Ухвала

від 22.01.2025 по справі 755/12605/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 88-ц/824/13/2025

Справа № 755/12605/23

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду, прийнятої у складі судді-доповідача Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А. в м. Київ 25 жовтня 2024 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Автомат-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

19 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення.

Заяву мотивував тим, що після постановлення рішення та набрання ним чинності, а саме 25 жовтня 2024 року, йому стали відомі обставини про те, що ОСОБА_1 нібито частково здійснювались оплати наданих житлово-комунальних послуг в грудні 2013 року в розмірі 10742,26 грн. та в лютому 2014 року в розмірі 11,68 грн., які є істотними для справи, і які не були і не могли бути йому відомі під час розгляду цієї справи. Дані обставини є неправдивими, оскільки жодних оплат за надані житлово-комунальні послуги в період з 01 травня 2010 року по сьогоднішній час він не здійснював, і довідка про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території та за житлово-комунальні послуги власника кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , в якій зазначається про те, що нібито ним в грудні 2013 року частково погашено заборгованість в розмірі 10742,26 грн. та в січні 2014 року в розмірі 11,68 грн., є неправдивою.

Доказом того, що про вказані для справи обставини йому стало відомо лише після постановлення рішення апеляційним судом, є той факт, що ним в жодних документах, а саме в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, не згадувалося про те, що нібито ним здійснювалися будь-які платежі, або про те, що він не заперечує той факт, що вони ним здійснювалися. Більш того, він був переконаний, що апеляційний суд задовольнить його скаргу, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, а тому всю його увагу було зосереджено на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Тому, в зв`язку з нововиявленими обставинами, нарахування за надані житлово-комунальні послуги необхідно здійснити за періоди з 30 червня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Позивач направив до суду пояснення, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, постанову залишити без змін. Вказував на відсутність передбачених законом підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач має зареєстрований електронний кабінет, позовна заява із доданими до неї документами подана позивачем до суду в електронній формі, позивач мав доступ до електронної справи і є обізнаним про зміст довідки про заборгованість. Стосовно сум, позначених як «отримана оплата» у довідці позивача про заборгованість відповідача 10742,26 грн. у грудні 2013 року та 11,68 грн. у лютому 2014 року, то вказані суми у дійсності є сумами перерахунку раніше нарахованої заборгованості з підстав, що на даний час не можуть бути з`ясовані за спливом значного періоду часу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника, дослідивши заяву ОСОБА_1 та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423 - 429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

Згідно правових висновків Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 2610/19773/2012 (провадження № 61-1780св19), у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду на час розгляду такої справи, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об`єктивної істини, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 752/5161/22 зазначено, що «нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку».

Як встановлено судом, у серпні 2023 року позивач ЖБК «Автомат-1» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за період з 01 травня 2010 року до 30 червня 2023 року в розмірі 41155,08 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, за період з 01 травня 2010 року до 31 січня 2022 року втрати від інфляції в розмірі 20314,32 грн., 3 % річних в розмірі 6391,79 грн., всього 67831,19 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , позивач є балансоутримувачем будинку. ЖБК «Автомат-1» є неприбутковою організацією, не має на меті одержання прибутку і створений з метою задоволення економічних, соціальних, житлових, побутових та інших потреб членів кооперативу на засадах самоврядування, для експлуатації та управління багатоквартирним будинком, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Розміри платежів затверджуються рішеннями органів управління ЖБК, що підлягають оплаті протягом місяця, що настає за розрахунковим. ЖБК «Автомат-1» управляє та утримує будинок та прибудинкову територію, затвердив кошториси, штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг. Відповідач отримує ці послуги та зобов`язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно ст. 24, 67 - 69, 145, 151 ЖК України, п. 5 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Вказував, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року за позовом ЖБК «Автомат-1» до ОСОБА_1 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Автомат-1» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з травня 2006 року по грудень 2010 року в розмірі 10742,26 грн., вирішено питання розподілу судових витрат. Неоплачена заборгованість відповідача перед позивачем за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2023 року становить 67831,19 грн., в тому числі 41155,08 грн. за утримання будинку та прибудинкової території, за період з 01 травня 2010 року до 31 січня 2022 року 20314,32 грн. втрат від інфляції, 6391,79 грн. 3 % річних.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2010 року по 30 червня 2023 року в сумі 41155,08 грн., за період з 01 травня 2010 року по 31 січня 2022 року втрати від інфляції в сумі 20314,32 грн. та 3 % річних в сумі 6391,79 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 4407,36 грн. та 2147,20 грн. судового збору, всього 74385,75 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що в порушення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України судом розглянуто справу за відсутності відповідача, хоча в позові зазначено контактний номер телефону відповідача, який на момент розгляду даного позову є діючим.

Наводив зміст ст. 263 ЦПК України, ст. 256, 257, 267, ч. 1 ст. 261 ЦК України, вказував, що як встановлено зі змісту позову, спірні правовідносини виникли в період з 01 травня 2010 року, однак до суду з даним позовом позивач звернувся лише 24 серпня 2023 року, тобто позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду.

Вказував, що доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з даним позовом протягом установленого законом строку, позивачем до суду не надано, тож він втратив право на звернення до суду за захистом в зв`язку з пропущенням строку звернення до суду, встановленого законом.

Посилався на положення п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, згідно якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби СOVID-19 та протягом 30 днів з дня його скасування забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року на всій території України діяв карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 та прийнятих в подальшому, таким чином, позивач не мав права нараховувати втрати від інфляції та 3 % річних за період з 12 березня 2020 року по 31 січня 2022 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ЖБК «Автомат-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Автомат-1» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 23681,70 грн., 3 % річних в розмірі 3521,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10964,82 грн., а також судові витрати в розмірі 3933,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, трирічний строк позовної давності щодо вимог за період з квітня 2017 року по 01 липня 2023 року не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

Вирішуючи по суті вимоги ЖБК «Автомат-1», апеляційний суд виходив із того, що з урахуванням позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає сплаті заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2017 року по 01 липня 2023 року в розмірі 23681,70 грн., а також 3 % річних в розмірі 3521,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10964,82 грн., разом 38167,60 грн.

При вирішенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами апеляційний суд враховує, що до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення).

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

Обставини щодо часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, проти чого заперечує заявник, заявлялися стороною позивача у суді першої інстанції, були предметом дослідження у судових інстанціях, а отже могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

Таким чином, зазначені обставини були предметом дослідження у судових інстанціях.

Крім того, заперечення ОСОБА_1 проти встановлених обставин не впливає на висновки суду при прийнятті постанови від 25 жовтня 2024 року, оскільки апеляційним судом в будь-якому випадку було встановлено, що перебіг позовної давності за вимогами, заявленими до березня 2017 року включно, навіть з урахуванням їх переривання відповідачем, сплив в лютому 2017 року.

Водночас, оскільки позовна давність за періодичними платежами обраховується за три роки до дня пред`явлення позову за кожним із платежів, з урахуванням вимог Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, апеляційний суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог за період з квітня 2017 року по 01 липня 2023 року не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

Отже, повідомлені ОСОБА_1 обставини не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, висновки суду під час його ухвалення та зміст судового рішення.

Правова визначеність (з римського права res judicata (лат. «вирішена справа) - це положення, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Правова визначеність є однією з умов ефективної дії верховенства права, а забезпечення реалізації вимог принципу правової визначеності у його широкому розумінні є запорукою не лише ефективних реалізації та захисту прав людини, а й значного вдосконалення механізму держави.

Важливою та сутнісною ознакою процедур перегляду судових рішень як належних з точки зору принципу правової визначеності є неможливість створення судів з явно вираженими дискреційними повноваженнями одних судів стосовно інших. У справі «Совтрансавто - Холдинг» проти України, яка стала першою справою в ЄСПЛ проти України, зазначалось, що Арбітражно-процесуальний кодекс України в його редакції, що діяла на момент розгляду справи, надавав Голові Вищого арбітражного суду України та Генеральній прокуратурі України право ініціювати перегляд остаточних судових рішень шляхом подання протесту. Таке повноваження було дискреційним за своєю природою, тобто судові рішення могли переглядатися на розсуд відповідної посадової особи всупереч принципу правової визначеності. Суд також наголосив, що з огляду на характер та форму втручань у справу, які мали місце з боку найвищих органів державної влади, відповідні арбітражні суди, що розглядали справу, не можуть вважатися незалежними та безсторонніми.

У контексті принципу правової визначеності судове рішення, що набуло чинності, має бути остаточним і може бути переглянуто лише у виняткових випадках з підстав об`єктивного, а не суб`єктивного характеру і у порядку, визначеному процесуальним законом. Особливо слід підкреслити, що жодна зі сторін не може вимагати перегляду остаточного судового акта тільки з метою проведення повторного слухання та отримання нового рішення. Так, у справі Науменко проти України ЄСПЛ прямо посилається на принцип правової визначеності щодо остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи у контексті того, що жодна сторона не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Відхилення від цього принципу можливе тільки тоді, коли воно спричинено незалежними і непереборними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 423 - 429 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року залишити в силі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2025 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.