Рішення

від 02.01.2025 по справі 607/9609/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 607/9609/23

Провадження № 2/761/1396/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з яким просив суд: стягнути з ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 80 400 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 лютого 2023 року о 23.50 год. водій ОСОБА_2 , 2001 р.н., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» у бік м.Хмельницький на її ділянці в частині НОМЕР_2 , що у Тернопільському районі поблизу с. Смиківці допустив наїзд (із можливим переїздом) на пішохода ОСОБА_3 , 1952 р.н., який знаходився на проїздній частині, унаслідок чого останній загинув на місці пригоди (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 01.03.2023 Тернопільським ВДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області ЗМУМЮ).

Винним у даному ДТП є водій ОСОБА_2 , 2001 р.н., водій автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» д.н.з. НОМЕР_1

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2023 за №12023210000000304.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208774373 ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 .

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) настала смерть потерпілого, застосуванню підлягає саме ст. 27 Закону України №1961-IV, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦПК України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У серпні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

25.08.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.09.2023 року від відповідача надійшов відзив, у відповідності до якого останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити у повному обсязі.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 24.02.2023 року о 23:50 год., водій ОСОБА_2 , 2001 р.н., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» у бік м.Хмельницький на її ділянці в частині НОМЕР_2 , що у Тернопільському районі поблизу с. Смиківці здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Позивач зазначає, що він є сином загиблого, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 , а тому позивачу спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді.

Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208774373 у ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

За фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023210000000304 та розпочате досудове розслідування.

Таким чином, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - була застрахована у встановленому законом порядку в ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», то обов`язок відшкодувати шкоду, завдану позивачу, у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , у межах встановленого ліміту відповідальності покладається на відповідача, як на страховика.

Відтак, позивач вважає, що він є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди.

Дорожньо-транспортна пригода трапилась 24 лютого 2023 року, розмір мінімальної заробітної плати на той момент становила 6 700, 00 грн. Належна до виплати позивачу сума по відшкодуванню моральної шкоди становить 80 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаної норми ст. 81 ЦПК України, зокрема, вбачається, що обов`язок доведення полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, які орієнтовані на те, щоб скласти певне позитивне враження у суду про юридичні обставини у справі. Обов`язок доведення зумовлюється настанням для особи несприятливих правових наслідків у разі невиконання або неналежного його виконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по доведенню фактів, якими вона обґрунтовує свої вимоги, тобто, якщо позивач не доведе підстави позову, то суд відмовить у його задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеноїнебезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно- правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У пункті 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 цього Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю дотерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, дов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо - транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавана шкоди.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) настала смерть потерпілого, застосуванню підлягає саме ст.ст 27, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які передбачають відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем, не надано до суду належних та допустимих доказів які передбачені ст.ст 27, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_3 , копію свідоцтва про одруження ОСОБА_3 , інформацію про батьків ОСОБА_3 (копія свідоцтва про смерть або заяви батьків про відмови від отримання частки моральної шкоди), довідка про склад сім`ї.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відмовити у стягненні судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: