Ухвала

від 21.01.2025 по справі 916/4121/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4121/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства «Золота нива 1» (далі - ПП «Золота нива 1», позивач) - Білоголовська Л.А. (адвокатка),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «ЗЕКТЕР» (далі - ТОВ «ЗЕКТЕР», відповідач, скаржник) - Мунька О.М. (адвокат),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Урожай» (далі - ТОВ «Еко-Урожай») - не з`явився;

2) Державного підприємства «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів») - не з`явився;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» (далі - ТОВ «Ізвєстія») - не з`явився;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Транс Логістик» (далі - ТОВ «Агро Транс Логістик») - не з`явився;

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» (далі - ТОВ «Агрофірма ЮГ-М») - не з`явився;

6) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - ТОВ «Злагода») - не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «ЗЕКТЕР»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 (головуючий - суддя Літвінов С.В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 (головуючий - суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом ПП «Золота нива 1»

до ТОВ «ЗЕКТЕР»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «Еко-Урожай», ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Ізвєстія», ТОВ «Агро Транс Логістик», ТОВ «Агрофірма ЮГ-М», ТОВ «Злагода»,

про стягнення 1 441 312,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. ПП «Золота нива 1» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ЗЕКТЕР» збитків.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені ним збитки в розмірі 1 420 012,67 грн та судовий збір у розмірі 21 300,20 грн, що сплачені на користь ТОВ «Ізвєстія» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/1847/23. Позивач зазначає, що з вини відповідача ним не було поставлено ТОВ «Ізвєстія» товар за договором поставки - насіння соняшника у кількості 615 +/-5% тон в місці поставки на під`їзній колії зернового складу ДП «Неполоковецький КХП» у строк, встановлений додатковою угодою до даного договору поставки - з 19.12.2022 до 21.12.2022 включно, оскільки ТОВ «ЗЕКТЕР» не завантажило 14 залізничних вагонів в цьому місці поставки насіння соняшника за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.04.2022 в кількості 615 тон на підставі заявки позивача, яка своєчасно отримана відповідачем.

2. Господарський суд Одеської області рішенням від 12.06.2024, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.12.2024 залишив без змін, позов задовольнив.

3. ТОВ «ЗЕКТЕР» через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що:

(1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду у справах щодо застосування рішення суду, яким встановлені факти, що мають преюдиційне значення та посилається на постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №160/5671/21 (провадження №К/9901/36619/21); від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2020 (провадження №14-308цс18), від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21);

(2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не правильно застосували положення статті 80 ГПК України, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 01.07.2021 у справі №46/603 та від 23.11.2023 у справі №910/11043/22.

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №916/4121/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/4121/23 за касаційною скаргою ТОВ «ЗЕКТЕР» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7. У відзиві на касаційну скаргу ПП «Золота нива 1» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

10. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

11. При цьому, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

12. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

13. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

14. Скаржник означив підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у контексті підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №916/4121/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

17. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

18. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

19. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

20. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

21. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

22. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

23. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

24. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

25. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

26. Так, за доводами касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду у справах щодо застосування рішення суду, яким встановлені факти, що мають преюдиційне значення та посилається на постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №160/5671/21 (провадження №К/9901/36619/21); від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2020 (провадження №14-308цс18), від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).

27. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

28. Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

29. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, на яку посилається скаржник, сформульовано такий правовий висновок щодо застосування положень частин четвертої, сьомої статті 75 ГПК України: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

30. Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі №160/5671/21, на яку також посилається скаржник, зазначив, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

31. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

32. У справі №916/4121/23, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ «ЗЕКТЕР» повинно відшкодувати ПП «Золота нива 1» понесені ним з вини ТОВ «ЗЕКТЕР» збитки у загальному розмірі 1 441 312,87 грн, що становлять сплачені ПП «Золота нива 1» на користь ТОВ «Ізвєстія» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/1847/23 збитки у розмірі 1 420 012,67 грн та судовий збір у розмірі 21 300,20 грн.

32.1. Ухвалюючи оспорювані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- позивачем, як Замовником, та відповідачем, як Виконавцем, укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-250422 від 21.04.2022, відповідно до умов якого (пункти 1 1., 1.2.) відповідач прийняв на себе обов`язки по організації комплексу транспортно-експедиторських послуг, що включають послуги приймання, накопичення, доведення до необхідних Замовнику якісних показників, зберігання та відвантаження на залізничний та/або автомобільний транспорт олійних (насіння соняшнику), зернових і зернобобових культур, у тому числі на зерновому складі ТОВ «Еко-Урожай», який знаходиться за адресою: Черновицька обл., Чернівецький р-н, смт.Неполоковці, вул.Магістральна, 43;

- згідно з залізничними накладними та доданими до них відомостями вагонів ТОВ «ЗЕКТЕР» отримано на зберігання насіння соняшника, належне ПП «Золота нива 1», яке прибуло на залізничну станцію Неполоківці, Львівської залізниці, всього у кількості 620,990 т та було передане на зберігання на зерновий склад ТОВ «Еко-Урожай», який знаходиться за адресою: Черновицька обл., Чернівецький р-н, смт. Неполоковці, вул. Магістральна, 43, з яким відповідач мав укладений відповідний договір. В подальшому ТОВ «Еко-Урожай» передало це насіння соняшника на зберігання зерновому складу ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів», який знаходиться за цією ж адресою, з яким ТОВ «Еко-Урожай» мало укладений договір складського зберігання зерна;

- позивачем, як Постачальником, та ТОВ «Ізвєстія», як Покупцем, укладено договір поставки вказаного насіння соняшника;

- ТОВ «Ізвєстія» мало намір поставити товар Компанії Бунге СА, з якою ним було укладено відповідний контракт, яким було передбачено поставку насіння соняшника у кількості 900 метричних тон до 31.12.2022;

- організацію перевезення придбаного ТОВ «Ізвєстія» у ПП «Золота нива 1» товару за договором поставки мало здійснювати ТОВ «АТЛ», відповідно до умов договору транспортного експедирування, який укладено ТОВ «Ізвєстія», як Клієнтом, та ТОВ «АТЛ», як Експедитором;

- позивач 09.12.2022 надав відповідачу заявку, в якій просив відвантажити насіння соняшника у кількості 615,650 т з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» у 14 залізничних вагонів з 15 по 20 грудня 2022 року та інформував, що експедитором є ТОВ «АТЛ», з зазначенням необхідних номерів телефонів експедитора та власника продукції;

- ТОВ «АТЛ» подало в місце поставки (залізнична станція Неполоківці Львівської залізниці, а саме: під`їзна колія зернового складу ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів») 14 залізничних вагонів, які були готові до завантаження товаром з 19.12.2022 та які були орендовані ТОВ «Ізвєстія» у ПП «Золота нива 1», ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» та ТОВ «Злагода».

32.2. Як установлено судами, вказані вагони не були завантажені товаром, тому ТОВ «АТЛ» здійснено їх повернення. Вказані порожні вагони виїхали з місця поставки 24.12.2022 (12 вагонів) та 27.12.2022 (2 вагони) і прибули на станцію призначення 06.01.2023, видані 07.01.2023.

32.3. ТОВ «ЗЕКТЕР» листами вих.№2212/1 від 22.12.2022 та вих.№2312/1 від 23.12.2022 повідомило ПП «Золота нива 1» про те, що виконуючи умови договору, укладеного з зерновим складом, до запланованої дати відвантаження ТОВ «ЗЕКТЕР» подало письмову заявку на відвантаження №0912/01 від 09.12.2022, у якій було вказано про необхідність відвантаження насіння соняшника з відповідального зберігання в період з 15-го по 20-те грудня 2022 року у кількості 615,650 т у 14 залізничних вагонів. ТОВ «ЗЕКТЕР» зазначило, що на теперішній час (на 22 та 23 грудня 2022 року) з підстав, що не залежать від його дій, не має можливості своєчасно забезпечити вивіз вказаного об`єму соняшника за заявкою ПП «Золота нива 1» із зернового складу, оскільки станом на 20.12.2022 та по теперішній час (по 22 та 23 грудня 2022 року) з невідомих йому підстав під`їзна колія зернового складу зайнята вагонами іншої компанії, які завантажені, під митним контролем, але знаходяться в очікуванні відправлення, що не дає ТОВ «ЗЕКТЕР» можливості подати вагони на зерновий склад під навантаження соняшнику.

32.4. У зв`язку з порушенням ПП «Золота нива 1» своїх зобов`язань за договором поставки з поставки товару у встановлений строк, ТОВ «Ізвєстія» зазнало збитків, які становлять витрати, понесені ним у зв`язку з користуванням 14-ма вагонами для виконання умов Договору, а тому останній звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/1847/23, яке набрало законної сили, позов задоволено та стягнуто з ПП «Золота нива 1» на користь ТОВ «Ізвєстія» 1 420 012,67 грн збитків та 21 300,20 грн судового збору. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, встановлені цим рішенням не підлягають доказуванню під час розгляду справи №916/4121/23, оскільки у ній беруть участь ті самі особи - ПП «Золота нива 1» та ТОВ «ЗЕКТЕР», стосовно яких встановлено ці обставини.

32.5. На виконання вказаного рішення ПП «Золота нива 1» сплатило ТОВ «Ізвєстія» 1 420 012,67 грн збитків та 21 300,20 грн судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями №8162 та №8163 від 24.08.2023.

32.6. Суди також зазначили, що ТОВ «ЗЕКТЕР» не зазначило та не довело конкретний період часу, коли ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів», за твердженнями відповідача, не здійснювало відвантаження та відпуск зернових та олійних культур. При цьому, проведення інвентаризації на зерновому складі не є законною підставою для неповернення або несвоєчасного повернення зерна зі зберігання. Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-250422 від 21.04.2022 не містить умову щодо нездійснення повернення зерна зі зберігання протягом періоду проведення інвентаризації на зерновому складі.

32.7. Суди зазначили, що ТОВ «ЗЕКТЕР» з 13.12.2022 знало про зупинку руху матеріальних та нематеріальних активів на зерновому складі ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів», в тому числі про відвантаження та відпуск зернових та олійних культур, і це підтверджує вину ТОВ «ЗЕКТЕР» у настанні у ПП «Золота нива 1» збитків, які є предметом спору у цій справі, оскільки ТОВ «ЗЕКТЕР» не повідомило ПП «Золота нива 1» 13.12.2022 про такі обставини. Натомість ТОВ «ЗЕКТЕР» повідомило ПП «Золота нива 1» про знаходження вагонів іншої компанії на під`їзній колії ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» лише 22 та 23 грудня 2022 року, коли 14 вагонів вже знаходились в місці виконання зобов`язання та були готові до завантаження товаром, тобто, відповідач не вжив заходів для попередження настання збитків у позивача.

33. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, такі висновки зроблені судами попередніх інстанцій на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, виходячи зі змісту позовних вимог та наданих сторонами доказів у справі. Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили предмет та підстави позову, а також за правилами статті 86 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, з урахуванням статей 75-79 ГПК України, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення збитків.

34. Верховний Суд зазначає, що предметами позовів у наведених скаржником справах були:

у справі №160/5671/21 - визнання дій Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області протиправними та зобов`язання вчинити дії;

у справі №817/1269/17 - визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

у справі №320/4938/17 - стягнення заборгованості за кредитним договором;

у справі №910/2164/18 - зобов`язання передати у власність природний газ на умовах та за ціною природного газу, визначених умовами договору на постачання природного газу;

у справі №908/156/18 - стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю відділу Державної виконавчої служби;

у справі №917/1345/17 - стягнення з учасників товариства коштів, отриманих без достатньої правової підстави;

у справі №2-1383/2020 - стягнення заборгованості за кредитним договором;

у справі №662/397/15-ц - відшкодування майнової та моральної шкоди.

35. Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права (статті 75 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у зазначених вище справах, з огляду на те, що в них викладено узагальнений правовий висновок щодо преюдиціальності, його сутності та праворозуміння.

36. Досліджуючи та оцінюючи чи є обставина преюдицією або ж правовою оцінкою, суд у кожній конкретній справі виходить перш за все з дослідження і оцінки саме цієї обставини через призму частин четвертої, п`ятої статті 75 ГПК України та правових висновків їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду, з дотриманням статей 86, 210 ГПК України. Різність судових рішень полягає не у неправильному застосуванні статті 75 ГПК України, а у неподобності обставин, які судами визнавались/не визнавались як преюдиція.

37. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що висновки у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не врахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

38. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди навели аргументи і мотиви з яких вони виходили, задовольняючи позовні вимоги. Колегією суддів не вбачається, що сторони надали докази, а суди попередніх інстанцій їх не дослідили, не оцінили та не встановили на їх підставі обставини справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

39. Відтак, проаналізувавши зміст наведених вище постанов Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі через призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, і не свідчать про подібність правовідносин, а зводяться до незгоди із дослідженням та оцінкою судами наявності/відсутності підстав для стягнення понесених позивачем збитків, що свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору суб`єктного складу, фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

40. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

41. Окрім того, доводи касаційної скарги містять також посилання на постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 01.07.2021 у справі №46/603 та від 23.11.2023 у справі №910/11043/22 із зазначенням про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 80 ГПК України, водночас, без наведення обґрунтувань неправильного застосування судами вказаної норми права. Також скаржник цитує постанову Верховного Суду від 03.10.2024 у справі №922/290/24. Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання/цитування постанов Верховного Суду за відсутності взаємозв`язку з відповідними обставинами справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та не свідчить про подібність правовідносин.

42. Стаття 80 ГПК України регламентує подання доказів, а її застосування є чітким і зрозумілим.

43. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених ним постановах Верховного Суду за відсутності подібності правовідносин.

44. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

45. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №916/4121/23.

46. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №916/4121/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

47. Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.

48. Верховний Суд бере до уваги доводи ПП «Золота нива 1», викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій ухвалі.

49. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

50. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

51. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

52. Верховний Суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

53. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

54. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

55. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

56. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

57. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

58. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «ЗЕКТЕР» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №916/4121/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець