Постанова

від 24.01.2025 по справі 728/1725/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1725/24

Головуючий у першій інстанції - Роздайбіда О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/369/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем - Піцан В.М.,

учасники справи: заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Коропський відділ державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2024 року (місце ухвалення - м. Бахмач) у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Бахмацького районного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ковалюх В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 52248,52 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішенням Бахмацького районного суду від 20.11.2024 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30254,84 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

28.11.2024 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Долгих А.С. звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.

В обгрунтування посилалась, що сума, яка підлягає стягненню, для відповідача є непомірною та на теперішній час він позбавлений можливості сплатити заборгованість єдиним платежем. Вказує, що він бажає виконати рішення та сплатити заборгованість, проте стягнення з нього коштів може призвести до неможливості придбання життєво необхідних ліків та продуктів харчування.

Отже, враховуючи тяжке матеріальне становище і неможливість одноразово сплатити суму по рішенню суду, відовідач просить розстрочити виконання суду в частині сплати пені за прострочення сплати аліментів у сумі 30254,84 грн на один рік у вигляді щомісячних рівних платежів.

Ухвалою Бахмацького районного суду від 10.12.2024 заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Долгих А.С., про розстрочення виконання рішення суду, задоволена частково.

Розстрочено виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.11.2024 у справі № 742/1725/24 (провадження № 2/733/498/24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 30254,84 грн, строком на шість місяців шляхом сплати рівними платежами до 01 числа кожного місяця по 5042,50 грн, починаючи з січня 2025 року.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 435 ЦПК України, та враховуючи матеріальний стан боржника, розмір середньомісячного сукупного доходу боржника, його бажання виконати рішення суду, дійшов висновку про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та доцільність розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Ковалюх В.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Бахмацького районного суду від 10.12.2024 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн.

За доводами апеляційної скарги, судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У скарзі заявник посилається на положення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідач тривалий час не сплачував аліменти, заборгованість сплатив лише після встановлення йому обмеження у праві керування транспортним засобом, праві полювання та користування зброєю.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Долгих А.С. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а ухвалу Бахмацького районного суду від 10.12.2024 - без змін. В обґрунтування посилається, що відповідач на регулярній основі сплачував аліменти, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, а заборгованість виникла через юридичну необізнаність відповідача та халатне відношення до перевірки роботи виконавчої служби та справи свого виконавчого провадження. Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було спростовано доводи позову та надано квитанції про сплату аліментів по тим позиціям, які не співпадали з розрахунком заборгованості, а заборгованість була сплачена одразу, як заявник про неї дізнався. Також зазначає, що заявник погоджується зі сплатою пені за прострочення сплати аліментів, проте у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем відповідач не має можливості погасити пеню одним платежем, оскільки він втратив роботу і не має достатніх доходів, що ускладнює виконання фінансових зобов`язань. Крім того, зазначає, що в умовах військового стану, відповідач опинився в складній ситуації, оскільки невизначеність у трудовій сфері та економічні труднощі ускладнюють можливість виконання фінансових зобов`язань.

Такж заявник не погоджується з вимогою апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн та просить, враховуючи полодження ст. 137 ЦПК України, відмовити в задоволенні цих вимог або зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу від Коропського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання 24.01.20205 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

09.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Долгих А.С. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (а.с. 182-184).

15.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковалюх В.М. надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Бахмацького районного суду від 20.11.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30254,84 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 104-109).

Рішення набрало законної сили і в установленому законом порядку не оскаржувалось.

Згідно довідки Коропського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 27.10-34/127 від 27.11.2024, станом на 27.11.2024, заборгованість згідно з виконавчим листом № 728/410/15-ц, виданим Бахмацьким районним судом Чернігівської області відсутня, аліменти сплачуються своєчасно та у повному обсязі (а.с.121).

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Долгих А.С. посилалась на скрутне матеріальне становище відповідача та відсутність у нього достатніх доходів для погашення пені за прострочення сплати аліментів одним платежем.

Частково задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 435 ЦПК України та враховуючи матеріальний стан боржника, розмір середньомісячного сукупного доходу боржника, його бажання виконати рішення суду, дійшов висновку про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та доцільність розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду/розстрочка/відстрочка підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обовязковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).

