Постанова

від 23.01.2025 по справі 904/4463/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4463/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Іщука В. В.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ - не з`явився,

відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро - Явтух О. Г.,

приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича - Косяк Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали, (головуючий - суддя Кощеєв І. М., судді: Чус О. В., Дармін М. О.)

та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 (суддя - Мельниченко І. Ф.)

за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 12 393 110,02 грн,

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Дніпропетровської області згідно з рішенням від 06.12.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», позивач) задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», відповідач) на користь позивача 9 600 433,19 грн основного боргу, 170 486,81 грн річних, 2 003 519,44 грн пені, 618 670,58 грн інфляції грошових коштів та 185 896,65 грн судового збору. Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 12 579 006,67 грн.

Центральний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 01.05.2024 апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції від 06.12.2023 без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги поклав на скаржника.

09.01.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі 904/4463/23 Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ про примусове його виконання.

04.06.2024 АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (боржник) подало до Господарського суду Дніпропетровської області скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (далі - приватний виконавець Хорішко О. О.).

У скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» просило:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_1 щодо незняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику;

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. у ВП № НОМЕР_1 щодо незупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 904/4463/23, виданого 09.01.2024 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 9 600 433,19 грн основного боргу, 170 486,81 грн річних, 2 003 519,44 грн пені, 618 670,58 грн інфляції грошових коштів та 185 896,65 грн судового збору;

- зобов`язати приватного виконавця Хорішка О. О. усунути порушення (поновити порушене право боржника) шляхом винесення постанови у ВП № НОМЕР_1 про зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та йому належать;

- зобов`язати приватного виконавця Хорішка О. О. усунути порушення (поновити порушене право АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») шляхом вжиття всіх необхідних заходів, пов`язаних із зняттям арешту у ВП № НОМЕР_1 з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику, а саме: надіслати постанову про зняття арешту органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржника та сторонам виконавчого провадження;

- зобов`язати приватного виконавця Хорішка О. О. усунути порушення (поновити порушене право АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») шляхом винесення постанови у ВП № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 904/4463/23, виданого 09.01.2024 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 9 600 433,19 грн основного боргу, 170 486,81 грн річних, 2 003 519,44 грн пені, 618 670,58 грн інфляції грошових коштів та 185 896,65 грн судового збору до врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон № 1639-IX).

Господарський суд Дніпропетровської області згідно з ухвалою від 04.07.2024 скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця Хорішка О. О. у ВП № НОМЕР_1 щодо незупинення вчинення виконавчих дій у строки, встановлені у частині другій статті 34 Закону України (далі - ЗУ) «Про виконавче провадження», при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/4463/23 в частині стягнення заборгованості, що виникла у січні 2022 у сумі 2,32 грн, до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. В решті вимог скарги суд відмовив.

Центральний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 05.11.2024, що прийнята за результатами перегляду на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024, апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 - без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги поклав на скаржника.

Верховний Суд згідно з постановою від 17.01.2025 касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у цій справі залишив без змін.

08.07.2024 приватний виконавець Хорішко О. О. направив до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» 25 000,00 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд Дніпропетровської області згідно з додатковою ухвалою від 24.07.2024 вказану заяву задовольнив частково. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О. О. 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви - відмовив.

Центральний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 05.11.2024, прийнятою за результатами перегляду додаткової ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишив без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/4463/23 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі додатковою ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить додаткову ухвалу суду першої інстанції від 24.07.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали, скасувати. У справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця Хорішка О. О. у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій справі, неправильно застосували норми статей 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/92/15/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 922/2417/22.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4463/23 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Булгакової І. В., Колос І. Б.

Верховний Суд згідно з ухвалою від 17.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ ««Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01.01.2025.

01.01.2025 від приватного виконавця Хорішка О. О. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», у якому приватний виконавець заперечує у повному обсязі доводи скаржника, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у цій справі залишити в силі.

16.01.2025 від скаржника до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, у яких він підтримав доводи касаційної скарги. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої Господарським судом Дніпропетровської області додаткової ухвали від 24.07.2024, вказує, що зазначена ухвала підлягає скасуванню в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, та в цій частині просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні такої заяви.

Верховний Суд згідно з протокольною ухвалою від 16.01.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 23.01.2025 о 13:45 год.

23.01.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання, у якому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. просить залишити без розгляду подані 16.01.2025 АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» додаткові пояснення.

