Постанова

від 23.01.2025 по справі 921/314/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. Справа №921/314/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я. П.

за участю представників від:

від позивача Тарарук Леонід Ростиславович (адвокат);

від відповідача Хитрук Наталія Ігорівна(адвокатка).

розглянувши апеляційну скаргуАкціонерного товариства Львівська залізниця вх.ЗАГС (№01-05/3200/24)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 17.10.2024 (повне рішення 23.10.2024, суддя Охотницька Н.В.)

та на додаткове рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 (повне рішення 06.11.2024, суддя Охотницька Н.В.)

у справі№921/314/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", м. Київ

про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту, площею 0,1000 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:003:0015 (загальна площа земельної ділянки 2,4262 га), що знаходиться на території м. Тернопіль, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця", оплата сервітуту - становить 1974 грн 24 коп. з ПДВ в місяць або 23690 грн 88 коп. з ПДВ в рік на користь АТ "Укрзалізниця", вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв`язку ТОВ "Євротранстелеком" та зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування знаходяться, прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), які є власністю ТОВ "Євротранстелеком".

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 17.10.2024 у задоволенні позову відмовив.

Судом першої інстанції зазначено про те, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду

Також, судом зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015, належної йому на праві постійного користування, прокладений волоконно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком". Суд встановив, що використання кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки, оскільки волоконно-оптичний кабель прокладався безпосередньо в кабельній каналізації електрозв`язку (ККЕ), що належить позивачу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень судом вказано, що така вимога задоволенню не підлягає, як похідна вимога

Господарський суд Тернопільської області додатковим рішенням від 31.10.2024 клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №921/314/24 - задоволив. Стягнув з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 46 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

АТ Львівська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2024 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015, яка належить йому на праві постійного користування, прокладений волоконно-оптичний кабель ТОВ Євротранстелеком. Проте, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги долучений ним до матеріалів справи акт комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ Укрзалізниця.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем акт комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ Укрзалізниця з метою укладання договору про встановлення земельного сервітуту, укладений 04.12.2019 є неналежним доказом у справі. Скаржник вважає, що таке твердження прямо суперечить ст. 76 ГПК України, відповідно до якої, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

Також, АТ Укрзалізниця зазначає, що в основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції покладено висновок, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу ТОВ "Євротранстелеком" для доступу чи експлуатації прокладених в мережі позивача кабелів є необхідним доступ до земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача. Проте, апелянт в своїх доводах зазначає, що суд не врахував, що саме позивач здійснює обслуговування та експлуатацію мережі згідно з умовами Договору №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 року (що зумовлює необхідність доступу до земельної ділянки, на якій така прокладена).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що питання використання кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки, оскільки волоконно-оптичний кабель прокладався безпосередньо в кабельній каналізації електрозв`язку (ККЕ), що належить позивачу. Таким чином, судом було правильно встановлено те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту виникнення між сторонами земельних відносин та підстав для встановлення земельного сервітуту.

05.12.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Також, АТ Львівська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024, а у разі, коли суд дійде висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції по суті спору - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу

Скаржник зазначає про те, що відповідачем належним чином не обґрунтовано кількість затрачених годин на підготовку відзиву на позовну заяву 8 годин, а також на підготовку інших процесуальних документів (заперечення, клопотання, пояснення) по 3 години на кожний, позиція ТзОВ Євротранстелеком, викладена у відзивах на позовні заяви, по всіх дванадцяти позовах є ідентичною та обґрунтовується фактично ідентичними у всіх справах доказами, що зазначена у Додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №7 від 18.10.2024, доданому до клопотання, тому скаржник вважає, що кількість затрачених годин на правову допомогу зі складання процесуальних документів є необґрунтованою.

Відповідачем зазначено, що витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Євротранстелеком є обґрунтованими, вони безпосередньо пов`язані з розглядом справи та є неминучими. Відповідач брав участь у всіх судових засіданнях, не відкладав розгляд справи та не затягував процес, не подавав необґрунтовані клопотання чи заяви тощо. Судження позивача про те, що правова позиція по всім справам є ідентичною не відповідає дійсності, оскільки навіть нормативно-правова база, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення у цій справі відрізняється від справ, де волоконно-оптичний кабель прокладався безпосередньо в ґрунті, зокрема, у справі №907/409/24, на яку посилається позивач у своїй апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2001 між Фондом державного майна України та Державним підприємством Центральна станція зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України укладено договір про спільну діяльність по створенню товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", відповідно до якого сторони зобов`язалися діяти спільно для організації на території України ТОВ "Євротранстелеком", управління його господарського діяльністю з метою одержання прибутку, надання послуг зв`язку, для задоволення потреб залізничного транспорту України та ринкового попиту у послугах зв`язку.

З долученої відповідачем редакції статуту ТОВ "Євротранстелеком", затвердженого загальними зборами учасників товариства, протокол №1 від 02.10.2001 (п.п. 5.1, 5.2), зазначено, що таке товариство створене для цілей задоволення потреб залізничного транспорту України та ринкового попиту в Україні у послугах зв`язку, фінансових та інвестиційних послугах та одержання прибутку в мережі зв`язку. Товариство, у відповідності з відповідними ліцензіями, наданими йому (та/або такими, що будуть одержані ним), здійснює діяльність у галузі зв`язку, зокрема, будує, надає, утримує, обслуговує та експлуатує мережу зв`язку, здійснює будь-яку іншу діяльність у галузі зв`язку згідно з чинним законодавством України.

Предметом діяльності товариства є будівництво та технічне обслуговування мереж міжнародного, міжміського і місцевого телефонного зв`язку та надання таких послуг зв`язку у відповідності з ліцензіями, що видаються уповноваженими державними органами (п.5.2.1.); будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних і документального зв`язку та надання таких послуг зв`язку у відповідності з ліцензіями, що видаються уповноваженими державними органами (п. 5.2.2.).

Відповідно до п.3.1 статуту, одним із учасників товариства виступав Фонд державного майна України, що діяв в інтересах Центральної Станції Зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України ("ЦСЗ").

27.12.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (правонаступником є АТ "Укрзалізниця") та ТОВ "Євротранстелеком" укладено Генеральну угоду про співробітництво №589/01, предметом якої згідно п.2 є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації мережі зв`язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв`язку з використанням ресурсів Мережі.

При цьому, в п.1 Генеральної угоди №589/01 зазначено, що:

"мережа" - означає сукупність засобів і споруд зв`язку ТОВ "Євротранстелеком" (ЄТТ), об`єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує ТОВ "Євротранстелеком" ;

"землі транспорту" - це землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовим, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту;

"канальний ресурс" цифрові потоки та канали зв`язку, що утворені в результаті ущільнення волоконно-оптичного кабелю мережі.

У розділі 3 Генеральної угоди передбачено, що ЄТТ у рамках угоди приймає на себе наступні зобов`язання: 3.1.1. розробка бізнес-плану побудови мережі; 3.1.2. фінансування проектування, будівництва і експлуатації мережі; 3.1.3. організація постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення мережі і її подальшої експлуатації; 3.1.4. укладення договорів на проектування, будівництво і експлуатацію мережі; 3.1.5. взаємодія із постачальниками з питань гарантійного і післягарантійного обслуговування обладнання; 3.1.6. виконання функцій оператора і забезпечення керування мережею; 3.1.7. при будівництві та експлуатації мережі вживати заходи по недопущенню пошкодження майна залізничного транспорту, у тому числі засобів та споруд зв`язку.

В свою чергу, Укрзалізниця в рамках угоди зобов`язалась:

3.2.1. надати залізницям України право визначення у взаємовідносинах з ЄТТ в будівництві та експлуатації мережі;

3.2.2. забезпечити координацію залізниць України та інших підприємств Укрзалізниці у взаємодії з ЄТТ в будівництві та експлуатації мережі та виконання відповідних окремих двосторонніх договорів передбачених пунктом 3.3.

За умовами пункту 3.3. Генеральної угоди, залізниці України та Центральна станція зв`язку Укрзалізниці за окремими договорами із ЄТТ в рамках угоди: надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідними актами (пп. 3.3.1.); беруть участь у здійсненні комплексу робіт по перед проектній підготовці і проектуванню мережі, включаючи участь у розробці технічного завдання з побудови мережі (пп.3.3.2).

У розділі 4 Генеральної угоди №589/01 сторонами врегульовано питання щодо використання і розподілу ресурсу мережі.

Так, згідно з пп. 4.1.1, ресурс лінійних споруд зв`язку мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється залізницям країни в безоплатне користування на термін її експлуатації і використовується залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам.

Згідно з пп. 4.2.1., 4.2.2 Генеральної угоди канальний ресурс ЄТТ використовується ним для комерційних цілей. Канальний ресурс залізниць України може бути використаний для власних технологічних потреб.

Згідно з п. 9.1 Генеральної угоди, остання набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації мережі.

На підставі Генеральної угоди про співробітництво, укладеної 27.12.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) та ТОВ "Євротранстелеком" з будівництва і експлуатації мережі зв`язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв`язку з використанням ресурсів мережі, 17.01.2002 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська державна залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" укладено угоду про співробітництво.

Предметом цієї угоди, відповідно до п. 2, є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації корпоративних мереж Укрзалізниці, залізниці та мережі ЄТТ для задоволення потреб Укрзалізниці, Залізниці та для комерційних цілей ЄТТ з використанням ресурсів Мережі.

Пунктом 3.2. вказаної угоди передбачено, що залізниця за окремими договорами з ЄТТ та в рамках цієї угоди приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема: надає право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідним актом (п.3.2.1); надає опори контактної мережі, високовольтних ліній, мости, естакади, інші споруди для підвіски або прокладки кабелю (п.3.2.4.); забезпечує технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення та кондиціонерів і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях (п.3.2.8).

Пунктом 9.1 угоди передбачено, що остання набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації мережі.

Водночас, згідно з п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та угоди про співробітництво від 17.01.2002, після закінчення будівництва мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладених сторонами.

У 2004 році в межах виконання п.3.2.1 угоди про співробітництво від 17.01. 2002 сторони склали акт про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку (ВОЛЗ), відповідно до якого Львівська залізниця надає право ТОВ "Євротранстелеком" на проведення робіт з прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв`язку.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 05.07.2004 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Євротранстелеком" підписано доповнення №1 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01, яким внесено зміни в розділ 1, підрозділи 3.1 та 3.3 розділу 3 Генеральної угоди, доповнивши їх новими пунктами.

Зокрема, розділ 1 Генеральної угоди "терміни, що використовуються в угоді" доповнено наступним:

"Термін експлуатації мережі" - інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї з споруд мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку служби волоконно-оптичного кабелю 25 років".

Відповідно до акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва волоконно-оптичної лінії зв`язку, затвердженого генеральним директором ТОВ "Євротранстелеком" 08.12.2004, пред`явлені лінійно-кабельні споруди волоконно-оптичної лінії зв`язку Київ-Львів на дільницях Київ пасс. - Фастів, Фастів - Попельня, Попельня - Козятин, Козятин - Вінниця, Вінниця - Жмеринка, Жмеринка - Деражня, Деражня Підволочиськ, Підволочиськ - Тернопіль, Тернопіль - Золочів, Золочів - Красне, Красне - Львів магістральної мережі ТОВ "Євротранстелеком" прийнято в експлуатацію.

В п.10 акту вказано, що технологічні та архітектурно-будівельні рішення по об`єкту характеризуються такими даними: прокладання кабелю здійснювалось в захисній поліетиленовій трубі: по залізничних станціях - в існуючий каналізації та в ґрунті, на перегонах - в земляному полотні залізної дороги. Для розміщення кінцевих пристроїв використовувались окремі площі в існуючих приміщеннях вузлів зв`язку Придніпровської та Донецької залізниць.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21.07.2005, затвердженого наказом Мінтрансзв`язку від 09.06.2006 №550, волоконно-оптична лінія зв`язку "Київ-Львів. Лінійні споруди" прийнята в експлуатацію.

Згідно з п.1 акту, будівництво здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво №589/01 від 27.12.2001 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ"Євротранстелеком", угодами про співробітництво між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" від 18.01.20022, угодою про співробітництво між "Львівською державною залізницею" та ТОВ "Євротранстелеком" від 17.01.2002 та наказу Генерального директора ТОВ "Євротранстелеком" від 02.07. 2004 №20а.

В акті, серед іншого, перелічено показники об`єкта окремо по кожній з дільниць, серед яких: захисні поліетиленові труби ЗПТ 40/33, тип кабелю (ВОК-48, ВОК-30, ВОК-18, ВОК 12), його протяжність, а також зазначено, що такі прокладено в тілі земляного полотна залізниці/ в ґрунті в смузі відводу залізниці.

Також, 01.08.2005 між ТОВ "Євротранстелеком" та Львівською державною залізницею було укладено договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору передбачено, що у відповідності з угодою про співробітництво від 17.01.2002, яку сторони уклали між собою, виконавець (Львівська залізниця) приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв`язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв`язку, ВОЛЗ), а замовник (ТОВ "Євротранстелеком") сплачує вартість цих робіт.

28.12.2005 між ТОВ "Євротранстелеком" (як орендодавцем) та Львівською державною залізницею (орендарем) укладено договір оренди майна №Л/Ш-051674/НЮ, згідно якого (п.п. 2.1, 4.1) оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв`язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені по всій протяжності мережі, що побудована згідно з Генеральною Угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ "Євротранстелеком" від 27.12.2001 №589/01, надаються відповідачем позивачу по фіксованій платі 5 копійок за 1 км волокон за місяць без ПДВ.

В подальшому, 24.03.2006 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Євротранстелеком" підписано доповнення №2 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01, яким внесено доповнення в розділи 1, 3, 4 Генеральної угоди, доповнивши їх новими пунктами.

18.05.2006 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" підписано доповнення №2 до угоди про співробітництво від 17.01.2002, яким внесено зміни в розділи 1, 3, 4, 5 угоди, доповнивши їх новими пунктами.

Зокрема, підпункт 4.1.1 розділу 4 «Використання і розподіл ресурсу мережі» Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та угоди про співробітництво від 17.01.2002 викладено в наступній редакції:

"Лінійний ресурс мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється залізницям України в довгострокову оренду по фіксованій платі 5 копійок без ПДВ за 1 км. ВОЛЗ на термін її експлуатації і використовується залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам".

З поданих матеріалів також вбачається, що у 2004 році між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та ТОВ"Євротранстелеком" підписано додаткову угоду №1 до угоди про співробітництво від 17.01.2022 №1/Ш (стосовно технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт на лініях зв`язку), у відповідності до якої, на виконання угоди в частині забезпечення чіткої організації будівництва, систематичного технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектними рішеннями і технічними нормами, у т.ч. положенням "керівництва щодо будівництва лінійних споруд ВОЛЗ КНД-45-141-99)", залізниця прийняла на себе виконання робіт з технічного нагляду за будівництвом ліній зв`язку, які належать ЄТТ.

30.07.2014 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та ТОВ"Євротранстелеком" підписано додаткову угоду №2 до угоди про співробітництво від 17.01.2002, якою пункт 3.2.4. викладено в новій редакції, за якою Залізниця приймає на себе зобов`язання:

"Надає опори контактної мережі, високовольтних ліній, мости, естакади, лінійно-кабельні та інші споруди для підвіски або прокладки кабелю, що складає сукупність засобів і споруд, об`єднаних в єдиному технологічному процесі залізниці для організації корпоративної мережі зв`язку з використанням волоконно-оптичного кабелю ЄТТ, без укладання окремих договорів на всій протяжності мережі на підставі цієї Угоди".

Вказана додаткова угода №2 набирає чинності з дати підписання її сторонами і діє протягом терміну дії угоди про співробітництво (п.2).

Як вказує позивач, волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком", прокладені через земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:02:003:0015.

В підтвердження наведеного долучено акт комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", складений 04.12.2019.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №56772106 від 06.04.2016) правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015, площею 2,4262 га, яка розташована за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, є ПАТ "Українська залізниця" (на даний час - АТ "Українська залізниця" згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця"").

Підставою для виникнення речового права права постійного користування зазначеною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ297780, виданий 28.12.2012 Управління Держкомзему у м.Тернополі. Власником зазначеної земельної ділянки є Тернопільська обласна державна адміністрація; форма власності державна.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

До реєстру також внесено додаткові відомості щодо земельної ділянки, а саме: наявні обмеження у використанні земельної ділянки.

АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" зверталось до ТОВ "Євротранстелеком" з пропозицією щодо врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі, листами від 27.07.2017 №02-49, від 04.11.2019 №НЗІ-10/5735 та від 25.01.2024 №НКМ-12/5. Проте ТОВ "Євротранстелеком" залишило звернення залізниці без задоволення, мотивуючи це відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, так як прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та угоди про співробітництво від 17.01.2002.

Оскільки домовленості щодо укладення договору сервітуту земельних ділянках, під верхневим шаром яких прокладено мережу, позивач з відповідачем не досягли, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося з цим позовом до господарського суду.

Оцінка суду.

Предметом розгляду у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення на користь ТОВ Євротранстелеком безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 0,1000 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:003:0015 (загальна площа земельної ділянки 2,4262 га), що знаходиться на території м. Тернопіль, що належать позивачу на праві постійного знаходяться, прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), які є власністю ТОВ "Євротранстелеком" та зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із п.2. ч.1 ст. 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право на користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

В ст. 402 ЦК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно зі ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

В спірних правовідносинах право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою до власника такої ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (п. 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Водночас ефективність позовної вимоги про визнання права має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в цьому випадку можуть бути звернення до суду як з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду. Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №918/370/17, від 03.12.2020 у справі №925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/2701/17, Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №915/483/17, від 29.01.2020 у справі №920/1204/17).

Обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №918/370/17), а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №925/603/18).

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду з урахуванням наведеного вище та фактичних обставин справи вважає , що суд першої інстанції правильно зазначав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, так як право вимоги встановлення земельного сервітуту у цьому випадку належить ТОВ Євротранстелеком.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції береться до уваги, що в акті міститься висновок комісії про доцільність укладання договору земельного сервітуту на орієнтовну площу частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015, що складає 0,1000 га. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи схематичний план визначення довжини кабелю ЕТТ ВОЛЗ в кабельній каналізації ШЧ8, затверджений начальником підрозділу Тернопільської дистанції сигналізації і зв`язку 16.05.2024, який не містить жодної прив`язки до цієї земельної ділянки.

Західний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що долучені позивачем докази є неналежними, оскільки не можуть беззаперечно підтверджувати прокладення кабелю в межах спірної земельної ділянки, оскільки як акт комісійного обстеження від 04.12.2019, так і схематичний план від 16.05.2024 складені в односторонньому порядку працівниками підрозділів позивача.

Апелянт в своїх доводах зазначає, що суд не врахував, що саме позивач здійснює обслуговування та експлуатацію мережі згідно з умовами договору №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005 (що зумовлює необхідність доступу до земельної ділянки, на якій така прокладена). Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу для доступу чи експлуатації вже прокладених (ще у 2004 році в рамках угод про співробітництво) в мережі позивача кабелів є необхідним доступ до земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, як і відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель електронних комунікацій, відсутні докази визначення розмірів охоронних зон земельної ділянки відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та за проектно-кошторисною документацією, затверджених в установленому порядку, отже, зазначені доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

З урахуванням вищенаведеного, позивач не довів необхідності та наявності у нього підстав для звернення з позовом про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:003:0015.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Апелянт оскаржує також додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі, адже вважає, що розмір витрат на правничу допомогу стягнутий із нього на користь позивача є неспівмірними із складністю справи.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 16.04.2024 між ТОВ "Євротранстелеком" в особі Генерального директора Щербака Володимира Петровича, з однієї сторони, та адвокатом Хитрук Наталією Ігорівною, з другої сторони, укладено договір №16/04/24-1 про надання правової допомоги (надалі - договір).

За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у обсягах, визначених додатками до цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору клієнт зобов`язаний відшкодовувати адвокату фактичні витрати (понесені чи майбутні), необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 3.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків-виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

У пунктах 3.3-3.6 договору сторони визначили, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони домовились, що розмір гонорару встановлюється сторонами на підставі додатків до договору.

У п. 4.6. договору сторони передбачили, що будь-які зміни і доповнення до договору вчиняються у письмовій формі, шляхом підписання додаткової угоди.

Надалі, між ТОВ "Євротранстелеком" в особі Генерального директора Щербака В.П., з однієї сторони, та адвокатом Хитрук Н.І., з другої сторони, укладено додаткову угоду №10 до договору №16/04/24-1 про надання правової допомоги, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання здійснювати представництво клієнта в господарському (-их) суді (ах) у справі №921/314/24 за позовом АТ "Українська Залізниця" до ТоОВ "Євротранстелеком" про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання внести відомості про нього.

Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди під час виконання доручення адвокат користується правами, визначеними договором та законодавством України. Гонорар адвоката становить 2000,00 грн за годину надання послуг адвокатом, окрім випадків, визначених п. 5 цієї додаткової угоди.

У п. 4 сторони погодили наступний попередній розрахунок розміру гонорару адвоката:

- ознайомлення із матеріалами справи, правовий аналіз матеріалів справи, збирання доказів по справі (6 год) - 12 000,00 грн;

- підготовка відзиву на позовну заяву (10 год) - 20 000,00 грн;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив (3 год) - 6 000,00 грн.

Згідно з п. 5 додаткової угоди сторони погодили, що вартість участі у кожному судовому засіданні у справі становить 2 500,00 грн. Плата за участь у судовому засіданні стягується не залежно від того чи фактично відбулось судове засідання у справі, окрім випадків, якщо таке засідання не відбулось із вини адвоката.

Відповідно до пунктів 6, 7 додаткової угоди остаточний перелік послуг та вартість послуг адвоката визначається сторонами за результатами наданих послуг на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та розрахунку розміру винагороди адвоката. Клієнт здійснює оплату гонорару протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат надав, а клієнт прийняв наступні види правової допомоги: правовий аналіз матеріалів справи №921/314/24, збирання доказів по справі та підготовка відзиву на позовну заяву - кількість затрачених годин 8, вартість 16000 грн; підготовка заперечень на відзив - кількість затрачених годин 3, вартість 6000 грн; підготовка клопотання про долучення доказів від 26.09.2024 року - кількість затрачених годин 3, вартість 6000 грн; підготовка письмових пояснень від 26.09.2024 - кількість затрачених годин 3,вартість 6000 грн; участь у судовому засіданні , що відбулось 17.06.2024 - кількість затрачених годин 1, вартість 2500 грн; участь у судовому засіданні, що відбулось 15.07.2024 - кількість затрачених годин 1, вартість 2500 грн; участь у судовому засіданні, що відбулось 19.09.2024 - кількість затрачених годин 1, вартість 2500 грн; участь у судовому засіданні, що відбулось 30.09.2024 - кількість затрачених годин 1, вартість 2500 грн; участь у судовому засіданні, що відбулось 17.10.2024 - кількість затрачених годин 1 , вартість 2500 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у поданих запереченнях, позивач вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності та співмірності, а тому просить зменшити розмір таких витрат.

Розмір гонорару визначається за домовленістю між адвокатом та клієнтом, враховуючи складність справи, кваліфікацію адвоката та фінансовий стан клієнта. Важливо, щоб гонорар був розумним та враховував витрачений адвокатом час.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Проаналізувавши долучені докази щодо наданих послуг, беручи до уваги умови договору про надання правничої допомоги та акт приймання передачі правової допомоги, колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи.

Разом з тим, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання адвокатських послуг; обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав лише для часткового відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності.

З огляду на зазначене, додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення 16 500 грн підлягає скасуванню.

Судові витрати.

Оскільки рішення суду залишено без змін , то судовий збір підлягає залишенню за апелянтом на підставі п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Львівська залізниця на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2024 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2024 у справі №921/314/24 без змін.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Львівська залізниця на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 задовольнити частково.

3. Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 у справі №921/314/24 в частині стягнення 16 500 грн скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Євротранстелеком" в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16 500 грн.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК