Постанова

від 22.11.2010 по справі 2-а-6081

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

                                                                                                                                    № 2-а- 6081 /2010

    ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                      22 листопада  2010 року                                                                                                                                           м.Маріуполь

         Іллічівський  районний суд міста Маріуполя в особі судді Харитонової Г.Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання  бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом до відповідача, зазначивши, що віднесена до категорії дітей війни. Згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей  війни" має право на соціальну допомогу. Але відповідач доплату до пенсії  нараховував та сплачував частково. Отже, вважає, що відповідач вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив її права та інтереси. Просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу.

         У судове засідання  позивачка не з'явилась, просила  розглянути справу за її відсутності.

         Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у справі є від нього заява з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги  не визнав, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що нарахування пенсії позивачу здійснював відповідно до вимог законодавства.

         На підставі ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та представника відповідача.

         Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно  до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії  дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя, що підтверджується  пенсійним посвідченням.

         Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Водночас ст. 7 цього  закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

        Ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"  було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

       У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Поряд з цим, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-Y від 19 грудня 2006 року.

       Конституційний Суд України визначив, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших  законів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження  та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно зі ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє  з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в  законі  про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в  офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

      Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни.  Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу  в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Відповідач, виконуючи приписи зазначеного  закону в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року діяв правомірно.

      Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення  підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

      Отже,  з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 1 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної  пенсії за віком.

      Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року ( "Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

      Зазначена стаття була змінена Законом України від 15  березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року  ("Урядовий кур'єр" та "Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена  абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим  частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-Y1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

      Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

      Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року у справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях  Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

      Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною  2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюється  без обмеження будь-яким строком.

      Отже, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року.

      Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 41, 69-71, 79, 86, 99, 128, 158, 162-163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

      Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного  фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання  бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу – задовольнити частково.

      Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя щодо не нарахування  ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя здійснити  ОСОБА_1  нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

       В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

       На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня  отримання  копії  постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський райсуд м. Маріуполя з одночасним надсиланням копії  апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції .

      Суддя: