Постанова

від 23.01.2025 по справі 520/21528/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 р. Справа № 520/21528/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІКТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.23 по справі № 520/21528/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІКТ"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДІКТ» (далі позивач, ТОВ «ЕДІКТ», апелянт) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях ( далі відповідач, Державна служба з безпеки на транспорті) в якому просило визнати неправомірною та скасувати Постанову від 25.07.2023 № 029361 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 грн.

21.09.2023 рішенням Харківського окружного адміністративного суду залишено без задоволення позов.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що товариство не є перевізником у розумінні вимог Закону України від 05.04.2001р. №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-ІІІ) . Перевіряючими не було дотримано порядок проведення рейдової перевірки, зупинення та перевірки транспортних засобів. Розгляд справи відповідачем проведено без представника ТОВ «ЕДІКТ». Судом першої інстанції не досліджені усі обставин у справі, в тому числі порядку розгляду матеріалів перевірки.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просивапеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу зазначив, що наданий до суду примірник договору про перевезення вантажу від 24.10.2022, без надання доказів його виконання (рахунки-фактури, платіжні інструкції про оплату, акти приймання-передавання послуг, тощо) нівелює його доказове значення. Водій Кураченко Ю.С. на момент проведення перевірки підписав акт без зауважень та додаткових пояснень. Також зазначив, що позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акту, натомість неотримання вказаної кореспонденції знаходиться у сфері його відповідальності. Вважає, що відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

29.06.2023 фахівцями відповідача проведена рейдова перевірка, під час якої зупинений транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KRONE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KRONE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким перевозився вантаж за товарно-транспортною накладною № Р230 від 29.06.2023, встановлено, що: здійснення ТЗ перевезення вантажу на дорогах місцевого значення з нормативно- допустимою загальною масою 24 т загальною масою 37,208 т. (понад 30,00 %).

29.06.2023, у зв`язку з виявленням вищезазначених порушень, складено акт № АР 023322 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення пункту 22.5 ПДР , затверджених постановою КМУ від 10.10.201 року № 1306 .

Водій зі змістом акту № АР 023322 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2023 ознайомлений та підписав його.

19.07.2023 відповідачем направлено товариству поштою повідомлення № 54280/38/24-23 про необхідність прибути представнику ТОВ «ЕДІКТ» до Відділу державного нагляду у Донецькій, Луганській, Харківській області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 25.07.2023 з 9.00 до 12.00 (рекомендоване повідомлення № 0600033626980).

25.07.2023 відправлення не вручене під час доставки і цього ж дня (25.07.2023) відправлення вручено за довіреністю.

25.07.2023, за результатами розгляду акту № АР 023322 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 029361 за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ та відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього застосовано адміністративно-господарський штраф.

26.07.2023 копію постанови № 029361 від 25.07.2023 направлено позивачу, разом із супровідним листом № 56219/38/24-23 від 26.07.2023 та згідно рекомендованого повідомлення № 0600034934409, отримано позивачем 31.07.2023.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності постанови №029361 від 25.07.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «ЕДІКТ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зст.6 Закону №2344-ІІІ , Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затвердженопостановою КМУ від 11.02.2015р. №103), Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затвердженийпостановою КМУ №1567 від 08.11.2006р.; далі за текстом - Порядок №1567) державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті та територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті, у тому числі і у спосіб проведення рейдових перевірок. За визначеннямст.1 Закону №2344-ІІІ перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У силу спеціального застереження ч.20ст.6 Закону №2344-ІІІ у редакціїЗакону України від 03.06.2021р. №1534-ІХавтомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Згідно абз. 17 ч. 1ст. 60 Закону №2344-IIIза порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

За визначенням, наведеним уст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зіст.33 Закону №2344-IIIавтомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, який здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення як вантажів іншого суб`єкта господарювання, так і власних вантажів у межах організації власної господарської діяльності.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями39і48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-IIIвстановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Колегія суддів зазначає, що змістстатті 48 Закону №2344-ІІІдає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду викладеній у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Пунктом 22.5 ПДР визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, в тому числі: фактичної маси: для автомобільних доріг місцевого значення 24 тони, окрім двовісних вантажних автомобілів , яка складає 14 тон, трьохвіснівих вантажних автомобілів, яка складає 21 тону.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Згідно матеріалів рейдової перевірки, проведеної 29.06.2023, з урахуванням відомостей про вагу вантажу, які зазначені у ТТН № Р23 від 26.06.2023, та технічних характеристик ТЗ загальна вага транспортного засобу склала 37,208 т. при допустимих 24 тонах. Надання інших документів, передбачених ст. 48 Закону №2344-ІІІ матеріали перевірки не містять.

При розгляді справи, колегія суддів, враховує позицію Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи в контексті належного установлення автомобільного перевізника в розумінніЗакону України "Про автомобільний транспорт"щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з наступного:

(2) Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

(3) Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, для забезпечення дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

При наданні вказаних документів у позивача є альтернатива, оскільки вказані документи він може надати контролюючому органу як в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням зазначеного посилання апелянта на те, що згідно договору перевезення вантажу між ТОВ «ЕКО» (перевізник) та ТОВ « Едікт» (експедитор) від 24.10.2022 № 24/10/22 позивач є експедитором, а не перевізником колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції. Ні в момент виявлення порушення, а ні під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності зазначений договір товариством не надавався. Також не було зазначено про недоліки ТТН щодо помилки у зазначенні перевізника.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Колегія суддів зазначає, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), яке відбудеться 25.07.2023 направлено позивачу 19.07.2023 та вручена 25.07.2023 о 13:05:12 про що свідчить ф.119 «рекомендоване повідомлення…», накладна Укрпошти 0600033626980 (а.с.10-11).

Отже відповідачем, забезпечено належне інформування позивача про дату та час розгляду справи, що свідчить про належну організацію процедури розгляду такої справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачем про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «ЕДІКТ» колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням вище зазначеного та практики Верховного Суду викладеній у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідност. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІКТ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року по справі № 520/21528/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк