Постанова

від 16.01.2025 по справі 305/65/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/65/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 січня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року, ухвалене суддею Дочинець С.І. в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Моя земля», ОСОБА_3 , треті особи Ясінянська селищна рада Рахівського району, приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Обідняк Ірина Василівна про скасування державної реєстрації земельної ділянки

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бородін Д.М., звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Моя земля», ОСОБА_3 , треті особи Ясінянська селищна рада Рахівського району, приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І.В. про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов мотивує тим, що відповідно до розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації від 29.12.2005 №493 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельних ділянок у власність в урочище Горішків за межами населеного пункту в межах Лазещинської сільської ради, Рахівського району Закарпатської області. У подальшому ОСОБА_1 розробила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та одержала кадастровий номер на вказану земельну ділянку 2123684500:03:002:0032 площею 0,5548 га, що розташована на землях Лазещинської сільської ради, за межами населеного пункту, урочище Горішків Рахівського району Закарпатської області та віднесена до державного земельного кадастру при розробленні проекту землеустрою. Комісія з питань, пов`язаних з погодженням документації з землеустрою Рахівської РДА висновком №15 від 16.03.2010 погодило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.04.2019 №887-сг надано відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га. Відтак, ТОВ «Моя земля» розробило відповідачу ОСОБА_2 проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 2123684500:03:002:0109, яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_2 за наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2019 № 1602-сг. В подальшому відповідач ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1662, виданий 10.12.2019, посвідченим приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І.В.

Згідно з висновком експертного дослідження від 31.12.2020 №15/8ЕД Закарпатського НДЕКЦ МВС України на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684500:03:002:0032 частково накладається земельна ділянка кадастровий номер 2123684500:03:002:0084, площа накладання 0,1942 га та частково земельна ділянка кадастровий номер 2123684500:03:002:0109, що порушує право на землю ОСОБА_1 .

Позивач 27 квітня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та видачі документу про право власності на земельну ділянку. Листом №32-7-0-15-4054/2-20 від 15.05.2020 Головне управління Держгеокадастру повідомило ОСОБА_1 про те, що її заяву не може бути розглянуто, оскільки відповідно до ч.8 ст.12 ЗУ «Про адміністративні послуги» та ЗУ «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», для отримання документів дозвільного характеру заявник має звернутися до Центру надання адміністративних послуг.

Відповідно до відповіді Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №15/04-03 від 05.06.2020 розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться поза межами населеного пункту не належить до повноважень районних державних адміністрацій, а належить до компетенції територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Позивач звернулась до Ясінянської селищної ради, листом № К-185,186 від 23.03.2021 повідомила, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області станом на дату звернення не передало земельну ділянку із державної у комунальну власність. Представник позивача зазначає, що позивач мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення відповідної земельної ділянки, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме розпорядження від 29.12.2005 №493 та на виконання вказаного розпорядження за замовленням позивача приватний підприємець ОСОБА_4 розробив технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 2123684500:03:002:0032 площею 0,5548 га.

Посилаючись на те, що на етапі бездіяльності уповноваженого органу державної влади погодження вказаного проекту землеустрою позивача та передачу її у власність позивача, відбувся перетин ділянки позивача з іншою ділянкою, яка була передана у власність відповідачу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки 2123684500:03:002:0109 та скасувати кадастровий номер 2123684500:03:002:0109. Просила вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Рішенням Рахівськогорайонного судувід 21березня 2024року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.

Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2024 шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснювати будівництво.

Суд мотивував своє рішення тим, що надання позивачу згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання цієї земельної ділянки їй у власність. Позивач отримала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок ще в 2005 році, з цього часу не оформила право власності, а звернулася із заявою про оформлення права власності в 2020 році.

Відповідач ОСОБА_2 також отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробив проект землеустрою земельної ділянки, кадастровий номер 2123684500:03:002:0109, а в подальшому здійснив державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку, яку в подальшому було відчужено ОСОБА_3 . Отже, його дії відповідають закону, підстав вважати, що права позивача порушені, з огляду на передачу земельної ділянки у власність відповідачу, немає.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бородін Д.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тім, що під час розробки технічної документації на землю та одержання кадастрового номеру на спірну земельну ділянку, відповідачі порушили право позивачки, оскільки не врахували, що межі ділянок накладаються одна на одну.

Зазначає, що саме державний реєстратор є тим компетентним органом, який має право перевіряти під час внесення відомостей в ДЗК чи має місце накладання земельних ділянок.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме в п. 2 зазначено, що земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Не погоджується з розподілом судових витрат, оскільки сума заявлених представником відповідача 50000 гривень витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною.

У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, вказує, що заперечує щодо доводів наведених ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Зазначає, що надання позивачу згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання цієї земельної ділянки у її власність.

ОСОБА_2 правомірно оформив право власності на земельну ділянку та в подальшому згідно закону відчужив її ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Івасишин З.З., не погоджується із доводами апеляційної скарги, а тому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційна скарга, як і сам позов необґрунтовані, обраний спосіб захисту обраний невірно. Позивач не висуває жодних вимог захисту речових прав ні віндикаційного, ні негаторного характеру, а просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, до якої відношення немає.

Відомості про земельні ділянки, на які було надано дозвіл на розробку технічної документації позивачці не містяться в Державному реєстрі речових прав так і в Державному земельному кадастрі. Також не зрозуміло про яке накладення йде мова, якщо такі земельні ділянки належним чином не сформовані.

Доводи апелянта що земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, не заслуговують на увагу, оскільки право власності ОСОБА_1 не оформила на ці земельні ділянки.

Стосовно обраного способу захисту, то обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Реу К.П., просить рішення суду залишити без змін.

Посилання апелянта на п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» не заслуговують на увагу, оскільки позивач не оформила право власності на земельні ділянки.

Позивач не пройшла після отримання землевпорядної документації визначену законом експертизу, а тому й не могла очікувати на оформлення права власності.

Апелянт вказує, що державний реєстратор не мав реєструвати земельну ділянку за ОСОБА_2 , оскільки така накладалася на земельні ділянки позивачки, однак, не врахувала, що на момент оформлення права власності відповідачем відомості про земельні ділянки не містились в реєстрі, а тому підстав для відмови у оформленні відповідачу права власності на земельну ділянку не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність» від 29.12.2005 року за №493 та витягу з додатку до розпорядження ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність в урочище Горишків за межами населеного пункту в межах Лазещинської сільської ради, Рахівського району Закарпатської області.

Як вбачається з копії акту від 06.08.2009, приватний підприємець ОСОБА_4 та ОСОБА_1 його склали про те, що ними проведено встановлення (відновлення) на місцевості (в натурі) та погодження меж земельної ділянки на землях Лазещинської сільської ради, за межами населеного пункту, урочище Горішків.

Відповідно до копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приватний підприємець ОСОБА_4 розробив вказаний проект для ОСОБА_1 у 2009 році на земельні ділянки з кадастровим номером 2123684500:03:002:0032 та 2123684500:03:002:0033.

Згідно копії висновку про наявні обмеження на використання земельних ділянок від 03.09.2009 року №1572 управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпатської області погоджує та не заперечує передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,7262 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Лазещинська сільська рада, за межами населеного пункту, урочище Горішків. Земельні ділянки мають наступні кадастрові номера 2123684500:03:002:0032 площею 0,5548 га та 2123684500:03:002:0033 площею 0,1714 га.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.04.2019 року №887-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га.

ТОВ «Моя земля» розробило ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №2123684500:03:002:0109, що підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт від 23.05.2019 року.

Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 2123684500:03:002:0109, проект землеустрою земельної ділянки розробив ТОВ «Моя Земля».

На підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 26.07.2019 року №1602-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» земельна ділянка з кадастровим номером №2123684500:03:002:0109 площею 0,1200 га була передана у власність ОСОБА_2 .

Згідно з договором купівлі-продажу №1662, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І. В., 10 грудня 2019 року земельна ділянка була відчужена ОСОБА_3 .

Як вбачається з копії листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 15.05.2020 року №32-7-0 15-4054/2-20 ОСОБА_1 повідомлено, що її заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та видачі документів про право власності не може бути розглянуто, оскільки такі рішення приймає Центр надання адміністративних послуг, куди рекомендовано звернутись.

Згідно відповіді Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області вих. № 15/04-03 від 05.06.2020 року земельні ділянки, які мають наступні кадастрові номера 2123684500:03:002:0032 та 2123684500:03:002:0033 є землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Розпорядження вказаними земельними ділянками належить до компетенції територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 31.12.2020 року №15/8ЕД Закарпатського НДЕКЦ МВС України, на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684500:03:002:0032 відповідно до документів частково накладаються дві земельні ділянки за кадастровим номером 2123684500:03:002:0084, площа накладання 0,1942 га та за кадастровим номером 2123684500:03:002:0109.

Ясінянська селищна рада листом за № К-185, 186 від 23.03.2021 року повідомила, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області станом на дату звернення не передало земельну ділянку із державної у комунальну власність Ясінянської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право власності на землю, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону, надання земельних ділянок громадянам у власність із земель, зокрема, комунальної власності, належить до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування та вирішується виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 2 Конституції України, ст. 319 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 373, ст. 374 ч.ч. 1, 4 ЦК України, ст. 12 ч. 1 п.п. «а», «б», ст.ст. 78, 79, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 25, ст. 26 ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Надання земельної ділянки у власність громадянам із земель комунальної власності здійснюється за процедурою, визначеною законом, яка передбачає, серед іншого, розгляд по суті відповідної заяви ініціатора набуття права власності, розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із наданням її у власність (ст. 118 ч.ч. 6-9 та інші положення ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 №380/624/16-ц прийшла до висновку, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Відповідно до пункту 30 вказаної постанови, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.12.2021 року №707/529/20.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Оскільки ОСОБА_1 отримала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність 29.12.2005 та тільки у 2020 році звернулася із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та видачі документів про право власності, а тому вказане не свідчить про передачу земельної ділянки їй у власність.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погодження ОСОБА_1 та розроблення технічної документації на земельну ділянку не тотожне передачі такої у власність.

ОСОБА_2 також отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробив проект землеустрою цієї земельної ділянки, кадастровий номер 2123684500:03:002:0109, а в подальшому здійснив державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку, яку в подальшому було відчужено ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.

Підстав вважати, що права позивача порушені, з огляду на передачу земельної ділянки у власність відповідачу та реєстрації ним права власності на таку земельну ділянку за собою, не має.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зауважила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами, що ОСОБА_2 було порушено вимоги закону при передачі та реєстрації ним права власності на спірну земельну ділянку, яка виділена з дотриманням вимог закону, а звідси, позивачкою не доведено факту порушень своїх прав та законних інтересів.

Відтак, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зволяться до переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн, також є безпідставними.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_3 , представник ОСОБА_3 адвокат Івасишин З.З. надала: ордер; Договір про надання правничої допомоги від 26.01.2024, який підписаний сторонами; квитанцію про оплату за договором про надання правничої допомоги адвокатом від 20.03.2024 (а.с. 30-33).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, з врахуванням вимог ч. 9 ст. 158, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції частково задовольнив заяву представника відповідача та стягнув з позивача 20 000 грн понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 23 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: