Постанова

від 23.01.2025 по справі 120/4943/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4943/24

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

23 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКАР" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКАР" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення органу про відповідність товариства, як платника податку на додану вартість, критеріям ризиковості платника податку.

28.05.2024 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.05.2024 року №27670 про відповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКАР" критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у справі №120/4943/24.

Обґрунтована заява тим, що прийняття відповідачем рішення від 02.05.2024 року №27670 про відповідність платника податку ТОВ "ГОЛДЕНКАР" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість зумовлює необхідність повторного звернення із заявою про забезпечення позову, оскільки зростає кількість зупинених податкових накладних, які подані на реєстрацію до ЄРПН та заблоковані контролюючим органом.

Так, податкові накладні прийнято, однак їх реєстрація зупинена з підстав: "Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку". Вказане ускладнює господарську діяльність платника податків, оскільки деякі контрагенти відмовляються співпрацювати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року задоволено заяву про забезпечення позову. Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.05.2024 року №27670 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКАР" критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу про забезпечення позову. Обґрунтовуючи подану скаргу, контролюючий орган зазначає, що перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної ПН/РК, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю. Апелянт зазначає, що товариство наводить доводи, які є ідентичними підставам позову, зокрема, в частині обов`язку суб`єкта владних повноважень належними чином конкретизувати та обґрунтувати прийняте ним рішення. Проте, самі по собі ці доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятого відповідачем рішення, та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті. Натомість вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача належним чином підтверджено факт настання негативних наслідків як для господарської діяльності товариства, так і для його контрагентів, тому суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.05.2024 року №27670 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ "ГОЛДЕНКАР" критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі

З урахуванням встановлених обставин та доводів учасників справи суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Висновки суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, за правилами пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).

В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому суд касаційної інстанції також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Наведені позивачем обставини самі по собі не можуть бути свідченням того, що станом на момент звернення до суду заявник має обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у запропонований ним спосіб настануть такі наслідки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування.

Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Щодо доводів позивача про неможливість включення або виключення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту через тривалий час може мати значний негативний вплив на результати діяльності господарюючих суб`єктів (контрагентів позивача), що, у свою чергу, безпосередньо впливає на вибір постачальника, не на користь Товариства (позивача у справі), колегія суддів зауважує, що Товариство не було позбавлене права надати податковому органу додаткові документи та пояснення з метою реєстрації податкових накладних, виписаних на покупців.

Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, а також висновкам КАС України щодо застосування інституту забезпечення позову, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ТОВ "Голденкар" про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що забезпечення позову у даній справі застосовано без урахування особливостей відповідного правового регулювання спірних правовідносин у справі.

Вказана правова позиція також була висловлена у постановах Верховного Суду від 08. 03.2024 року у справі №600/6267/23-а, від 28.02.2024 у справі №160/24752/23, від 10.01.2024 року у справі № 440/9575/22, від 04.07.2024 у справі № 160/7437/24 тощо.

Крім того, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 року у справі №120/9931/22, на яку посилається суд першої інстанції, скасована постановою Верховного Суду від 28.09.2023 року.

Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТОВ "ГОЛДЕНКАР" про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

В силу пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції може скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНКАР» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.