Ухвала

від 24.01.2025 по справі 922/1880/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1880/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Кролевець О. А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2024

у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія металів",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Імперія металів",

про стягнення 7 208 275,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо строку на касаційне оскарження

За положенням статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Повний текст оскаржуваної постанови складено 16.12.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 06.01.2025.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (перше речення).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду відповідачу доставлено оскаржувану постанову 16.12.2024 о 14:11, про що суд отримав повідомлення 16.12.2024 о 14:12.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 2 зазначеної статті).

Отже, з урахуванням наведених обставин, останнім днем на звернення з касаційною скаргою в межах строку, передбаченого частиною другою статті 288 ГПК України, було 06.01.2025, втім, скаржник звернувся з касаційною скаргою 07.01.2024, тобто після закінчення встановленого ГПК України строку для подання касаційної скарги.

Водночас скаржник вважає, що касаційна скарга подана в межах строків касаційного оскарження, встановлених статтею 288 ГПК України.

Отже Верховний Суд зазначає, що скаржнику необхідно надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували частину першу статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 та від 11.09.2024 у справі № 372/2174/22 щодо належного виконання зобов`язання.

На думку, скаржника суди попередніх інстанцій не врахували факт припинення зобов`язання за договором поруки, що призвело до помилкових висновків.

Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували частину третю статті 13 ЦК України, частину третю статті 16 ЦК України та не врахували висновків щодо застосування цих норм права, викладений у постанові Верховного Суд від 19.05.2021 у справі № 693/624/19.

Водночас колегія суддів зауважує, що скаржник не наводить висновок Верховного Суду, не обґрунтовує подібність правовідносин та не зазначає в чому полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, на яку він покликається.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, пов`язаних з виконанням зобов`язання за договором поруки одним з кількох солідарних співпоручителів і можливістю переходу до нього прав кредитора по відношенню до інших співпоручителів.

Однак скаржник не зазначає про неправильне застосування конкретної норми матеріального та/або допущене судом порушення норми процесуального права, не обґрунтовує в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Крім цього, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку копії витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12023221210001253, втім, скаржник підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, в цій частині, не визначає.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, предметом касаційного оскарження є 7 208 275,65 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на рішення і постанову у цій справі скаржнику необхідно сплатити 172 998,62 грн (7 208 275,65 грн х 1,5% х 200% х 0,8) судового збору.

Однак до касаційної скарги скаржник не додав доказів про сплату судового збору за її подання.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження; виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; надати до Верховного Суду доказ про сплату судового збору в сумі 172 998,62 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 922/1880/24 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 922/1880/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

О. Кролевець