Вирок

від 27.01.2025 по справі 361/8533/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8533/24

провадження № 1-кп/361/1111/24

27.01.2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000255 від 26 квітня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2024 року близько 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «VOLVO ХС90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, згідно з яким «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», рухаючись по вулиці Героїв України в м. Бровари Київської області в напрямку вул. В`ячеслава Чорновола, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме проїхав регульоване світлофором перехрестя з вул. Київська на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 е Правил дорожнього руху, згідно з яким «сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух», не вибрав безпечну швидкість руху, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини - на правий тротуар поблизу ресторану «KFC», який знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 243 у напрямку вул. Петра Симоненка по відношенню до свого напрямку руху, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 , 1992 року народження, ОСОБА_7 , 2021 року народження, ОСОБА_5 , 1995 року народження, та ОСОБА_4 , 1997 року народження, які в цей час перебували на тротуарі.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки (переломи 2-го, 3-го, 4-го, 5-го ребер праворуч, переломи правої лопатки, правої ключиці, переломи поперечних відростків праворуч тіл 1-го, 2-го, 3-го, 4-го грудних хребців, переломи остистих відростків тіл 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го грудних хребців, правобічний гемопневмоторакс, садна та рани); закритої травми шийного відділу хребта (переломи поперечних відростків праворуч 5-го, 6-го хребців, остистого відростку 7-го хребця); закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, ран та саден в ділянці голови, перелому кісток носу; саден та ран в ділянці живота і кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки (переломи 1-го, 2-го, 5-го, 6-го ребер ліворуч, 1-го ребра праворуч, ушкодження реберно-грудинного суглобу праворуч, правобічний пневмогідроторакс); закритого перелому середньої третини правої плечової кістки; закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, ран та саден в ділянці голови; саден та ран в ділянці тулуба і кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 5-го, 6-го ребер праворуч, переломів 1-го, 2-го, 3-го куприкових хребців; перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки; закритої черепно-мозкової травми у вигляді синця на ділянці голови та струсу головного мозку; саден на обох верхніх кінцівках та на правій гомілці, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді крайового перелому дистального кінця правої плечової кістки; синця в ділянці голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Грубі порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), д), підпункту а) пункту 2.9, підпункту е) пункту 8.7.3 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Отже ОСОБА_9 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

13 листопада 2024 року між обвинуваченим ОСОБА_9 та потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на підставі статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК України було укладено угоду про примирення в рамках кримінального провадження № 12024110000000255 від 26 квітня 2024 року, до якої 07 грудня 2024 року сторонами угоди внесено уточнення.

Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, відшкодував повністю завдані збитки на дату підписання угоди, а саме: потерпілій ОСОБА_6 та законному представнику малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , розмір майнової та моральної шкоди, яка завдана останнім, складає еквівалент у гривнях 24 000 доларів США (окрім суми шкоди, пов`язаної з тимчасовою чи стійкою втратою працездатності у розмірі, що підлягає відшкодуванню страховою компанією згідно положень законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів); потерпілому ОСОБА_11 відшкодовано розмір майнової та моральної шкоди на суму 460 800,00 грн; потерпілому ОСОБА_5 відшкодовано розмір майнової та моральної шкоди на суму 278 800,00 грн. Крім того, ОСОБА_9 беззастережно визнав обвинувачення в обсязі обвинувального акту в судовому провадженні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання, з урахуванням обставини, що пом`якшують покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69, ст. 53 КК України, за ч.1 ст. 286-1 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

При цьому, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Також обвинувачений просив суд затвердити угоду про примирення, з урахуванням уточнень до неї, призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про примирення, як і уточнення до неї, укладені ним з усіма потерпілими добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у затвердженні угоди про примирення, оскільки дана угода не підлягає затвердженню, не відповідає суспільним інтересам.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у судовому засіданні не заперечували проти затвердження угоди про примирення з урахуванням уточнень до неї. Крім того, зазначили, що кожен із них з обвинуваченим примирились, а ОСОБА_9 відшкодував повністю завдану їм майнову та моральну шкоду. На час укладання та розгляду угоди жодних претензій у потерпілих та законного представника малолітньої потерпілої не залишилось до обвинуваченого.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що угода про примирення з урахуванням уточнень до неї відповідає вимогам КК України та КПК України, просив суд її затвердити.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Отже, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення з урахуванням уточнень до неї, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з урахуванням внесених сторонами уточнень щодо міри покарання.

Оскільки на підставі об`єктивно з`ясованих обставин суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а отже доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_9 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.

Угодою визначено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування шкоди потерпілим.

Судом встановлено обставину, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Перевіркою угоди на дотримання порядку її укладання, а також вивченням наданих суду даних щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не було знайдено підстав ставити під сумнів вказані обставини, а отже суд погоджується з ними.

При узгоджені виду та міри покарання сторони угоди, шляхом внесення уточнень, крім врахування сукупності пом`якшуючих обставин, перелічених в обвинувальному акті, даних про особу обвинуваченого, раніше не судимого, виходили з того, що відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Сторони угоди просили суд взяти до уваги те, що ОСОБА_9 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно за місцем проживання, а також наявність його щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування заподіяної шкоди, що є пом`якшуючими обставинами.

Суд враховує зазначене в угоді, як і те, що скоєний ОСОБА_9 злочин є необережним; ступінь тяжкості вчиненого ним діяння та наслідки його вчинення у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, його ставлення до цього порушення, а саме: відверте визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, повне розуміння негативних наслідків скоєного та бажання їх усунути, повне відшкодування всім чотирьом потерпілим, в тому числі законному представнику малолітньої потерпілої, завданої майнової та моральної шкоди.

Вивчивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення та уточнення до неї, суд переконався, що укладення угоди та уточнень до неї сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та уточненнях, що умови угоди та уточнення до неї відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність, відповідає узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Суд не погоджується з доводами прокурора, викладеними ним у письмових запереченнях щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими, з огляду на наступне.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Зі змісту Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» вбачається, що внесені ним зміни до Кримінального кодексу України не передбачали заборони застосування ст. 69 КК України у справах щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також, санкція ч. 1 ст. 286-1 КК України визначена Законом № 1231-ІХ в такому розмірі, який згідно ст.12 КК відносить її до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний Закон не вніс зміни і не передбачив жодних обмежень щодо можливості укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Крім того, Законом № 1231-ІХ не було змінено положення ст. 475 КПК України і не передбачено повноваження суду призначати інше покарання ніж узгоджене сторонами угоди.

За змістом ст. 1 КПК України та ст.75 Конституції України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Оскільки законодавець при прийнятті Закону № 1231-ІХ не передбачив жодних заборон чи обмежень не застосування ст. 69 КК України та укладення угоди у кримінальних провадженнях за ч. 1 ст. 286-1 КК України, то доводи прокурора про невідповідність угоди про примирення суспільним інтересам є безпідставними.

Та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства.

Посилання прокурора на практику судів щодо неможливості затвердження угоди про примирення суд не бере до уваги, оскільки зазначені судові рішення не є релевантними у даних конкретних правовідносинах.

Вислухавши сторони угоди та прокурора, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду на даній стадії судового провадження, вивчивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, з внесеними до неї уточненнями, суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що умови угоди з уточненнями до неї відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність, відповідає узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

У силу положень ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення, як і внесення до неї уточнень, між обвинуваченим та потерпілими, законним представником малолітньої потерпілої відповідає вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання з призначенням покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69, ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, відповідає вимогам закону, а отже слід відповідно до уточнених умов угоди призначити ОСОБА_9 це покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Процесуальні витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільні позови у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не підлягає до задоволення, оскільки відсутні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 177, 368-371, 373, 374, 395, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_9 та потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12024110000000255 від 26 квітня 2024 року.

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України з дотриманням вимог ч. 2 ст. 53 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 31 241 (тридцять одну тисячу двісті сорок одну) гривень 83 коп. (висновок експерта № СЕ-19/111-24/26309-ІТ від 03.05.2024 у сумі 3 786,40 грн; висновок експерта № СЕ-19/111-24/27897-ІТ від 13.05.2024 у сумі 16 853,51 грн; висновок експерта № СЕ-19/111-24/27876-ІТ від 21.05.2024 у сумі 3 029,12 грн; висновок експерта № СЕ-19/111-24/27896-ІТ від 31.05.2024 у сумі 7 572,80 грн) стягнути з ОСОБА_9 на користь держави.

Речові докази:

- два флеш-накопичувача марки «Kingston» моделі «Canvas Select plus» об`ємом 32 GB, на яких містяться відеозапис з зовнішніх камер відеоспостереження; компакт-диски DVD-R, на якому наявні відеозаписи з інтернет-ресурсів, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «VOLVO ХС90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 4, - повернути ОСОБА_9 , знявши з цього автомобіля арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року;

- змиви з поверхні внутрішньої ручки водійських дверей, з поверхні дверей водія, з керма та з ручки КПП автомобіля «VOLVO ХС90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУНП в Київській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1