У судовому засіданні Суд, порадившись на місці, у задоволенні клопотання вирішив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Предметом касаційного оскарження у цій справі є судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви приватного виконавця Хорішка О. О. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» витрат на професійну правничу допомогу.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» не погоджується з додатковою ухвалою місцевого господарського суду, яка залишена без змін згідно з постановою суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду вказаної додаткової ухвали, в тій її частині, яка стосується часткового задоволення заяви приватного виконавця Хорішка О. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, і просить Суд у задоволенні заяви приватного виконавця Хорішка О. О. відмовити у повному обсязі.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вказана норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування в постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права в подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Верховний Суд зазначає, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у якій передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Що стосується подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то відповідно до приписів статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Із-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктній склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) та № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваної додаткової ухвали суду першої інстанції, яка залишена без змін згідно з постановою суду апеляційної інстанції, не врахували висновків щодо застосування статей 126, 129 ГПК України, у подібних правовідносинах, що викладені у вказаних скаржником додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/92/15/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 922/2417/22.

Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у зазначених справах, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Чинне законодавство не встановлює заборону на користування професійною правничою допомогою учасниками справи підчас розгляду судом скарги на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, як і обмежень щодо використання правничої допомоги, зокрема, і суб`єктами оскарження у таких категоріях справ.

У постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення статей 339, 343, 344 ГПК України, виснувала, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

Відповідно до вимог статті 344 ГПК України, норми якої кореспондуються з положеннями статті 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги.

Оскільки приписи статті 343 ГПК України не містять вичерпний перелік процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження, у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди керуються загальними нормами глави 8 «Судові витрати» ГПК України, що регулюють розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

З метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У частинах четвертій - сьомій та дев`ятій статті 129 ГПК України визначено випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, з урахуванням вимог частин п`ятої - сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Ураховуючи викладене, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 викладено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, а також приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема, у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, Суд вказує, що згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що підставою для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник навів неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/92/15/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 922/2417/22.

Колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, приватний виконавець Хорішко О. О. у строк та у порядку, визначеному процесуальним законом у запереченнях від 25.06.2024 на скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вказав, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 30 000,00 грн.

В межах строку, визначеного у частині восьмій статті 129 ГПК України 08.07.2024 приватний виконавець Хорішко О. О. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу разом з клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру таких витрат у зв`язку з розглядом скарги у сумі 25 000,00 грн.

На підтвердження зазначених судових витрат на професійну правничу допомогу приватний виконавець Хорішко О. О. до матеріалів справи надав: договір про надання правової допомоги від 07.06.2024 № 11/24; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1629764 від 07.06.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9632/10 від 18.12.2020; копію посвідчення адвоката України № 9632/10 від 18.12.2020; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 05.07.2024; платіжну інструкції № 5894/від 07.07.2024 на суму 25 000,00 грн.

Місцевий господарський суд встановив, що 07.06.2024 приватний виконавець Хорішко О. О. (клієнт) та Адвокатське бюро «Наталії Косяк» в особі керуючого адвоката Косяк Наталії Вікторівни (виконавець) уклали договір № 11/24 про надання правової допомоги (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за винагороду (гонорар) надати послуги адвоката, спрямовані на юридичне супроводження питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, стягнення шкоди (та всіх інших спорах пов`язаних з діяльністю приватного виконавця) у справі № 904/4463/23 (виконавче провадження № НОМЕР_1).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, виконавцю надається право на вчинення від імені клієнта наступних дій: представництво інтересів клієнта в органах державної виконавчої служби, інших органах державної влади, судах, в тому числі органах реєстраційної, міграційної, служби, органах нотаріату, органах опіки і піклування та інших; представництво інтересів клієнта, що стосуються в органах міністерства внутрішніх справ, прокуратури, судах та будь-яких інших державних органах, а також підприємствах та організаціях будь-яких форм власності, порушення і супроводження кримінальних проваджень стосовно осіб, які умисно ухиляються від виконання зобов`язань перед замовником; представництво інтересів клієнта в переговорах з будь-якими фізичними або юридичними особами у справах, що стосуються предмету договору.

Порядок розрахунків визначений у розділі 4 Договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що вартість послуг - гонорар фіксованого розміру за надані послуги з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, відповідає розумності та з урахуванням витраченого адвокатом часу з надання професійної правничої допомоги спрямованої на повне юридичне супроводження питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У підпункті 4.1.1. пункту 4.1. Договору на всіх стадіях (частинах) розгляду у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/4463/23 (виконавче провадження № НОМЕР_1) становить 30 000,00 грн, незалежно від кількості судових засідань.

Виплата винагороди виконавцю здійснюється клієнтом після підписання акта приймання-передачі наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку, виставленого виконавцем на оплату (пункт 2.4. Договору).

Згідно з умовами пункту 4.3. Договору акт приймання-передачі наданих послуг формується виконавцем та має бути розглянутий і підписаний клієнтом протягом 5 робочих днів з моменту отримання (у випадку відсутності зауважень щодо його змісту).

За умовами пункту 7.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань.

Судами встановлено, що 05.07.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 04/24 до Договору на підтвердження факту надання правової допомоги (адвокатських послуг) під час розгляду скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на дії / бездіяльність приватного виконавця у Господарському суді Дніпропетровської області зі справи № 904/4463/ на суму 25 000,00 грн у вигляді таких послуг: ознайомлення з матеріалами справи (ВП № НОМЕР_1 та скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»), виготовлення скан-копій матеріалів справи для учасників судового процесу - 1 год (2 500,00 грн); формування правової позиції щодо відзиву на скаргу на бездіяльність приватного виконавця (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях вчинення виконавчих дій та прийняття виконавчих документів) - 1 год (2 500,00 грн); складання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, письмових заперечень на скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на дії приватного виконавця - 3 год (7 500,00 грн); формування пакету документів та виготовлення скан-копій, направлення письмових заперечень, заяви сторонам справи з ЕЦП (електронно-цифровим підписом адвоката) у системі Електронний суд - 1 год (2 500,00 грн); участь адвоката Косяк Н. В. у судових засіданнях у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/4463/23 з розгляду скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на бездіяльність приватного виконавця - участь у 2 судових засіданнях (2 год - 5 000,00 грн); підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, формування пакета документів та виготовлення скан-копій для заяви про ухвалення додаткового рішення, підготовка та участь адвоката Косяк Н. В. у судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення судових витрат) - 2 год (5 000,00 грн).

Згідно з актом № 04/24 загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 25 000,00 грн.

Місцевий господарський суд встановив, що зазначена сума фактично є гонораром адвоката, погоджена сторонами у Договорі у твердому розмірі під відкладальною умовою.

Вказану суму приватний виконавець Хорішко О. О. перерахував Адвокатському бюро «Наталії Косяк», що підтверджується платіжною інструкцією № 5894 від 07.07.2024.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вказувало, що послуги адвоката, зазначені в акті приймання-передачі, стосовно: складення та направлення письмових заперечень на скаргу, формування пакету документів та виготовлення скан-копій охоплюються послугою з формування правової позиції замовника щодо відзиву на скаргу, є однією послугою; послуга щодо участі адвоката Косяк Н. В. у судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат) станом на дату складення та підписання вказаного акту фактично надана не була; скарга у цій справі не відноситься до справ значного ступеня складності, а отже вважає вартість послуг на професійну правову допомогу неспівмірною. У зв`язку з наведеним АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» просило відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення.

Надаючи оцінку зазначеним доказам та врахувавши заперечення АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», місцевий господарський суд, з урахуванням вимог частини четвертої статті 126 та частин шостої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення приватним виконавцем Хорішком О. О., є завищеними та підлягають зменшенню.

Місцевий господарський суд, керуючись критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 129 ГПК України, відповідно до яких суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, ключовим з яких, у справі, що розглядається, суд визначив розумність та обґрунтованість розміру заявлених витрат, дійшов висновку, що загальна сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, та підлягає покладенню на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у розмірі 12 500,00 грн з огляду на його доведеність відповідно до вимог статті 74 ГПК України.

Обґрунтовуючи такий висновок, місцевий господарський суд вказував, що безпідставним є включення в акт приймання-передачі наданих послуг до Договору таких послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами справи (ВП № НОМЕР_1 та скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») та виготовлення скан-копій для суду та сторін справи № 904/4463/23; формування правової позиції замовника щодо відзиву на скаргу на бездіяльність приватного виконавця (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях вчинення виконавчих дій та прийняття виконавчих документів); формування пакета документів та виготовлення скан-копій, направлення письмових заперечень, заяви сторонам по справі з ЕЦП (електронно-цифровим підписом адвоката) у системі Електронний суд, з огляду на те, що вказані дії не можуть становити окремого виду правничої допомоги, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки письмових заперечень, які в акт включені окремо.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/11 про те, що заява про стягнення / розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, вказав, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення відшкодуванню не підлягають.

Окрім наведеного, місцевий господарський суд зазначив, що такі види послуг як виготовлення скан-копій та направлення документів не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які визначені у статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних послуг не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Як і не враховуються судом посилання приватного виконавця на те, що ним було відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням часткового задоволення скарги у даній справі, у зв`язку з тим, що актом приймання-передачі наданих послуг № 04/24 сторони підтвердили надання правової допомоги саме на суму 25 000,00 грн.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн суд першої інстанції дійшов висновку про їх надмірність.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в додатковій ухвалі від 24.07.2024 у справі, що розглядається.

Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на статті 126, 129 ГПК України вказує, що визначена судами попередніх інстанцій до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з ціною позову, оскільки предметом судового розгляду була скарга на дії / бездіяльність приватного виконавця, справа, що розглядається не є справою підвищеної категорії складності. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан сторони у справі, на яку покладається обов`язок відшкодувати такі витрати, зокрема не надали належної оцінки звіту про фінансовий стан скаржника, відповідно до якого станом на 2023 рік АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є збитковим підприємством, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на корись якої стягуються такі витрати (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Окрім наведеного, скаржник, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином акт приймання-передачі наданих послуг, не врахували, що послуги зі складання: заяви про усунення недоліків позовної заяви; заяви про участь у судовому засідання у режимі відеоконференції (є технічними та не відносяться до категорії процесуальних документів); клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального впливу (яке задоволене не було, що на його думку є зловживанням процесуальними правами); питань, коментарів адвоката щодо забезпечення участі адвоката у судовому засіданні та участі у судових дебатах не відповідають критеріям дійсності, розумності, а тому не можуть бути покладені на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», як і не можуть бути враховані послуги з ознайомлення з матеріалами справи три рази, два з яких було здійснено протягом 1 місяці, що на його думку не відповідає критеріям розумності та необхідності.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, беручи до уваги рівень складності спору, обсяг та обґрунтованість підготовлених й поданих до суду представником приватного виконавця Хорішка О. О. документів, зокрема й заяви про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за наслідками розгляду скарги, в порядку статті 339 ГПК України, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, заперечення АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», зважаючи на часткове задоволення скарги у даній справі, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду скарги у даній справі, обсяг наданих адвокатом послуг, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг № 04/24 від 05.07.2024, дійшли висновку про необхідність часткового задоволення заяви приватного виконавця Хорішка О. О. та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 12 500,00 грн, оскільки саме такий розмір, на думку суду, є обґрунтованим та належним. З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Нормами статей 126, 129 ГПК України врегульовано порядок розподілу за результатами розгляду справи, в тому числі, і витрат на професійну правничу допомогу адвоката між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, згідно з вимогами частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 129 ГПК України суд зобов`язаний враховувати відповідні обставини, наявність яких прямо впливає на розмір судових витрат, присуджених на користь однієї із сторін спору.

Отже, суд касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та зазначає, що у цій справі судами попередніх інстанцій вірно застосовано статті 126, 129 ГПК України, а тому не вбачає неврахування судом апеляційної інстанції вказаного висновку щодо їх застосування.

Щодо посилань скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц та № 922/2417/22, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

У наведеній скаржником справі № 755/9215/15-ц у додатковій постанові Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 розглядала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, подану заявником 22.11.2019, суму яких згодом було збільшено та на підтвердження надано довідку-розрахунок № 02 від 22.11.2019, що свідчить про сплату вказаної суми в день подання заяви до Верховного Суду про розподіл судових витрат. У вказаній справі Суд, дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення довідку-розрахунок № 02 про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання професійної правничої допомоги, детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 22.11.2019 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 2211 від 22.11.2019, згідно з якою заявником було сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 894,40 грн, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат з огляду на те, що не всі види правничої допомоги адвоката були пов`язані зі справою № 755/9215/15-ц та у порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України відповідачка надала новий розрахунок понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, який доповнила витратами на суму 50 894,40 грн з порушенням встановленого процесуального строку та клопотання про його поновлення не заявляла. Отже, вказана скаржником додаткова постанова у справі № 755/9215/15-ц прийнята за інших обставин справи, а тому не є релевантною до справи, що розглядається

У справі № 922/2417/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.20223 вирішував питання про віднесення до судових витрат, розподілених за результатами розгляду спору, бонусів, зокрема так званого «гонорару успіху», передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи. У наведеній справі колегія суддів дійшла висновку, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Відтак вказана постанова у справі № 922/2417/22 не врегульовує подібних правовідносин.

Отже, вказані АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» доводи касаційної скарги відхиляються Судом, оскільки зводяться до власного, довільного тлумачення висновків Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали, та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у цій справі, за результатами розгляду заяви приватного виконавця Хорішка О. О. про стягнення, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Ураховуючи, що підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та додаткової ухвали суду першої інстанції Суд не вбачає, судовий збір згідно зі статтею 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, прийняту за результатами перегляду додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024, та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/4463/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос