Ухвала

від 24.01.2025 по справі 210/1133/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

справа № 210/1133/21

провадження № 51-205 ск 25

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 9 жовтня 2024 року,

установила:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2, ч. 5 цієї статті.

Відповідно до законодавчих положень суд у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування саме норм права, під час здійснення перегляду не ревізує повноти розгляду, висновків щодо фактичних обставин кримінального провадження, при вирішені справи виходить із установлених судами попередніх інстанцій фактів і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Також за правилами ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії оспорюваних рішень, засвідчені належним чином.

Зазначеного не було враховано при зверненні до Верховного Суду.

За змістом поданої скарги, у ній її автор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та надмірну суворість покарання просить скасувати оспорювані рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Однак, заявляючи таку вимогу засуджений не наводить доводів, які би свідчили про допущення місцевим судом таких порушень норм процесуального права, котрі в розумінні ст. 412 КПК із урахуванням статей 84-87, 94 цього Кодексу, що регламентують правила оцінки доказів, є істотними і зумовлюють обов`язкове скасування вказаного рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Замість цього скаржник акцентує на неоднозначності / суперечливості експертних досліджень й ставить під сумнів установлені фактичні дані, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Крім того, наполягаючи на скасуванні судових рішень через суворість покарання, скаржник залишив поза увагою положення ст. 437 КПК, згідно з якими оспорюване рішення може бути скасовано у разі необхідності застосування більш суворого заходу примусу. Водночас, не погоджуючись із призначеним у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України покаранням, його явної несправедливості, як це передбачено ст. 414 КПК, автор скарги не обґрунтовує.

Попри те, що вирок переглядався судом апеляційної інстанції скаржник не зазначає в аспекті статей 370, 404, 405, 412 КПК аргументів на підтвердження незаконності ухвали, натомість лише констатує про невідповідність ухвали положенням ст. 419 цього Кодексу. У скарзі також не відображено, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них відповідей.

Заразом, порушуючи питання про новий судовий розгляд засуджений не навів аргументів щодо необхідності цього, зважаючи на іншу позицію сторони захисту на стадії апеляційного провадження та положення ст. 407 КПК.

Отже, у касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування оспорюваних рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим усупереч ч. 5 ст. 427 КПК докасаційноїскаргинедоданооформленихкопій судових рішень, як цепередбаченоІнструкцієюзділоводствавмісцевихтаапеляційнихсудахУкраїни, затвердженоюнаказомДержавноїсудовоїадміністраціїУкраїнивід20 серпня2019 року№814, або п. 5.26 ДСТУ4163:2020 «Уніфікованасистемаорганізаційно-розпорядчої документації. Вимогидооформленнядокументів», що стає назавадіреалізаціїположеньст. 428 КПК.

Недодержання при зверненні ст. 427 вказаного Кодексу перешкоджає відкриттю кримінального провадження.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 9 жовтня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3