Ухвала

від 15.01.2025 по справі 903/360/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/360/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Комунального підприємства

«Володимирське територіальне

медичне об`єднання» Володимирської міської ради - Петровського Ю. І., Бочуляка Ю. І.,

Виконавчого комітету Володимирської міської ради - не з`явився,

Управління містобудування, архітектури

та комунальних ресурсів виконавчого

комітету Володимирської міської ради - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця

Новікової Галини Леонтіївни - особисто, Жука Ю. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю. (головуючий), Грязнов В. В., Розізнана І. В.)

у справі № 903/360/24

за позовом Комунального підприємства «Володимирське територіальне медичне об`єднання» Володимирської міської ради

до Виконавчого комітету Володимирської міської ради, Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, Фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни

про визнання недійним та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди, зобов`язання звільнити приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Комунальне підприємство «Володимирське територіальне медичне об`єднання» Володимирської міської ради (далі - КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання») звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Виконавчого комітету Володимирської міської ради (далі - ВК Володимирської міської ради), Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради (далі - Управління), Фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни (далі - ФОП Новікова Г. Л.), у якому просило суд:

- визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення ВК Володимирської міської ради від 24.03.2022 № 93 «Про використання об`єкта комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 07.04.2022 до договору оренди нерухомого майна (нежитлове приміщення по вул. Павлова, 20, площею 22,5 кв. м), що належить до комунальної власності міста від 17.06.2016;

- зобов`язати ФОП Новікову Г. Л. звільнити частину нежитлового приміщення загальною площею 22,5 кв. м, розташованого за адресою: вул. Шпитальна, 20, м. Володимир, Волинська область.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення та при укладенні оспорюваної додаткової угоди відповідачі порушили вимоги законодавства про оренду державного та комунального майна, що безпосередньо порушує права та інтереси КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» як балансоутримувача нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 19.06.2024 заяву ФОП Новікової Г. Л. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з КП « Володимирське територіальне медичне об`єднання» на користь ФОП Новікової Г. Л. 7 008,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 05.06.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано пункт 2 рішення ВК Володимирської міської ради від 24.03.2022 № 93 «Про використання об`єкта комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади». Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 07.04.2022 до договору оренди нерухомого майна (нежиле приміщення по вул. Павлова, 20, площею 22,5 кв. м.), що належить до комунальної власності міста від 17.06.2016. Зобов`язано ФОП Новікову Г. Л. звільнити частину нежитлового приміщення загальною площею 22,5 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Шпитальна, 20, м. Володимир, Волинська область.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 19.06.2024 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ФОП Новікової Г. Л. про ухвалення додаткового рішення.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2024 року ФОП Новікової Г. Л. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 903/360/24 за касаційною скаргою ФОП Новікової Г. Л. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024; зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 903/360/24 до закінчення перегляду цієї постанови в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2024.

КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ВК Володимирської міської ради та ФОП Новікова Г. Л. подали до Верховного суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.

У судовому засіданні 18.12.2024 у справі № 903/360/24 за касаційною скаргою ФОП Новікової Г. Л. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 оголошено перерву до 15.01.2025.

У судове засідання 15.01.2025 з`явились ФОП Новікова Г. Л. та її представник, які надали пояснення.

ВК Володимирської міської ради та Управління у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ВК Володимирської міської ради та Управлінню ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, наявність заяви ВК Володимирської міської ради про розгляд справи без участі його представника, та те, що Управління не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ФОП Новікової Г. Л. та її представника, представника КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об`єкту нерухомого майна за адресою вул. Павлова (Колєснікова Дмитра), 20, м. Володимир-Волинський, Волинська область, реєстраційний номер 16703553071402, є територіальна громада міста Володимир-Волинського в особі Володимир-Волинської міської ради, балансоутримувачем - Володимир-Волинське територіальне медичне об`єднання.

17.06.2016 між Відділом майнових і земельних ресурсів виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області (орендодавець) та підприємцем Новіковою Г. Л. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до протоколу конкурсу від 14.06.2016 № 5 передає, а орендар приймає в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 22,5 кв. м, що розміщене за адресою: вул. Павлова, 20, м. Володимир-Волинський. Майно передається в оренду з метою використання під аптечний пункт орендаря (пункт 1.1).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору у випадку припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, аналогічному при передачі майна орендарю відповідно до умов даного договору. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту його фактичної передачі, яка підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі.

Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

У випадку припинення або розірвання даного договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не в гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у випадку погіршення стану або втрат орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.6 договору).

Договір вступає в дію одночасно з його підписанням та підписанням акту прийому-передачі орендованого майна (додаток № 1) і діє до 17.05.2019 (пункт 10.1 договору).

Зміни та доповнення до даного договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Всі зміни та доповнення до договору є дійсними лише в тому випадку, якщо їх вчинено в письмовій формі і підписано уповноваженими представниками обох сторін (пункт 10.3 договору).

За місяць до закінчення строку дії договору оренди орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про свій намір щодо продовження терміну дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 10.6 договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.05.2019 до договору оренди від 17.06.2016, укладеною між тими ж сторонами, відповідно до рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 16.05.2019 № 144 продовжено термін дії договору до 17.04.2022.

Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 19.03.2021 № 5/29 «Про ліквідацію, перейменування та створення виконавчих органів міської ради та затвердження їх Положень (без статусу юридичної особи)» припинено діяльність виконавчих органів Володимир-Волинської міської ради шляхом ліквідації (без статусу юридичної особи), зокрема, Відділ майнових і земельних ресурсів виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради.

Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 06.09.2021 № 9/25 «Про врегулювання відносин щодо оренди майна міської комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади» визначено Володимир-Волинську міську раду уповноваженим органом управління в сфері орендних відносин та орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів комунальних підприємств Володимир-Волинської міської територіальної громади. Визначено виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради уповноваженим органом управління у сфері орендних відносин щодо нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх окремих частин) та окремого індивідуально визначеного майна Володимир-Волинської міської територіальної громади. Уповноважено виступати орендодавцем майна, яке належить до комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади, у тому числі, Управління щодо нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх окремих частин).

Рішенням Володимир-Волинської міської ради від 23.12.2021 № 12/18 «Про внесення змін до рішення міської ради від 19.03.2021 № 5/32 «Про утворення Управління» внесено зміни до пункту 1 рішення міської ради від 19.03.2021 № 5/32, а саме, викладено його у новій редакції: «Утворити у структурі виконавчих органів Володимир-Волинської міської ради, як юридичну особу публічного права, Управління з організаційно-правовою формою «орган місцевого самоврядування»; внесено зміни та за у новій редакції положення про Управління (пункти 1, 2).

Відповідно до пункту 3.2 Положення про Управління відповідно до покладених завдань Управління у сфері комунального майна виконує наступні функції, зокрема, готує та укладає договори оренди нерухомого майна комунальної власності та додаткові угоди про зміни до них на підставі рішень виконавчого комітету міської ради, протоколів аукціону; виступає ініціатором розірвання договорів оренди, коли орендар порушує вимоги нормативних документів, чинного законодавства та умов договору.

Додатковою угодою № 3 від 06.08.2021 до договору оренди від 17.06.2016 укладеною між Управлінням та підприємцем Новіковою Г. Л. внесено зміни до преамбули договору, відповідно до яких орендодавцем є Управління.

КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» як балансоутримувач листом від 12.01.2022 № 92/10-2.22 повідомило Управління (орендодавець) про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 17.06.2016 строк дії якого завершується 17.04.2022, оскільки приміщення необхідне медичному закладу для власних потреб, а саме, для розширення сфери медичних послуг. До листа позивачем було додано: обґрунтування потреб балансоутримувача; копію листа адресованого орендарю; копію наказу від 23.11.2020 № 258-од «Про затвердження проектно- кошторисної документації», копію наказу від 26.11.2021 № 196-од «Про попередження орендарів про закінчення терміну дії договорів оренди» та копію плану робочого проєкту реконструкції приймального відділення КП «Володимир- Волинське територіальне медичне об`єднання».

КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» листом від 14.02.2022 № 91/10- 2.22 повідомило ФОП Новікову Г. Л. про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 17.06.2016 строк дії якого завершується 17.04.2022, оскільки приміщення необхідне медичному закладу для власних потреб, а саме, для розширення сфери медичних послуг. Факт надіслання листа підтверджується квитанцією від 14.02.2022 № 34/57 та описом поштового вкладення в цінний лист щодо поштового відправлення 4470237214520.

Управління листом від 14.01.2022 № 04 повідомило ФОП Новікову Г. Л. про те, що у зв`язку з необхідністю використання балансоутримувачем для власних потреб орендованого приміщення договір оренди від 17.06.2016 відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не може бути продовжений.

Разом з тим, розглянувши звернення підприємця Новікової Г. Л., ВК Володимирської міської ради рішенням від 24.03.2022 № 93 «Про використання об`єкта комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади», відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, продовжив договір оренди з підприємцем Новіковою Г. Л. на частину нежитлового приміщення площею 22,5 кв. м по вул. Павлова, 20 для розміщення аптечного пункту на період дії воєнного стану та три місяці з дати припинення воєнного стану (пункт 2).

На підставі зазначеного рішення, додатковою угодою № 2 від 07.04.2022 до договору оренди від 17.06.2016, укладеною між Управлінням та підприємцем Новіковою Г. Л., пункт 10.1 договору викладено у наступній редакції: «Даний договір оренди продовжується на період дії воєнного стану та три місяці з дати припинення воєнного стану».

Предметом розгляду у справі № 903/360/24, що розглядається, є позовні вимоги про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення ВК Володимирської міської ради від 24.03.2022 № 93; визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 07.04.2022 до договору оренди від 17.06.2016; зобов`язання ФОП Новікової Г. Л. звільнити орендоване нежитлове приміщення загальною площею 22,5 кв. м.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» не є належним позивачем у даній справі, оскільки як балансоутримувач орендованого нежитлового приміщення не має права заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно. Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення ВК Володимирської міської ради від 24.03.2022 № 93, визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору оренди від 17.06.2016 є похідними вимогами від вимоги про зобов`язання звільнити частину орендованого нежитлового приміщення, у задоволенні якої відмовлено, нерозривно з нею пов`язані, а їх задоволення не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернуся до суду, а тому також не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції ураховуючи критерії співмірності, пропорційності та необхідності таких витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування у розмірі 7 008,00 грн заявлених до стягнення ФОП Новіковою Г. Л. з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Скасовуючи рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог та відмову у задоволенні заяви ФОП Новікової Г. Л. про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов висновку про порушення відповідачами при прийнятті оскаржуваного пункту рішення та відповідно при укладенні оспорюваної додаткової угоди положень законодавства про оренду державного та комунального майна, з огляду на те, що позивач як балансоутримувач у строки та порядку, передбачені законодавством, повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору оренди у зв`язку з необхідністю використання нежитлового приміщення для власних потреб; договір оренди від 17.06.2016 не міг бути продовжений без проведення аукціону, оскільки вже продовжувався додатковою угодою № 1 від 17.05.2019; орендар не дотримався передбаченого законодавством порядку для продовження строку дії договору. При цьому, ураховуючи положення чинного законодавства, а також предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» є належним позивачем у цій справі, оскільки внаслідок прийняття виконавчим комітетом міської ради пункту 2 рішення від 24.03.2022 № 93 та укладення додаткової угоди № 2 від 07.04.2022 до договору оренди від 17.06.2016 порушено його права як балансоутримувача, передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

У поданій касаційній скарзі ФОП Новікової Г. Л., на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо належного позивача у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18; висновків щодо застосування пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22; висновків щодо належного підтвердження направлення повідомлення, викладених у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ФОП Новікова Г. Л., обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо належного позивача у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.

Разом з цим, у справі № 910/7364/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, висновки щодо належного складу учасників справи зроблені Верховним Судом з урахуванням положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, який втратив чинність 01.02.2020.

У справі № 903/360/24, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» є належним позивачем у цій справі, виходячи з положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, який набрав чинності 27.12.2019 та введено в дію 01.02.2020.

У справі № 910/12224/17 (за позовом прокуратури до міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство та Департамент комунальної власності виконавчого органу міської ради, про визнання недійсним рішення міської ради про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади із сфери управління державних установ і організацій (в частині вилучення з оперативного управління позивача нерухомого майна)), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходила із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються статтею 827 Цивільного кодексу України (договір позички).

Разом з тим, у справі, що розглядається, спір між сторонами виник у правовідносинах оренди комунального майна, які регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, правовідносини у справах № 910/7364/18 та № 910/12224/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 903/360/24, що розглядається, не є подібними, враховуючи їх відмінне правове регулювання.

У справі № 917/565/22 (за позовом Громадської організації до Комунального підприємства та Управління майном обласної ради про визнання укладеною додаткової угоди щодо продовження договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк), Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та виходив із того, що попередній договір оренди комунального майна, який закінчився під час дії воєнного стану, є продовженим в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця, при цьому положення пункту 5 цієї постанови щодо відсутності заперечень балансоутримувача проти продовження такого договору, не розповсюджуються на правовідносини з оренди асфальтобетонного замощення, яке не є приміщенням.

Однак, у справі № 903/360/24, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність рішення виконавчого комітету міської ради, яким продовжено договір оренди від 17.06.2016 та відповідно недійсність додаткової угоди № 2 до договору оренди від 17.06.2016, укладеної на підставі зазначеного рішення, з огляду, зокрема, на те, що позивач як балансоутримувач у строки та порядку, передбачені законодавством, повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору оренди у зв`язку з необхідністю використання нежитлового приміщення для власних потреб.

У справі № 911/1284/23 (за позовом Товариства до Міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини повідомлення позивачем відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а також обставини належного виконання ним умов договору, що передбачено алгоритмом дій, визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди шляхом визнання укладеною додаткової угоди.

Водночас, вирішуючи спір у справі № 903/360/24, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив всі необхідні для розгляду справи обставини щодо повідомлення позивачем як балансоутримувачем орендодавця та орендаря у строки та порядку, передбачені законодавством, про непродовження договору оренди у зв`язку з необхідністю використання нежитлового приміщення для власних потреб.

Таким чином, правовідносини у справах № 911/1284/23 та № 917/565/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 903/360/24, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини у цих справах.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному судовому рішенні у справі № 903/360/24, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Новікової Галини Леонтіївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 903/360/24.

2. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 903/360/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