Рішення

від 16.01.2025 по справі 204/4349/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4349/24

Провадження № 2/204/184/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

представника позивача адвоката Богуцького І.О., представниці відповідача Колодочки О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» та ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів ТОВ ВКФ «ІГРЕК» та ОСОБА_2 , із вимогами про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин у м, Дніпрі на перехресті вул. Театральної та вул. Робочої, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги забороняючого (жовтого) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці, при виїзді на перехрестя не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить позивачці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а відтак позивачці завдано матеріальної шкоди. Вказано, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року у справі № 204/15249/23 винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 . Разом з цим, зазначає, що цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 214618788. Позивачка звернулася до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про страхове відшкодування, за результатами розгляду якої, між страховиком та позивачкою було укладено Акт про врегулювання страхового випадку, у відповідності до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню ТДВ «СК «Гардіан» склав 149000 гривень. Разом з цим, позивачка зазначає про те, що ліміт відповідальності страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ № 214618788 складає 160000 гривень, а франшиза 3200 гривень. З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку позивачка замовила огляд пошкодженого транспортного засобу у ТОВ «Клевер Експерт», яке склало звіт № 439/11-23 від 22 листопада 2023 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 371682 гривні 13 копійок. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 є водієм ТОВ ВКФ «ІГРЕК», то з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди та лімітом відповідальності страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ № 214618788, у розмірі 214882 гривні 13 копійок. Крім того, вказує на те, що оскільки автомобіль BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був її основним засобом пересування, то його пошкодженням їй завдано душевних страждань, що негативно вплинуло на її моральний стан. Таким чином позивачка вважає, що їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 10000 гривень. Тому, остання прохає суд стягнути з відповідачів на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 214882 гривні 12 копійок та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, разом із судовим збором та витратами на правову допомогу у сумі 21360 гривень 02 копійки.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 30 хвилин 11 червня 2024 року (а. с. 47).

05 червня 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника ТОВ ВКФ «ІГРЕК» - адвоката Конюшка Д.Б. (а. с. 57-62), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачкою замовлено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у ТОВ «Клевер Експерт», виписка чи витяг якого з зазначенням КВЕД, в матеріалах справи відсутня. Крім того, вказано на те, що даний звіт не може бути належним доказом у справі, оскільки він складений оцінювачем, а не експертом, при цьому, заяви чи копії договору на проведення такого експертного дослідження та його оплату, позивачкою суду не надано. Вказано, що будь-яких доказів виклику на огляд пошкодженого автомобіля BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ТОВ ВКФ «ІГРЕК» у матеріалах справи не міститься. Разом з цим, зазначено про те, що протокол огляду транспортного засобу від 13 листопада 2023 року не містить відомостей ані про місце його складання, ані про те, хто його склав та підписав. Також, вказує на те, що зі звіту про оцінку вартості матеріального збитку не можливо встановити який автомобіль оглядався та фотографувався, і що це взагалі за фото. Тому вважає, що позивачкою не дотримано вимоги чинного законодавства для визначення розміру матеріальної шкоди, а її вимоги мають на меті незаконне збагачення. Також, вважає, що підпис позивачки у договорі № 35/11/23-ЮП/ІL від 27 листопада 2023 року та Акті № 1 до договору № 35/11/23-ЮП/ ІL від 18 квітня 2024 року підроблені, бо не збігаються з її підписом у паспорті громадянина України. Разом з цим, вважає, що позивачкою не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження майнових збитків у розмірі 214882 гривні 13 копійок, моральної шкоди у розмірі 10000 гривень та судових витрат у розмірі 21360 гривень 02 копійка. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

06 серпня 2024 року на електронну адресу суду та 20 серпня 2024 року на поштову адресу суду надійшла заява представника позивачки адвоката Конюшка Д.Б. про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 80-82, 101-103), в яких він прохав стягнути з відповідачів на користь позивачки майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 117757 гривень 93 копійки та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, разом із судовим збором та витратами на правову допомогу у сумі 21360 гривень 02 копійки.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Богуцький І.О., позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні представниця відповідача ТОВ ВКФ «ІГРЕК» - адвокатка Колодочка О.С., позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, обґрунтування надала аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився (а. с. 157), про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року (у справі 204/15249/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців (а. с. 12).

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що 04 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин у м. Дніпрі на перехресті вул. Театральної та вул. Робочої, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «БАЗ А079.14», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги забороняючого (жовтого) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці, при виїзді на перехрестя не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить позивачці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була зареєстрована у ТДВ «СК «Гардіан» на суму завданої шкоди майну 160000 гривень, франшиза 3200 гривень, згідно ОСЦПВВНТЗ № 214618788, який був діючим станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 04 листопада 2023 року (а. с. 13).

15 березня 2024 року між позивачкою та відповідачем ТДВ «СК «Гардіан» укладено Акт про врегулювання страхового випадку (а. с. 14).

Так, зі змісту вказаного Акту вбачається, що сторони погодили розмір страхового відшкодування в порядку, передбаченому п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за страховим випадком, який мав місце 04 листопада 2023 року в м. Дніпро, із забезпеченим транспортним засобом БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правовавідповідальність якого була зареєстрована на підставі Полісу № ЕР-214618788 та, транспортним засобом BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 149000 гривень. При цьому, сторони погодили, що з моменту виплати 2 стороною страхового відшкодування 1 стороні у розмірі визначеному вказаним актом, остання за заявленим страховим випадком від 04 листопада 2023 року майнових та інших претензій, пені, штрафних та інших грошових вимог до другої сторони мати не буде.

Сума страхового відшкодування, визначена Актом про врегулювання страхового випадку, виплачена позивачці ТДВ «СК «Гардіан»22 березня 2024 року, що підтверджується випискою по її рахунку (а. с. 15, 16). При цьому, як вбачається з коментаря до платежу, таки виплата здійснення страховиком без врахування ПДВ (а. с. 15).

Зі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 439/11-23 від 22 листопада 2023 року оцінювача ОСОБА_3 вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу до ДТП 788737 гривень, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу 371682 гривні 13 копійок, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ 212308 гривень 33 копійки, а вартість придатних залишків не розраховувалася (а. с. 17-32).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст.81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно звимогами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18 (провадження № 61-12464св20), від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Так, судом у судовому засіданні встановлено, а відповідачем ТОВ ВКФ «ІГРЕК» не спростовано того, що 04 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин у м. Дніпрі на перехресті вул. Театральної та вул. Робочої, керуючи транспортним засобом «БАЗ А079.14», ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки.

Оскільки шкода була заподіяна працівником відповідача під час виконання ним трудових обов`язків, відповідальність за заподіяння такої шкоди має покладатись на саме відповідача ТОВ ВКФ «ІГРЕК», як роботодавця ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року (у справі 204/15249/23), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 24 червня 2020 року у справі № 6040/14169/17.

Судом встановлено, що у результаті ДТП автомобілю позивачки BMW 430І, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками.

Так, позивачкою на підтвердження розміру завданого їй збитку у розмірі 274557 гривень 93 копійки надано наряд-замовлення № 10BG-00069 від 16 квітня 2024 року щодо проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивачки (а. с. 82 на звороті-83) та, платіжні інструкції щодо його оплати № 0.0.3496139838.1 від 26 лютого 2024 року на суму 35100 гривень (а. с. 84), № 0.0.3489284472.1 від 22 лютого 2024 року на суму 107800 гривень (а. с. 83 на звороті), № 0.0.3525268196.1 від 13 березня 2024 року на суму 10248 гривень 93 копійки (а. с. 84 на звороті); № 0.0.3573395131.1 від 09 квітня 2024 року на суму 30000 гривень (а. с. 85) та № 0.0.3595877710.1 від 18 квітня 2024 року на суму 91409 гривень (а. с. 85 на звороті).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 04 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин у м. Дніпрі на перехресті вул. Театральної та вул. Робочої, з вини ОСОБА_2 , що встановлено постановою Красногвардійського районного суду м Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року, під час виконання останнім трудових обов`язків у відповідача ТОВ ВКФ «ІГРЕК», та, дії якого спричинили цивільно-правові наслідки у вигляді заподіяння шкоди майну позивачки, суд доходить висновку про те, що з відповідача ТОВ ВКФ «ІГРЕК» на користь позивачки підлягає стягненню різниця сум завданої матеріальної шкоди, ліміту відповідальності страховика та франшизи у розмірі 117757 гривень 93 копійки, виходячи із розрахунку (274557,93 156800 3200).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, позивачка в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди у сумі 10000 гривень вказала те, що пошкоджений транспортний засіб був її основним засобом пересування, а тому його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді завдало їй душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан. Щодо відсутності доказів на підтвердження заподіяння позивачці моральної шкоди остання посилалася на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, в якій зазначено: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативне вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставним».

Натомість, суд таке посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, вважає безпідставним, оскільки, по-перше, дані справи не тотожні (інший суб`єктний склад), а по-друге, дана фраза вирвана позивачкою з контексту судового рішення.

Так, у справі № 761/14285/16-ц ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Скайд», про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Тоді, як в даній справі позивачка звернулася до ТОВ ВКФ «ІГРЕК» та ОСОБА_2 із вимогами про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, Верховний Суду у своїй постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц вказав, що визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 гривень, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру. Участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.

При цьому, судом касаційної інстанції було встановлено, що позивачка в обґрунтування завданої їй моральної шкоди посилалася на те, що внаслідок ДТП їй завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях та переживаннях за стан здоров`я постраждалої внаслідок ДТП її матері, яка отримала легкі травми, а також через пошкодження власного майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього. Разом з цим, Верховним Судом було встановлено, що рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування моральної шкоди, яке залишено без змін апеляційною інстанцією, мотивоване тим, що пошкодження майна позивача у результаті дій відповідача призвело до душевних страждань позивача, пов`язаних із необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення автомобіля, та інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, а тому відповідач зобов`язана відшкодувати позивачу завдану їй моральну шкоду, розмір відшкодування якої, із урахуванням вимог розумності та справедливості, складає 4000 гривень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, як обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди, є безпідставним.

Разом з цим, суд зазначає, що нормами ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Крім того, ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ТОВ ВКФ «ІГРЕК» на користь позивачки моральної шкоди, суд погоджується з тим, що позивачка безсумнівно зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження її транспортного засобу, який був основним її засобом пересування.

За викладених обставин, враховуючи характер немайнових втрат позивачки, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд, вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 гривень, оскільки на думку суду вимоги про стягнення із відповідача 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди мають надмірний характер.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачці у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 35/11/23-ЮП-IL від 27 листопада 2023 року (а. с. 38 та на звороті) надавав адвокат Конюшко Денис Борисович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 308 від 22 січня 2013 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Конюшком Д.Б. надано акт виконаних робіт № 1 від 18 квітня 2024 року до вищевказаного договору на загальну суму 18000 гривень та платіжні інструкції на оплату вказаних послуг від 19 лютого 2024 року на суму 8000 гривень та 23 березня 2024 року на суму 5500 гривень (а. с. 42-43).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, заявлену позивачем ціну позову, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 118257 гривень 93 копійки, виходячи із розрахунку (117757,93+500), то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1182 гривень 58 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 11; ЄДРПОУ 20227697)та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )про стягненнямайнової таморальної шкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 117757 (сто сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1182 (одна тисяча сто вісімдесят) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ІГРЕК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна