Постанова

від 23.01.2025 по справі 642/3046/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 642/3046/24

Номер провадження 22-ц/818/219/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року в складі судді Грінчук О.П. у справі № 642/3046/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (далі -ТОВ «Харківгаз збут») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказав, що 12 квітня 2024 року та 20 квітня 2024 року з метою надання правової допомоги у справі 635/3171/21 в інтересах ОСОБА_2 , ним було подані адвокатські запити до ТОВ «Харківгаз збут», які залишені без відповіді.

Посилаючись на вказані обставини, Голубов С.П. просив визнати бездіяльність ТОВ «Харківгаз збут» щодо ненадання інформація на адвокатські запити від 12 квітня 2024 року та 20 квітня 2024 року протиправною, зобов`язати надати інформацію на вказані адвокатські запити, а також стягнути 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ТОВ «Харківгаз збут» в ненаданні відповіді на адвокатські запити адвоката Голубова С.Г. від 12 квітня 2024 року та 20 квітня 2024 року.

Зобов`язано ТОВ «Харківгаз збут» розглянути адвокатські запити адвоката Голубова С.Г. від 12 квітня 2024 року та 20 квітня 2024 року та надати на них відповідь.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «Харківгаз збут» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що адвокатські запити ОСОБА_1 відповідали вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому мали бути розглянуті відповідачем у встановленому законом порядку. Не розгляд вказаних запитів свідчить про протиправну бездіяльність ТОВ «Харківгаз збут» та є підставою для покладення на нього зобов`язання розглянути адвокатські запити позивача від 12 квітня 2024 року та 20 квітня 2024 року, та надати на них відповідь згідно з вимогами законодавства. Щодо стягнення витрат на правничу допомог, то суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконаних робіт та їх обсягу, а тому відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем витрат.

16 липня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно залишив позов без задоволення в цій частині.

У пункті 5.2 договору про надання професійної правничої допомоги від 26 травня 2024 року передбачено, що складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється, а оплата правової допомоги здійснюється на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки.

Договором визначено фіксований розмір гонорару, що не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а тому подання суду детального опису робіт (наданих послуг) не є обов`язковим.

Відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що свідчить про відсутність підстав для зменшення вказаних витрат та залишення цих вимог без задоволення.

06 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку ТОВ «Харківгаз збут» подано апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, товариство просило рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким залишити позов без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю бездіяльності ТОВ «Харківгаз збут», оскільки про направлення адвокатських запитів адвоката Голубова С.Г. в інтересах ОСОБА_2 . Товариство довідалось з рішення по цій справі.

Також, матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «Харківгаз збут» листів, що були направлені позивачем на електронну адресу.

01 грудні 2024 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Харківгаз збут» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому товариство просило залишити її без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції не було вставленою, на яку саме адресу направлялись запити позивачем, оскільки наведена ним електронна адреса contact@khgaszbut.com.ua та телефонний номер НОМЕР_1 не є діючими вже майже два роки.

Відповідно до офіційної сторінки ТОВ «Харківгаз збут» https://khgaszbut.com.ua/contacts-business, саме електронна пошта та номер телефону: office@khgaszbut.com.ua, тел. НОМЕР_2 , є дійсними.

Зважаючи, що спір виник саме внаслідок неуважності позивача, оскільки ним було направлено листи на недійсну електронну адресу ТОВ «Харківгаз збут», підстави для покладення на товариство витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн відсутні.

У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 січня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 30 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.68);

адвокатом Івахненко М.А., представником ОСОБА_1 , отримано 30 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.70);

ТОВ «Харківгаз збут» отримало 30 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.69).

01 грудня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» від представника ТОВ «Харківгаз збут» - Погрібної Т.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить проводити подальший розгляд справи без участі представника ТОВ «Харківгаз збут» (а.с.74-77).

20 cічня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 12 квітня 2024 року адвокатом Голубовим С.Г. до ТОВ «Харківгаз збут»» на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено адвокатський запитом, у якому просив надати наступну інформацію:

-копію заяви ОСОБА_2 (зареєстрований для мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про укладення договору з ТОВ «Харківгаз збут» на споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 ;

-копію правоустановчого документа на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно п.5 розділу 2 Постанови № 2496 від 30 вересня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил постачання природного газу» повинен був надати до заяви ОСОБА_2 ;

-повідомити дату та час звернення ОСОБА_2 з заявою на споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , та її вхідний реєстраційний номер (а.с. 8 зворот)

До адвокатського запиту було додано роздруківку електронного ордеру з QR-кодом серія АН № 13897729 від 03 квітня 2024 року та завірену копія свідоцтва серія ДН № 5493 від 22 травня 2019 року. Вказані документи підписано Електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (а.с. 9-11).

24 квітня 2024 року позивачем повторно направлено аналогічний адвокатський запит до ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (а.с. 6,13).

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина 1 статті 59).

Конституційне право особи на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 якого, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (пункт 1 частини 1 статті 20 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 1 статті 22 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до вимог статті 24 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина 2 статті 21 Закону України «Про інформацію»).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не було надано інформації, яка запитувалася у адвокатському запиті, зокрема в межах, визначених вказаними положеннями Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних».

Доводи ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» щодо неотримання ними спірних запитів не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також, судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача, що Голубовим С.П. направлено запити за неналежної адресою, оскільки електрона адреса contact@khgaszbut.com.ua наразі розміщена на сайті ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» як адреса для листування зі споживачами («Для дому»).

Електрона адреса, на яку посилається відповідач - office@khgaszbut.com.ua також є на офіційному сайті, проте вказана адреса визначена ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» у контактної «для бізнесу».

Між тим, як вбачається зі змісту запиту, адвокат Голубов С.Г. звернувся до ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в інтересах споживача фізичної особи, а не здійснюючи представництво юридичної особи. Отже, позивачем обґрунтовано було подано запит за реквізитами «Для дому».

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд керується таким.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Встановивши, що Голубовим С.П. не надано достатніх доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану його представником - адвокатом Івахненко М.А. щодо представництва в суді першої інстанції, судова колегія погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Також, судова колегія враховує, що Голубов С.П. є адвокатом, фахівцем у галузі права, та предмет спору пов`язаний саме зі здійсненням ним представництва іншої особи, тобто виконання професійних обов`язків, а не захистом його особистих прав.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина