Рішення

від 27.01.2025 по справі 300/8484/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. справа № 300/8484/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, територіальний орган поліції, Управління, ГУ НП в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо неповної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 10.01.2023 по 09.07.2023;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень.

Підставою звернення ОСОБА_1 , на переконання позивача, є протиправні дії відповідача, щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом ГУ НП в Івано-Франківській області від 09.01.2023 за №21 о/с ОСОБА_1 з 10.01.2023 звільнений зі служби в поліції. В день звільнення відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних основної та додаткової відпустки за період 2021 року у кількості 19 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 і 2023 рік у кількості 28 діб, а відтак, на переконання ОСОБА_1 , останній має право на застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в частині стягнення середнього заробітну за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 10.01.2023 по 09.07.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 зобов`язано ГУ НП в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023. Позивач 31.07.2024 звернувся до відповідача із заявою про проведення повного нарахування та виплату середнього заробітку за затримки виплати повного розрахунку при звільненні на виконання рішення суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23. Територіальний орган поліції листом від 29.08.2024 відмовив ОСОБА_1 у повній виплаті середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку та повідомив позивача про те, що 23.07.2024 ГУ НП в Івано-Франківській області, з врахуванням висновків суду, у повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, а саме нараховано суму відшкодування у розмірі 34 863,71 гривень та перераховано на картковий рахунок у розмірі 34 340,75 гривень з відрахуванням податків та зборів.

За доводами позивача, такі дії ГУ НП в Івано-Франківській області є протиправними, оскільки згідно довідки про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення від 22.11.2023 за №875, середній заробіток за день становить 605,27 гривень, то за аргументами ОСОБА_1 , сума виплати повинна становити 110 764,41 гривень із розрахунку згідно висновків суду 183 (календарні дні) * (помножено на) 605,27 гривень (середньоденний заробіток) = (дорівнює) 110 764,41 гривень (сума, що підлягала виплаті), однак відповідачем протиправно виплачено кошти в сумі 34 290, 75 гривень. ОСОБА_1 стверджує, що відповідач зобов`язаний виплатити останньому 75 900,70 гривень, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України). Одночасно судом витребувано додаткові документи, необхідні для розгляду справи (а.с.24-25).

На виконання вимог ухвали суду від 12.11.2024 ОСОБА_1 скерував до суду заяву від 21.11.2024, реєстрацію якої з відповідними доказами проведено в суді 21.11.2024 за вх.№32806/24 (а.с.30-39).

ГУ НП в Івано-Франківській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему направило до суду клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 26.11.2024", яке разом із долученими до нього документами зареєстровано судом 26.11.2024 за вх.№33222/24 (а.с.40-43).

Також через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 26.11.2024" і зареєстровано в суді 26.11.2024 за вх.№33223/24 (а.с.44-47).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2024 продовжив Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області до 03.12.2024 процесуальний строк для подання відзиву на позов, встановлений ухвалою суду від 12.11.2024 (а.с.48).

Ухвалою суду від 02.12.2024 зупинено провадження в адміністративній справі №300/8484/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень, до набрання чинності судовим рішення Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №440/6856/22 (а.с.49-50).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, від ГУ НП в Івано-Франківській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.12.2024" на позовну заяву, реєстрацію якого із доданими документами здійснено судом 03.12.2024 за вх.№33760/24 (а.с.53-75). Територіальний орган поліції не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.

У відповідності до наказу ГУ НП в Івано-Франківській області №21 о/с від 09.01.2023 згідно пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі рапорту останнього від 02.01.2023. Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 02.06.2023 у справі №300/1578/23, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за період 2021 рік у кількості 19 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 і 2023 рік у кількості 28 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. На виконання рішення суду у справі №300/1578/23, 13.09.2023 відповідачем виплачено позивачу грошову компенсацію за відпустки в загальній сумі 73 722,09 гривень.

В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 300/8557/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, задоволено, серед іншого, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023, з урахуванням висновків суду.

Відповідачем 23.07.2024 у повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, а саме нараховано ОСОБА_1 суму відшкодування за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні у розмірі - 34 863, 71 гривень та перераховано на наданий ОСОБА_1 картковий рахунок суму у розмірі - 34 340,75 гривень. з відрахуванням податків та зборів. На переконання Управління, вказане підтверджується платіжними інструкціями №4936 від 23.07.2024 на суму 6 661, 96 гривень (ПДФО 18% із грошового забезпечення), №4937 від 23.07.2024 на суму 555,16 гривень (військовий збір 1,5% із грошового забезпечення), №4938 від 23.07.2024 на суму 34 340, 75 гривень (грошове забезпечення по рішенню суду).

Територіальний орган поліції зазначає, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, відповідно до абзаців 1 і 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (надалі по тексту також Порядок №100). Оскільки затримка у виплаті виникла внаслідок компенсації щорічних та додаткових відпусток ОСОБА_1 , відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, розрахунок середньої заробітної плати у цьому випадку повинен здійснюватися на підставі виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю, у якому виплачується компенсація за невикористані дні відпустки.

У свою чергу, при виконанні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, ГУ НП в Івано-Франківській області з метою здійснення відповідних розрахунків взято відомості про числові значення сум грошового забезпечення відповідно до Довідки інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 №690 від 02 липня 2024 року, де визначено складові грошового забезпечення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015 за 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 . Розрахунок середньомісячного грошового забезпечення згідно Постанови №100 від 08.02.1995 року складається з суми грошового забезпечення, яке враховане при обчисленні середньомісячного грошового забезпечення, а саме 168 362, 89 гривень, розміру середньоденного грошового забезпечення, яке має бути враховано, при обчисленні середньомісячного грошового забезпечення 461, 27 гривень (168 362,89/365), середньомісячне число відпрацьованих календарних днів у розрахунковому періоді - 30,4, та середньомісячне грошове забезпечення: 14 030, 30 гривень. (461,27*30,4).

Водночас, розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 здійснено з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, визначених у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду та Конституційного Суду України. Зокрема, сума заборгованості, виплаченої згідно рішення суду компенсація за невикористані відпустки 74 844,76 гривень, максимальна кількість календарних днів затримки виплати 180, сума розрахунку, виплачена при звільненні 178 258, 07 гривень, коефіцієнт співмірності (істотність частки невчасного розрахунку порівняно із сумою, виплаченою при звільненні) 41, 99% (74 844,76/178 258,07%) та середній заробіток за весь час затримки (розмір середньоденного грошового забезпечення * 180 днів * коефіцієнт співмірності) 34 863,71 гривень (461,27 * 180 *41,99%). На переконання відповідача, нарахована ГУ НП в Івано-Франківській області сума середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 34 863,71 гривень відповідає принципу співмірності та розрахована відповідно до вимог Порядку №100. З наведених підстав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ухвали від 12.11.2024 ГУ НП в Івано-Франківській області скерувало через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему письмові пояснення із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.12.2024", реєстрацію якого із доданими документами здійснено судом 03.12.2024 за вх.№ 33764/24 (а.с.76-84). Коментовані пояснення містять аналогічні мотиви доводів правомірності дій відповідача, що викладені останнім у відзиві на позовну заяву. В цих поясненнях ГУ НП в Івано-Франківській області просило відмовити в задоволенні позову та вказувало на обґрунтованість суми нарахованого заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 34 863,71 гривень.

Позивач 04.12.2024 подав до суду заяву про відновлення провадження у справі, реєстраційні дії відносно такої заяви вчинені судом 04.12.2024 за вх.№33991/24 (а.с.86-87).

Ухвалою суду від 11.12.2024 поновлено провадження в адміністративній справі №300/8484/24 для розгляду заяви від 04.12.2024 про поновлення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень і відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.12.2024 про поновлення провадження у справі №300/8484/24 (а.с.88-89).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2024 зупинив провадження в адміністративній справі №300/8484/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень, до набрання чинності судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №440/6856/22 (а.с.91-92).

ОСОБА_1 скористався правом на подання відповіді від 12.12.2024 на відзив, реєстрацію якої проведено судом 12.12.2024 за вх.№34777/24 (а.с.97-98). У поданій відповіді позивач заперечив проти доводів ГУ НП в Івано-Франківській області, викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на те, що відповідачем помилково визначено розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На переконання ОСОБА_1 , середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, а тому за основу розрахунку необхідно брати до уваги відомості, що містяться в довідці про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення №875 від 22.11.2023. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також позивач 07.12.2025 скерував до суду заяву про відновлення провадження у справі, яку зареєстровано судом 07.01.2025 за вх.№454/25 (а.с.99-100).

Суд ухвалою від 14.01.2025 клопотання позивача від 07.01.2025 про поновлення провадження у справі №300/8484/24 задовольнив і поновив провадження в адміністративній справі №300/8484/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не повної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень (а.с.101-102).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, письмові пояснення, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

10.01.2023 наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 09.01.2023 № 21 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 7 (за власним бажанням).

Вказана обставина встановлена у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, яке набрало законної сили, і не заперечується сторонами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Із Єдиного державного реєстру судових рішень (з повним доступом) судом з`ясовано, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом 02.06.2023 прийнято рішення у справі №300/1578/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за період 2021 рік у кількості 19 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 і 2023 рік у кількості 28 діб.

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за період 2021 рік у кількості 19 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 і 2023 рік у кількості 28 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Вказане рішення суду набрало 04.07.2023 законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111284314).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом у рішенні від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 також встановлено, що на виконання рішення суду від 02.06.2023 у справі №300/1578/23 відповідачем 13.09.2023 нараховано та виплачено на картковий рахунок позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за період 2021 рік у кількості 19 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 і 2023 рік у кількості 28 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення у сумі 73722,09 гривень, що підтверджується випискою з картки від 01.11.2023.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 10.01.2023 по 09.07.2023, позивач звертався з позовом до суду.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 10.01.2023 по 09.07.2023;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023, з урахуванням висновків суду.

Як слідує з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 набрало 31.05.2024 законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118728484).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області із заявою від 30.07.2024, у якій ставив питання про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 у повному обсязі (а.с.6-7).

В свою чергу, відповідач листом від 29.08.2024 за №1307.2024 повідомив позивача про те, що ГУ НП в Івано-Франківській області 23.07.2024, враховуючи висновки суду, у повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, а саме нараховано суму відшкодування за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні у розмірі 34 863,71 гривень та перераховано на картковий рахунок суму у розмірі 34 340,75 гривень, з відрахуванням податків та зборів (а.с.8-9).

Також ОСОБА_1 03.11.2023 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про грошове забезпечення за період з 01.11.2022 по 10.01.2023 в повному обсязі помісячно (а.с.36-37).

Відповідач листом від 30.11.2023 за №Т-49/108/05/29-2023 надіслав позивачу довідку інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (а.с.38-39).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо неповної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 10.01.2023 по 09.07.2023, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

За приписами пункту 17 частини 1 статті 4 та пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон № 580-VIII).

Згідно пункту 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі по тексту також - Постанова №988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за №260 "Про ствердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (надалі по тексту також Порядок №260).

Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання (пункт 11 розділу I Порядку №260).

Згідно з пунктом 12 розділу I Порядку №260 звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.

Приписами пункт 15 розділу I Порядку №260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

З огляду на вищевказані норми спеціального законодавства, які регулюють виплати грошового забезпечення поліцейським, порядок виплати їм середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачено, ні Законом України "Про Національну поліцію", ні вказаним Порядком №260.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №460/10582/21, від 14.07.2022 у справі №620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі №580/278/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, роботодавець відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 за № 2352-ІХ текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала законної сили з 19.07.2022.

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 13.09.2023, тобто після внесених 19.07.2022 змін у частину 1 статті 117 КЗпП України, у відповідності до якої стягненню на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за шість місяців або за 183 дні.

У мотивувальний частині рішення суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 судом зроблено наступні висновки:

"…Отже, оскільки позивач не отримав у день його звільнення всі належні виплати, а кошти йому перераховано за наслідками судового вирішення спору із значною затримкою, суд дійшов висновку, що позивач має право на присудження йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не більш як за шість місяців.

Суд звертає увагу, що такий висновок суду відповідає правовій позиції щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеній Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено виплатою відповідачем 13.09.2023 грошової компенсації на виконання рішення суду від 02.06.2023, то з відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 183 календарних дні (з 10.01.2023 по 09.07.2023, як просить позивач у позовній заяві)…".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що право ОСОБА_1 на виплату середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 підтверджено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, та вказане не є предметом спору в адміністративній справі №300/8484/24.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення і не заперечується сторонами, ГУ НП в Івано-Франківській області 23.07.2024 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23 нараховано суму відшкодування за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні у розмірі 34 863,71 гривень та перераховано на картковий рахунок суму у розмірі 34 340,75 гривень, з відрахуванням податків та зборів.

Така обставина додатково підтверджується відомостями з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", в якому містяться відомості про операцію з перерахунку коштів, зокрема, 24.07.2024 о 10:40 год. мало місце безготівкове зарахування. Коментар до платежу "…HUNP v Ivano-Frankivskii oblasti 1007020;2800; Hroshove zabezpechennia po rishenniu sudu vid 30.04.2024 u spravi №300/8557/23 na korust Tymura Andrii Volodymyrovych…", сума у валюті операції 34 340,75 гривень (а.с.17).

Втім, позивач не погоджується із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 на рівні 34 863,71 гривень, саме обставина обчислення середнього заробітку за коментований період на рівні 34 863,71 гривень є предметом спору у цій адміністративній справі №300/8484/24.

За доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, ГУ НП в Івано-Франківській області розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 із відомостей про числові значення сум грошового забезпечення відповідно до Довідки інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 №690 від 02 липня 2024 року, де визначено складові грошового забезпечення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015 за 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 із застосуванням принципу співмірності, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду у справі 761/9584/15-ц.

Надаючи оцінку правомірності проведених ГУ НП в Івано-Франківській області розрахунків розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 на рівні 34 863,71 гривень, суд зважає та керується наступним.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (надалі по тексту також - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 за №108/95-ВР (надалі по тексту також Закон №108/95-ВР) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до статті 27 Закону №108/95-ВР середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком №100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку №100).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.01.2015 (справа №6-195цс14) та від 23.01.2015 (№6-1093цс15), а також Верховним Судом у постановах від 16.04.2020 (справа №316/2896/14-а) та від 28.01.2021 (справа №580/2427/19).

Слід звернути увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №2340/3023/18, згідно з якою суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

За змістом абзаців 1-3 пункту 2 Розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

З покликанням на абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Порядку №100 відповідачем проведено розрахунок розміру середнього заробітку ОСОБА_1 на підставі виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю, у якому виплачується компенсація за невикористані дні відпустки.

В контексті вказаного слід зазначити, що "середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні" та "грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки" за своєю суттю є різними правовими категоріями, порядок обчислення яких в розрізі застосування Порядку №100 суттєво відрізняється.

Як зазначено судом вище по тексту рішення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

У той час як грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за своєю суттю є матеріальним відшкодуванням працівнику за право на відпочинок, яке не було реалізоване до звільнення з роботи.

Розрахунок компенсації в розумінні Порядку №100 здійснюється на основі середнього заробітку працівника за останні 12 місяців роботи та обчислюється за формулою середньоденний заробіток * (помножено на) кількість невикористаних днів відпустки, де середньоденний заробіток обчислюється шляхом ділення загальної суми заробітної плати за останні 12 місяців на кількість робочих днів.

В даному публічно-правовому спорі має місце виплата середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні, право на який підтверджено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №300/8557/23, а не грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а тому є протиправними дії ГУ НП в Івано-Франківській області в розрізі застосування при здійсненні обчислення середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 даних про середню заробітну плату, розраховану за відповідний 12 місячний період, а не за два календарні місяці перед звільненням.

Як свідчать відомості довідки інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління начальника відділу організаційного забезпечення управління "Корпус оперативно-раптової дії" ГУ НП в Івано-Франківській області від 22.11.2023 за №875, зважаючи на показники грошове забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням (листопад-грудень 2022 року):

- середньомісячний розмір грошового забезпечення становить 18 460,74 гривень (з розрахунку 36 921,76 гривень (усього за листопад-грудень 2022 року) / 61 (календарний день) * 30,5 (середньомісячне число відпрацьованих календарних днів у розрахунковому періоді);

- середньоденний розмір грошового забезпечення складає 605,27 гривень (а.с.11).

У розглядуваному випадку, суд вважає коментовану довідку належним доказом, яку слід взяти до уваги на підтвердження розміру середньоденного забезпечення позивача.

В той час як довідка на котру покликається відповідач, а саме довідка інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного грошового забезпечення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління "КОРД" ГУ НП в Івано-Франківській області від 02.07.2024 (зворотній бік а.с.67) не може слугувати джерелом інформації для визначення розміру середньоденного забезпечення позивача, оскільки така містить розрахунки взяті за основу за 12 календарних місяців роботи, а не за два повні місяці перед звільненням, котрі повинні бути основою для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП України правил, відповідач повинен був сплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 109 553,87 гривень, обчисленої за формулою 605,27 гривень (середньоденне грошове забезпечення) * (помножено на) 181 (календарні дні періоду затримки виплат).

Таким чином, ГУ НП в Івано-Франківській області протиправно визначено середньоденне грошове забезпечення для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на рівні 461,27 гривень, в той час як середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням (листопад-грудень 2022 року) складає 605,27 гривень.

Водночас, відповідачем розраховано, нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 у розмірі 34 863,71 гривень із застосуванням принципу співмірності, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №761/9584/15-ц, виходячи з такого розрахунку: розмір середньоденного грошового забезпечення (461, 27 гривень) * 180 днів (календарні дні періоду затримки виплат) * коефіцієнт співмірності (41,99%).

За доводами відповідача при визначення розміру середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України підлягає застосуванню принцип співмірності, тобто зменшення розміру відшкодування, сформований Великої Палати Верховного суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (повний текст 24.02.2020), а саме:

"81. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).".

Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, але у редакції чинній до 19 липня 2022 року, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

На підтримку наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №806/2473/18. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Спірний період виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, згідно якої заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум може бути нарахований за період, який не більший ніж шість місяців.

Судова палата у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 звернула увагу на те, що у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №3248-IV від 20.12.2005.

У зв`язку з набранням чинності Законом №2352-IX, яким статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 за №3248-IV втратила чинність. Отже, судова палата вважає, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, на статтю 117 Кодексу законів про працю України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022 є неможливим.

Також судова палата зауважила, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 за №3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

У справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду, визначивши критерії, за яких суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, виходила з того, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Також під час розгляду справи №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду враховувала, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне в повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Указане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.

Так, Верховний Суд зазначив, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 за №3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах.

Також необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.

Водночас із прийняттям Закону №2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата вважає, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX, не є можливим.

Такий висновок викладений у постанову Верховного суду від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.

Зважаючи на наведене, судова палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному в постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №120/10686/22, у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону №2352-IX.

Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено у вказаній постанові, судова палата зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати на усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Враховуючи наведені висновку Верховного Суду, у справі, що розглядається, належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 10.01.2023, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, враховуючи останню правову позицію, викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 з приводу аналогічних правовідносин, слід дійти висновку, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню принцип співмірності суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (за період, не більше як за шість місяців).

Як свідчать відомості довідки інформаційного характеру про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління начальника відділу організаційного забезпечення управління "Корпус оперативно-раптової дії" ГУ НП в Івано-Франківській області від 22.11.2023 за №875, зважаючи на показники грошове забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням (листопад-грудень 2022 року):

- середньомісячний розмір грошового забезпечення становить 18 460,74 гривень (з розрахунку 36 921,76 гривень (усього за листопад-грудень 2022 року) / 61 (календарний день) * 30,5 (середньомісячне число відпрацьованих календарних днів у розрахунковому періоді);

- середньоденний розмір грошового забезпечення складає 605,27 гривень (а.с.11).

Таким чином, у відповідності до статті 117 КЗпП України, відповідач повинен був сплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 109 553,87 гривень, обчисленої за формулою 605,27 гривень (середньоденне грошове забезпечення) * (помножено на) 181 (календарні дні періоду затримки виплат).

Як вже неодноразово зазначалось судом, ГУ НП в Івано-Франківській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 34 863, 71 гривень.

Відтак, з огляду на сформовані попередньо судом вище по тексту судового рішення висновки, ГУ НП в Івано-Франківській області протиправно не виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 76 670,16 гривень (з розрахунку 109 553,87 гривень (сума що підлягала виплаті) - 34 863, 71 гривень (сума фактично виплачена).

Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утриманням з присуджених сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів, встановлених законодавством, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо неповної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 10.01.2023 по 09.07.2023;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2023 по 09.07.2023 в сумі 75 900,70 гривень.

Втім, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає критерію ефективності, з огляду на наступне.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача буде:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо розрахунку середнього заробітку час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 із визначенням розміру середньоденного грошового забезпечення в розмірі 461,27 гривень та із застосуванням принципу співмірності згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 середнього заробітку час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробітку час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 76 670,16 гривень (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят гривень шістнадцять копійок), з утриманням сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач повністю не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи (а.с.21).

З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134 , 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо розрахунку середнього заробітку час затримки виплати повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 із визначенням розміру середньоденного грошового забезпечення в розмірі 461,27 гривень та із застосуванням принципу співмірності згідно з висновками, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 середнього заробітку час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по 09.07.2023 в розмірі 76670,16 гривень (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят гривень шістнадцять копійок), з утриманням сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 40108798) вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.