Рішення

від 13.01.2025 по справі 754/11357/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-др/754/149/24

Справа №754/11357/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Івченко В.А.

за участю представниці позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Мельника Андрія Івановича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування

про визначення місця проживання дітей разом з батьком

УСТАНОВИВ

27 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва (надалі - Суд) постановив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, відмовлено повністю.

28 листопада 2024 року надійшла заява, подана представником відповідачки, про ухвалення додаткового рішення. У заяві заявники просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі, а саме стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 22500 грн.

28 листопада 2024 року представник позивача подала заяву, в якій заявила клопотання про зменшення судових витрат до 4000,00 грн.

Суд призначив заяву до розгляду на 18.12.2024 об 15-00 год.

18 грудня 2024 року судове засідання не відбулось з причини неможливості забезпечити участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13 січня 2025 року Суд, заслухавши представника позивача та відповідачку, вирішив заяву задовольнити частково з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 134 ЦПК України).

При подачі відзиву на позов відповідачка вказувала, що очікує понести судові витрати у розмірі 22000,00 грн.

Докази понесення судових витрат, зокрема, акт про надану правничу допомогу буде наданий протягом 5 днів після ухвалення рішення суду на підставі частині восьмій статті 141 ЦПК України.

Водночас, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути 22000,00 грн.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 134 ЦПК України).

Заявник, визначаючи розмір судових витрат, посилається на те, що відповідно до платіжних інструкцій було сплачено 22500,00 грн

Суд дослідив надані відповідачкою докази і встановив:

23 серпня 2024 року відповідачка уклала договір № 14 про надання правової допомоги в цивільній справі з адвокатом Мельник А.І.

За цим договором правова допомога за цим Договором включає:

участь в судових засіданнях по справі № 754/11357/24 яка розглядається Деснянським районним судом міста Києва за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей разом із батьком;

написання процесуальних документів в процесі підготовки до справи та в процесі;

представлення інтересів Клієнта під час засідань комісій з приводу вирішення питання щодо проживання дітей;

збирання доказів, шляхом направлення адвокатських запитів;

ознайомлення з матеріалами справи.

За надання цієї допомоги відповідачка має сплатити адвокатові 22 000,00 грн.

27 листопада 2024 року відповідачка та адвокат Мельник А.І. підписали акт виконаних робіт до договору, в якому визначили перелік наданих адвокатом робіт, а саме: написання відзиву; написання клопотання про виклик свідка; написання клопотання про долучення до справи доказів, написання заперечення на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях.

Вартість наданих робіт в акті не обумовлена, тому Суд виходить з вартості, яка узгоджена в договорі 22 000,00 грн.

Суд бере до уваги те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачка надала копії платіжних інструкцій, які підтверджують перерахування адвокатові на виконання договору про надання правової допомоги в цивільній справі коштів в сумі 22500,00 грн.

Водночас, Суд виходить з того, що жодні зміни в договір щодо вартості послуг не вносилися. В акті виконаних робіт заявлена сума 22 500,00 грн не зафіксована.

У договорі сторони узгодили фіксований гонорар 22 000,00 грн. Заявниці не довела, що не могла передбачити додатково заявлені витрати в сумі 500,00 грн на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тому Суд визнає доведеним суму судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, 22 000,00 грн, що була заявлена в попередньому розрахунку та визначена у договорі.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям.

Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У справі, що переглядається, Суд не знайшов підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування та підлягає розподілу між сторонами, обставин непропорційності їх розміру до предмета спору не встановив, тому присудив до відшкодування витрати у розмірі, який встановлений згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною.

Представниця позивача, заявляючи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 4000,00 грн, послалася на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю цієї справи, яка не потребувала ні фаху, ні значного часу в межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

Суд не знайшов підстав для зменшення витрат за цією заявою, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При цьому, для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування (пункт 162 постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22).

Позивач, заявляючи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 4000,00 грн, не виконав свого процесуального обов`язку щодо доведення неспівмірності витрат, як це передбачено у частині шостій статті 137 ЦПК України. Він не надав жодних доказів ані іншої ринкової вартості послуг, ані нереальності адвокатських витрат, ані їхньої нерозумності. Не підтверджував доказами, що вартість послуг його адвоката в цій справі значно менше. Його клопотання ґрунтується лише на лише твердженні про неспівмірність без належного обґрунтування, що є недостатнім для зменшення.

Вирішуючи питання про необхідність та реальність судових витрат, Суд виходить з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним не лише із ціною позову, а значенням справи для сторони (пункт 4 частини четвертої статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат Суд враховує також, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (пункти 2 та 3 частини третьої статті 141 ЦПК України).

Суд бере уваги, що справа має виняткове значення для відповідачки, оскільки стосується місця проживання її дітей, які, досягнувши 14 років, висловили бажання проживати з матір`ю. Позивач не вживав дії щодо досудового вирішення спору. Він не спілкувався з дітьми та не з`ясовував їхню думку щодо вибору місця проживання, та ініціював завідомо безпідставний спір, незважаючи на чіткі норми закону та судову практику.

Враховуючи викладене, підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Мельника Андрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 22000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У покладенні на позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО