Постанова

від 04.02.2025 по справі 916/479/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/479/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Параконний О. О.,

третя особа - Сорока Г. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (головуючий суддя Богацька Н. С., судді Аленіна О. Ю., Савицький Я. Ф.)

у справі 916/479/24

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 )

до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - Філія, Товариство, третя особа)

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до АМК, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення АМК, оформлене листом № 65-02/2714 від 13.12.2023 "Про результати розгляду заяви";

- зобов`язати АМК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) (зареєстровану АМК 13.11.2023 за вх. № 65-01/64-АМ) у порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.

1.2. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.05.2024 позов задовольнив.

1.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29.10.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/479/24 скасував. У задоволенні позову відмовив.

1.4. Верховний Суд постановою від 21.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 скасував і залишив в силі рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/479/24.

1.5. В розділі 8 ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ касаційної скарги скаржник зазначив, що «З метою оскарження рішення суду апеляційної інстанції та винятково у випадку задоволення цієї скарги Позивач понесе витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 10 000,00 грн. Докази понесення судових витрат будуть надані Позивачем протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення Верховним Судом відповідного рішення.»

2. Підстави прийняття додаткової постанови

2.1. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2025 через «Електронний суд» заявник звернувся із заявою про стягнення судових витрат, у якій просив:

- Долучити цю заяву разом із додатками в якості доказів до матеріалів справи № 916/479/24.

- Розглянути цю заяву про стягнення судових витрат в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

- Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20992104) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) в якості відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

2.2. До матеріалів заяви додано такі документи, як вказано в цій заяві:

1. Ордер в касаційний cyg.pdf.

2. Договір про надання правн. допомоги, Додаток 1 та Додаткова угода до Договору-pdf.

3. Акт приймання-передачі наданих послуг-pdf.

4. Опис наданих адвокатом послуг від 23.01.2025.pdf.

5. Копія адвокатського свідоцтва.pdf.

6. Квитанція про надсилання стороні ПІВДЕННЕ МІЖОБЛАСНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ 20992104.pdf.

7. Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФОКС" 14289688.pdf.

2.3. Верховний Суд ухвалою від 29.01.2025, зокрема, заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат призначив до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2025.

2.4. У судове засідання 23.01.2025 представник позивача не з`явився, втім, про дату, час і місце проведення судового засідання ОСОБА_1 та її адвокат повідомлені через «Електронний суд».

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Розглянувши заяву ОСОБА_1 та дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.

3.2. Як убачається з матеріалів справи, у поданій касаційній скарзі заявник зазначив, що:

- у випадку задоволення цієї скарги Позивач понесе витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 10 000,00 грн.;

- скаржник у касаційній скарзі зазначає, що докази понесення судових витрат будуть надані Позивачем протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення Верховним Судом відповідного рішення.

3.3. Заявник у строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови від 21.01.2025), а саме 27.01.2025 подало Суду заяву про стягнення судових витрат, до якої додані документи, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу [дивись пункт 2.2 цієї постанови (додаткової)]. (У заяві про стягнення судових витрат заявник зазначив, що оскільки останній день строку для подання цієї заяви та долучених до неї доказів припадає на вихідний день 26.01.2025, то відповідно до ч. 4. ст. 116 ГПК України останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто 27.01.2025).

3.4. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

3.5. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

3.6. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

3.7. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

3.8. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

3.9. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справ № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

3.10. Заявник у касаційній скарзі до Верховного Суд визначив понесену орієнтовну суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та зазначив, що документи, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані у строк визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

3.11. Протягом п`яти днів після ухвалення постанови від 21.01.2025 у цій справі заявником подано суду заяву, яка надійшла 27.01.2025 та до якої додано докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу [пункт 2.2 цієї постанови (додаткової)].

3.12. Верховний Суд дійшов висновку, що заявником заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявником дотримано вимоги, передбачені статтями 124, 126, 129 ГПК України.

3.13. Заяву про стягнення судових витрат з додатками подано заявником через «Електронний суд» 27.01.2025.

3.14. Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 Вищої ради правосуддя, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

3.15. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

3.16. За інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», вказана вище заява з додатками надіслана в електронні кабінети інших учасників справи 27.01.2025.

3.17. Також, до заяви заявником додано квитанції №№ 20992104, 14289688 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувачів ЄСІТС - АМК та Товариства.

3.18. Таким чином, заявником дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

3.19. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останньою вимог, передбачених статтями 80, 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України відсутні.

3.20. Як зазначено вище, заявник у касаційній скарзі визначив, що понесе витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 10 000,00 грн.

3.21.У заяві про стягнення судових витрат від 27.01.2025 заявник зазначив про стягнення з Відповідача судових витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень), які Скаржник понесе у зв`язку із розглядом цієї справи в Верховному Суді.

3.22. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

3.23. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

3.24. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

3.25. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення у порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

3.26. Розглядаючи заяву ОСОБА_1, Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення АМК та зобов`язання вчинити певні дії.

3.27. Матеріали справи містять копії таких документів:

- Договір про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2024 укладеного між ОСОБА_1 (клієнтом) та Адвокатом Снітко Андрієм Сергійовичем (далі - Договір);

- Договір про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2024 (далі - Договір), копію Додаткової угоди № 1 від 02.11.2024 до цього Договору, копію Додаткової угоди від 03.01.2025 до Договору, копію Акта приймання - передачі наданих послуг від 23.01.2025, опис наданих адвокатом послуг від 23.01.2025.

- додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 до Договору сторони узгодили, що вартість Правничої допомоги, вказаної у п.1 цього Додатку, становить 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень);

- додаткова угода до Договору про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2024 від 03.01.2025, якою внесені зміни у пункт 2 Додаткової угоди № 1 від 02.11.2024 до Договору, а саме узгоджено, що вартість Правничої допомоги, вказаної у п.2 цієї Додаткової угоди, становить 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень).»

- акт приймання-передачі наданих послуг від 23.01.2025 згідно з Додатком № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.11.2024 для підтвердження отримання клієнтом згідно з Додатком № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.11.2024 правничої допомоги, пов`язаної із представництвом його інтересів у Верховному Суді щодо касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/479/24, що включає:

- підготовку і подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024;

- подачу клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- участь 21.01.2025 в судовому засіданні у Верховному Суді.

При підготовці касаційної скарги Адвокат:

- здійснив ретельний аналіз постанови суду апеляційної інстанції у справі № 916/479/24;

- здійснив пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду у правовідносинах, подібних до суті спору;

- повторно проаналізував спірні правовідносини та норми законодавства, що їх регулюють;

- здійснив пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду із питань звільнення Клієнта від сплати судового збору за подання касаційної скарги;

- зібрав та подав до суду докази на підтвердження незадовільного фінансового стану Клієнта, який надає Клієнту право на звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Загалом на підготовку та подачу касаційної скарги Адвокат витратив 8 (вісім) годин.

На підготовку та подачу через Електронний суд клопотання про участь Адвоката в судового засіданні в режимі відеоконференції Адвокатом витрачено 20 хвилин.

На участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Верховному Суді, яке відбулося 21.01.2025, Адвокат витратив 37 хвилин.

3.28. Суд відзначає дати документів, які надані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді, змісту Акту приймання передачі від 23.01.2025 в тому числі робіт та послуг. Так, дати складання та подання касаційної скарги - 13.11.2024, подання уточненої касаційної скарги - 02.12.2024, в яких позивач зазначив, що планує понести витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 10 000,00 грн.

Заявником подано заяву від 27.01.2025 про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. До цієї заяви додано Додаткову угоду до Договору про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2024 від 03.01.2025, якою змінено пункт 2 Додатку № 1 від 02.11.2024 до Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2. Між Сторонами узгоджено, що вартість Правничої допомоги, вказаної у п.1 цього Додатку, становить 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень).» Проте, в судовому засіданні 21.01.2025 представником позивача, адвокатом ОСОБА_1, не повідомлено суду про зміну орієнтовної суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, хоча ним укладено Додаткову угоду від 03.01.2025. Відповідно позивачем не обґрунтовано які витрати понесено після подання касаційної скарги (заяви про усунення недоліків) до Верховного Суду та після ухвали Верховного Суду від 17.12.2024, якою, зокрема відкрито провадження у справі. Та не доведено неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

3.29. У матеріалах справи також міститься, зокрема, касаційна скарга ОСОБА_1, заява про усунення недоліків, підписані представником позивача (адвокат ОСОБА_1), у яких останній просив Суд задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/479/24 повністю і залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у цій справі.

3.30. У судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2025 у місті Києві, інтереси позивачки (у режимі відеоконференції) представляв у суді касаційної інстанції адвокат ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 13.11.2024 №1433250 серія ВН.

3.31. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.32. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

3.33. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

3.34. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

3.35. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

3.36. Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

3.37. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

3.38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

3.39. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

3.40. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

3.41. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

3.42. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

3.43. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

3.44. У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

3.45. Таким чином, вирішуючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

3.46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3.47. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.

3.48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75- 79 ГПК України, є належними і допустимими. Суд відзначає дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді.

3.49. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ОСОБА_1 на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема, такого змісту:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)»;

« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;

« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18»;

« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;

« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

3.50. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

3.51. Верховний Суд виходить з того, що з Розділу 8 ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ касаційної скарги скаржник зазначив, що «З метою оскарження рішення суду апеляційної інстанції та винятково у випадку задоволення цієї скарги Позивач понесе витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 10 000,00 грн. Докази понесення судових витрат будуть надані Позивачем протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення Верховним Судом відповідного рішення.».

3.52. 27.01.2025 через «Електронний суд» заявник звернувся із заявою про стягнення судових витрат, у якій просив стягнути з Відповідача грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) в якості відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.53. Частиною 6 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

3.54. У заяві про стягнення судових витрат заявник обґрунтовує розмір таких витрат наступним:

«З огляду на значну складність справи (справи потребувала аналізу багатьох документів та обставин, нормативно-правових актів та судової практики), активну процесуальну протидію опонентів (подання відзивів), надзвичайну важливість справи для Скаржника (укладення договору на централізоване постачання холодної води та централізоване водовідведення важливе для забезпечення адекватних умов проживання Скаржника), представником Скаржника було ретельно проаналізовано рішення суду апеляційної інстанції, здійснено аналіз процесуальних документів опонентів, повторно проаналізовано спірні правовідносини та норми законодавства, що їх регулюють, здійснено пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду, підібрано та подано докази на підтвердження незадовільного фінансового стану Скаржника, який надає йому право на звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, подано процесуальні заяви, а також взято участь в судовому засіданні, викладаючи свої доводи та відповідаючи на запитання колегії суддів.

Загалом на надання Скаржнику професійної правничої допомоги його представник витратив 9 годин.»

Таким чином, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, сума яких істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, адвокат фактично перерахував послуги надані ним Клієнту для підготовки касаційної скарги для подачі її до Верховного Суду. Проте не обґрунтував суду, які саме витрати не міг передбачити на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. У зв`язку з чим на підставі ч. 6 ст. 129 ГПК України суд відмовляє заявнику у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23.01.2025 станом на 23.01.2025 вбачається, що позивачу надано такі послуги:

1. Підготовка і подача касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024.

2. Подача клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

3. Участь 21.01.2025 в судовому засіданні у Верховному Суді.

При підготовці касаційної скарги Адвокат:

а) здійснив ретельний аналіз постанови суду апеляційної інстанції у справі № 916/479/24;

б) здійснив пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду у правовідносинах, подібних до суті спору;

в) повторно проаналізував спірні правовідносини та норми законодавства, що їх регулюють;

г) здійснив пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду із питань звільнення Клієнта від сплати судового збору за подання касаційної скарги;

д) зібрав та подав до суду докази на підтвердження незадовільного фінансового стану Клієнта, який надає Клієнту право на звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3.55. Водночас, Суд враховує, що, по-перше, правова позиція позивача з моменту подачі позову до суду стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, по-друге, адвокат ОСОБА_1 в тому числі, надавала правову допомогу позивачу у суді першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, по-третє, послуга, яка наведена у акті (1), як зазначено й самим заявником у акті та описі наданих послуг, включає у себе послуги зазначені у пп. а, б, в, г, д, тобто дані послуги (а-д) є складовими послуги (1), оскільки входять до підготовки касаційної скарги, а тому, на переконання Суду, розмір гонорару є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності. Водночас, Суд ураховує, що заявником подано касаційну скаргу та заяву про усунення недоліків, а відповідачем та третьою особою - відзиви на касаційну скаргу.

3.56. Крім того, послуга (2), яка наведена в акті - подача клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції Суд виходить зі статей 161, 169 ГПК України, в яких урегульовано питання письмових заяв, клопотань учасників справи, і не відносить його ні до заяв, клопотань по суті справи, ані до заяв, клопотань з процесуальних питань. Отже, зазначене вище клопотання Суд оцінює як звернення до суду щодо проведення судового засідання (дистанційно), що є формою реалізації права на участь в судовому засіданні поза межами суду, а не в залі суду.

3.57. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 3.37.- 3.42. цієї постанови (додаткової) критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву позивача та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), дійшла висновку про непокладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн на відповідача, та покладення витрат у розмірі 5 000,00 грн.

3.58. Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, викладеної у пунктах 3.55.- 3.57. цієї постанови (додаткової), та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75- 79, частини четвертою, шостою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн [ураховуючи те, що гонорар включав в себе 3 складових та одна з яких (послуга підготовки касаційної скарги) включає в себе п`ять підскладових] витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20992104) на користь ОСОБА_1 (адреса: адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова