Ухвала

від 20.01.2025 по справі 464/242/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/242/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1140/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8

захисника-адвоката ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України та призначено йому покарання - позбавлення волі на строк сім років.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 6 грудня 2022 року по справі № 464/5427/22 з урахуванням вироку Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, за яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_6 визначено покарання - позбавлення волі на строк сім років один місяць.

Скасовано арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 11 січня 2023 року.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком, у зв?язку із воєнною агресією військ Російської Федерації на території України указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжено, востаннє указом Президента України No2738-IX від 16.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 строком на 90 діб.

ОСОБА_6 06 січня 2023 року приблизно о 15.11 год, перебуваючи в приміщенні магазину «Аврора» ТзОВ «Вигідна покупка» адресою: м.Львів, вул.Довженка,2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з торгівельного прилавку майно, що належить ТзОВ «Вигідна покупка», а саме: запальничку-пальник турбо KDR вартістю 99 грн та балон газовий для заправлення запальничок Storm King вартістю 64 грн, а всього на загальну суму 163 грн, які заховав собі у куртку. У подальшому ОСОБА_6 , бажаючи досягти своєї протиправної мети, продовжуючи свої злочинні дії, які переросли з таємного викрадення чужого майна (крадіжки) у відкрите викрадення чужого майна (грабіж), не реагуючи на вимогу працівника охорони магазину «Аврора» ОСОБА_10 зупинитись, з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення почав тікати. За межами магазину ОСОБА_6 був зупинений працівником охорони ОСОБА_10 , де на вимогу останнього повернути викрадене, кинув у працівника охорони газовий балон для заправлення запальничок Storm King та, відштовхнувши його, з місця скоєння злочину із викраденою запальничкою-пальником турбо KDR втік. Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинив матеріальну шкоду ТзОВ «Вигідна покупку» на загальну суму 163 грн.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України.

На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок та призначити йому більш м`яке покарання, на розсуд суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що він хворіє, має на утриманні матір, яка є пенсіонером, злочин ним вчинено перебуваючи у вкрай складному матеріальному та психологічному скрутному становищі, наголошує, що пограбування не вчиняв.

В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що не має постійного місця проживання на території м. Львова та Львівської області, запальничку викрав, щоб не замерзнути. Наголошує, що обстановка в якій був вчинений злочин не характеризувалась, як така, що пов`язана з військовими діями в умовах воєнного стану при його вчиненні.

Просить оскаржуваний вирок скасувати, надати правильну та відповідну правову оцінку правопорушенню, яке він скоїв, перекваліфікувати інкримінований йому злочин.

В клопотання, яке надійшло на адресу суду 17.01.2025, обвинувачений просить скасувати вирок Сихівського районного суду Львівської області від 07 березня 2024 року, а кримінальне провадження повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Також просить змінити йому запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою.

Звертає увагу суду на той факт, що в матеріалах справи відсутній відеозапис вилучення речових доказів (запальнички).

Прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначення покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити покарання - 7 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та вироком Львівського апеляційного суду від 23.02.2024 остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць. В решті вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду прокурор подав заяву про відмову від поданої ним апеляційної скарги на підставі ч.1 ст.403 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.

Якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

З врахуванням пояснень обвинуваченого, захисника та прокурора з приводу поданої прокурором заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора слід закрити.

При апеляційному розгляді захисник та обвинувачений підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили її задоволити.

Прокурор заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримані.

Вирок суду ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, вина ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме:

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_11 про обставини вчиненого обвинуваченим злочину, про який їй стало відомо зі слів працівника охорони ОСОБА_10 та відеозапису з магазину;

-показаннями свідка ОСОБА_10 , працівника охорони магазину «Аврора» ТзОВ «Вигідна покупка», який в деталях ствердив про наступне: 06.01.23. він перебував на своєму робочому місці в магазині по вул.Довженка,2 в м.Львові. Побачив на відео як зайшов обвинувачений в синій куртці з капюшоном на голові, підійшов до стелажів, правою рукою відкрив свою куртку, взяв газовий балон і поклав до внутрішньої кишені оранжевого кольору, потім взяв запальничку і поклав в ліву зовнішню кишеню куртки і пішов на вихід, не оплативши за товар. При цьому на його лівій руці помітив татуювання. Він вибіг і став кричати навздогін обвинуваченому, але останній швидко вийшов з магазину. Тоді він вибіг за ним на вулицю, кричав обвинуваченому «стій, стій!». Коли наздогнав останнього, взяв його за ліве плече і сказав, щоб повернув викрадене. При цьому побачив у нього газовий балончик. Обвинувачений дістав газовий балончик , кинув йому в обличчя і став втікати. Він побіг за ОСОБА_12 , але не наздогнав, т.я. не вистачило сил. Наздоганяючи обвинуваченого, він кричав йому «стій», але обвинувачений зупинився, подивився, чи він біжить навздогін, і втік. Він повернувся, підняв газовий балон, яким у нього кинув обвинувачений, та пішов на робоче місце, звідки подзвонив ОСОБА_11 , як керівнику, та розповів про цю подію. Остання наказала викликати поліцію, яка в подальшому прибула на місце. Після затримання обвинуваченого був на впізнанні, де чітко його впізнав, про що підписав відповідний протокол. Підстав оговорювати обвинуваченого чи казати неправду у нього немає, крім того обвинуваченого до цих подій не знав;

- показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оперуповноважених СКП ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області, які показали про надходження 06.01.23. на 102 повідомлення про те, що невідомий викрав газбалон та запальничку з магазину «Аврора» на вул.Довженка,2 в м.Львові. Вони в складі групи з ОСОБА_15 прибули на місце події, зустріли охоронця - ОСОБА_10 , який повідомив про те, що на камерах відеоспостереження він помітив підозрілу особу, за якою став спостерігати. Невідомий викрав запальничку та газовий балон, сховавши до куртки і не оплативши за такий, та вийшов з магазину. На його крики зупинитись і повернути викрадене невідомий не реагував. На вулиці невідомий, який викрав товар, на прохання ОСОБА_10 повернути товар, чимось з викраденого в нього кинув та став втікати в сторону дитячої поліклініки. ОСОБА_10 йому кричав навздогін, щоб зупинився і повернув все, на що невідомий не реагував і втік. Вони попросили ОСОБА_10 показати відео з магазину, на якому при перегляді вони впізнали ОСОБА_16 , який раніше був причетний до злочинів, як особу, яка викрала вказаний товар. За наслідками спілкування з перехожими, за оперативними контактами і обстеження прилеглих територій ними було виявлено обвинуваченого. Обвинувачений їм повідомив про те, що цей злочин вчинив він, але просив відпустити, бо викрадене ним по вартості не досягає кримінальної відповідальності, а є адміністративним правопорушенням, проте його було доставлено до ВП № 2.

Крім того, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 06 січня 2023 року з фототаблицею; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 05 січня 2023 року; протоколі освідування особи від 07 січня 2023 року з фототаблицею; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 07 січня 2023 року з фототаблицею; висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 січня 2023 року за № СЕ-19/114-23/519-ТВ; висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 січня 2023 року за № СЕ-19/114-23/521-ТВ; висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16 січня 2023 року за № СЕ-19/114-23/7501-ТВ; компакт-диску DVD-R з відеозаписом з магазинів «Аврора» та «Напої та Тютюн» по вул.Довженка,2 у м.Львові; довідці та акті інвентаризації потерпілого станом на 06 січня 2023 року, зміст яких детально відтворено у вироку.

Колегія суддів вважає, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_17 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, за наведених у вироку суду обставин.

Причетність обвинуваченого до інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом.

Щодо доводів ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 186 КК України, то колегія суддів зазначає, що вони мають суто суб`єктивний характер та спрямовані на ухилення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з обраною лінією захисту.

Так, в ході судового розгляду судом було достеменно встановлено із показань свідка ОСОБА_10 , що дії обвинуваченого були спрямовані на таємне викрадення товару, який не очікував, що це хтось помітить, але у подальшому на крики свідка стояти і повернути викрадене,обвинувачений не реагував і на вулиці, кинув у свідка, вириваючись від останнього, частину викраденого, а з запальничкою втік.

Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Натомість грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

За усталеною судовою практикою, дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, слід кваліфікувати як грабіж, що і мало місце в нашому випадку. Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ст. 186 КК України.

Те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис вилучення речових доказів, то ця обставина не свідчить про порушення вимог закону, яким не встановлено обов`язкової відеофіксації при вилученні речових доказів. При цьому, обвинувачений в судовому засіданні, в тому числі і в суді апеляційної інстанції не заперечив, що викрадав запальничку та газовий балон.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що обстановка в якій був вчинений злочин не характеризувалась, як така, що пов`язана з військовими діями в умовах воєнного стану при його вчиненні, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року (зі змінами, внесеними Указом № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, та Указом № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року) з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався.

Надалі Верховна Рада України 03 березня 2022 року прийняла Закон України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» (далі - Закон № 2117-IX), яким внесла зміни до частини четвертої статей 185-187, 189 та 191 КК України однакового змісту: їх доповнено кваліфікуючою ознакою вчинення злочинів «в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Відповідно до таких змін грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану кваліфікується за ч. 4 ст. 186 КК України, за що у санкції статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

При цьому кваліфікація за ч. 4 ст. 186 КК України не передбачає такого тлумачення та кваліфікуючої ознаки як вчинення крадіжки з використанням умов воєнного стану або вчинення її на певній території України, де проводяться бойові дії.

ОСОБА_6 06 січня 2023 року приблизно о 15.11 год, перебуваючи в приміщенні магазину «Аврора» ТзОВ «Вигідна покупка» адресою: м.Львів, вул.Довженка,2, тобто на території України під час дії воєнного стану, вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.186 КК України.

Вказане узгоджується з позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду від 10.07.2023 (справа № 669/702/22).

Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

З вироку убачається, що суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_6 покарання урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України, є тяжким умисним злочином проти власності, його наслідки, дані про особу винного, який не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця тимчасового проживання/перебування, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, неодружений, відсутність будь-яких осіб на утриманні та міцних соціальних зв`язків, хворіє ВІЛ, має незняту і непогашену судимості; під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває; за місцем проживання в с.Кротошин Львівського району Львівської області без належної реєстрації у період 2012-2014 років характеризується посередньо та відсутність обставин, які б обтяжували чи пом`якшували покарання.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, за якою його засуджено з визначенням остаточного виду і розміру покарання на підставі ст. 71 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання у повній мірі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом`якшення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Окрім того, слід зважити на те, що ОСОБА_6 будучи судимим за умисні злочини проти власності, відповідних висновків для себе не зробив, тобто не піддався заходам перевиховання, на шлях виправлення не став та знов вчинив корисливий злочин проти власності, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, відсутність бажання стати на шлях виправлення, його стійку антисоціальну спрямованість.

Даних про утримання обвинуваченим матері-пенсіонера матеріали кримінального провадження не містять, а відсутність у ОСОБА_6 джерел доходу свідчить про його фінансову неспроможність будь-кого утримувати.

Щодо клопотання захисника про витребування з ФДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Львівської області, даних про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , що, на думку захисника, може мати важливе значення при визначенні обвинуваченому міри покарання, то таке не підлягає до задоволення, з огляду на те, що при призначенні покарання судом було враховано те, що обвинувачений хворіє. При цьому, суд обрав ОСОБА_6 мінімально можливе покарання, яке передбачене санкцією ч.4 ст.186 КК України, а при складанні покарань за сукупністю вироків приєднав йому лише 1 місяць.

Окрім того, підстав для повторного дослідження доказів у справі, згідно з клопотанням захисника, колегія суддів не вбачає, оскільки такі судом першої інстанції досліджено повно та із дотриманням вимог закону. Підстави для надання цим доказам іншої оцінки, відмінної від оцінки, наданої судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для зміни оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 403,404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - закрити на підставі ст.403 КПК України, а саме у зв`язку з відмовою прокурора від поданої апеляційної скарги.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий

Судді: