Ухвала

від 24.01.2025 по справі 916/2945/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2945/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024,

додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-лайн"</a> (далі - ТОВ "Рені-лайн"),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Синга шип" (далі - ТОВ "Синга шип"),

3) ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3

про визнання недійсним договору та акту, витребування частки, скасування рішення та поновлення запису,

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

1) визнати недійсними договір від 20.06.2023 та акт від 20.06.2023 про передачу (продаж) ТОВ "Синга шип" частки у статутному капіталі ТОВ "Рені-лайн" у розмірі 33,33%, яка належала позивачу;

2) витребувати у ТОВ "Синга шип" на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ "Рені-лайн" у розмірі 33,33%, вартість якої за статутними документами становить 833 250,00 грн;

3) скасувати в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення за №1005451070029000021, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. про державну реєстрацію змін власника частки, яка знаходилася під обтяженням/заставою та під арештом;

4) поновити у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань право власності ОСОБА_3 на частку у статутному капіталі ТОВ "Рені-лайн" у розмірі 33,33%.

2. Господарський суд Одеської області рішенням від 05.08.2024 в позові відмовив.

3. Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 28.08.2024 заяву ОСОБА_2 про розподіл витрат на правову допомогу задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн; в іншій частині заяви ОСОБА_2 відмовив; заяву ТОВ "Синга шип" про розподіл витрат на правову допомогу задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Синга шип" витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн; в іншій частині заяви ТОВ "Синга шип" відмовив.

4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 залишив без змін.

5. 20.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 для розгляду справи №916/2945/23 визначено колегію суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.

7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

9. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

12. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

14. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

15. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

16. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

17. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

18. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

19. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

20. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

21. У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 ч.2 ст.287 ГПК, а також на низку висновків Верховного Суду.

22. Однак на обґрунтування підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник чітко не зазначає норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, не обґрунтовую подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свої висновки.

23. Також скаржник жодним чином не обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, а саме чітко не вказує норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не наводить сам висновок і не обґрунтовує необхідність відступлення від нього.

24. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно вказати підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 9-19 цієї ухвали.

25. Крім того, положеннями ст.291 ГПК передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.

26. Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч.7 ст.42 ГПК).

27. Однак до касаційної скарги не долучено доказів надсилання скаржником іншим учасникам справи, зокрема відповідачу, копії цієї скарги і доданих до неї документів.

28. Натомість скаржник надав "копії касаційних скарг для сторін/учасників справи", що не може вважатися належним виконанням вимог ст.291 ГПК, а направлення таких копій судом самостійно не входить до обов`язків останнього.

29. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

30. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

31. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання (дії) рішення суду першої інстанції залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №916/2945/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко