органами професійних спілок.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (надалі іменується «квартирний облік»), і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі Правила №470).

Пунктом 8 Правил №470 визначено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Відповідно до пункту 9 Правил №470 квартирний облік ведеться в цілому по підприємству, установі, організації. У виробничих, науково-виробничих та інших об`єднаннях облік може здійснюватися по структурних одиницях.

З дозволу підприємств, організацій їх цехи та інші підрозділи, розташовані в іншому населеному пункті, можуть самостійно здійснювати облік своїх працівників і надавати їм жилі приміщення в порядку, передбаченому цими Правилами.

Перелік підприємств, установ, організацій, а також їх відповідних частин (підрозділів), що здійснюють облік, затверджується спільним рішенням виконавчого комітету місцевої Ради і ради профспілок. Цей перелік уточнюється в міру необхідності.

У випадках, передбачених пунктом 41 цих Правил, підприємства, установи, організації, які не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку в виконавчому комітеті місцевої Ради даного населеного пункту (додаток № 1).

Згідно пункту 10 Правил №470 громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

У такому ж порядку беруться на облік працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, й інші особи.

Пунктом 41 Правил №470 визначено, що громадянам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, у тих випадках, коли вони забезпечуються жилими приміщеннями вказаними підприємствами, установами, організаціями, жилі приміщення надаються згідно з контрольним списком, який ведеться за місцем їх роботи, у порядку черговості. При цьому черговість громадян, які змінили місце роботи у випадках, не передбачених у пункті 32 цих Правил, визначається за часом влаштування на роботу на дане підприємство, в установу, організацію.

Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку про виокремлення законодавцем поняття «контрольний список» як такого, що є застосовним підприємствами, установами, організаціями, що не ведуть квартирний облік, з метою забезпечення громадян, які працюють на таких підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, жилими приміщеннями.

Суд зауважує, положеннями Правил №470 передбачено взяття на обліку пенсіонерів нарівні з робітниками на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік.

Водночас, підприємствами, установами, організаціями, які не здійснюють квартирний облік, та ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку в виконавчому комітеті місцевої Ради даного населеного пункту, включення до контрольного списку пенсіонерів нарівні з робітниками на підприємствах, в установах, організаціях не передбачено. Правила №470 містять імперативний припис щодо надання у порядку черговості жилих приміщень саме громадянам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, у порядку черговості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) дійшов висновку про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 15 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Кабінетом Міністрів України 16.09.2015 року затверджено постанову №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Закон України Про Національну поліцію набрав чинності 07.11.2015.

Головне управління Національної поліції у м. Києві було створено як юридична особа на підставі постановами Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» та від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. №470 затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, яке є чинними.

Відповідно до положення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та неправомірно позбавив позивачів права на отримання житла.

Відповідно до пункту 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року (далі - Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень), які є чинними. Національна поліція створена на матеріально-технічній базі управління Міністерства внутрішніх справ України а відтак, вони повинні передати всі справи новоствореному органу - Національній поліції.

Ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» та від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено Національну поліцію України, як центральний орган, а також визначено ліквідувати територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, як юридичні особи публічного права.

У випадку відсутності правонаступників органу державної влади суду необхідно визначити орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Підпунктом 49 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція «взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції та членів їх сімей».

Приписами п. 9 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 визначено, що підприємства, установи, організації, які не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку в виконавчому комітеті місцевої Ради даного населеного пункту.

Приписами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У той же час згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про поновлення її сім`ї в контрольному списку на поліпшення житлових умов з моменту видалення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року», задоволенню не підлягає, оскільки остання і так перебуває в даному списку.

Суд вважає за доцільне зауважити про відмінність правового регулювання у веденні квартирного обліку від ведення контрольного списку, оскільки квартирний облік є більш розширеним поняттям, охоплює більше коло суб`єктів регулювання, у той час як контрольні списки є застосовними виключно до осіб, які перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів та працюють на підприємствах, в установах, організаціях, які не ведуть квартирний облік.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що Міністерством Внутрішніх справ України не правомірно не передано Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві відомості стосовно сім`ї ОСОБА_1 , які необхідні для внесення до контрольного списку на поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерством Внутрішніх справ України щодо не передачі Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві відомостей стосовно сім`ї ОСОБА_1 , які необхідні для внесення до контрольного списку на поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року» та зобов`язати Міністерство Внутрішніх справ України передати Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві відомості стосовно сім`ї ОСОБА_1 , які необхідні для внесення до контрольного списку на поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року».

Що стосується вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідачів подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд приходить до наступного висновку.

Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентоване статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачі можуть ухилятися від виконання рішення суду.

Крім того, суд зауважує, що у випадку невиконання судового рішення відповідачем у добровільному порядку, його виконання може бути забезпечене у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби України.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку, що підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в м.Києві в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15), Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльності Міністерством Внутрішніх справ України щодо не передачі Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві відомостей стосовно сім`ї ОСОБА_1 , які необхідні для внесення до контрольного списку на поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року»;

Зобов`язати Міністерство Внутрішніх справ України передати Головному управлінню Національної поліції України в м. Києві відомості стосовно сім`ї ОСОБА_1 , які необхідні для внесення до контрольного списку на поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23.12.2015 року».

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.