Вирок

від 23.01.2025 по справі 173/888/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/712/25 Справа № 173/888/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №12022040000000215 від 02.05.2022 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року, яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянку України, раніше не судима, освіта вища, незаміжня, на утримані дітей чи осіб похилого віку не має, безробітня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винною та засуджено за ч.2 ст.286 Кримінального кодексуУкраїни (далі- КК) до покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75, п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк в два роки, поклавши на неї обов`язки: -періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, навчання, роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 - не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_7 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в редакції від 14.11.2024 року задоволено та постановлено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 - 25 000.00 (двадцять п`ять тисяч) грн на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуальногокодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення за таких обставин.

02 травня 2022 року, приблизно о 09 годині 22 хвилини, не маючи права на керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем «СНERY QQ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить їй на праві власності, рухалася у світлий час доби з необмеженої видимістю та оглядовістю проїзної частини автодороги Н-08 «Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь», що проходить по території Кам`янського району та має по одній смузі для руху у кожному напрямку без видимої дорожньої розмітки, з боку м. Кам`янське у напрямку м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

В цей же час, тобто о 09 годині 22 хвилини, 02 травня 2022 року, у попутному з нею напрямку позаду, з боку м. Кам`янське у напрямку м. Верхньодніпровськ Дніпропетровській області, рухався автомобіль «ВАЗ 21144», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який під час свого руху розпочав маневр обгону автомобіля «СНERY QQ» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 та частково виїхав у смугу зустрічного руху.

Далі, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «СНERY QQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, так як повинна була і могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків, не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не врахувала дорожню обстановку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочала маневр розвороту керованого нею автомобіля в ліво, в результаті чого в районі електроопори № 1215 на автодорозі Н-08 «Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь», у зустрічній смузі для руху, сталося зіткнення лівою частиною керованого нею автомобіля із передньою частиною автомобіль «ВАЗ 21144», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 .

Своїми діями водій ОСОБА_8 грубо порушила вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.1 а), 2.3.б), 10.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а)посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 2.З.: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б)«бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.».

Порушення п. 10.1., Правил Дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 , знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21144», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполученої тупої травми тіла: тупої травми грудної клітини: рани правого шлуночку серця та серцевої сорочки, переломи 3,4-го ребер по середнє-ключичній лінії ліворуч, 2,3,5,6,7-го ребер по біля грудинній лінії ліворуч, переломи 3,4,5-го ребер по середнє-ключичній лінії праворуч та поперечний перелом тіла грудини по нижньому краю 2-го ребра, у в лівій плевральній порожнині 1200 мл, у правій - 800 мл рідкої крові; рана та садно голови; синці грудної клітини та черевної стінки, садна правої кисті та на передній поверхні лівого колінного суглобу, рана правого колінного суглобу.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених пошкоджень, можна дійти висновку, що вони утворилися від дії тупих твердих предметів, або при ударі о такі (про що свідчить: характер та локалізація пошкоджень, наявність переломів кісток, синців, саден, ран з осадженими краями та міжтканевими перетинками в глибині), якими можуть бути виступаючи частини салону автомобілю.

Виявлена у ОСОБА_11 сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до його смерті, яка настала 02.05.2022, приблизно о 09 годині 22 хвилини на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Такі діїобвинуваченої ОСОБА_8 кваліфіковано зач.2ст.286КК,як порушенняправил безпекидорожнього рухуособою,яка керуєтранспортним засобом,що спричиниласмерть потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 у скоєнні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпосилається нате,що судпершої інстанціїбезпідставно непризначив обвинуваченійдодаткове покаранняу видіпозбавлення правакерування транспортнимизасобами черезте,що ОСОБА_8 не отримувалапосвідчення водіяпевної категоріїта немає правакерувати транспортнимизасобами.Вважає,що таківисновки місцевогосуду суперечатьправовим висновкамОб`єднаної палатиККС ВС,викладеним упостанові від04вересня 2023року (справа№ 702/301/20,провадження №51-944кмо23),у якихвизначено,що особі,яку визнановинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого відповідноючастиною статей286,286-1КК,суд можепризначитидодаткове покаранняу видіпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами незалежновід того,чи малатака особана моментвчинення кримінальногоправопорушенняотримане упередбаченому закономпорядку посвідченняна правокерування транспортнимизасобами.

Також, як зауважує апелянт, у своєму рішенні Об`єднана палата ККС ВС звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши посвідчення водія на право керування транспортними засобами,оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Поміж іншого, як зазначає прокурор, суд першої інстанції не врахував тяжкість наслідків скоєного кримінального правопорушення, що призвело до смерті потерпілого, а отже не оцінив характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК, відноситься до категорії тяжких і який має підвищену суспільну небезпеку, так як фактично посягає на життя людей.

Враховуючи вищенаведене апелянт вважає, що призначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК є необґрунтованим та несправедливим внаслідок м`якості і є недостатнім для виправлення винної та запобігання вчинення аналогічних злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами.

Тому прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та в цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на розсуд суду.

В іншій частині вирок залишити без змін.

В судовезасідання апеляційноїінстанції представник потерпілого ОСОБА_12 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги та який наполягав на її повному задоволенні, вислухавши обвинувачену та її захисника, які просили вирішити апеляційну скаргу на розсуд суду, вислухавши думку потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні злочину при обставинах, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація її дій за ч.2 ст.286 КК ґрунтуються на зібраних по справі та перевірених судом в порядку статті 94 КПК доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються стороною обвинувачення в апеляційній скарзі, а тому апеляційним судом, відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.

Разом з цим доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК та роз`яснень, що містяться у п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст.65КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно зі ст.75 КК ( в редакції, що діяла на час вчинення злочину) в разі, якщо суд,крім випадківзасудження закорупційне кримінальнеправопорушення,кримінальне правопорушення,пов`язане зкорупцією,порушення правилбезпеки дорожньогоруху абоексплуатації транспортуособами,які керувалитранспортними засобамиу станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебувалипід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,при призначенніпокарання увиді виправнихробіт,службового обмеженнядля військовослужбовців,обмеження волі,а такожпозбавлення воліна строкне більшеп`ятироків,враховуючи тяжкістькримінального правопорушення,особу винногота іншіобставини справи,дійде висновкупро можливістьвиправлення засудженогобез відбуванняпокарання,він можеприйняти рішенняпро звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням.

З оскаржуваного вироку убачається, що при вирішенні питання про вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_8 судом першої інстанції враховано, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК, відповідно до ст.12 КК, є тяжким злочином, з необережною формою вини, а також дані щодо особи винної, яка на обліку у лікаря психіатра і лікаря - нарколога не перебуває, працює, займає активну суспільну позицію, раніше не судима. Згідно наданих характеристик з місця роботи та навчання зарекомендувала себе з позитивної сторони. Відшкодувала спричинені збитки.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КПК, суд визнав - щире каяття обвинуваченої. Водночас обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КПК, судом не встановлено.

Також судпершої інстанціїприйняв доуваги,що відповіднодо досудовоїдоповіді Кам`янськогорайонного відділу№ 1філії державноїустанови «Центрпробації» уДніпропетровській областіступінь повторноговчинення обвинуваченою ОСОБА_8 ,кримінального правопорушенняє низьким,виправлення обвинуваченоїможливе безпозбавлення абообмеження воліза умовиздійснення збоку органупробації інтенсивногонагляду тазастосування соціально-виховнихзаходів,що необхіднідля виправленнята запобіганнявчинення повторнихкримінальних правопорушень.Проведення індивідуально-виховноїроботи ізобвинуваченою спільноіз правоохороннимиорганами .

З урахуваннямвищенаведеного місцевийсуд дійшоваргументованого висновкупро можливістьвиправлення обвинуваченої ОСОБА_8 ,без ізоляціїдля суспільства,звільнивши їївід відбуванняпризначеного покаранняз випробуваннямна підставіст.75КК,з покладеннямна неїобов`язків,передбачених п.п.1.2ч.1ст.76КК,яке буденеобхідним тадостатнім дляїї виправленняі попередженнявчинення обвинуваченоюінших кримінальнихправопорушень,а такожзабезпечить можливістьздійснення відноснонеї збоку органупробації інтенсивногонагляду тазастосування соціально-виховнихзаходів.

Разом з цим колегія суддів вважає безпідставними висновки місцевого суду про можливість не призначати обвинуваченій ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавленні права керування транспортнимизасобами черезте,що обвинуваченане отрималапосвідчення водіяпевної категоріїта немає правакерування транспортнимизасобами.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Як слушно посилається в апеляційній скарзі прокурор, такі висновки місцевогосуду суперечатьправовим висновкамОб`єднаної палатиККС ВС,викладеним упостанові від04вересня 2023року (справа№ 702/301/20,провадження №51-944кмо23),у якихвизначено,що особі,яку визнановинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого відповідноючастиною статей286,286-1КК,суд можепризначити додатковепокарання увиді позбавленняправа керуватитранспортними засобаминезалежно відтого,чи малатака особана моментвчинення кримінальногоправопорушення отриманеу передбаченомузаконом порядкупосвідчення направо керуваннятранспортними засобами.

Також Судом було зазначено, що завданням КК є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).

Згідно зі ст. 50 ККпокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

Об`єднана палата звернула увагу на те, що безпосередньо у ст. 55 КК не встановлено обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбаченеу санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Положення зазначеної статті не містять також закріплення правових підстав призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкціях норм Особливою частини КК.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 286 КК не містить.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отже,як констатувавСуд,ні нормиЗагальної частиниКК,ні статті286,286-1КК немістять жоднихзастережень чиумов застосуваннядодаткового покаранняу видіпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами,у томучислі,зумовлених відсутністюу винногопосвідчення водіяна правокерування транспортнимизасобами.

Позбавлення правакерувати транспортнимизасобами маєвідповідати загальнійметі будь-якогопокарання,передбаченій ч.2ст.50КК.У контекстірозглядуваного питанняособливої увагинабуває досягненнямети покараннящодо запобіганнявчиненню новихкримінальних правопорушеньяк засудженим,так ііншими особами,з дотриманнямзасади справедливостіта принципурівності всіхперед законом.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Враховуючи зазначене, Суд виснував, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК,особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Колегія суддіввважає,що завстановлених вирокомсуду першоїінстанції фактичнихобставин кримінальногопровадження танаслідків,що насталивнаслідок протиправнихдій обвинуваченої ОСОБА_8 у видісмерті потерпілого ОСОБА_11 та якібули обумовлені,у томучислі відсутністюу обвинуваченоїпосвідчення водіяна правокерування транспортнимизасобами,що вказуєна підвищену суспільну небезпечність її дій, як особи, яка керувала транспортним засобом, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань, тому непризначення винній особі передбаченого санкцію ч.2 ст.286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами свідчить про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.

У відповідності до ч.2 ст.409КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За змістом статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд апеляційної інстанції, згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_10 підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, з ухваленням апеляційним судом свого вироку.

Дотримуючись приписівч.15ст.615КПК,в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку апеляційний суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414 та 418, 420 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 - задовольнити.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_8 зач.2ст.286КК - скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, навчання, роботи.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.

Вирок апеляційногосуду набираєзаконної силипісля йогопроголошення,але нанього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ :

ОСОБА_13 ОСОБА_3 ОСОБА_4