Постанова

від 23.01.2025 по справі 320/48164/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/48164/23

адміністративне провадження № К/990/26127/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (суддя Жукова Є.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (колегія у складі суддів Кузьмишиної О.М., Грибан І.О., Костюк Л.О.)

у справі № 320/48164/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

У С Т А Н О В И В:

1. 07.12.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене витягом з протоколу від 04.08.2022 № 147;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску.

3. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.03.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду відмовив та повернув позовну заяву.

4. Суд виходив з того, що пунктом першим статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

З огляду на зазначені положення законодавства встановлено, що Міністерство оборони України як розпорядник коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні.

З огляду на вказане, позивач, реалізовуючи право на звернення з відповідною заявою, фактично про порушення свого права повинна була дізнатися розраховуючи на встановлені законодавством строки розгляду такої заяви.

Отримання представником позивача спірного рішення відповідача у відповідь на його адвокатський запит лише 09.11.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Посилання представника позивача на обставину перебування позивача в Ізраїлі, суд відхилив, не визнав поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки вони мають суб`єктивний характер.

Зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану.

5. Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на те, що договір про надання правової допомоги укладено лише 12.08.2023, через більш ніж рік після прийняття комісією Міністерства Оборони України спірного рішення, що носить суб`єктивний характер.

Окрім того, представник Міністерства оборони України до суду апеляційної інстанції надав копію супровідного листа від 12.09.2022 №63/998, із якого вбачається, що відповідач направив на адресу позивачки копію витягу з протоколу засідання комісії МОУ від 04.08.2022 №147.

6. 03.07.2024 представник позивачки подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Покликається на те, що повідомлення про прийняте рішення позивачці не направлялося. Також зазначає, що позивачка не мала можливості раніше отримати оскаржуване рішення Міністерства оборони України, оскільки перебувала закордоном у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану.

8. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2024 відкрито касаційне провадження.

9. У відзиві Міністерство оборони України покликається на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, обґрунтовано зазначивши про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

10. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

11. Відповідно до положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

12. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

13. З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

14. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

15. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

17. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

18. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

19. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

20. Скаржник зазначає, що пропустив строк звернення до суду із позовом з об`єктивних причин. Зокрема, позивачці не було надіслано і вона не отримала оскаржуваного рішення; його отримано 09.11.2023 у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

21. Оцінюючи ці доводи, Суд погоджується з мотивами судових рішень. Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) відповідач мав розглянути заяву упродовж місячного строку та письмово повідомити позивачку про мотиви повернення документів на доопрацювання.

22. Водночас законодавство не встановлює, що таке повідомлення має бути надіслано рекомендованим листом або в інший спосіб, який передбачає спеціальну фіксацію його направлення чи вручення адресату.

23. Суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка, вступаючи в адміністративні відносини з Міноборони, мала враховувати встановлений законом місячний строк розгляду заяви. З огляду на це, позивачка про порушення свого права повинна була дізнатися наступного дня після закінчення встановленого законом строку розгляду її заяви.

При цьому, отримання представником позивача спірного рішення відповідача у відповідь на його адвокатський запит лише 09.11.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

24. Пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

25. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

26. Учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації права на пред`явлення позову, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі подання її у строки, встановлені КАС України або іншими законами, для чого особа має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

27. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

28. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №320/48164/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.Г. Стеценко