Ухвала

від 23.01.2025 по справі 380/10791/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/10791/23

адміністративне провадження № К/990/1119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №380/10791/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 рішення Львівської обласної ради від 06 квітня 2023 року №477 «Про звернення Львівської обласної ради».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 рішення Львівської обласної ради від 06 квітня 2023 року №477 «Про звернення Львівської обласної ради».

Стягнуто із Львівської обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної ради судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 гривень.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року залишено без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №380/10791/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення залишено без змін.

09 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Львівської обласної ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №380/10791/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року справу №380/10791/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа має значний суспільний інтерес для жителів Львівської області та й всієї України, які в своїй більшості є ревними хранителями морально-духовної спадщини, національних традицій, цінностей в т.ч. цінностей інституту сім`ї, а тому, приймаючи оскаржуване рішення, Львівська обласна рада діяла в межах своїх повноважень, в інтересах громади та національної безпеки в цілому.

Також скаржник вказує, що ця справа має виняткове значення для територіальної громади Львівської області, а також справа становить значний суспільний інтерес, оскільки як вбачається з мережі інтернет розгляд цієї справи викликав бурхливе обговорення серед громадськості та суспільства.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містять переконливих аргументів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи.

Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Також, скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Проте, як слідує з ухвали про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не визначав цю справу як справу незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №380/10791/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко