ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/479/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1.,
відповідача - Параконний О. О.,
третя особа - Сорока Г. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 р. (головуючий суддя Богацька Н. С., судді Аленіна О. Ю., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/479/24
за позовом ОСОБА_1 (далі -позивач, скаржник)
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі -Філія, Товариство, третя особа)
про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформленим у вигляді листа-повідомлення № 65-02/2714 від 13.12.2023 та зобов`язання повторно розглянути заяву.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до АМК, в якому просить суд:
- визнати недійсним рішення АМК, оформлене листом № 65-02/2714 від 13.12.2023 "Про результати розгляду заяви";
- зобов`язати АМК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) (зареєстровану АМК 13.11.2023 за вх.№ 65-01/64-АМ) у порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.
1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що згідно з рішенням Комітету, оформленим у вигляді листа-повідомлення № 65-02/2714 від 13.12.2023, йому відмовлено у розгляді справи стосовно третьої особи - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс"). Позивач вважає, що оскаржуване рішення в частині відсутності у третьої особи ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем та відмови в розгляді справи є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає, що відмова третьої особи укласти індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за заявою-приєднання позивача від 17.07.2023 має ознаки зловживанням монопольним (домінуючим) становищем. Позивач наголошує, що обґрунтування висновків є цитуванням пояснень третьої особи, без надання їм належної правової оцінки.
2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.05.2024 (суддя Бездоля Ю.С.) позов задовольнив.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване, тим що відповідач у прийнятті оскаржуваного рішення обмежився описанням хронології подій, переліченням норм законодавства, загальним висновком про наявність у Товариства ознак монопольного (домінуючого) становища на ринку та про те, що не виявлено в його діях ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Проте відповідач не надав достатніх обґрунтувань свого рішення, оцінки правовідносинам, які склалися між позивачем та третьою особою та діям (бездіяльності) ТОВ "Інфокс" відносно позивача, зазначених у відповідних листах, які з огляду на оскаржуване рішення були проаналізовані відповідачем. Крім того, на переконання суду, відповідач у прийнятті оскаржуваного рішення не навів мотивів його прийняття.
3.1. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29.10.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/479/24 скасував. У задоволенні позову відмовив.
3.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у прийнятті оскаржуваного рішення, оформленого листом від 13.12.2023 № 65-02/2714 "Про результати розгляду заяви", АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений Законом України "Про житлово-комунальні послуги", і оскільки АМК не встановив ознак правопорушень, на які посилався заявник, правові підстави для визнання недійсним або скасування рішення АМК, оформленого листом від 13.12.2023 № 65-02/2714 "Про результати розгляду заяви", передбачені ст. 59 Закону, відсутні. При цьому АМК у листі-рішенні також зауважено, що питання, викладені у заяві, не відносяться до повноважень органів АМК.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Скаржник, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо оцінки всіх обставин справи в сукупності з іншими доказами у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції у справі № 916/479/24.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Обґрунтовуючи правову позицію у касаційній скарзі, позивач із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що в оскаржуваному рішенні апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, від 27.02.2018 у справі № 915/1377/16, від 07.08.2018 у справі № 921/438/17-г/7.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу АМК та Товариство заперечують проти викладених у ній доводів та вважають її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суди попередніх інстанції встановили, що 31.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), в якому просила:
- визнати дії Товариства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: дії, що призвели до ущемлення інтересів як споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за вчинене порушення накласти на Товариство штраф;
- зобов`язати Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, відкрити абонентський рахунок для оплати за послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення.
6.2. У вказаній заяві позивач повідомив, зокрема, таке:
- ОСОБА_1 протягом останніх 30 років проживає в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який забезпечується послугами із централізованого постачання холодної води та водовідведення. Цей будинок до приватизації квартир його мешканцями перебував в державній власності, він утримувався Державним підприємством "Одеський завод будівельних матеріалів" (далі - ДП МОУ "ОЗБМ"). Отже, до моменту приватизації квартир мешканці мали перераховувати гроші за послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення цьому державному підприємству, яке надалі переказувало їх ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на підставі укладеного між ними договору;
- після приватизації квартир мешканці квартир відповідно до законодавства отримали право укласти індивідуальні договори за послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення із Філією як виконавцем певної послуги і, відповідно, платити за отримані послуги безпосередньо Філії;
- ще в 2015 році ОСОБА_1 звернулася до Філії із заявою про укладення індивідуального договору послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення. Оскільки Філія протиправно відмовила ОСОБА_1 в укладенні такого договору, остання була вимушена звернутися до суду по захист своїх прав;
- 01.03.2016 Апеляційний суд Одеської області у справі № 522/9399/15-ц визнав укладеним між ОСОБА_1 та Філією договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та зобов`язав Філію взяти розміщений в квартирі ОСОБА_1 прилад обліку холодної води на абонентський облік;
- лише через декількох років невиконання рішення суду і велику кількість поданих скарг Філія все таки взяла на облік розміщений в квартирі лічильник холодної води;
- водночас, на неодноразові звернення про відкриття абонентського рахунка, за яким ОСОБА_1 зможе переказувати гроші за спожиті послуги, Філія кожного разу відмовляла. При цьому Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" періодично звертається із претензіями та вимогами, аби ОСОБА_1 сплачувала за отримані послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення саме йому, оскільки вартість спожитих послуг Філія перекладає на це підприємство;
- без достатніх на те підстав Філія намагалася в судовому порядку розірвати договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між ОСОБА_1 та Філією, укладений за рішенням суду, але рішенням Приморського районного суду від 05.12.2019 у справі № 522/5655/17, залишеним в силі Одеським апеляційним судом у постанові від 12.07.2021, позовні вимоги Філії були відхилені в повному обсязі;
- 17.07.2023, керуючись постановою КМУ від 05 липня 2019 року № 690 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", а також типовим індивідуальним договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який розміщений на сайті Філії, ОСОБА_1 звернулася до Філії із заповненою заявою-приєднанням до такого типового індивідуального договору; водночас Філія в укладенні такого договору відмовила, посилаючись на те що між ОСОБА_1 та Філією діє той індивідуальний договір, який було визнано укладеним за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016;
- зважаючи на таку відповідь, 25.08.2023 ОСОБА_1 знову звернулася до Філії із проханням відкрити особистий рахунок для оплати наданих послуг, проте листом від 12.09.2023 Філія повідомила, що для вирішення питання оплати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 має звертатися до ДП МОУ "ОЗБМ" (без надання щодо цього будь-яких пояснень);
- отже, Філія нав`язує такі умови надання послуг (оплата послуг третій особі), які не передбачені укладеним договором;
- окрім того, в такий спосіб Філія формує у ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги, створює підстави для можливості стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг і формує з ОСОБА_1 образ боржника перед третіми особами;
- в м. Одесі відсутній іншій суб`єкт господарювання, крім ТОВ "Інфокс", який надає послуги із централізованого водопостачання та водовідведення; отже, ОСОБА_1 не має можливості отримувати такі послуги від іншого суб`єкта господарювання і вимушена звертатися лише до Товариства;
- за умови значної конкуренції на ринку наведені дії Філії були б неможливими, оскільки, маючи зацікавленість надати послугу і отримати за це плату, Філія вживала б заходів щодо недопущення ущемлення інтересів, не ухилялася б від відкриття абонентського рахунка для отримання плати за спожиті послуги і не схиляла б сплачувати за послуги третій особі, яка до цих послуг не має жодного стосунку;
- до того ж за наявності значної конкуренції на ринку ОСОБА_1 могла би обрати для себе іншого надавача послуг, який дотримується вимог чинного законодавства та не допускає ущемлення чи навіть можливості ущемлення законних інтересів; зважаючи на викладене, зазначені неправомірні дії Товариства є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку цього суб`єкта господарювання.
6.3. В матеріалах справи наявний лист від 04.12.2023 Товариства, який надано на вимогу АМК від 17.11.2023. У листі Товариство повідомило, зокрема, таке:
- відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги укладається договір про надання комунальних послуг: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови, що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір; співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин та за результатами проведених загальних зборів надають до Філії копію протоколу (витягу з протоколу); у межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг; відповідно до п.3 розділу VI Закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом;
- на сьогодні послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , надаються на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 30710 від 25.05.2016, укладеного між ТОВ "Інфокс" та ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів", до дислокації якого внесений цей будинок;
- відповідно до п. 2.2 постанови НКРЕКП від 22.03.2017 № 307 ліцензіат повинен провадити ліцензовану діяльність виключно в межах місць провадження господарської діяльності та із застосуванням заявлених засобів провадження господарської діяльності, зазначених у відомостях про них, поданих до органу ліцензування згідно з вимогами цих Ліцензійних умов, та належним чином оформленого права власності, господарського відання або користування земельними ділянками, на яких розташовані заявлені засоби провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання; мережі водопостачання та водовідведення від централізованих мереж до стіни житлового будинку АДРЕСА_3 , в якому мешкає ОСОБА_1 , в обслуговуванні (оренді) філії "Інфоксводоканал" не знаходяться, у зв`язку з чим надавання послуг за допомогою цих мереж є порушенням ліцензійних умов філії "Інфоксводоканал";
- згідно з даними ЄДРПОУ ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" знаходиться у стані припинення юридичної особи; інформація щодо передачі житлових будинків та мереж водопостачання та водовідведення до комунальної власності або іншим підприємствам у філії відсутня;
- загальний перелік документів, необхідний для укладання індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зазначений на сайті філії "Інфоксводоканал" та складається з: копії паспорту (ID-карта) споживача; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків споживача; копії правовстановлюючих документів споживача, що підтверджують право власності на квартиру або приміщення; довідка про склад сім`ї; копія документа, що підтверджує пільги споживача; копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку;
- на час надання інформації на цю вимогу індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із ОСОБА_1 не укладений, плата за послуги не нараховується; відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 у справі № 522/9399/15-ц визнано укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Інфокс" договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення на умовах, передбачених Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого згідно з постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, а також зобов`язано ТОВ "Інфокс" поставити на облік засіб обліку води в квартирі АДРЕСА_4 . Відповідно до акта опломбування № 2545 від 25.07.2019 здійснено опломбування вузла обліку води ОСОБА_1 та внесено відомості про вузол обліку до особового рахунка № НОМЕР_1 , відкритого на ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів", оскільки загальний облік води в житловому будинку № 5 на провулку 2-й Басейний здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку води саме цього споживача філії;
- з часу винесення рішення у справі № 522/9399/15-ц значно змінилося чинне законодавство України, що регулює надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, приймаючи з огляду на те що Правила № 630 втратили свою чинність з 01.05.2022, індивідуальні договори з власниками / співвласниками житлового будинку № 5 на провулку 2-й Басейний не укладені, відповідно, відсутні окремі особові рахунки.
6.4. У листі № 65-02/2714 від 13.12.2023 "Про результати розгляду заяви" АМК повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки за результатами розгляду заяви не виявлено ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а наявність ознак монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, відсутні підстави для порушення справи щодо ТОВ "Інфокс".
6.5. У вказаному листі відповідач зазначив, зокрема, таке:
- щодо об`єкта аналізу: об`єктом для визначення ознак монопольного (домінуючого) становища є ТОВ "Інфокс";
- щодо товару: послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є предметом договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення на умовах, передбачених Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", який визнано укладеним між заявником та ТОВ "Інфокс" в судовому порядку (рішення апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 у справі № 522/9399/15- ц). Відповідно до умов договору, визнаного укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Інфокс" в судовому порядку, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної i водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги; тобто товаром є послуга з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- щодо основних споживачів та продавців: споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є фізичні (зокрема, заявник) та юридичні особи, які отримують або мають намір отримати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; продавцем (надавачем) послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є ТОВ "Інфокс";
- щодо товарних меж ринку: як вже зазначалося вище, послуга з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є предметом договору, який вважається укладеним між ОСОБА_1. та ТОВ "Інфокс"; з огляду на це товарними межами ринку визначено послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- щодо територіальних (географічних) меж ринку: особливістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є їх отримання безпосередньо за місцем знаходження діючих водопостачальних та каналізаційних мереж; отже, територіальними межами ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є територія міста Одеси, де розташовані діючі водопостачально-каналізаційні мережі, які належать або використовуються (експлуатуються) ТОВ "Інфокс";
- щодо часових меж ринку: часовими межами ринку визначено період березень-грудень 2016 року, 2017- 2022 роки та січень-листопад 2023 року, тобто в період, коли структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінювалися з урахуванням також визнання в судовому порядку укладеним між заявником та ТОВ "Інфокс" договору щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та інформацію, надану ТОВ "Інфокс" листом від 04.12.2023 № 6245-04/10481 (вх. № 65-01/666-Кі від 04.12.2023);
- щодо бар`єрів вступу на ринок: бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на ринок послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є: економічні обмеження, пов`язані з необхідністю залучення значних коштів для придбання відповідного обладнання для організації надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також наявність власних або орендованих мереж, необхідність отримання ліцензії на надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримання спеціального дозволу на водокористування тощо;
- установлення монопольного (домінуючого) становища: відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку в нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; суб`єкти господарювання не зазнають значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі мають здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб`єктів господарювання, або ущемлювати інтереси інших суб`єктів господарювання чи споживачів (пункт 10.3 Методики); враховуючи вищезазначене, протягом березня-грудня 2016 року, 2017- 2022 років та січня-листопада 2023 року ТОВ "Інфокс" мало ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в територіальних (географічних) межах міста Одеси, де розташовані діючі водопостачально-каналізаційні мережі, які належать або використовуються (експлуатуються) ТОВ "Інфокс";
- щодо дій ТОВ "Інфокс": проаналізувавши інформацію, зазначену у заяві, а також інформацію, надану ТОВ "Інфокс" листом від 04.12.2023 № 6245-04/10481, Відділення встановило таке:
1.) в заяві зазначено, що заявник проживає у житловому будинку № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса, який знаходиться на балансі ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", тому заявник сплачував за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення зазначеному державному підприємству, з яким ТОВ "Інфокс" був укладено відповідний договір від 22.04.2004; 25.05.2016 між ТОВ "Інфокс" та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" укладено новий договір щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 30710, на підставі якого житловий будинок № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса, в якому проживає заявник, забезпечується зазначеними послугами; заявник звертався до ТОВ "Інфокс" щодо укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; враховуючи що у грудні 2014 року заявнику з боку ТОВ "Інфокс" відмовлено в укладенні індивідуального договору, заявник звернувся з позовом до суду щодо визнання укладеним договору та зобов`язання поставити на облік квартирний засіб обліку води; згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 у справі №522/9399/15-ц позов заявника задоволено, визнано укладеним між заявником та ТОВ "Інфокс" договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення на умовах, передбачених Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим Кабінетом Міністрів України у постанові від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", а також зобов`язано ТОВ "Інфокс" поставити на облік квартирний засіб обліку води заявника; з огляду на судове рішення, заявник звертався до ТОВ "Інфокс" із заявами від 18.03.2016, від 03.11.2016, від 23.08.2017 щодо відкриття абонентського рахунка та взяття засобу обліку холодної води на абонентський облік;
2.) відповідно до претензії ДП Міністерства оборони України "Завод будівельних матеріалів" від 04.02.2019 № 32/02, адресованої заявнику, заявник не відшкодував вартості спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 5324,95 грн, оскільки їх вартість перекладається на це підприємство, враховуючи укладений договір між ним та ТОВ "Інфокс" від 25.05.2016 №30710 та відсутність прямих розрахунків за надані послуги між заявником та ТОВ "Інфокс";
3.) у 2019 році відповідно до припису, наданого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, ТОВ "Інфокс" прийняло на абонентський облік засіб обліку холодної води заявника (акт від 25.07.2019 № 2545); зокрема, згідно з приписом Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 14.06.2019 № 83 до акта перевірки від 14.06.2019 № 1921/05 за результатами здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ "Інфокс" вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів зобов`язало ТОВ "Інфокс" усунути порушення пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", зазначені в розділі VІ акта перевірки № 1921/05, а саме: забезпечити реалізацію висловленого волевиявлення споживача ОСОБА_1. щодо прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. 2-й Басейний, 5, кв. 49, шляхом забезпечення виконання вимог пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630;
4.) ТОВ "Інфокс" звернулося з позовом до суду щодо розірвання договору із заявником, визнаного укладеним відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 у справі № 522/9399/15-ц, з підстав укладення між ТОВ "Інфокс" та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" нового договору щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 25.05.2016 № 30710; згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2019 у справі № 522/5655/17, залишеним без змін у постанові Одеського апеляційного суду від 12.07.2021, у задоволені позову ТОВ "Інфокс" відмовлено.
5.) позивач звернулася до Товариства 17.07.2023 із заявою-приєднанням до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; ТОВ "Інфокс" у листі від 14.08.2023 № С-393 зазначило, що між заявником та ТОВ "Інфокс" договір вважається укладеним на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 у справі № 522/9399/15-ц, заяви про його розірвання з боку заявника не надходило, тому заява-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не може бути задоволена та не може бути укладений новий індивідуальний договір;
6.) на звернення позивача до ТОВ "Інфокс" листом від 25.08.2023 щодо надання реквізитів для здійснення оплати отриманих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та відкриття особового рахунка ТОВ "Інфокс" у листі від 12.09.2023 № 4886Вх-01 зазначило, що за адресою проживання заявника укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між ТОВ "Інфокс" та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", тому для вирішення питання оплати за отримані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення необхідно звернутися до зазначеного державного підприємства;
7.) Товариство у листі від 04.12.2023 № 6245-04/10481 (вх. № 65-01/666-Кі від 04.12.2023) на вимогу АМК від 17.11.2023 № 65-02/2542 зазначило, що послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення мешканцям житлового будинку № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса, в якому проживає і позивачка, надаються на підставі договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 25.05.2016 № 30710, укладеного між ТОВ "Інфокс" та ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"; мережі водопостачання та водовідведення від централізованих мереж до стіни житлового будинку № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса, в якому проживає заявник, в обслуговуванні (оренді) ТОВ "Інфокс" не знаходяться; індивідуальні договори з мешканцями житлового будинку № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса не укладені, відповідно, відсутні окремі особові рахунки; при цьому відомості про квартирний засіб обліку холодної води заявника (акт опломбування від 25.07.2019 № 2545) внесено до особового рахунка № НОМЕР_1 , відкритого на ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", оскільки загальний облік холодної води в житловому будинку № 5 на провулку 2-й Басейний, м. Одеса, здійснюється за показниками засобів обліку води саме цього споживача;
8.) водночас з моменту ухвалення рішення апеляційним судом Одеської області від 01.03.2016 у справі № 522/9399/15-ц істотно змінилося законодавство, що регулює сферу надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) на підставі свого рішення, прийнятого відповідно до законодавства, можуть самостійно обрати одну з моделей організації договірних відносин за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії); у межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг;
9.) отже, за результатами розгляду заяви АМК вбачає, що протягом березня - грудня 2016 року, 2017- 2022 років та січня - листопада 2023 року ТОВ "Інфокс" мало ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в територіальних (географічних) межах міста Одеси, де розташовані діючі водопостачально-каналізаційні мережі, які належать або використовуються (експлуатуються) ТОВ "Інфокс". Водночас за результатами розгляду заяви Відділення не виявило в діях ТОВ "Інфокс" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Крім того, питання, викладені у заяві, не відносяться до повноважень органів Антимонопольного комітету України.
6.6. Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 17.11.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 916/479/24 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та задовольнив клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнив позивачку від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 916/479/24.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд виходить з того, що сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.6.1. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
8.6.2. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.6.3. Сама собою різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.8. Предметом розгляду у цій справі є:
- визнання недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформлене листом № 65-02/2714 від 13.12.2023 "Про результати розгляду заяви".
- зобов`язати Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) у порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.
8.9. Скаржник, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, від 27.02.2018 у справі № 915/1377/16, від 07.08.2018 у справі № 921/438/17-г/7.
8.10. Предметом розгляду у справі № 910/23000/17 є визнання недійсним рішення Комітету про відмову в розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення ПП "В Тікет" законодавства про захист економічної конкуренції. Про ухвалення цього рішення позивача повідомлено в листі від 08 листопада 2017 року № 130-29/02-12137 "Про розгляд заяви".
8.10.1. Для обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що Комітет не перевірив наявності в діях ПП "В Тікет" ознак недобросовісної конкуренції (порушення статті 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції), наявності ознак зловживання ПП "В Тікет" монопольним становищем, що передбачено у пункті 1 частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції, шляхом установлення додаткових послуг у розмірі 10 % від вартості квитка та їх оплати як обов`язкової умови придбання квитка, що за умов існування конкуренції неможливо було б установити. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не виконав покладених на нього завдань, що зумовило ухвалення оспорюваного рішення, яке порушує вимоги законодавства та права позивача, а також фактично дозволяє окремим суб`єктам порушувати правила конкуренції в Україні.
8.10.2. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23000/17 вважає: " 75. що Комітет у межах цієї справи надав позивачу формальну відповідь про відмову в розгляді справи, яка ґрунтувалася на суперечливій та нерелевантній аргументації. Оскільки чинним законодавством майже не врегульовані процедури та критерії, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухваленння. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
76. Велика Палата Верховного Суду виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас у цій справі пред`явлено позовну вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою, а про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
77. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи відповідача про те, що втручання будь-яких осіб у дискреційні повноваження Комітету, віднесені законом до його виключних функцій, а саме в питання щодо відкриття чи відмови у розгляді справи, є недопустимим.
78. Суди послалися на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права споживача в порядку статті 15 Закону України Про захист прав споживачів, якщо він вбачає порушення своїх прав з боку ПП "В Тікет".
79. Однак суди не врахували наявності в позивача законного інтересу на встановлення саме Комітетом порушення законодавства про захист економічної конкуренції за наслідком розгляду його заяви, оскільки у такому випадку шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (статті 50, 55 Закону України Про захист економічної конкуренції ).
80. Тому заявлена у цій справі вимога є ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню".
8.11. Предметом розгляду справи № 915/1377/16 є визнання недійсним та скасування рішення Відділення від 03.10.2016 № 32-ріш у справі № 1-26.213/28-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
8.12. Предметом розгляду справи № 921/438/17-г/7 є визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 30.05.2017 № 06-р/к зі справи № 853-3МС "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
8.13. Отже, справа № 910/23000/17 є подібною справі, яка розглядається за предметом спору (визнання недійсним рішення АМК, оформленого листом про розгляд заяви), та в частині застосування принципу належного врядування, унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень Комітету. Справи № 915/1377/16, № 921/438/17-г/7 не є подібними справі, яка розглядається як за предметом оскарження так і нормативно-правовим регулюванням, адже оскаржувались рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, тобто рішення АМК прийнято за результатами розгляду справи про порушення, а не на стадії розгляду заяви заявника.
8.15. Верховний Суд виходить з того що, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:
- законності;
- гласності;
- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
8.16. Статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
8.17. У відповідності до п.1 ч.1, ч.2, ч.4 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Органи Антимонопольного комітету України мають право не здійснювати розгляд заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо особа, яка подала заяву, не доведе, що дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мали або мають безпосередній та негативний вплив на її права та/або діяльність. Про відмову в розгляді такої заяви органи Антимонопольного комітету України повідомляють заявника листом. У разі відмови в розгляді справи особі, яка подала заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених цією статтею, орган Антимонопольного комітету України видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається такій особі.
8.18. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм.
8.19. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Зокрема, вказана правова позиція висловлена у п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23000/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
8.20. Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб`єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття. Така правова позиція Верховного Суду є сталою і послідовною і висловлена у справі № 910/13222/21.
8.21. У статті 36 Законі України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначено, що у разі відмови в розгляді справи особі, яка подала заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених цією статтею, орган Антимонопольного комітету України видає відповідне вмотивоване розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається такій особі.
8.21.1. Верховний Суд вважає, що ураховуючи статтю 19 Конституції України, приписи Закону, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що під час прийняття рішення АМК має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватись принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правовим приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.
8.22. Відповідно до ст. 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
8.23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуваним листом-рішенням заявнику надано достатньо вичерпну та обґрунтовану відповідь щодо піднятого нею питання. При прийнятті оскаржуваного рішення АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, і оскільки АМК не встановлено ознак правопорушень, на які посилався заявник, правові підстави для визнання недійсним або скасування рішення АМК України, яке оформлено листом від 13.12.2023 № 65-02/2714 "Про результати розгляду заяви", передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відсутні.
8.24. Водночас суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення АМК, зазначив, що відповідач у прийнятті оскаржуваного рішення обмежився описанням хронології подій, переліченням норм законодавства, загальним висновком про наявність у Товариства ознак монопольного (домінуючого) становища на ринку та про те, що не виявлено в його діях ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, який є суперечливим. Крім того, рішення АМК недостатньо мотивоване, зокрема, відповідач не надав достатніх обґрунтувань свого рішення, оцінки правовідносинам, які склалися між позивачем та третьою особою та діям (бездіяльності) ТОВ "Інфокс" відносно позивача, що викладені у відповідних листах. І, як наслідок, зобов`язав АМК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) (зареєстровану Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 13.11.2023 за вх. № 65-01/64-АМ) у порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.
8.25. З огляду на викладене та відповідно до матеріалів справи суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не провів належної перевірки законності і обґрунтованості рішення АМК та мотивів його ухвалення. Зокрема, суд апеляційної інстанції, аналізуючи рішення АМК про відмову, не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення, на яку посилається скаржник.
8.26. Апеляційний суд обмежився описом хронології спірних правовідносин, цитуванням пояснень АМК та ТОВ "Інфокс", також посиланням на дискреційні повноваження АМК щодо встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначивши, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
8.27. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
8.28. Як було зазначено, зокрема, у пунктах 8.19-8.22 цієї постанови, суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті АМК на підставі реалізації дискреційних повноважень.
8.29. Відповідач під час розгляду заяв про порушення антимонопольного законодавства України зобов`язаний діяти відповідно до приписів діючого законодавства, а рішення має бути максимально вичерпним, ґрунтовним повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення та відповідати принципу "належного врядування".
8.30. Задоволення вимоги позивача про зобов`язання АМК розглянути заяву відповідно до вимог закону само по собі не призведе до прийняття відповідачем конкретного рішення, зокрема, про відкриття провадження.
8.31. Слід зазначити, що зобов`язання АМК розглянути заяву відповідно до вимог закону є належним і ефективним способом захисту у цьому випадку.
8.32. З міркувань викладених у пунктах 8.15- 8.22 Верховного Суду викладеного в цій постанові, дійшов висновку, що позивачем мотивовано та доведено, що суд апеляційної інстанції порушив норми права, скасувавши рішення суду першої інстанції, що відповідало закону.
8.33. Суд відхиляє доводи, які містяться у відзивах АМК та Товариства на касаційну скаргу, що вмотивована відмова органу Антимонопольного комітету України у відкритті справи є виключно його дискреційними повноваженнями, втручання в які не допускається, а суд першої інстанції не мав підстави для зобов`язання Відділення повторно переглянути заяву, адже вже надано вмотивовану відповідь, з підстав зазначених у цій постанові.
8.34. З огляду на викладене доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
8.35. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
9.1. Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
9.2. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
10. Частиною другою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/479/24.
3. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20992104) в дохід Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 689, 60 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. за подання касаційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 27.01.2025 |
Номер документу | 124659777 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ємець А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні