Рішення

від 14.01.2025 по справі 400/9132/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 р. № 400/9132/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Завод «Екватор», вул. Захисників Миколаєва, 60,м. Миколаїв,54020,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 №00122200406,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства завод «Екватор» (далі Позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Відповідач), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 24 травня 2024 року № 00122200406 щодо застосування до акціонерного товариства «Завод «Екватор» штрафу у розмірі 6 712 729,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами камеральної перевірки позивача застосовано до останнього штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, які лягли в основу оскаржуємого рішення, і зазначає, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних стала результатом незалежних від позивача обставин, наявність яких підтверджується відповідними сертифікатами Регіональної ТПП Миколаївської області. Також позивач зауважує, що штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є фінансовою відповідальністю, умовою притягнення до якої є вина. Позивач вважає, що відповідач не довів, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків позивач діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.10.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив: відкрити провадження у справі, зважаючи на категорію і складність спору справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 28.10.2024.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 18.10.2024, у його задоволенні просив відмовити. Так, відповідач зазначає, що АТ «Завод «Екватор» до контролюючого органу заяву щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не подавало всупереч вимогам Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі Порядок 225). Також відповідач звертає увагу суду, що доданими до матеріалів справи сертифікатами, а саме за №4800-23-4632 від 04.12.2023 та за №4800-24-1070 від 29.05.2024 засвідчено форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), які вплинули на виконання податкових обов`язків АТ «Завод «Екватор» щодо дотримання установлених термінів реєстрації податкових накладних (та/або розрахунків коригування до них), дата складання яких припадає на період з 1 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року. А предметом камеральної перевірки від 29.04.2024 року №9185/14-29-04-06-08/14308032, на підставі якої було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 року №00122200406, була несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН за червень грудень 2022 року, січень 2023 року. За таких обставин, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він зауважує, що наведена відповідачем судова практика є нерелевантною до обставин цієї справи. В свою чергу, позивач звертає увагу суду на рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 400/679/24, обставини за якою є подібними тим, що мають місце в цій справі.

Ухвалою від 28.10.2024 суд задовольнив клопотання позивача, відклав підготовче засідання на 18.11.2024.

В підготовчому засіданні 18.11.2024 оголошена перерва за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів.

28.11.2024 позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи сертифіката № 4800-24-2147 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.11.2024 р. № 438/07, виданого Регіональною ТПП Миколаївської області.

05.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача щодо наданого позивачем сертифікату про форс-мажорні обставини, в яких відповідач зауважує, що податкові накладні зареєстровані пізніше, ніж дата, вказана у сертифікаті як дата закінчення форс-мажорних обставин. З посиланням на практику Верховного Суду відповідач зазначає, що визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Крім того, відповідач стверджує, що Торгово-промислова палата України та уповноважені регіональні торгово-промислові палати створені з метою регулювання деяких питань взаємодії суб`єктів господарювання, а не з метою участі в адмініструванні податків.

Ухвалою від 12.12.2024 суд постановив закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 06.01.2025.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

У судовому засіданні оголошено перерву до 14.01.2025.

14.01.2025 справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ГУ ДПС у Миколаївській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) АТ «Завод «Екватор» за червень грудень 2022 року, січень 2023 року. За результатами перевірки встановлено порушення пункту 201.10 статі 201 розділу V Кодексу в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, про що складено акт від 29.04.2024 року №9185/14-29-04-06- 08/14308032. За висновками акту позивачем порушено термін реєстрації 74 податкових накладних на загальну суму ПДВ 16816495,10 грн, у тому числі: - до 15 календарних днів на суму ПДВ 6 275,63 грн, - від 61 до 365 календарних днів на загальну суму ПДВ 16 810 219,47 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 24.05.2024 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Н» №00122200406, яким нараховано грошове зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкції в розмірі 6712729,55 гривень (далі спірне рішення, податкове повідомлення-рішення).

Позивач з спірним рішенням не погодився .

Після використання процедури адміністративного оскарження, за результатами якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування з урахуванням граничних строків для виконання платником податків свого податкового обов`язку. У разі ж порушення строків реєстрації до платника податків застосовуються штрафні санкції.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно з п.90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Судом встановлено, що АТ «Завод «Екватор» зареєстровано податкові накладні, складені в червні-грудні 2022 року, січні 2023 року за межами граничного строку реєстрації, що не є спірним між сторонами.

Разом з тим, позивач стверджує, що підприємство своєчасно не виконало податковий обов`язок з незалежних від нього обставин, з огляду на форс-мажорні обставини, викликані воєнним станом на території України, пошкодженням майна.

Позивач зазначав, що 17.06.2022 року відбувся обстріл за місцезнаходженням позивача, внесеним до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 60 ріг вул. Образцова в проміжок часу з 06 год. 30 хв. по 07 год. 00 хв., що підтверджується протоколом огляду місця події (обстрілу) від 17.06.2022. Відповідні відомості за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 22022150000000872, що підтверджується витягом з ЄРДР від 17.06.2022. Внаслідок нанесеного ракетного удару по потужностям позивача було знищено значну кількість майна, продукції, документів, розбиті, в тому числі, адміністративні будівлі, в яких розміщувалась бухгалтерія, відділ кадрів позивача тощо. Вказані обставини підтверджуються, в тому числі, актом фіксації пошкоджень майна № 5 від 31 серпня 2022р., згідно з яким після часткового розбору завалів, на підставі комісійного огляду майна комісією з розслідування причин та наслідків пошкодження майна, створеною наказом позивача від 31.08.2022р. № 5 «Про створення комісії з обстеження та фіксації пошкодження або знищення окремих категорій об`єктів, майна внаслідок ракетного удару, спричиненого військовою агресією російської федерації на території АТ «Завод «Екватор», у складі Булавки С.Л. - в.о. директора позивача, Шинкевича С.А. - начальника відділу зовнішньої комплектації, Яковлева О.Ю. - начальника відділу інформаційних систем, Устименко О.С. - в.о. начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, Касьянової І.В. - провідного бухгалтера, із залученням незалежного представника директора сервісного центру ПМВКП «АДМ» Морозова О.Д. виявлено пошкодження серверів, що не підлягають відновленню; бухгалтерської програми «Підприємство», програми «МЕДОК», програми «Заробітна плата» - які підлягають відновленню; первинних документів по контрагентам позивача: ТОВ «ІНТРЕЙД ЕНЕРГО», код 44613182; ТОВ «ЕРАГРО», код 43482430; ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», код 05763814; ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова», код 14310299; ТОВ «С-РОСТОК БІЛДІНГ, код 41737511; Казенне підприємство «Наукововиробничий комплекс «Іскра», код 14313866; ПП «Макс-Р», код 1042936; Акціонерне товариство «ОТП Банк», код 21685166; АТ «Укрсіббанк», код 09807750; ТОВ «Міг-Сервісстрой», код 41907208; ТОВ «Профиль Сервич», код 36486577, які не підлягають відновленню.

Як зазначено у вказаному акті фіксації пошкоджень майна № 5 від 31 серпня 2022р. для усунення виявлених пошкоджень/дефектів необхідно: знайти фахівців, які зможуть провести відновлення бухгалтерських програм на інших серверах, зв`язатись з підприємствами та поновити первинну документацію, строк на відновлення 120 днів. Позивач стверджує, що вказані обставини не давали йому змоги здійснювати в повному обсязі господарську діяльність, а також виконувати свої податкові обов`язки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (в редакції, що діяла на час реєстрації податкових накладних і проведення камеральної перевірки) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з підпунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач просить врахувати, що оскільки позивач не подавав відповідачу заяву про неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок з підтверджуючими документами та відповідачем такого рішення не приймалось, позивач не звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію спірних податкових накладних за пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

З цього приводу суд зазначає, що, дійсно, на час складання податкових накладних пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачав що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Разом з тим, на час реєстрації податкових накладних, на час проведення камеральної перевірки та складання податкового повідомлення-рішення, вищенаведена норма ПК України діяла в іншій редакції, яка не пов`язувала обставини звільнення платника від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку з наявністю відповідного рішення податкового органу.

Крім того, суд наголошує, шо під час вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності, підлягає врахуванню, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом згідно п.112.1 ст.112 ПК України.

Відповідно до п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Приписами п.112.7 ст.112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) є різновидом фінансової відповідальності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення обставин, що платник податків мав можливість дотримання правил та норм, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пп.112.8.9 п.112 ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до розпорядження ТТП України № 3 від 25.02.2022 «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 3 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу, що надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

В постанові Верховного Суду у справі № 560/9742/22 від 13.07.2023 зроблено висновок, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що позивачем додано до матеріалів справи сертифікат № 4800-24-2147 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області 27.11.2024 (далі Сертифікат № 4800-24-2147), яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, ракетно-артилерійські обстріли міста Миколаєва, ракетний удар по території АТ «Завод «Екватор» 17.06.2022, пошкодження та знищення виробничих та адміністративних будівель і споруд, у тому числі знищення первинних бухгалтерських документів, серверів є форс-мажорними обставинами. Зазначений сертифікат видано щодо виконання позивачем обов`язку з дотримання установлених термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, складених у період з 8 червня 2022 року по 27 квітня 2023 року, у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України у термін з 17 червня 2022. За висновком сертифікату№ 4800-24-2147 обставини, які перелічені в ньому, унеможливили виконання позивачем обов`язків щодо реєстрації податкових накладних з 17 червня 2022 року по 1 травня 2023 року.

Суд встановив, що податкові накладні, несвоєчасна реєстрація яких стала підставою для винесення спірного рішення, складені у період, який визначений сертифікатом № 4800-24-2147 як період дії форс-мажорних обставин, що унеможливили їх реєстрацію в строк, визначений пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21)., в яких зроблено висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування суд відхиляє, оскільки такі правові позиції були висловлені у господарських справах, в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах, оскільки положення Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» не визначають повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що, оскільки сертифікат № 4800-24-2147 не надавався податковому органу, а наданий лише суду, він не підлягає врахуванню.

Суд зазначає, що він не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавались ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, у тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи та, у відповідних випадках, до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до контролюючого органу, однак у своїй сукупності спростовують доводи податкового органу.

Отже, суд приймає сертифікат про форс-мажорні обставини № 4800-24-2147 як належний доказ в цій справі.

За результатами оцінки цього доказу суд встановив, що ракетний удар по території АТ «Завод «Екватор» 17.06.2022, пошкодження та знищення виробничих та адміністративних будівель і споруд, у тому числі знищення первинних бухгалтерських документів, серверів, в сукупності беззаперечно свідчать про об`єктивні перешкоди господарській діяльності позивача, що включає в себе і обов`язок реєстрації податкових накладних, тобто про форс-мажорні обставини.

Відтак, суд висновує відсутність вини позивача в порушенні строку реєстрації податкових накладних, складених в період з червня 2022 року по січень 2023 року.

В додаткових поясненнях щодо клопотання позивача про долучення сертифікату № 4800-24-2147 до матеріалів справи, відповідач, серед іншого, зауважив, що позивачем зареєстровано податкові накладні після строку, зазначеного в сертифікаті як день закінчення форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (в редакції, що діяла на час реєстрації податкових накладних і проведення камеральної перевірки) визначає, що в умовах, які передбачені гіпотезою цієї норми, і наявність яких встановлена в цій справі, платники податків звільняються від передбаченої Податковим кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Суд зауважує, що, навіть після ознайомлення в ході розгляду справи в суді з сертифікатом № 4800-24-2147 відповідач свою позицію щодо спірного рішення не змінив, наполягаючи на його правомірності в цілому.

Суд нагадує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень.

Оскільки прийняття відповідачем спірного рішення відбувалось без врахування сертифікату про форс-мажорні обставини № 4800-24-2147, це призвело до помилковості висновків податкового повідомлення-рішення про наявність вини позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, складених в період з червня 2022 по січень 2023, і наявності підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що спірне рішення є необґрунтованим як таке, що прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення.

Відтак, позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На час винесення судового рішення позивачем надано докази сплати судового збору в сумі 30280,00 грн.

Також позивачем до закінчення судових дебатів повідомлено суд про намір подати впродовж п`яти днів з дати винесення рішення докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Завод «Екватор» (вул. Захисників Миколаєва, 60,м. Миколаїв,54020 ЄДРПОУ 14308032) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00122200406, винесене Головним управління ДПС у Миколаївській області 24.05.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Акціонерного товариства «Завод «Екватор» (вул. Захисників Миколаєва, 60,м. Миколаїв,54020 ЄДРПОУ 14308032) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко