Ухвала

від 27.01.2025 по справі 520/12262/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/12262/24

адміністративне провадження № К/990/1423/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 520/12262/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати неправомірною повторну відмову Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 31.01.2024 року №464ВС щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію 30 мінімальних заробітних плат (1118х30=33540грн.), встановлених на момент встановлення ІІІ групи інвалідності (03.10.2012 року), захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням раніше виплачених сум (189,60грн), в розмірі 33350,40 (Тридцять три тисячі триста п`ятдесят грн. 40 коп.);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 15 мінімальних заробітних плат (1218х15=18270грн.), як різницю в одноразовій компенсації між виплатами за встановлення ІІ та ІІІ групами інвалідності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС станом на 16.10.2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум (94,80грн.), в розмірі 18175,20 грн. (Вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн. 20 коп.);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації надати звіт про виконання судового рішення протягом 50 днів з дати набрання законної сили рішення суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 520/12262/24 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 520/12262/24 скасовано.

Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Управління соціального захисту населення Харківської районної ради від 31.01.2024 № 464ВС щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) та різниці в сумах одноразових компенсацій між ІІ та ІІІ групами інвалідності (захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених у вказаній постанові.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, 05.11.2012 позивачу призначена та після надходження бюджетних коштів виплачена одноразова компенсація, як особі з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 189 грн 60 коп.

02.12.2014 у зв`язку зі встановленням позивачу інвалідності ІІ групи, йому призначена та після надходження бюджетних коштів виплачена відповідачем різниця у компенсаціях, як особі з інвалідністю II групи (захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 94 грн 80 коп (284,40 грн - 189,60 грн).

Суд апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відмова Управління соціального захисту населення Харківської районної ради від 31.01.2024 № 464ВС щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) та різниці в сумах одноразових компенсацій між ІІ та ІІІ групами інвалідності (захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на застосування відповідачем до спірних правовідносин приписів Постанови № 836 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 520/12262/24 в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У вказаній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для заявника.

Втім, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення є необґрунтованим, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішенням суду апеляційної інстанції у відповідній частині щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 381/3206/17 (у вказаній справі розглядалося питання дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду з відповідним позовом), оскільки він не є релевантними до спірних правовідносин.

Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 520/12262/24.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

С. Г. Стеценко