Постанова

від 24.01.2025 по справі 380/5743/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5743/24 пров. № А/857/17047/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, ухвалене суддею Кузаном Р.І. у м. Львові о 11:42, повний текст якого складений 10 червня 2024 року, у справі № 380/5743/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампен» звернувся до суду з позовом до відповідача - Львівської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2024 № UA209000/2024/700005/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2024/000241.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказує, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була, а розбіжності, зазначені у оскаржуваному рішенні, спростовуються іншими поданими до митного оформлення документами.

На думку позивача, ним подано усі необхідні документи. Ці документи відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає про те, що митним органом не наведено послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний із методів, що передує методу, обраному митним органом. Також зауважує, що суд вказав на наявність недоліків та розбіжностей, що не слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу. Скаржник вважає помилковими висновки суду про суттєві розбіжності щодо місця поставки автомобіля (м. Лодзь Польща не могло бути місцем розвантаження при ввезенні транспортного засобу на митну територію України) у зв`язку із допущенням помилки в CMR та з цього приводу зазначає, що було помилково поміняно місцями дані в графах місця навантаження та розвантаження товару. Висновуючи про правомірність застосування митним органом як джерела інформації митної декларації за схожими характеристиками, судом першої інстанції не вказано на те, яким чином визначалась схожість характеристик та якими доказами така схожість підтверджується. Щодо несправності транспортного засобу наголошує, що таке підтверджується заявою від 27.01.2024 про надання дозволу на тимчасове залишення транспортного засобу на території пункту пропуску. Крім того, судом не враховано, що жодного експертного дослідження щодо працездатності двигуна транспортного засобу митний орган не проводив, а також не вимагав жодних додаткових документів в підтвердження такої непрацездатності, зокрема і в повідомленні від 21.02.2024 про вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Щодо розбіжності у ціні на 287,5 польських злотих в експортній декларації та рахунку-фактурі скаржником роз`яснено, що такі розбіжності зумовлені виключно зміною курсу валют.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, Між ТОВ «Кампен» (Покупець) та Європейським товариством «Venda» (Продавець) 24.11.2023 укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 24-11/23, п. 1.1 якого обумовлено, що протягом дії Контракту Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує вживаний транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номер шасі: НОМЕР_1 , 2018 року випуску, білий. Якість Товару, що постачається, повинна відповідати стандартам виробника (п.1.2 Контракту).

Згідно з п.2.1. Контракту ціни на Товар встановлені в Євро та включають виконання експортних формальностей у країні Продавця. Ціни на Товар, що постачається за цим Контрактом, зазначені на умовах поставки згідно з пунктом 3.4. цього Контракту.

Відповідно до п.2.2. та п.2.5. ціна товару, що постачається за цим Контрактом, та загальна сума Контракту складає 5000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 2.3 Контракту валюта контракту - долар США.

Пунктом 3.4. Контракту визначені умови поставки: DAP Україна.

Згідно п. 4.1. Контракту Покупець зобов`язаний здійснити передоплату в розмірі 100% від вартості товару.

Відповідно до п.6.1 та 7.1 Контракту Продавець зобов`язаний надати Товар Покупцеві відповідно до умов цього Контракту. Приймання здійснюється Покупцем безпосередньо в момент поставки Товару.

ТОВ «Кампен» з метою митного оформлення товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209180013919U6 від 21.02.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. А саме: 1. Вантажний автомобіль з несправним двигуном марки: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, шо використовувався, номер кузова: НОМЕР_1 , двигун: дизельний потужністю - НОМЕР_2 , номер двигуна немає даних, колісна формула - 4x2, повна маса навантаження 2800 кг, маса навантаження 872 кг, рік випуску - 2018, модельний рік - 2018, дата першої реєстрації - 05.07.2018, призначений для перевезення вантажу по дорогах загального користування.

Одночасно, декларантом до митного контролю разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації. А саме:

- рахунок-фактура №0001/23/DEX від 27.11.2023;

- автотранспортна накладна CMR №б/н від 27.01.2024;

- декларація про походження товару №0001/23/DEX від 27.11.2023;

-митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209180013891U2.01 від 21.02.2024;

- картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209180/2024/000238 від 21.02.2024;

-тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.01.2024;

-платіжну інструкцію в іноземній валюті №38 від 27.11.2023;

-зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 24-11/23 від 24.11.2023;

-договір про надання послуг по декларуванню товарів №02/2024 від 01,02.2024 із відміткою «d»;

-довідку ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» №14.02.2024-1 від 14.02.2024;

- перепустку від 05.02.2024;

- фото від 21.02.2024;

-експортну митну декларацію країни відправлення №24PL401010E0027526 від 27.01.2024.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209180013919U6 від 21.02.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700005/2 від 21.02.2024.

ТОВ "КАМПЕН", вважаючи рішення Львівської митниці від 21.02.2024 №UA209000/2024/700005/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2024/000241 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

За визначенням, викладеним у статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Слід зазначити, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

За митною декларацією №24UA209180013919U6 від 21.02.2024 декларантом позивача заявлено до митного оформлення товар «Вантажний автомобіль з несправним двигуном марки: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, шо використовувався, номер кузова: НОМЕР_1 , двигун: дизельний потужністю - НОМЕР_2 , номер двигуна немає даних, колісна формула - 4x2, повна маса навантаження 2800 кг, маса навантаження 872 кг, рік випуску - 2018, модельний рік - 2018, дата першої реєстрації - 05.07.2018, призначений для перевезення вантажу по дорогах загального користування». Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 МК України (а.с. 36).

Однак, заявлена позивачем митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів правильність визначення митної вартості декларантом.

Так, згідно змісту графи 33 Рішення №UA209000/2024/700005/2 від 21.02.2024 (а.с.16) слідує:

«- в гр. 20 митної декларації зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано;

- в гр. 31 зазначено, що двигун несправний, але відповідно до наявної інформації в ЄАІС Держмитслужби та "журналу пункту пропуску" задекларований транспортний засіб переміщувався через митний кордон України власним ходом, що свідчить про працездатність всіх агрегатів задекларованого транспортного засобу;

- в поданій CMR неможливо встановити особу відповідальну за перевезення.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару».

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: транспортні (перевізні) документи (заявка), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як слідує і змісту рішення:

«На вимогу митного органу, декларантом не надано документів які підтверджують заявлений рівень митної вартості.

Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) і 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA205140/2024/4485 від 22.01.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 13500 Євро. Коригування на умови поставки, комерційні рівні та розмір партії не здійснювалося.».

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Вантажний автомобіль з несправним двигуном марки: VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, шо використовувався, номер кузова: НОМЕР_4 , двигун: дизельний потужністю - НОМЕР_2 , номер двигуна немає даних, колісна формула - 4x2, повна маса навантаження 2800 кг, маса навантаження 872 кг, рік випуску - 2018, модельний рік - 2018, дата першої реєстрації - 05.07.2018, призначений для перевезення вантажу по дорогах загального користування», згідно з якою загальна вартість товарів становила 5000 дол. США (графа 22).

На підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларантом представлені наступні документи: рахунок-фактура №0001/23/DEX від 27.11.2023; автотранспортна накладна CMR №б/н від 27.01.2024; декларація про походження товару №0001/23/DEX від 27.11.2023; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209180013891U2.01 від 21.02.2024; картка відмови у прийнятті митної декларації №UA209180/2024/000238 від 21.02.2024; тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.01.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті №38 від 27.11.2023; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 24-11/23 від 24.11.2023; договір про надання послуг по декларуванню товарів №02/2024 від 01,02.2024 із відміткою «d»; довідка ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» №14.02.2024-1 від 14.02.2024; перепустка від 05.02.2024; фото від 21.02.2024; експортна митна декларація країни відправлення №24PL401010E0027526 від 27.01.2024.

З аналізу поданих документів митний орган встановив, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, до митного оформлення позивач не надав відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Згідно доводів позивача, ТзОВ «Кампен» не оплачувало доставку транспортного засобу в Україну та не займалось її організацією, оскільки цей обов`язок був покладений на продавця Європейське товариство «Venda».

Перевіряючи обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару, судом встановлено, що між ТзОВ «Кампен» (Покупець) та Європейським товариством «Venda» (Продавець) 24.11.2023 укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 24-11/23, за умовами якого Продавець передає у власність покупцю, а Покупець приймає та оплачує вживаний транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номер шасі: НОМЕР_1 , 2018 року випуску, білий.

Відповідно до п.3.4 контракту № 24-11/23 від 24.11.2023 сторонами узгоджено умови поставки: DAP Україна. Позивач стверджує, що вказаним пунктом договору сторони узгодили умови поставки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс.

За Правилами Інкотермс умови поставки DAP (Delivered At Place «постачання в місце призначення») виникають обов`язки продавця: виконати експортне митне оформлення і доставити товар в місце призначення, узгоджене покупцем; обов`язки покупця: виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять до покупця в пункті призначення.

Слід зазначити, що в п. 3.4 Контракту сторонами не визначено конкретного пункту призначення, а лише зазначено країну доставки Україна. При цьому, в долученій декларантом при митному оформлені міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) вказано місце завантаження Товару: Lviv, Ukraine (Львів, Україна), а місце розвантаження Товару: Lodz, Poland (Лодзь, Польща).

Отже, в долучених позивачем документах є суттєві розбіжності щодо місця поставки автомобіля. При цьому, позивачем не подано відповідачу під час митного оформлення та до суду під час розгляду справи по суті розрахунку вартості транспортування імпортованого ним автомобіля окремо до митного кордону та по території України.

В постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року (адміністративне провадження К/9901/18703/18) зазначено: «Крім того, позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів. Позивачем було зазначено, що оскільки товар постачається на умовах СРТ Дніпродзержинськ, згідно яких витрати на транспортування товару несе продавець. То подання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено Митним кодексом України. Однак зазначене суперечить положенням статті 53 Митного кодексу України, що документи які містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь якому разі, незалежно від умов поставки».

Отже, сумніви митного органу щодо вартості транспортування імпортованого позивачем автомобіля є обґрунтованими, а тому на цій підставі позивач мав надати митному органу відповідні докази чи пояснення на спростування таких сумнівів.

Суд першої інстанції зауважив, що вказаний Контракт містить розбіжності щодо валюти контракту. Так в п.2.1 ціни на Товар встановлені в Євро, тоді як п.2.3 та 2.5 передбачають, що валюта контракту та загальна сума контракту визначена в доларах США.

Крім цього, відповідно до рахунку-фактури №0001/23/DEX від 27.11.2023 товариство «Venda» поставило позивачу автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель: TRANSPORTER, шо використовувався, номер кузова: НОМЕР_5 , однак предметом купівлі-продажу за контрактом № 24-11/23 від 24.11.2023 є вживаний транспортний засіб з номером кузова: НОМЕР_1 .

Крім цього, в митній декларації №24UA209180013919U6 від 21.02.2024 в графі 31 вказано, що двигун автомобіля несправний, але відповідно до наявної інформації в ЄАІС Держмитслужби та "журналу пункту пропуску" задекларований транспортний засіб переміщувався через митний кордон України власним ходом, що свідчить про працездатність всіх агрегатів задекларованого транспортного засобу.

Судом першої інстанції слушно вказано на те, що ні в Контракті № 24-11/23 від 24.11.2023, ні рахунку-фактурі №0001/23/DEX від 27.11.2023 не вказано, що транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, що є предметом купівлі-продажу, має пошкоджений двигун. Ба більше, п.1.2 Контракту передбачає, що автомобіль, який імпортується, повинен відповідати стандартам виробника.

При цьому не підлягає врахуванню судом лист ТзОВ «Алекс Со» №11 від 31.01.2024, оскільки наведена в ньому інформація не спростовує доводів відповідача та наявних у справі доказів про те, що вказаний транспортний засіб в`їхав через пункт пропуску в зону митного контролю власним ходом. При цьому, у вказаному листі ТзОВ «Алекс Со» повідомляє, що станом на 02.02.2024 проводиться діагностика автомобіля автомобіль Volkswagen Transporter, VIN: НОМЕР_1 для визначення причин несправності. Проте, конкретних відомостей про причини несправності двигуна ні станом на момент митного оформлення, ні на момент розгляду вказаної справи в суді позивачем не надано.

Також долучена позивачем заява від 27.01.2024 про надання дозволу на тимчасове залишення пункту пропуску водієм автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER Бартоломеєм Городецькі також не підтверджує факту несправності цього автомобіля, а лише вказує на залишення його на території пункту пропуску у зв`язку з його затриманням.

Покликанням скаржника на необхідність проведення митним органом експертних досліджень працездатності двигуна імпортованого позивачем транспортного засобу судом першої інстанції надана правова оцінка та визнано такі необгрунтованими, оскільки обов`язок доведення правильності визначення заявленої митної вартості імпортованого товару покладено на декларанта. Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, долучені декларантом на підтвердження митної вартості імпортованого товару, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати документи, які, зокрема, підтверджують якість товару. Відтак, суд першої інстанції виснував, що стверджуючи про суттєві технічні несправності імпортованого ним автомобіля, саме позивач зобов`язаний був надати митному органу відповідні докази цього.

Крім того, у поданій до митного оформлення експортній декларації зазначена вартість автомобіля 19764 PL. Однак, в рахунку фактурі зазначено 5000 USD, що по курсу долара 4,010300 PL становить 20051,5 PL.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

Враховуючи, що надані декларантом документи, на думку митного органу, не містили усіх відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, позивачу було направлено відповідне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак така вимога посадових осіб контролюючого органу не була виконана позивачем.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Також у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості ідентичного за технічними характеристиками товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з чим відповідач витребовував додаткові документи та вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14 липня 2020 року у справі №809/1557/17, від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2133/19, від 10 квітня 2020 року у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, за змістом пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом. За результатом проведеної процедури консультації із декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.

Суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції резюмує, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Оцінюючи ж документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів за контрактом на предмет їх достатності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції зауважує, що такі документи не давали відповідачу можливості зробити висновок про підтвердження заявленої митної вартості товару, а, відтак, відповідач правомірно відмовив у митному оформленні (випуску) товару та скоригував митну вартість товару.

Отже, висновок про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту з підстав ненадання декларантом позивача документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, та про застосування при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, суд апеляційної інстанції вважає правомірним.

Таким чином, оскільки митний орган діяв підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2024 № UA209000/2024/700005/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2024/000241 є правомірними, а позовні вимоги про їх скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 380/5743/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний