Постанова

від 23.01.2025 по справі 160/16330/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16330/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 09.09.2024 року) у адміністративній справі №160/16330/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 3455378,34 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що судом першої інстанції не надано вірний аналіз ст.218 ГК України та статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», які встановлюють обов`язок, а не право відповідача щодо забезпечення визначеної відповідно до закону кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, та не містять виключних умов щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або сплати адміністративно-господарських санкцій. Невірний висновок суду при аналізі ст.18-1 Закону. оскільки дана норма встановлює обов`язок держави з працевлаштування перед особами з інвалідністю, а не перед підприємствами, що не виконали норматив та не звільняє роботодавця від обов`язку створення та виділення робочих місць, в тому числі спеціальні робочі місця, пошуку та самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Апелянт зазначив, що судом неправильно визначено предмет позову, об`єктом даного правопорушення є зобов`язальні правовідносини відповідача і полягають у необхідності виконання нормативу або сплати адміністративно-господарських санкцій у термін, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, тобто до 15 квітня, наступного за звітним періоду року. Апелянт вважав, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Апелянт вказував, що у боржника існує обов`язок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого відповідачем здійснено не було. Відмовляючи в позовних вимогах, обґрунтовує відсутність вини підприємства в невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, але позивач у позовних вимогах визначив не зобов`язання підприємства виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що ТОВ «Нуміс» вжиті заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, звіти про наявність вакантних місць своєчасно подавались до центру зайнятості. Суд першої інстанції вказував, що підприємством не було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, які направлялись центром зайнятості або Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. Суд першої інстанції вказував, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції вказував, що саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Обов`язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості. Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю, в той же час, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Містяться докази, що підприємством протягом 2023 року було працевлаштовано осіб з інвалідністю, що підтверджується списком працевлаштованих інвалідів штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2023 року, означене підтверджується наказами про прийняття на роботу, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідачем було розміщено на вебсайті https://robota.ua/ перелік вакансій у кількості 117 з познакою «для осіб з інвалідністю». Суд першої інстанції вказував, що встановив працевлаштування в 2023 році в ТОВ «Нуміс» осіб з інвалідністю у відповідності до встановленого нормативу, а тому адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у цьому випадку не застосовуються.

Встановлено, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю отримало інформацію від Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2023 рік, середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Нуміс», яка становить становить 1156 осіб, з них 5 працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, при цьому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 45 осіб, 40 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю вільні. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 97268900,17 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника 86384,46 грн.

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вказує, що відповідачем не забезпечено працевлаштування 40 осіб з інвалідністю, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік становила 1126 осіб. Складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Нуміс» протягом 2023 року звітувало до Державної служби зайнятості про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями 34 та 66 вакансій, подавало звітність 01.12.2023 року, у якій, вказувалось про наявні вакансії для осіб з інвалідністю, у коментарях до звітності вказувало, що шукає для працевлаштування осіб з інвалідністю на різні посади.

ТОВ «Нуміс» звітувало до центру зайнятості про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою № 3-ПН, подавало звітність 01.12.2023 року.

Встановлено, що між ТОВ «Нуміс» (замовник) та ТОВ «Ворк Україна» (виконавець) укладено договори №11603 від 04.09.2023 року та №11657 від 02.10.2023 року про надання послуг з розміщення та просування вакансій відповідача на інтернет-сервісі work.ua. На виконання вищевказаних договорів, виконавцем було розміщено на інтернетсервісі work.ua перелік вакансій у кількості 111 одиниць із приміткою про готовність взяти людину з інвалідністю, про що Товариство було повідомлено листом вих.08/12-1 від 08.12.2023 року.

Також між ТОВ «Нуміс» (замовник) та ТОВ «Робота Інтернешнл» (виконавець) укладено угоди про заміну сторони від 29.09.2023 року, договір №19-01-77 від 03.01.2019 року про надання доступу до баз даних резюме, послуги розміщення інформаційних матеріалів, інші послуги в мережі Інтернет на веб-сайті https://robota.ua/. На виконання вищевказаних договорів, виконавцем було розміщено на вебсайті https://robota.ua/ перелік вакансій у кількості 117 з познакою «для осіб з інвалідністю», про що Товариство було повідомлено замовником листом №23-131 від 07.12.2023 року.

Відповідно до матеріалів справи, протягом 2023 року у ТОВ «Нуміс» було працевлаштовано 17 осіб з інвалідністю різною тривалістю періоду роботи. Відповідно до копії наказу від 30.06.2022 року № 4-кн прийнято на роботу працівників у порядку переведення, з 01.07.2022 року прийнято 5 осіб. Відповідно до копії наказу від 28.09.2023 року № 368-кн прийнято на роботу працівників у порядку переведення, з 01.10.2023 року прийнято 8 осіб.

Відповідно до матеріалів справи, у ТОВ «Нуміс» було працевлаштовано осіб з інвалідністю, зокрема ОСОБА_1 з 20.10.2023 року, якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_2 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_3 , якому відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_4 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_5 , якому відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_6 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено другу групу інвалідності, ОСОБА_7 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_8 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_9 , якому відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_10 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_11 , якому відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_12 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_13 , якій відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності, ОСОБА_14 , якому відповідно до довідки МСЕК встановлено третю групу інвалідності.

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надано доказів того, що ТОВ «Нуміс» протягом 2023 року відмовлялось працевлаштовувати осіб, яким встановлена інвалідність, неправомірно звільняло інвалідів, чи відмовлено у працевлаштуванні осіб, яким встановлено інвалідність, за направленням Фонду або служби зайнятості. Не надано доказів направлення центром зайнятості чи Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю особі з інвалідністю для працевлаштування до ТОВ та вчиненні відмови товариства у працевлаштуванні таких осіб.

Відповідно до пункту 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2020 року № 591, форму звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» заповнюють державною мовою підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці). Звіт підписується керівником (власником). У звіті чітко і розбірливо має бути заповнено всі графи та рядки. Замість відсутніх даних проставляється прочерк. Виправлення підтверджується підписом керівника.

Відповідно до статей 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог ст.18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до абзацу 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року №827-22 затверджено форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання (діє з 07.07.2022 року), згідно пунктів 1.4, 1.5 якого форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, Порядком не передбачено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН, передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії.

Відповідно до частин 1, 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надано жодного акту перевірки ТОВ «Нуміс» Центром служби зайнятості виконання товариством вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Законодавча норма передбачає забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, натомість державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює обов`язок для підприємств виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак не здійснювати самостійний пошук для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обов`язок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність. Відповідальність настає за відмову працевлаштувати особу з інвалідністю.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем протягом 2023 року було створено умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач у 2023 році звертався до центру зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю для працевлаштування. Протягом 2023 року ТОВ «Нуміс» працевлаштовувало осіб з інвалідністю протягом різного періоду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Нуміс» виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», товариство належно інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування; товариством було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Докази відмови відповідача від працевлаштування інвалідів, направлених до відповідача органами державної служби зайнятості відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з підприємства адміністративного-господарських санкцій у зв`язку з відсутністю вини відповідача у порушенні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та іншого законодавства щодо питань захисту інвалідів.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року у адміністративній справі №160/16330/24 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова