Постанова

від 21.01.2025 по справі 911/1189/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 911/1189/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Овчаренко Я.О.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 р. (повний текст складено 27.08.2024 р.) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 р. (повний текст складено 27.08.2024 р.)

у справі № 911/1189/23 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем"

про стягнення 1449836,36 грн

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" про 796150,86 грн основного боргу за договором поставки обладнання, запчастин та деталей № 93-21 від 29.11.2021 р. та 265799,02 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки не оплатив товар, поставлений позивачем у період з 01.09.2022 р. по 20.09.2022 р., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

У вересні 2023 року на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 793752,16 грн основного боргу, 133137,77 грн інфляційних втрат, 914502,63 грн пені, 33244,62 грн 3% річних та 125362,82 грн штрафу.

26.04.2024 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 550163,64 грн, в якій позивач просив стягнути з відповідача пеню, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, у розмірі 364338,99 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2024 р. прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" від позову у справі № 911/1189/23 в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" 550163,65 грн пені. Закрито провадження у справі № 911/1189/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" в частині вимоги про стягнення 550163,65 грн пені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2024 р. у справі № 911/1189/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" 793752,16 грн основного боргу, 133137,77 інфляційних втрат, 364338,99 грн пені, 33244,62 грн 3 % річних та 119062,82 грн штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2024 р. у справі № 911/1189/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" 59739,28 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій останній зазначив додатково три матеріально-правові вимоги, зокрема стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу, тобто позивач одночасно змінив предмет і підставу позовних вимог, що суперечить вимогам ГПК України. Також скаржник вказує, що видаткові накладні № № 802 - 808 від 29.11.2021 р. та товарно-транспортна накладна № 3802 від 29.11.2021 р. були підписані не директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем".

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1189/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1189/23 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України, надано скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1189/23 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" та призначено справу № 911/1189/23 до розгляду на 19.11.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" про участь у судовому засіданні у справі № 911/1189/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 р. розгляд справи № 911/1189/23 відкладено до 17.12.2024 р. у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 р. відкладено розгляд справи № 911/1189/23 до 21.01.2025 р. у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 21.01.2025 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, представник відповідача вкотре не з`явився, хоча повідомлялвся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 22.10.2024 р. у справі № 911/1189/23 відповідачу доставлено до електронного кабінету 23.10.2024 р., доказом чого є довідка про доставку електронного документу від 30.10.2024 р., що міститься в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 22.10.2024 р. у справі № 911/1189/23 оприлюднена у реєстрі 24.10.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" (далі - постачальник) укладено договір поставки обладнання, запчастин та деталей № 93-21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити обладнання, запчастини та деталі (далі - за текстом товар) та передати його на умовах цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW - склад постачальника перевізником за рахунок покупця (у відповідності з вимогами Міжнародних правил "Інкотермс-2010", які застосовуються з врахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером договору, а також особливостей, що виходять з умов даного договору).

Як передбачено п. 2.3 договору, датою поставки буде вважатися дата, вказана у видатковій. Підписання видаткової накладної сторонами означає виконання постачальником свого обов`язку з поставки за договором у повному обсязі та підтверджує приймання товару покупцем.

У відповідності до п. 2.5 договору приймання товару за кількістю, комплектністю, якістю (явними недоліками) здійснюється на складі постачальника на підставі товаросупровідних документів (видаткової накладної, специфікації). Прийняття товару за кількістю, комплектністю, якістю (явними недоліками) підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної, що свідчить про належне виконання постачальником свого обов`язку з поставки за договором.

Ціна договору включає в себе виключно вартість товару. Усі інші витрати не включаться до вартості товару, їх несе покупець, зокрема але не виключно транспортні витрати, завантаження товару на складі постачальника, доставку товару на склад покупця тощо. Загальна вартість (ціна) товару становить 838150,86 грн з ПДВ 20%.(п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору право власності на товар переходить до покупця в момент здійснення ним оплати повної вартості товару, а саме після здійснення останнього четвертого платежу. Ризики втрати, знищення товару переходять до покупця в день поставки товару (в день підписання видаткової накладної на товар).

Відповідно до п. 3.2 договору покупець здійснює оплату товару за цим договором частинами у такий спосіб:

- не пізніше 2 робочих днів з моменту підписання договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у реквізитах цього договору, перший платіж (передоплату) у розмірі 5% від вартості товару, що становить 42000,00 грнз ПДВ 20%;

- другий платіж у розмірі 265383,62 грн з ПДВ здійснюється покупцем до 31.03.2022 р. включно;

- третій платіж у розмірі 265383,62 грн з ПДВ здійснюється покупцем до 30.04.2022 р. включно;

- четвертий платіж у розмірі 265383,62 грн з ПДВ здійснюється покупцем до 31.05.2022 р. включно.

Даний договір набуває чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором (6.2 договору).

29.11.2021 р. між сторонами було підписано специфікацію до договору № 93-21.

Вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару, а саме: фітинги та муфти у кількості 644 шт. загальною вартістю з ПДВ 20% - 838150,86 грн.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 838150,86 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 802 від 29.11.2021 р. на суму 47547,89 грн;

- видаткова накладна № 803 від 29.11.2021 р. на суму 43934,60 грн;

- видаткова накладна № 804 від 29.11.2021 р. на суму 40308,53 грн;

- видаткова накладна № 805 від 29.11.2021 р. на суму 79641,94 грн;

- видаткова накладна № 806 від 29.11.2021 р. на суму 84759,12 грн;

- видаткова накладна № 807 від 29.11.2021 р. на суму 62851,43 грн;

- видаткова накладна № 808 від 29.11.2021 р. на суму 107917,58 грн;

- видаткова накладна № 809 від 29.11.2021 р. на суму 60980,10 грн;

- видаткова накладна № 810 від 29.11.2021 р. на суму 89405,40 грн;

- видаткова накладна № 811 від 29.11.2021 р. на суму 55080,08 грн;

- видаткова накладна № 812 від 29.11.2021 р. на суму 48985,13 грн;

- видаткова накладна № 813 від 29.11.2021 р. на суму 67944,36 грн;

- видаткова накладна № 814 від 29.11.2021 р. на суму 35635,36 грн;

- видаткова накладна № 815 від 29.11.2021 р. на суму 13159,34 грн.

Також, між сторонами були підписані товарно-транспортна накладна № Р802 від 29.11.2021 р. на суму 838150,86 грн та акт прийому-передачі товару № 29/11 від 29.11.2021 р. на суму 838150,86 грн.

Вказані документи підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов укладеного договору відповідач сплатив лише 42000,00 грн передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 614 від 29.11.2021 р.

При цьому, позивач вказав, що відповідачем було повернуто товар на загальну суму 2398,70 грн, що підтверджується поверненням постачальнику № 1 від 24.01.2022 р. та поверненням постачальнику №2 від 24.01.2022 на суму 2004,80 грн.

Крім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профлекссистем" за договором № 93-21 від 29.11.2021 р., а також повідомлення про результати обробки документа з відомостями та часом проставлення КЕП та печаток сторін на акті звіряння.

Також в підсистемі "Електронний суд" у форматі pdf міститься акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профлекссистем" за договором № 93-21 від 29.11.2021 р., а також повідомлення про результати обробки документа з відомостями та часом проставлення КЕП та печаток сторін на акті звіряння.

До того ж, Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області надано лист № 18795/5/10-36-04-03 від 24.11.2023 р., в якому зазначено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 року та податкових накладних за позивачем зареєстровано накладні на суму 838150,86 грн, з яких 139691,81 грн ПДВ. Відповідно до податкових декларацій відповідача за листопад 2021 року останнім зареєстровано 139691,81 грн податку на додану вартість у складі податкового кредиту стосовно постачальника, яким є позивач.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору оплатив поставлений позивачем товар частково, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 793752,16 грн (838150,86 грн поставлено позивачем - 42000,00 грн сплачено відповідачем - 2398,70 грн повернуто товару відповідачем).

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням того, що наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" за договором поставки обладнання, запчастин та деталей № 93-21 від 29.11.2021 р. підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, які відповідачем не були спростовані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 793752,16 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Вказане клопотання відповідачем заявлене з метою з`ясування чи дійсно директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" були підписані видаткові накладні № № 802 - 808 від 29.11.2021 р. та товарно-транспортна накладна № 3802 від 29.11.2021 р.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.5 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п. п. 2.15, 2.16 Положення).

Вбачається, що видаткові накладні № № 802 - 808 від 29.11.2021 р. та товарно-транспортна накладна № 3802 від 29.11.2021 р. підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" Красноруцьким О.А.

До того ж, крім підпису вказані документи містять відтиск печатки товариства.

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на видаткових накладних та товарно-транспортній накладній є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов`язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки печатки чи передачі штампу іншій особі.

Підписання акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2023 р. по 31.08.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профлекссистем" за договором № 93-21 від 29.11.2021 р., у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання відповідачем такого боргу.

Також у матеріалах справи містяться податкові декларації Головного управління Державної податкової служби у Київській області, які підтверджують факт включення відповідачем повністю суми ПДВ за усіма видатковими накладними.

Отже матеріали справи містять належні докази, які свідчать про вчинення правочину по поставці товару та його схвалення відповідачем, оскільки останній вчиняв дії, що підтверджують про прийняття ним товару.

При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для надання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Враховуючи те, що за сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, можливо встановити факт прийняття товару відповідачем без проведення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про проведення у справі почеркознавчої експертизи.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 364338,99 грн пені та 125362,82 грн штрафу.

Пунктом 4.2 укладеного договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 3.2 цього договору (щодо кожного з платежів), покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного у домовлені строки зобов`язання за кожний день прострочки оплати до повного виконання покупцем зобов`язання по оплаті. У випадку прострочення оплати товару більше, ніж на 20 (двадцять) днів щодо кожного із платежів, покупець додатково сплачує постачальнику 15% від вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач прострочив оплату вартості товару більш як на 20 днів щодо кожного з третього-четвертого платежів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для нарахування відповідачу передбаченого п. 4.2 договору штрафу у розмірі 15% від загальної вартості неоплаченого товару, що складає 793752,16 грн.

Однак, позивачем безпідставно нараховано штраф від загальної вартості поставленого товару та не враховано вартість повернутого відповідачем товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 119062,82 грн, в той час як вимога позивача про стягнення з відповідача 364338,99 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 133137,77 грн інфляційних втрат та 33244,62 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 133137,77 грн інфляційних втрат та 33244,62 грн 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій останній зазначив додатково три матеріально-правові вимоги, зокрема стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу, тобто позивач одночасно змінив предмет і підставу позовних вимог, що суперечить вимогам ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі № 922/2575/19.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/18389/20.

Так, зобов`язання зі сплати 3% річних, пені та штрафу є додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Таким чином у заяві про зміну розміру позовних вимог позивач заявив додаткові вимоги, однак не змінював предмет позову та підстави позову.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп" подано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 60000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:

- рахунок на оплату від 10.05.2024 р. на суму 70000,00 грн;

- договір про надання правової допомоги № 28/10/201 від 28.10.2021 р., укладений між адвокатом Овчаренко Я.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітіес-груп";

- додаткову угоду № 4 від 24.05.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 28/10/201 від 28.10.2021 р.;

- акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 10.05.2024 р. на суму 70000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно зі ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

Згідно з п. 2 ч. ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Передбачене ж ч. 6 ст. 129 ГПК України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 922/3812/19 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 р. у справі № 910/7540/19.

Так, відповідно до п. 2.1 договору про надання правової допомоги гонорар адвоката визначається/розраховується відповідно до кількості витрачених адвокатом годин для надання правової допомоги клієнту, передбаченої розділом І цього договору. Сума гонорару встановлюється відповідно до актів прийому-передачі наданої правової допомоги та вказується у рахунках-фактурах.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 24.05.2023 р. адвокатом та позивачем погоджено доповнити пункт 1.1 договору абзацом у наступній редакції: "адвокат надає будь-яку необхідну правову допомогу клієнту у розгляді справи № 911/1189/23 (в якій клієнт є позивачем). Сторони погодили гонорар адвоката у розмірі 2500,00 грн/година, також погодили гонорар за участь у судових засіданнях у розмірі 1 судодень/2 500,00 грн"; гонорар за позитивний результат розгляду справи для клієнта (задоволення позову/часткове задоволення позову) (гонорар успіху) встановлюється сторонами у розмірі 10000,00 грн.

Однак, з наданої позивачем заяви і доданих до неї документів, зокрема акта прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 10.05.2024 р. вбачається, що загальна сума наданих адвокатом послуг у розмірі 70000,00 грн складається з 60000,00 грн вартості надання професійної правової допомоги (як загальної вартості вчинених наданих адвокатом послуг із складання позову, представництва інтересів у судових засіданнях, складання заяв та клопотань, розрахованих від витраченого часу та погодинної ставки) та 10000,00 грн гонорару успіху.

Так, у попередньому розрахунку судових витрат позивачем вказано витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн без визначення конкретних виду робіт/послуг адвоката і їх вартості, з яких складається така сума.

При цьому, позивачем не обґрунтувано неможливість передбачити на час складення попереднього розрахунку та подання його разом з позовом понесення витрат на правову допомогу у розмірі, що перевищив попередній орієнтовний, тобто у сумі 10000,00 грн.

Також позивачем не вказано та не обгрунтовано обставин, які перешкоджали йому врахувати можливість понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, понад попередньо визначені 60000,00 грн, після відкриття провадження у справі та повідомити про вказане під час розгляду цієї справи, враховуючи погодження адвокатом та позивачем після відкриття провадження у справі як погодинної вартості послуг/робіт, так і суми гонорару успіху.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн підпадають під критерій істотного перевищення у розумінні ч. 6 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги перевищення заявленої позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, а також обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими у розмірі 60000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Застосовуючи наведені вище критерії розподілу судових витрат, враховуючи складність спору у даній справі та враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду позову у зазначеній справі є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 59739,28 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 р. у справі № 911/1189/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 р. у справі № 911/1189/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 р. у справі № 911/1189/23 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промфлекссистем".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.01.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко