Ухвала

від 21.01.2025 по справі 917/1018/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1018/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Запорожець В.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Данілова Н.Н. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Кременчуцького ліцею №11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024

у справі № 917/1018/23

за позовом Кременчуцького ліцею №11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцький ліцей №11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачу за період з 01.11.2022 до дня ухвалення рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Позов обґрунтував тим, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Позивач вважає, що постачання відповідачем теплової енергії в гарячій воді має здійснюватися за тарифами, які не повинні перевищувати тарифи, за якими позивач отримував теплову енергію станом на 24.02.2022, та які були встановлені для Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ").

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 (суддя Ківшик О.В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий, Тихий П.В., Плахов О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Старшого лейтенанта Кагала, 53. До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". Однак, починаючи з опалювального періоду 2022-2023 років, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є відповідач.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів" з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Вказаними рішеннями для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2 862,85 грн. за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3 281,22 грн за 1 Гкал. Даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, про що свідчить відповідний рахунок, направлений позивачу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

З 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

Через військову агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" було повністю зруйновано, Товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану", п. 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально- методичний центр з газової безпеки".

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області", Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".

Пунктом 4 цього рішення вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу підприємства, майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно з чинного законодавства визначено підприємство.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 внесено зміни до рішення № 1508, яким на виконання вимог ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" зобов`язано підприємство застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів підприємства у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

01.11.2022 між позивачем (споживач) і відповідачем (теплопостачальна організація) було укладено договір № 7102 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, а 23.01.2023 - договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7102 /2023.

За умовами договору № 7102:

- підприємство (теплопостачальна організація) зобов`язувалося постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщення Кременчуцького ліцею №11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (споживач за договором) за адресою: вул. Старшого лейтенанта Кагала, 53, м. Кременчук, Полтавська область, а споживач - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 договору);

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. У разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження - 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ (п. 33 договору);

- у розрахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн./Гкал/год. (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (п. 34 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, які фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (п. п. 43, 44 договору).

Вказаний договір підписано представникам сторін та скріплено печатками сторін.

Згідно з умовами договору від 25.01.2023 № 7102/2023:

Підприємство (учасник) зобов`язувалося з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати позивачу (замовник) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1.1 договору);

- сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника, та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції. Керуючись п. 7 ч. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Починаючи з 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами у справі.

Відповідач в листопаді 2022 року - травні 2023 року направив позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договору № 7102 від 01.11.2022, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн. без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн. без ПДВ).

У вказаних рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в Додатку 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Рішення Полтавської обласної ради № 477, яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради (https://oblrada-pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/477.pdf).

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду, в якому останній просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що тарифи, встановлені рішенням Ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням від 21.10.2021 № 286 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються підприємством для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, введених в дію з 01.11.2021. Тобто тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи Закладу про необхідність застосування до спірних правовідносин тарифів, встановлених рішенням від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів" та рішенням від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022", оскільки зазначені тарифи були встановлені не відповідачу, а іншому теплопостачальному підприємству, а саме ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23, згідно з яким зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання підприємства не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

Також посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду на 21.01.2025 та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.12.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.01.2025 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності висновку Великої Палати Верховного Суду, який би визначав належний / ефективний спосіб захисту прав позивача у випадку, коли внаслідок непередбачуваних обставин (введення воєнного стану) змінився виконавець послуги, під час введення воєнного стану, що призвело до зміни споживачу в бік збільшення тарифу на комунальну послугу. Також вказує на наявність неоднакової правозастосовної практики, оскільки рішеннями господарських судів у задоволені позовних заявах предметом яких є здійснення перерахунку на підставі Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.07.2022 (в редакції Закону № 3220-ІХ від 30.06.2023) відмовляється, а в цивільних справах позовні вимоги з цих же підстав задовольняються (постанова Полтавського апеляційного суду у справі № 524/4839/23 від 29.04.2024 номер провадження 22-ц/814/1915/24).

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.01.2025 від відповідача надійшла заява-заперечення щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. п 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставах п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд в ухвалі від 04.12.2024 у справі № 917/1022/23 зазначив, що відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц виснувала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Разом з тим, вказаною підставою для касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (див., зокрема ухвалу Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 274/1477/20). Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

У п. 18.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 зазначено, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору (див. також ухвали Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1263/23).

Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень та висновків Верховного Суду, на неврахування яких посилається скаржник, Верховний Суд зазначає, що у справі № 917/1018/23 правовідносини стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку; зміст заявлених позовних вимог, підстави та предмет позову, встановлені судами обставинами справи та матеріально-правове регулювання не є подібними у цих справах, що свідчить про нерелевантність справи № 917/730/23 та справи № 917/1032/23.

Крім того у справі № 917/730/23 Верховний Суд не формував висновку щодо застосування ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" на неоднакове застосування яких вказує скаржник. Верховний Суд у справі № 917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Суд за змістом рішення прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду у справі № 917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закладу у частині вказаної підстави згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.

Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій посилається також на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" до правовідносин, які виникли між суб`єктами господарювання у цій справі у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, по-перше, необхідно з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Надаючи оцінку цим доводам скаржника Верховний Суд встановив, що у касаційному порядку переглядалася подібна справа № 917/1389/23 за позовом Кременчуцької гімназії № 31 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Підприємства про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовувалися аналогічними підставами, що й у справі № 917/1018/23, яка переглядається.

За результатами розгляду справи № 917/1389/23 Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 дійшов висновку про незастосовність норми ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" до подібних правовідносин, зокрема, зазначивши таке: "Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Водночас до ч. 1 зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у такій редакції: "Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".За доводами позивача, відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022-2023 здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф). Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії. Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Приписами ст. 16-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами). При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (пп. 9 п. 3.2 зазначених Ліцензійних умов). Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. Частиною 3 ст. 189 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (ст. 190 ГК України). Державні регульовані ціни, у розумінні ч. ч. 1-2 ст. 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" та іншими законами. Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються. Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Полтаватеплоенерго" внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП "Полтаватеплоенерго" засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477; тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф КП "Полтаватеплоенерго" єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні. Суд зазначає, що ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту: містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів; стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення. Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022. Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин".

Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України), одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування. Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

Таким чином колегія суддів констатує, що висновок щодо застосування норми ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах, про відсутність якого зазначає скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вже сформований Верховним Судом у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 (див. також ухвали Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1263/23, від 27.11.2024 у справі № 917/1115/23, від 19.11.2024 у справі № 917/1031/23, від 19.11.2024 у справі № 917/1030/23, від 21.11.2024 у справі № 917/1119/23, від 04.12.2024 у справі № 917/1022/23 та інші).

Висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається № 917/1018/23, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справі № 917/1389/23, які є чіткими, зрозумілими та сприяють однозначному застосуванню норм права. Підстав для відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 колегія суддів не вбачає.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Закладу також і у частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, касаційне провадження у справі № 917/1018/23 підлягає закриттю з обох визначених скаржником підстав касаційного оскарження.

Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Водночас скаржником не наведено наявності якісного критерію виключної правової проблеми, оскільки наявність одного судового рішення суду апеляційної інстанції, на яке він посилається, не свідчить про наявність різної правозастосовної практики. Так само і відсутній якісний критерій виключної правової проблеми, оскільки висновок щодо застосування норми ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" у подібних правовідносинах, про відсутність якого зазначає скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вже сформований Верховним Судом у постанові від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 (див. також ухвали Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1263/23, від 27.11.2024 у справі № 917/1115/23, від 19.11.2024 у справі № 917/1031/23, від 19.11.2024 у справі № 917/1030/23, від 21.11.2024 у справі № 917/1119/23, від 04.12.2024 у справі № 917/1022/23 та інші).

Враховуючи викладене, клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника (узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1263/23).

Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького ліцею №11 "Гарант" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі № 917/1018/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О. В.