Ухвала

від 22.01.2025 по справі 910/1903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/1903/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/1903/24

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 350 292,58 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 350 523,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 77 743,80 грн пені, 235 445,84 грн інфляційних втрат, 36 389,95 грн 3% річних, 4 194,95 грн витрат по сплаті судового збору та 21 955,22 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,56 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44,78 грн покладено на позивача. Повернуто Корпорації "ТСМ Груп" з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 2,77 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 1270 від 15.02.2024, оригінал якої залишається у матеріалах справи № 910/1903/24.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24 залишено без змін, судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподілено відповідно до статей 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відстрочення виконання судового рішення у цій справі, яка 23.12.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

13.01.2025, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/1903/24, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024, видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/1903/24 призначено на 22.01.2025.

16.01.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення у цій справі, які 16.01.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Зокрема, позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення та стягнути з відповідача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17.01.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які 20.01.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 25.09.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відтак, враховуючи встановлений законом строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення, відсутність достатнього обґрунтування необхідності відкладення судового засідання та можливість розгляду заяви без участі представника відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення суду в цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

В обґрунтування наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається, зокрема, на стратегічне значення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" для економіки і безпеки держави, воєнну агресію російської федерації проти України та запровадження воєнного стану, окупацію Запорізької АЕС, втрату виробничих потужностей та наявність заборгованості інших підприємств перед ним.

Позивач, у свою чергу, заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, оскільки останнім не надано доказів відсутності коштів на його банківських рахунках, підтвердження неплатоспроможності, а також підтвердження того, що через рік у нього з`явиться можливість виконати рішення у справі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що зазначаючи про своє скрутне фінансове становище у якості підстави для відстрочення виконання рішення суду, відповідач не наводить жодних обставин та не надає доказів, які б свідчили, що у строк, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, його фінансове становище покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду в даній справі.

Крім того, судом враховано, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла до настання обставин, на які він посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, однак доказів хоча б часткового погашення боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/1903/24.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку із розглядом заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між позивачем і Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс", Специфікації №134 від 07.01.2025 до Договору від 05.08.2021 та платіжної інструкції №1622 від 07.01.2025 на суму 2 500,00 грн.

Дослідивши умови Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, суд встановив, що обчислення та сплата гонорару за договором буде здійснюватися відповідно до Специфікації та складених на підставі неї рахунків.

Відповідно до пункту 1.2 Договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору, яка відображає доручення клієнта Адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу.

За умовами пунктів 4.4, 4.6 Договору зазначений у ньому гонорар (вартість послуг) Адвокатського об`єднання не містить збори, обов`язкові платежі, поштові й інші витрати, пов`язані з виконанням договору. Сплата (компенсація) клієнтом таких витрат здійснюється клієнтом протягом двох банківських днів з моменту направлення йому Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку. Гонорар (вартість послуг) та витрати, пов`язані з виконанням договору, вважаються оплаченими клієнтом після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.

Так, Специфікацією №134 сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення у цій справі - 2 500,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №1622 від 07.01.2025 позивачем здійснено оплату наданих Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" послуг у повному обсязі.

З огляду на викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн підтверджуються належними доказами.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, вказував на недоведеність факту понесення цих витрат позивачем, а також на неспівмірність заявленого розміру витрат.

Оскільки в Договорі про надання правничої допомоги від 05.08.2021 та в Специфікації № 134 від 07.01.2025 встановлено фіксований розмір гонорару в сумі 2 500,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суд відхиляє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (така правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Разом з тим, доказів, які б підтверджували неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем в межах розгляду даної заяви надано суду не було, зміст умов Договору та Специфікації №134 від 07.01.2025 дає підстави для висновку, що правова допомога у заявленому розмірі була надана саме в межах даної справи, у зв`язку з чим суд вважає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи (заяви) та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн.

При цьому, приписи статей 124, 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 та від 10.12.2024 у справі №910/2286/23).

Відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72; ідентифікаційний код: 37034171) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2025.

Суддя О.В. Нечай