Виконання рішення суду є невідємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невідємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків від термінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Застосування вищевказаних норм права може бути лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

На підставі частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, оскільки матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у цій справі, заявник посилався на скрутне матеріальне становище, надавши лише довідки з Пенсійного фонду України ОК-5 за 2005, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2021, 2022 роки (а.с. 118-120).

Як вбачається, заявник посилається на скрутний матеріальний стан у звязку з відсутністю роботи та доходів, відсутність коштів, проте не надає відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин, не надано до суду першої інстанції доказів щодо наявності або відсутності майна у боржника, даних про відсутність роботи або інших доходів, наявність або відсутність вкладів у банках, відсутні посилання і у відзиві на апеляційну скаргу про наявність таких доказів, окрім посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про стягнення коштів.

При вирішенні заяви боржника має бути об`єктивно врахований баланс інтересів сторін.

Апеляційний суд враховує, що судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке боржник не вказав у заяві, як і не вказав про відсутність такого.

Аналіз заяви про розстрочення виконання рішення суду та відзиву на апеляційну скаргу свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 .

Заявником не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у встановленому розмірі та відсутності коштів призначених для сплати боргу на виконання рішення суду. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, квитанції про придбання ліків тощо.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.

Додані до матеріалів справи відомості про суму заробітку для нарахування пенсії за 2005, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2021, 2022 роки не є доказами скрутного матеріального становища та відсутності доходів станом на 2024 рік, оскільки такі дані взагалі відсутні в матеріалах справи

Ініціюючи розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 не навів посилань та не надав доказів наявності виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду у цій справі, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Бахмацького районного суду від 20.11.2024 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, у зв`язку з чим ухвала Бахмацького районного суду від 10.12.2024 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Бахмацького районного суду від 20.11.2024 у цій справі.

Щодо клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ковалюх В.М., заявленому в апеляційній скарзі, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн, слід зазначити наступне.

Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі відмови у позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Ковалюх В.М. на підставі договору про правову допомогу від 03.07.2024 (а.с. 8), додаткової угоди до договору про правову допомогу від 12.12.2024 (а.с. 155) та ордеру серії СВ № 1108866 від 13.12.2024 (а.с. 150).

За змістом розділу 1 договору Замовник уповноважує Виконавця представляти інтереси замовника у всіх підприємства, установах, організаціях, судах України, в тому числі в судах першої та апеляційної інстанцій з усіма правами, які надані відповідним чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, у тому числі брати участь у судових засіданнях; підписувати та подавати клопотання, скарги та інші документи; оскарження рішень, ухвал, постанов суду у передбаченому чинним в Україні законодавством порядку, та інші.

Згідно Додаткової угоди до договору про правову допомогу від 12.12.2024 пункт 4.1. Договору доповнено реченням такого змісту: «За послуги по складанню апеляційної скарги та представництва Замовника в суді апеляційної інстанції Замовник сплачує Виконавцю винагороду в сумі 3000 грн.».

У матеріалах справи наявний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 16.12.2024, згідно якого адвокат надав ОСОБА_2 юридичні послуги відповідно до Договору про правову допомогу від 03.07.2024 та Додаткової угоди до цього договору від 12.12.2024, зокрема: вивчення та аналіз ухвали Бахмацького районного суду від 10.12.2024; дослідження судової практики, підготовка апеляційної скарги, її друк, виготовлення копій документів, подання апеляційної скарги до суду, загальна кількість витраченого часу складає 3 години вартістю 3000 грн (а.с. 157).

З квитанції до прибуткового каосового ордеру № 89 від 12.12.2024 убачається, що ОСОБА_2 було сплачено 3000 грн згідно договору про правову допомогу від 03.07.2024 та додаткової угоди від 12.12.2024 (а.с. 156).

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Долгих А.С. заперечувала проти стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн та просила відмовити в стягненні витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 або зменшити розмір таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 зазначив, що витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому.

Враховуючи викладене та заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Долгих А.С. щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, та доходить висновку про задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ковалюх В.М. та стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, враховуючи її складність.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2024 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Бахмацького районного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2025.

Головуючий Судді: